Новини

Андрій Конеченков: Вітроенергетика забезпечить чверть енергопотреб України

"Українська енергетика"

2017-05-18

Відповідно до своїх міжнародних зобов’язань до 2020 року Україна має досягти 11% частки відновлюваних джерел у загальній структурі виробництва енергії. І поки державні чиновники намагаються сформувати нову енергетичну стратегію, експертне коло вже давно знайшло рецепт успіху. Віце-президент Всесвітньої вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков стверджує, що, за попередніми розрахунками, в Україні частка вітроенергетичних потужностей може скласти від 12 до 25% у загальному енергобалансі. “Українська енергетика” вирішила розпитати експерта про це та інші “зелені” потужності.

 

Атомна енергетика як невигідне капіталовкладення


Світ пережив достатньо ядерних катастроф: і ЧАЕС, і “Фукусіму”, і Mile Island. Це не пройшло повз його увагу, однак, вирішальним фактором є економічна сторона питання. Коли ми сьогодні говоримо, що в Україні найдешевша атомна енергетика, то не враховуємо витрати на будівництво цих АЕС (які перейшли у спадок від СРСР), а також на переробку, захоронення та збереження ядерних відходів. До того ж, в Україні атомна енергетика залежить від постачання як палива, так і комплектуючих з Росії. Тому українська ядерна енергетика сьогодні в досить складному становищі.


По-перше, ми переходимо на пальне Westіnghouse, а у США ця компанія вже визнана банкрутом. Наразі Україна працює зі шведським офісом. На одному з засідань по розгляду нової енергетичної стратегії представник USAID заявив: "Якщо Україна збирається робити ставку на ядерну енергетику (будівництво АЕС), вона має звернути увагу на досвід Фінляндії та Великобританії. Це занадто дорого, тому вона не потягне такі витрати".


У США, наприклад, з 1973 року не збудовано жодної атомної станції. Чому? Тому що АЕС будується протягом 8-10 років. ВЕС можна побудувати за півроку-рік -в залежності від того, наскільки складно отримати дозвіл на проведення робіт у країні. В Україні, наприклад, на це буде витрачено 2-2,5 роки, бо протягом 14 місяців треба вивчати територію, розраховувати вітровий потенціал, оцінювати вплив на навколишнє середовище тощо.

 

Про вітроенергетику в Україні

 

Фото: Євген Петров


Вітроенергетика наразі дуже швидко розвивається. За офіційними підрахунками, на сьогодні світ вже наблизився до 500 ГВт (500 000 МВт). Це приблизно 4,5% загального виробництва. У ЄС частка атомної енергетики зменшилася вдвічі переважно саме завдяки вітру та іншим відновлювальним джерелам.


Обсяг ВЕС у системі загальної генерації України становить 0,93% (437, 5 МВт на материковій частині). Але рахувати можна по-різному. В Криму лишилося потенційних 88 МВт, але лише 25 з них дають сучасні потужності, а решта - застарілі машини. Вони майже не працюють, і їх нема кому обслуговувати.

 

Джерело:  УВЕА

 

Джерело: УВЕА

Джерело: УВЕА


Загалом, на окупованих територіях в нас є чотири вітроелектростанції. Дві ВЕС лишилися на території Луганської області. Вони не працюють, їх лише підтримують в безпечному стані, тобто час від часу запускають, щоб взагалі не втратити. Загроза втратити всі чотири станції залишається. А вони дають 130 МВт. Тобто реально ми маємо 0,7%.


Ця цифра, звісно, дуже мала. У Німеччині ВЕС дають більше 50 000 МВт, тобто в 14 разів більше ніж в Україні, враховуючи окуповані території. Навіть у Франції, де 75% генерації електроенергії забезпечують АЕС, прийняли закон про енергетичний перехід (до 2020 року на 25% зменшити ядерну генерацію). А ВЕС у цій країні забезпечують більше 10 000 МВт енергії. За нашими підрахунками, в Україні ВЕС можуть забезпечити від 12 до 25%. Тобто це не є панацея, але вітроенергетика здатна значною мірою забезпечити енергопотреби держави.


