Блоги

Це загадкове слово QELRO або Вугілля не винне

Олексій Хабатюк

2012-09-05

Сьогодні завершується останній раунд міжнародних консультації у Бангкоку перед вкрай важливою конференцією з кліматичних питань, яка пройде наприкінці року у Катарі. Безперечно, обговорювалось багато важливих питань, але звернув увагу на інформаційний привід від владних структур та НУО, який безпосередньо стосується України. Стосується він кількісно визначеної мети з обмеження та скорочення викидів (QELRO) України на другий період зобов’язань за Кіотським протоколом.

 

Довідка: QELRO є абревіатурою від англійського Quantified Emission Limitation and Reduction Objective, що перекладається як Кількісно визначена мета з обмеження та скорочення викидів – виражена у відсотках по відношенню до базового року мета із обмеження викидів, що визначає середній рівень викидів парникових газів, що не має бути перевищений країною, яка входить до додатку В Кіотського протоколу, протягом певного періоду зобов’язань за цим протоколом.

 

Не плекаю надію, що питання зміни клімату займе чільне місце серед першочергових викликів для України, якими переймається керівництво держави та які потребують чітких відповідей. Очевидно, існують більш нагальні виклики – корупція, енергетична залежність, демографічна ситуація, забруднення навколишнього середовища, техногенна безпека та багато інших. Однак кожен із таких викликів пов’язаний яскравими, а інколи і досить непримітними, але від того не менш важливими, зв’язками. І вкрай важливо, щоб при вирішені однієї проблеми не поглиблювати іншу. А для цього слід щонайменше знати про існування причинно-наслідкових зв’язків, а найкраще – чітко їх ідентифікувати, описати та зрозуміти. І чим більше зв’язків береться до уваги, тим менше вірогідність, що вирішення однієї проблеми призведе до непрогнозованого поглиблення іншої.

 

Власне, а до чого така довга преамбула? Справа в тім, що саме зараз в далекому Бангкоку обговорюється питання зобов’язань країн із обмеження викидів парникових газів на другий період Кіотського протоколу. Україна одна із небагатьох країн за межами ЄС, які мають кількісні зобов’язання зі скорочення викидів, що офіційно виступила за продовження дії Кіотського протоколу. Від неї чекали наступного кроку – конкретних, а за обґрунтованої можливості – амбіційних, пропозицій щодо її кількісних зобов’язань зі скорочення викидів парникових газів на другий період Кіотського протоколу. Однак, Україна спромоглась підготувати та офіційно подати до Секретаріату РКЗК ООН лише недолугий документ.

 

Не беручи до уваги стилістику викладення документу, можна констатувати наступні факти:

 

- Україна підтвердила, що готова взята зобов’язання скоротити викиди у 2020 році на 20% у порівнянні із 1990 роком (вже чую незадоволений гомін представників НГО екологічного спрямування). Ідея не нова;

 

- документ не містить власне так званої Кількісно визначеноїмети з обмеження та скорочення викидів(QELRO)для України на другий період Кіотського протоколу;

 

- визначення QELRO для України потребує подальшого вивчення.

 

Сухий залишок виглядає не дуже вдало, але українським можновладцям на цьому варто було б  зупинитися. Втім далі пішли роздуми авторів документу на вільну тему та констатація фактів без причинно-наслідкових зв’язків та висновків: про передові технології спалювання вугілля, про питомі викиди парникових газів на одиницю ВВП, про розробку стратегії низьковуглецевого розвитку, національну систему торгівлі викидами, а ще не забули згадати про Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Видається, що це тези до виступу, які виступаючий робить на полях та має об’єднати їх причинно-наслідковими зв’язками та навести висновками в ході доповіді. Проте насправді ж це самостійний офіційний документ й об’єднати тези вже немає кому.

 

На цьому можна було б закінчити, однак із далекого Бангкоку надійшла новина від НГО, що базується на презентації України та офіційних коментарях (коментар №1, коментар №2) від урядовців. Критика НГО на адресу України досить звична, але вже заснована на нових обставинах – заявах високопосадовців України щодо переходу з природного газу на вугілля на ТЕЦ та в комунальній енергетиці. Офіційна ж позиція урядовця «що у разі не перенесення надлишкових квот, Україна буде не в змозі забезпечити виконання довгострокової політики щодо скорочення викидів СО2 на 50% до 2050 року» спочатку здивувала своєю глибиною, а краще сказати далекосяжністю, опрацювання питання прогнозування викидів. Однак подальший недолугий коментар розвіяв усі надії: «Як відомо, Україна планує здійснити перехід від споживання природного газу до вугілля, що в свою чергу значно вплине на показники викидів СО2 та здатність забезпечити виконання зобов'язань за Кіотським протоколом».

 

Перш за все слід відмітити, що в Україні не існує жодного офіційного документу або роботи хоча б з претензією на науковість, який би прогнозував енергетичну політику України на такі далекі горизонти – до 2050 року. Тому спрогнозувати, що буде в Україні з викидами в 2050 році можна лише з використанням кавової гущі чи кришталевої кулі, а можливо й карт Таро.

