Upper banner energy

У кого купити газ. Українцям нав'язали продавців, хоча закон дозволяє їх обирати

20 березня 2018515
062316 042421392489

Якщо на кухні є газова плита, то ми вже покупці “блакитного палива”. А покупці мали б обирати і продавця. Десь так само, як мобільного оператора чи Інтернет-провайдера.

На Закарпатті багато хто завдяки енергії газу не лише готує їсти, а й опалює оселю. Відповідно, кубів спалюється більше. Тож, тут вільний вибір міг би бути особливо цікавим – як покупцеві, так і продавцеві. Наприклад, живемо в Ужгороді, але хочемо купувати газ не у місцевого “Закарпатгаз Збуту”, а, скажімо, у ТОВ «Одесагазпостачання». Адже обидві компанії мають досвід роботи із населенням. Та чи можливий такий вибір реально? Коли, врешті, клієнти, побачать хоча б кількох продавців “блакитного палива” для оселі?

У іншого продавця вийде дорожче

Із 2015 року в Україні працюють нові правила газової торгівлі – почав діяти Закон «Про ринок природного газу». Виділено чотири основні ланки: видобуток газу, його транспортування, розподіл (цю функцію виконують облгази) та продавці (цю функцію виконують газопостачальні компанії, які мають відповідну ліцензію). Однією з головних новел є, власне, можливість споживачам обирати газового продавця. Відтоді ми платіжки отримуємо уже не від облгазів, а від новостворених газових постачальників (газзбутів).

В Україні, за інформацією НКРЕКП, на початок лютого було 393 компанії, в яких є ліцензія на продаж газу. Серед них і державне ПАТ «Укрпошта». Щоправда, поки це підприємство замовляє паливо не для продажу, а для власних потреб. У Закарпатській області, за інформацією ПАТ «Закарпатгаз», станом на лютий працювало 30 газопостачальників.

Компанії, які продають газ у Закарпатській області

Але лише один із них – ТОВ «Закарпатгаз Збут» – зараз є постачальником газу для населення. Сьогодні на Закарпатті, як і в інших регіонах країни, ніхто не чув про прецедент зміни продавця палива для помешкання. Якщо в Інтернеті вбити фразу “купити природний газ”, то побачимо багато сайтів із пропозиціями. Але з ремаркою “Товар передбачено для підприємств і організацій”. У лютому ціна за 1000 кубів коливалася в середньому від 8 400  до 10 000 грн. Окрім того, покупцеві треба ще доплатити за його транспортування та розподіл. Населення України, нагадаємо, нині купує газ за чітко регульованою ціною – 6 957,90 грн за 1000 кубів. При цьому тут поки що “все включено” – власне, й ціна газу, вартість його транспортування та розподілу, а також націнка оператора, 

Ціна на газ для населення. Інфо із сайту ТОВ “Закарпатгаз Збут”

Що ж заважає газопостачальним компаніям, які торгують для підприємств, іти і до побутових споживачів? “Основний фактор – це неможливість оптової закупівлі постачальниками газу українського видобутку за регульованою ціною (це – 4 942 грн за 1 тис. куб. м без ПДВ та тариф на розподіл та транспортування) – безпосередньо в ПАТ “Укргазвидобування”, – пояснює ситуацію директор ТОВ «Енерго Рітейл» Ігор Музичко. – На даний момент, відповідно до постанови Кабміну, весь ресурс газу “Укргазвидобування” продає “Нафтогазу”, який, у свою чергу, продає його газзбутам. Останні безпосередньо постачають його побутовим споживачам за регульованою ціною з фіксованою маржею – 2,5%. Відповідно, інші постачальники, закуповуючи газ на ринку за комерційною ціною в імпортерів і недержавних видобувників, не можуть конкурувати по ціні з газзбутами”.

Реалії: ціна для населення та релігійних організацій в Україні нижча, а от ринкова, за якою продають трейдери, – вища. Той же “Закарпатгаз Збут” у лютому ціну для промислових та інших споживачів-юросіб встановив на рівні 10 725,84 грн.

А чи мінявся продавець насправді

Тож, у сьогоднішніх реаліях конкретні компанії визначені Кабміном як постачальники із спеціальними обов’язками на різних територіях (статус – ПСО). Саме ці трейдери купують у НАК “Нафтогаз України” кубометри газу за регульованим і нижчим тарифом, а потім постачають вже в оселі в конкретних регіонах країни.

