Блоги

Проекти спільного впровадження: довше, непрозоріше та неконкурентніше

Олексій Хабатюк

2012-08-07

За півроку до завершення дії першого періоду Кіотського протоколу держава вирішила змінити процедуру реалізації проектів спільного впровадження (ПСВ) - механізму Кіотського протоколу, за яким Україна посідає першість у світі з обсягів випуску одиниць скорочення викидів парникових газів. Так, наприкінці липня на сайті Державного агентства екологічних інвестицій оприлюднено черговий проект змін до постанови КМУ №206, якою регламентується порядок реєстрації ПСВ та «конвертації» одиниць установленої  кількості (ОУК) в одиниці скорочення викидів (ОСВ) за реалізованими проектами.
 
Оскільки на минулому кліматичному саміті в Дурбані прийнято рішення про другий період дії Кіотського протоколу з 1 січня 2013 року та механізм спільного впровадження, напевне, буде збережено, хоча й дещо в іншому вигляді, зміна процедури в Україні має сенс. Питання – що на що пропонує змінити Держекоінвестагентство? Саме воно є відповідальним органом за дотримання Україною Рамкової конвенції з питань змін клімату та Кіотського протоколу до неї.
 
Довідково: Основна ідея механізму спільного впровадження (СВ) полягає в реалізації відповідних інвестиційних проектів зі скорочення викидів парникових газів, використовуючи інвестиції іншої країни. В обмін інвестор отримує одиниці скорочення викидів (ОСВ), що утворилися в результаті реалізації проекту. Механізм передбачає передачу і придбання ОСВ у період 2008-2012 роки. На відміну від звичайних інвестиційних проектів, проекти СВ повинні відповідати певним критеріям і пройти спеціальну процедуру затвердження. Наразі Україна є лідером з реалізації механізму спільного впровадження: займає першу позицію як за кількістю ПСВ, так і за кількістю введених в обіг ОСВ. На другому місці – Росія.
 
Внесення змін до чинної постанови є доцільним, оскільки з часу її прийняття (2006 рік) та внесення останніх змін (2008 рік) сталося багато змін як в міжнародній практиці реалізації МСВ, так і в Україні. Ще в 2010-2011 роках були розроблені та обговорені з бізнесом, що реалізує проекти спільного впровадження, зміни до постанови №206, які, на жаль, не погодило Міністерство юстиції. Основні зміни, які пропонувалися раніше, та яких потребує процедура ПСВ з метою більш широкого залучення бізнесу до скорочення викидів парникових газів, є нормативне врегулювання таких перспективних напрямів діяльності як пакети невеликих (дрібномасштабних) проектів та програми діяльності.
 
Перше – це незмінне об'єднання дрібномасштабних проектів спільного впровадження, що мають однаковий період кредитування та сформовані в один пакет з метою зменшення загальних витрат на підготовку, управління та реалізацію проекту. Друге - програма впровадження невеликих проектів, спрямованих на досягнення скорочень антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів, які можуть бути повторені за бажанням координатора програми діяльності спільного впровадження на інших установках та чисельність яких може змінюватись протягом строку її реалізації.
 
Врегулювання діяльності за такими видами проектів дало б змогу широко залучити малий та середній бізнес, а також населення, до реальних дій зі скорочення викидів парникових газів, що в переважній більшості реалізації таких проектів СВ призводить до скорочення споживання енергоресурсів. А власне бізнесовцям – залучити інвестиції на модернізацію виробництв та реального скорочення енергоспоживання, що декларує за мету Президент та Уряд.
 
Втім, окрім цих позитивних змін, що пропонує новий проект документу, є й негатив. В першу чергу, це збільшення строків розгляду документів за проектами, чим наразі опікується Держекоінвестагентство. Якщо за кожним етапом власнику ПСВ сьогодні доводиться чекати за законом 30 днів (а на практиці цей термін часто-густо порушується), то в разі ухвалення змін термін буде подовжено до 45 днів. Відтак, бюрократична процедура від подання проекту до перерахування одиниць за ним (а відтак отримання коштів) триватиме щонайменше на півтора місяці більше. Для порівняння: в Росії, де бюрократія не менша за українську, кожен етап розгляду документів ПСВ становить не більше 5-10 днів. Враховуючи, що Росія вже наздоганяє нас за кількістю ПСВ та ОСВ, виникає питання: на чиєму боці грає Держекоінвестагентство?
 
Але й це не гірше, що стосується строків. В проекті неоднозначно вказано строк видачі листа-підтримки та листа-схвалення. Виписано лише, що Держекоінвестагентство має 45 днів на розгляд документів, а ось через скільки днів має видати лист (або письмово відмовити) – не вказано. Ще один підводний камінь для бізнесу. 
 