 

Щодо вугілля, то не варто його демонізувати, а слід взяти до уваги всі технічні, екологічні, логістичні та інші складнощі такого переходу й тверезо оцінити та зважити техніко-економічно-екологічні переваги/недоліки від переходу із газу на вугілля, в тому числі і  викиди парникових газів  (класичні забруднювачі це окрема тема для розмови й напевно більш складна).

 

Що ж стосується власне кількісних зобов’язань України зі скорочення викидів парникових газів,  варто повернутися на початок всієї цієї історії із 20% скорочень до 2020 року та оцінити її адекватність в нових реаліях. І чи дійсно вугілля так загрожує виконанню Україною зобов’язань за Кіотським протоколом?

 

Далі багатьох представників владних структур чекає несподіванка - найближчим часом 20% скорочень в 2020 році можуть стати офіційно необґрунтованими. Чому?

 

Як відомо, близько 75% всіх викидів парникових газів в Україні прямо пов’язано із споживанням викопного палива – вугілля, нафтопродуктів та природного газу, й ще 11% опосередковано – через процеси його видобування, транспортування та розподілу. Таким чином, знаючи обсяги споживання викопного палива можливо з високою вірогідністю спрогнозувати викиди парникових газів.

 

Спираючись на цей факт стверджую, що 20% скорочень до 2020 року було засновано, в основному,  на положеннях Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145 р.. Хто її тільки не критикував (і не безпідставно). Однак це був (і поки що є) офіційний документ, на який можна було опертися при обґрунтуванні скорочень в 20% . Але вже на виході Оновлена Енергетична стратегія України на період до 2030 р.. Не зупиняючись на критиці нового проекту, варто перейти до цифр (таблиця нижче), які невдовзі стануть офіційним дороговказом не тільки енергетиків, а й «інвестиційних» екологів.

 

Прогноз споживання викопного паливав Україні у 2020 році за базовим сценарієм Енергетичної стратегії України до 2030 р. та зміна у викидах парникових газів, млн. тонн умовного палива (млн. т.у.п.)

Вид палива

«Стара» Енергетична стратегія

«Нова» Енергетична стратегія

Зниження споживання за «новою» Енергетичною стратегією у порівнянні із «старою»

Зниження викидів парникових газів за «новою» Енергетичною стратегією у порівнянні із «старою», млн. тонн СО2-екв.(% до рівня 1990)

Вугілля

80,7

54,0

26,7 (33%)

85

Нафта

30,0

23,6

6,4 (21%)

15

Природний газ

61,8

58,9

2,9 (5%)

5

Інші види палива (шахтний метан, біопаливо, торф тощо), в тому числі

14,1

НД*

-

-

-          шахтний метан

2,8

*

-

-

Всього

186,6

136,5

50,1 (27%)

106 (11%)

* шахтний метан включено до природного газу

 

 

А тут вже несподіванка для представників НГО, які розповсюджують «жахалочку» про вугілля та виконання зобов’язань за Кіотським протоколом: вугілля не загрожує виконанню зобов’язань України ані в першому періоді (це було б просто смішно), ані в другому.

 

А чому ж так? А тому, що свого часу при складанні Енергетичної стратегії України на період до 2030 року уряд був у «рожевих окулярах» і напрогнозував такі обсяги енергоспоживання, що згадуєш відразу старий анекдот «Мясо пропало потому, что мы идем к коммунизму семимильными шагами; а скотина за нами не поспевает» (с).

 

Таким чином, навіть без залучення складних математичних моделей, а базуючись на очевидних причинно-наслідкових зв’язках можна оцінити, що без конфлікту із Оновленою Енергетичною стратегією України (розробник - Фонд «Ефективне Управління»), Україна сміливо може брати зобов’язання зі зниження викидів на 30% у 2020 році у порівнянні із 1990 роком. Таким чином QELRO України для другого періоду Кіотського протоколу (2013-2020) буде становити 64% від базового року (1990). Звісно це ще не зниження на більше 45%, як того бажають малі острівні держави (AOSIS) та НГО.

 

Чим не компроміс для багатьох сторін?

 

 

P.S. Нашим можновладцям варто почитати інтерв’ю Максима Стріхи із далекого 1999 року. Необхідні не лише ті хто обґрунтовують прийняті рішення, а й ті хто обґрунтовують прийняття рішень. 


Коментарі

blog comments powered by Disqus

Публікації

  • Енергетичні реформи: огляд березня 2017 року

    Проект “Збільшення впливу громадянського суспільства у моніторингу та політичному діалозі щодо реформ в енергетиці та суміжних секторах відповідно до імплементації Угоди про Асоціацію” представляє моніторинговий звіт про просування України у виконанні Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом у сферах енергетики та довкілля за березень 2017 року.

¬ всі публікації