ПСО-постачальники прив'язані до території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу лише як такі, що не можуть відмовити у поставці, – уточнює експерт з питань енергетики, керівник проектів та програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович. – В інших регіонах вони можуть працювати, якщо мають відповідні договори. Хоча на практиці стимулів для конкуренції на території “чужого” облгазу немає”.

На Закарпатті спеціальним постачальником, який не може відмовити у послугах,  визначено ТОВ “Закарпатгаз Збут”. Націнка продавця у кубі газу, як уже було згадано, становить приблизно 2,5% – це 12 коп. із кожного проданого куба палива. Продавець може знижувати свою маржу. До речі, раніше націнка не могла перевищувати 1% складової в ціні куба газу, а вже потім цю частку було дозволено збільшити до 2,5%.

До 2015 року населення краю у газових питаннях мало справу з ПАТ “Закарпатгаз”. Із запровадженням нового законодавства облгазам, по суті, заборонено продавати паливо напряму. Вони – газорозподільні підприємства, основна функція яких утримувати мережі. Але стверджувати, що облгази в Україні відійшли із ринку продажу, було б неправильно. Адже створені в областях так звані газзбути контролюються тими ж облгазами. Єдиним власником ТОВ “Закарпатгаз Збут”, як відомо із досьє аналітичної системи YouControl, є ПАТ «Закарпатгаз». Дві організації розташовані за однаковою адресою і на одній території.

Головний офіс закарпатських газовиків: справа – ПАТ “Закарптагаз”, зліва – сервісний центр ТОВ “Закарпатгаз Збут”. Фото автора

Чи готові у газорозподільній компанії надавати послуги з розподілу газу для населення іншим постачальникам, окрім власного збуту? “ПАТ “Закарпатгаз” готове та завжди виконує обов’язки Оператора ГРМ (газорозподільної мережі. – Авт.) згідно з ліцензійними умовами. Компанія в повному обсязі та в строк розподіляє газ від будь-якого ліцензованого постачальника, зазначеного в номінації, до його споживачів. На ринку поставок газу комерційним споживачам Закарпаття наразі діє понад 30 компаній-постачальників, серед яких і згаданий вами ТОВ “Закарпатгаз Збут”. Зауважень від учасників ринку стосовно упередженого ставлення або невиконання обов’язків Оператором ГРМ немає”, – констатував фахівець із зв’язків з громадськістю ПАТ «Закарпатгаз» Юрій Ломакін.

“Закарпатгаз”, за даними аналітичної системи YouControl, входить до групи компаній Group DF, що належать Дмитру Фірташу. Сьогодні ТОВ “Закарпатгаз Збут”, як оприлюднено на його сайті, постачає паливо понад 270 000 побутових споживачів, 610 бюджетним установам, 3,3 тисячам суб’єктів промисловості та комунального побуту і ще 522 культовим спорудам. За даними системи YouControl, “Закарпатгаз Збут” посідав перше місце в області за розміром виручки – в районі 2-2,5 мільярда гривень за 2016 рік. Власник ТОВ – ПАТ “Закарпатгаз” – також увійшов у ТОП-25 компаній з найбільшим рівнем виручки 2016 року, але посів лише 11 сходинку – 300-350 млн грн.

Центр для клієнтів «Закарпатгаз Збуту». Фото автора

Щодо кожного облгазу діють так звані Програми відповідності – у цьому документі також йдеться про поділ гравців ринку газу за сферами: видобуток, розподіл, продаж. Мета програми – аби гравці газового ринку діяли суто у своїй сфері. “Компанія як оператор газорозподільної системи (тобто облгаз. – Авт.) не здійснює діяльності з постачання (тобто не продає – Авт.) та (або) видобутку природного газу”, – вимагається у типовій Програмі відповідності. Крім того, газорозподільним компаніям забороняється проводити з продавцями спільні заходи рекламного характеру, розміщувати логотипи продавців на своїх сайтах та у приміщеннях. Також газорозподільним компаніям забороняється вимагати чи рекомендувати споживачам укладати угоди з певними продавцями газу.

Чи порушують облгази Програми відповідності? Чи дискримінують інших учасників ринку, які воліють торгувати газом? Це контролює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП). У відповіді на запит член НКРЕКП Вікторія Морозова підтвердила – порушень Програми відповідності з боку ПАТ «Закарпатгаз» не зафіксовано, так само, як і фактів дискримінації інших постачальників газу.