Для цього держава має створити сприятливі умови для бізнесу та інвесторів. В Україні двічі приймався “зелений” тариф. Вперше, у 2008 році - на рівні 6, 5 євроцентів. Така пропозиція жодного інвестора не зацікавила, бо в Німеччині зелений тариф вже на той час був у півтора рази вищий. У 2009 році, коли тариф поширили на інші джерела, а не тільки на сонячну енергію, бізнес "увімкнувся".


Щоправда, були маніпуляції (скорочення “зеленого” тарифу, неперерахування у євро, як передбачалося законом, перекладання витрат на підключення до мережі з обленерго на девелоперів, зняття пільг на ввезення обладнання, яке не виробляється в Україні). Усі ці фактори, а також військовий конфлікт, вплинули на галузь - ринок сонячної та вітроенергетики два з половиною роки перебував у стагнації.


Наразі банки відновлюють фінансування, інвестори повертаються на український ринок. Якщо у найближчі 2-4 роки НКРЕКП, Міненерговугілля та інші не створюватимуть бар'єрів, то галузь альтернативної енергетики розвиватиметься достатньо швидко. У цьому році встановлена потужність має збільшитися на 60-70 МВт, а далі приріст складатиме більше 100 МВт на рік. Це пояснюється тим, що проекти, які починалися у 2015 році, зараз вже мають дозвіл на будівництво і, за рахунок відновлення фінансування банків, вони будуть добудовані.

 

Пропозиція ринку


На сьогодні на вітчизняному ринку є дві компанії, які виробляють обладнання для вітрових електростанцій, хоча вже наступного року ситуація має змінитися. Купуємо турбіни здебільшого у данської компанії Vestas (65% ринку) та виробляємо на заводі в Краматорську. Наприклад, Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ) виготовляє рами для 3-мегаватних вітряків. Наступного року на ринок планують зайти компанія General Electric та турецька компанія Güriş. В цьому також дуже зацікавлена Siemens AG. Останні зараз якраз вивчають умови. На мою думку, у 2014 році вже буде не дві, а щонайменше чотири компанії на українському ринку.


Попит на їхню продукцію також існує як у великого, так і у малого бізнесу. Наприклад, засновники компанії “Чумак”, що виробляє кетчуп, нині інвестують у вітрові електростанції на Херсонщині. Невелика компанія “Еко- Оптіма” на сьогодні вже має 13 МВт встановленої потужності, чотири турбіни. У цьому році вона вже розпочала будівництво шести нових турбін у Львівській області. Тобто середній бізнес зацікавлений у розвитку вітроенергетики, але цей процес гальмує складність кредитування з боку банків. Останні зацікавлені втілювати невеликі проекти, а будувати великі станції на 3-4 турбіни досить дорого.

 

Про малу вітроенергетику та інновації для звичайного споживача


Якщо українець сьогодні планує будівництво на віддаленій території, то йому встановити вітряк і фотоелектричну систему дешевше, ніж приєднуватися до обленерго. Ця система звісно потребує обслуговування та акумулювання електроенергії, але побудувати півкілометру лінії електропередач обійдеться в копієчку, за яку можна було б втілити кілька проектів з використанням відновлюваних джерел. І на сьогодні ці системи доволі швидко розвиваються у фермерських господарствах.


До того ж, на ринку є кількадесят девелоперських компаній, що працюють з малою вітроенергетикою. Вони не тільки встановлюють, а й у подальшому беруть на себе сервісне обслуговування.


Як правило, вітряки зводять для власного користування. Таких проектів в Україні приблизно 1700. Залишки енергії в електромережу не продають. Адже в цьому випадку набагато вигідніше вкладати в сонячні станції - для їхньої енергії тариф значно вищий (17 євроцентів у порівнянні з 11,6 для вітроенергетики).


Тому Українська вітроенепргетична асоціація зацікавлена в тому, щоб було введено так зване комбіноване використання, тобто створено єдиний тариф для комбінованих систем. Це дасть поштовх для розвитку і сонячної, і вітрової енергетики, і енергії виробленої завдяки біогазу.

 

Саміра Аббасова, для "Української енергетики"


Коментарі

blog comments powered by Disqus

Публікації

  • Тижневий аналітичний звіт: 15-21 травня 2017 року

    У цьому випуску: - Чи вирішується криза поставок дефіцитного вугілля в Україну? - Скільки вже втратив "Газпром" через порушення антимонопольного законодавства? - Які фактори сприяють зловживанням з боку гравців ринку?

¬ всі публікації