Роман Ніцович

2010-04-21

Коментарів: 0

Поділитись:  

• Друк
• E-mail

Щойно повернувся з Міжнародного безпекового форуму, що був організований Радою із зовнішньої та безпекової політики та проходив 15-16 квітня у Львові. Експерти та науковці з України та більше двадцяти країн світу мали шанс обговорити стан та перспективи безпекового середовища у кількох вимірах – внутрішньоукраїнському, регіональному (Центрально-Східна Європа, Балто-Чорноморсько-Каспійський простір), європейському, і врешті глобальному.

З "плюсів" варто відзначити те, що зустріч не стала черговим "мєждусобойчиком" та не концентрувалася виключно на українських безпекових викликах. Наявність різних думок не лише серед учасників від України, а й від Росії, Китаю, Польщі, Німеччини, Великобританії, США, Казахстану, Білорусі, Туреччини, Румунії, інших країн, задала полемічний напрямок дискусії. Мова йшла не лише про формат національної безпеки (позаблоковість vs. нейтралітет), і не лише про доцільність існування нинішніх структур (ООН, НАТО, ОБСЄ) – дебати велися практично по кожному з викликів та потенційних загроз безпеці у політичному, економічному, військовому вимірах.

На секції, присвяченій енергетичній безпеці, а також у кулуарах, я мав можливість поспілкуватися з багатьма експертами, зокрема з Михайлом Гончарем (Центр "Номос"), Валерієм Боровиком (Альянс "Нова енергія"), Марком-Антуаном Ейл-Маззегою (Фундація ім. Роберта Шумана), Саймоном Пірані (Оксфордський інститут енергетичних досліджень), Кейтом Смітом (Центр стратегічних і міжнародних досліджень). І, як виявилося, з часу наших попередніх зустрічей на подібних заходах рік-півтора тому порядок денний для української енергетики залишився незмінним.

На жаль, всі ті проблеми енергетичної галузі, які піднімалися шановними експертами, залишилися невирішеними – це і внутрішні тарифи, і нові невигідні газові контракти, і загальна непрозорість видобутку, транзиту, розподілу і споживання, і слабкість регулювання, і НАК "Нафтогаз", і бар’єри для інвестицій, і т.д. і т.п. Незмінними залишилися і рецепти відповіді на ключові виклики в енергетичному секторі України. Проте значно змінилися світова економічна кон’юнктура та параметри ринків, і не на нашу користь. Поки на Заході займаються розвитком інвестицій, диверсифікацією, енергоефективністю та новими технологіями (альтернативні джерела, сланцевий газ), Україна продовжує тупцюватися на місці навколо старих (і все менш релевантних) тем – ціна газу/бензину, оплата газу, кому віддати ГТС/ОПЗ/Турбоатом/контракти на паливо АЕС тощо.

Сумним підсумком є також те, що дану подію повністю проігнорували представники органів влади – причому як місцевої, так і центральної. Про новий енергетичний менеджмент держави взагалі мовчу. За влучним висловом журналістів "Дзеркала тижня", форум став "зібранням волаючих у пустелі".  Відтак, доводиться лише констатувати, що нова влада не виявляє бажання не те що іти назустріч, а й узагалі зважати на думку представників громадського сектору. В енергетиці це, скоріше, лише посилить непрозорість та непідзвітність.