Чи зверталися до “Закарпатгазу” потенційні продавці палива для населення? Представник компанії Юрій Ломакін наголосив – звернень не було. “Відповідно до діючих Правил постачання природного газу, Кодексів ГТС/ГРС, компаніям-постачальникам нема потреби обов’язково звертатись до Операторів ГРМ у випадках появи у них нових клієнтів-споживачів, незважаючи на те, чи то вони юридичні особи, чи то побутові споживачі, – зазначив Юрій Ломакін. – Головне для компаній-постачальників – це домовитися зі споживачем закуповувати газ саме у нього та укласти з ним відповідний договір поставки. Далі саме цей договір дозволить компанії-постачальнику замовляти у оператора газотранспортної системи (“Укртрансгаз”) номінації на транспортування обумовлених обсягів газу споживачеві. Оператори ГРМ лише розподіляють газ відповідно до цих номінацій, наданих оператором ГТС”.

Газорозподільний пункт. Саме обслуговуванням газомереж повинні займатися облгази, а не продажем палива. Фото автора

Державний і приватний газзбути – хтось може перемогти

На Закарпатті побутові споживачі-клієнти ПАТ “Закарпатгаз” після 2015 року “автоматично” стали абонентами ТОВ “Закарпатгаз Збут”, який, як і його материнська компанія, працюють під брендом Регіональної газової компанії.

“Так звані “газзбути” – псевдо-постачальники газу, переважна більшість яких належать Group DF, – є непотрібними посередниками на ринку газу для населення, не несуть відповідальності та ризиків, пов’язаних із постачанням газу, та не створюють додаткової цінності для споживачів», – ось так торік відгукувалися про діяльність газзбутів у державній Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України”.

“Нафтогаз України” може приступити до прямої поставки газу населенню в будь-який час і в будь-якому регіоні України по ціні, яка не повинна перевищувати ціну нинішніх постачальників, на яких Кабміном покладені спеціальні обов’язки», – парирували у Регіональній газовій компанії.

Від слова до діла: у 2015 році створено з нуля ТОВ ”Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, яка, за даними аналітичної системи YouControl, належить дочірньому підприємству “Газ України”. Воно, у свою чергу, є структурою НАК “Нафтогаз України”. У липні 2017 року товариство отримало ліцензію на продаж газу і вже з вересня того ж року почало продавати його побутовим споживачам на території ліцензійної діяльності ПАТ “Кіровоградгаз”. Останнє, до слова, не належить Group DF, а, за інформацією YouControl, половиною акцій підприємства володіє “Нафтогаз України”. Із листопада 2017 року “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” розпочала реалізацію палива побутовим споживачам на території ліцензійної діяльності газорозподільного підприємства ПАТ “Київгаз”.

Варто зазначити: газопостачальник “Нафтогазу” не згадується у постанові Кабміну №187 як такий, що не може відмовити у постачанні на територіях згаданих областей. Натомість, зі статусом ПСО там визначені дочірнє підприємство “Центргаз” ВАТ “Кіровоградгаз” та дочірнє підприємство “КиївгазЕнерджи” ПАТ “Київгаз”.

Чи буде постачальник “Нафтогазу” пропонувати свої послуги для споживачів інших областей? Можна зробити висновок, що в найближчі місяці ні. У компанії стверджують, що для цього потрібні зміни до існуючого законодавства. “Основним поточним ризиком для діяльності Товариства є неможливість досягнення певної частки присутності на ринку природного газу через наявність значних та необґрунтованих переваг у діючих компаній-постачальників природного газу, які є афілійованими підприємствами з Операторами газорозподільних систем на ліцензійних територіях таких Операторів ГРМ, – розповідає про перешкоди у роботі газотрейдера заступник директора з корпоративних комунікацій “Нафтогазу України” Олена Осмоловська. – В процесі діяльності Товариства виникли окремі перешкоди, обумовлені певною недосконалістю ряду положень Правил постачання природного газу. Аналіз окремих положень Правил постачання природного газу та Типового договору на постачання природного газу побутовим споживачам дає підстави констатувати наявність у цих документах ознак протекціонізму на користь діючих постачальників природного газу, афілійованих з газорозподільними підприємствами. Сьогодні газзбути займають монопольне становище на ринку продажу газу населенню і, звичайно, не вітатимуть появу на цьому ринку нових гравців”.