Інша проблема є технічною. Згідно з проектом постанови, який винесено на обговорення, уся документація за проектами (проектна ідея, проектно-технічна документація, звіт про моніторинг, детермінаційні та верифікаційні звіти тощо) має подаватися власником проекту в електронній формі з електронним цифровим підписом, який прийнятний для системи документообігу Держекоінвестагентства. Тут є кілька нюансів. По-перше, не усі підприємці в Україні наразі мають електронний цифровий підпис. По-друге, навіть тим, хто його має, незрозуміло, який саме із сертифікованих підписів буде прийматися Держекоінвестагентством. Можна згадати досвід Державної податкової служби, яка приймає підписи лише 7 з понад  20 акредитованих центрів сертифікації ключів. Бентежить також можливість утворення комерційних посередників, як це було при ДПС, коли вимагали кошти за подання електронної звітності.
 
Ще один пункт, котрий створює широке поле для зловживань, - це можливість відмовити бізнесовцю у реєстрації проекту на підставі "… негативного висновку … профільної установи, експертної організації, підприємства або дорадчого органу". Таким чином, Держекоінвестагентство пропонує ввести важелі впливу на реєстрацію (чи нереєстрацію) проектів спільного впровадження, які нібито незалежні від нього – дорадчий орган, наприклад. Це створює додаткові перепони на кшталт: не подобається власник проекту – достатньо відповідної візи "дорадчого органу". У такий спосіб окремі компанії-розробники можуть, наприклад, позбутися конкурентів, штучно утворивши монополію, а окремі чиновники – створити постійне джерело "відкатів" не за позитивні резолюції, а за відсутність негативних. Відтак, цілком незрозумілими є місце, роль, а головне відповідальність згаданих експертних організацій, підприємств або дорадчих органів, а це залишає широкий простір для зловживань. Більш того, це призведе до створення додаткових підприємств чи дорадчих органів, або делегування додаткових функцій вже існуючим.
 
Цікавим нововведенням є можливість Держекоінвестагентства залучати "... відповідні експертні організації, установи, підприємства" та створювати "дорадчі органи" для проведення оцінки та аналізу проектної діяльності. В той же час Положення про Держекоінвестагентство каже, що одним із основних його завдань є "… розгляд та прийняття рішення про схвалення і затвердження або про відмову у схваленні і затвердженні проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції (поглинання) парникових газів" та здійснення моніторингу реалізації таких проектів, а також те, що "Держекоінвестагентство здійснює свої повноваження безпосередньо". Відтак, мало того, що новий порядок розгляду/експертизи документації не виписаний, він є незрозумілим, і постає питання, за чиї кошти така експертиза відбуватиметься.
 
Ще одне нововведення, яке дає широкий простір для зловживань - це відсутність переліку "супровідних документів", які будуть вимагатися у власника проекту (пп. 5.2, 5.7, 7). В п. 7 зазначено, що вимоги щодо різних форм проектної документації затверджуються Міністром екології та природних ресурсів за поданням Держекоінвестагенства. Такий підхід не відповідає принципам державної регуляторної політики, оскільки нормативне оформлення порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації певного виду діяльності має передбачати нормативне встановлення переліку тих документів, які необхідні для здійснення відповідних процедур, з метою надання адміністративних послуг з оформлення та видачі документів у галузі реалізації проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів. Відомчими же нормативними актами можуть визначатися окремі вимоги до їх форми та змісту, а не встановлюватися сам перелік.
 
У підсумку - хотілося як краще, а вийшло, як завжди. Проект постанови мав би дати новий поштовх для ПСВ в Україні, але, на жаль, це один крок вперед та два кроки назад. І дивно читати в пояснювальній записці до проекту: "У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень". Все з точністю до навпаки. У Порядку відсутні чітко унормовані правила і процедури щодо розгляду і схвалення проектів Держекоінвестагенством, що на практиці містить великі корупційні ризики. Саме тому доцільно провести громадську антикорупційну експертизу.
 
На сьогодні ціни на ОСВ, що генерує Україна в рамках ПСВ, сильно впали (з 11 євро до 2-3 у порівнянні з минулим роком) і не є потужним стимулом для скорочення викидів парникових газів для української промисловості. З іншого боку, за півроку термін дії першого етапу Кіотського протоколу спливає, а у другому періоді процедура реєстрації проектів спільного впровадження секретаріатом РКЗК ООН все одно зазнає змін. За словами джерел у Комітеті спільного впровадження РКЗК ООН, мета створення нової процедури спільного впровадження – мінімізувати вплив державних органів та уникнути передумов для корупційних явищ. Навряд чи з цим корелюється проект нового порядку реєстрації ПСВ в Україні.

Коментарі

blog comments powered by Disqus

Публікації

  • Тижневий аналітичний звіт: 6 - 12 лютого 2017 року

    У цьому випуску: - Які газотранспортні проекти отримують підтримку ЄС; - Які наслідки для нафторинку України може мати суперечка Росії та Білорусі; - Яка динаміка поширення електромобілів в Україні; - Навколо яких питань відбувається дискусія щодо припинення товарообігу з окупованими територіями; - Які завдання реалізовує уряд щодо потенційного меморандуму з МВФ.

¬ всі публікації