Блоги

Якою має бути ціна на газ? А чи лише в ціні питання?

Олексій Хабатюк

2014-12-25

Останнім часом тема «підвищення цін газ для населення» стала таким собі мейнстрімом. В експертному середовищі ця тема обговорюється багато років і порозуміння щодо необхідності змін в тарифній політиці давно досягнуто. І не лише на природний газ, а на всі енергоресурси.

 

Якщо є порозуміння, то виникають прості запитання. Якою буде ціна на газ? Зазвичай, на прості питання важко дати просту відповідь. Спробую, але просто все одно не виходить.

 

На сьогодні дискусія щодо ціни на природний газ для домогосподарств знайшла такий собі «гачок», - так звана, єдина оптова ціна на  природний газ.

 

Але що дасть єдина оптова ціна? Припустимо, що вільний ринок природного газу сформує оптову ціну. Більше того, в принципі, не важливо, в який спосіб вона буде сформована – в ринковий чи в адміністративний. Але чи достатньо лише оптової ціни для того щоб відповісти на питання «Якою ж має бути ціна на газ для домогосподарства?». Досвід країн Європи свідчить, що власне вартість газу, як товару, може бути далеко не визначальною при формуванні ціни на нього для домогосподарств. В таких країнах, як Данія, Швеція, Нідерланди, Італія до 50% кінцевої ціни газу для домогосподарства становлять різного роду податки та збори. Посеред них важливе місце займає так званий екологічний податок, який включає в себе енергетичний податок, транспортний податок та податок на викиди. Тому оптова ціна може визначити лише нижню межу ціни, а ніяк не ціну для кінцевого споживача, яка для нього важлива. Більше того, для кінцевого споживача не стільки важлива сама по собі ціна, а важливі його витрати від споживання енергоресурсу, які залежать, окрім власне ціни, також і від обсягів його споживання.

 

Очевидно, що оптова ціна буде зазнавати значних змін у часі та формуватися під впливом зовнішніх факторів. В першу чергу від цін на нафту на світових ринках, яка впливає на ціну газу із певним часовим лагом. Ціна може як зростати, так і знижуватись. І останні події яскравий тому приклад. Оскільки для домогосподарства ціна на нафту на світових ринках, а відповідно і ціна на газ, є зовнішніми по відношенню до нього, тому єдиним його способом зменшити свої фінансові витрати на енергоносії – скоротити споживання енергоресурсів.

 

Важливим стимулом до скорочення споживання є ціна на енергоресурс. За довгостроковими прогнозами ціни на викопні енергоресурси будуть зростати. Але проблема в тому, що в умовах ринку ціни на енергоресурси дуже мінливі в часі. Це дає споживачу різнонаправлені сигнали за відносно короткі проміжки часу, які впивають на його рішення щодо скорочення споживання. Тому очевидно, що в разі, якщо держава має за мету стати на шлях скорочення споживання енергоресурсів їй необхідно забезпечити прогнозованість таких цін для споживача. Саме тому у відносинах постачальник-споживач з’являється ще один гравець – держава, яка через притаманні лише їй механізми та інструменти, зазвичай фіскальні, реалізує державну енергетичну та екологічну політику, які націлені на підвищення енергоефективності, зміцнення енергетичної та екологічної  безпеки.

 

Важливо зауважити, що споживача важливим є не лише і не стільки абсолютний показник ціни на будь-який  енергоресурс, а

-          співвідношення цін на різні енергоресурси між собою та

-          співвідношення цін на енергоресурс із капітальними та операційними видатками на його використання (так звані, витрати входження), скорочення споживання енергоресурсу (так звані, витрати скорочення) або переходу з одного енергоресурсу на інший (так звані, витрати переходу).

 

Саме під дією цієї інформації споживач приймає рішення про перехід з одного енергоресурсу на інший. За умов ринкового формування ціни для кінцевого споживача, зазначені співвідношення можуть суттєво змінюватися протягом відносно коротких проміжків часу. Це дає споживачу цінові сигнали, які призводять до прийняття ним хибних рішень по капіталовкладенням, що призводить до перевитрат. Тому держава має «гасити» такі стрибки та вести прогнозовану цінову/тарифну політику на енергоресурси націлену на досягнення головних цілей, які визначені її енергетичною та екологічною політикою.

 

Що ж ми маємо в реаліях України сьогодення? Очевидно, що абсолютні значення цін на основні енергоресурси для домогосподарств в Україні є низькими, а їх співвідношення незбалансованим. Тому підвищення ціни лише на природний газ для домогосподарств без зміни тарифної політики на інші енергоресурси, в першу чергу електроенергію, - «гасіння пожежі» в НАК Нафтогаз з поглибленням кризи в інших галузях,зокрема, в електроенергетиці.

 

Тому основні зусилля держави мають бути направлені на формування довгострокової енергетичної та екологічної політики, а цінова/тарифна політика на енергоресурси мають слугувати лише одним із інструментів в її реалізації.


Коментарі

blog comments powered by Disqus

Публікації

  • Енергетичні реформи: огляд березня 2017 року

    Проект “Збільшення впливу громадянського суспільства у моніторингу та політичному діалозі щодо реформ в енергетиці та суміжних секторах відповідно до імплементації Угоди про Асоціацію” представляє моніторинговий звіт про просування України у виконанні Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом у сферах енергетики та довкілля за березень 2017 року.

¬ всі публікації