Щодо роботи конкретно на ринку Закарпаття  паралельно із «Закарпатгаз Збутом» речниця “Нафтогазу” Олена Осмоловська каже: “Одночасна робота в регіоні зазначених компаній можлива, але їх конкурентне змагання за споживача є практично неможливим. Справа в тому, що ціна, за якою “Нафтогаз” зобов’язаний постачати газзбутам, нормативно визначена. Це унеможливлює конкуренцію і залишає газзбути монополістами у постачанні газу”.

Директор ТОВ “Закарпатгаз Збут” Вікторія Томинець у коментарі автору зазначила, що згадуваною постановою Кабміну №187 (де йдеться про конкретних продавців із статусом ПСО) визначено можливість всіх постачальників укладати договори з НАК “Нафтогаз України” на закупівлю газу за тією ж ціною, що і постачальникам із спецобов’язками, та продавати на тих самих умовах з торговою націнкою 2,5%. Однак, із її слів, кількість бажаючих здійснювати продаж газу побутовим споживачам, принаймні по Закарпатській області, не збільшилася.

Експерт DiXi Group Роман Ніцович щодо перспективи продажу газу для населення різними компаніями вже сьогодні наголошує: “Така можливість існує лише теоретично. Дійсно, вказані у додатку постанови Кабміну №187 ПСО-постачальники лише “не мають права відмовити” споживачу, ПСО-постачальником може стати будь-який суб'єкт із ліцензією на постачання, який має договір із побутовим споживачем. Але є кілька факторів, які роблять таку опцію неможливою на практиці. Перше – регульована урядом ціна та обмежена маржа; друге – необхідність відкриття спецрахунків; третє – касові розриви через тривале відшкодування субсидій; четверте – необхідність створення власної бази абонентів”.

“На мою думку, відсутність у держави реальних коштів на фінансування пільг і субсидій, які сьогодні по Товариству перевищують 50% планового річного валового доходу, стримують процес реальної монетизації, а відтак, і роблять неможливим розвиток ринку природного газу “побутових споживачів”, – додає керівниця ТОВ “Закарпатгаз Збут” Вікторія Томинець. – Субсидії не фінансуються шість і більше місяців. Заборгованість по пільгах і субсидіях перевищує 500 млн грн, а влітку вона становила понад 800 млн грн. Знаючи досконало природу виникнення заборгованості за газ, спожитий населенням, НАК “Нафтогаз України” регулярно подає позови до суду про стягнення з Товариства десятків мільйонів гривень штрафних санкцій (зокрема, пені) за несвоєчасні розрахунки. Враховуючи вищевказане, думаю, що розмови про те, що НАК “Нафтогаз України” серйозно має намір реалізовувати газ кінцевому споживачу, є малоймовірними за сьогоднішніх обставин”.

А якщо Кабмін однією новою постановою відбере статус ПСО від регіональних газзбутів і передасть його постачальнику “Нафтогазу”? “Теоретично може. Хоча набагато кращим виходом буде скасування переліку ПСО-постачальників із прив'язкою до території ліцензованої діяльності облгазів та відкриття реальних можливостей для будь-якого гравця ринку з ліцензією на постачання для участі у ПСО-поставках”, – зазначає Роман Ніцович.

У Департаменті зв’язків із громадськістю “Регіональної газової компанії” гіпотетичний варіант позбавлення їх газзбутів статусу ПСО та надання його “Газопостачальній компанії “Нафтогаз України” прокоментували так: “Якщо по всій Україні постачати газ населенню буде лише НАК “Нафтогаз України”, то це укріпить монополію до критичного рівня. В одних руках буде зосереджено транзит газу, його видобуток та постачання. Це невигідно ані споживачам, ані іншим учасникам ринку. Фактично ринок буде закрито для всіх постачальників, які не афілійовані з НАК “Нафтогаз України”. І додали: “Група РГК розраховує на те, що подальша перспектива розвитку вітчизняного ринку газу – це його лібералізація. Головна умова прогресу в цьому напрямку – це ліквідація монополії НАК “Нафтогаз України” на ринку поставок газу населенню. Відсутність монополії та рівні умови доступу до ресурсу призведуть до появи нових суб’єктів на ринку. Лише після цього споживачі зможуть обирати постачальника не лише за ціною, а також за рівнем сервісу”.

Вільний ринок газу – перешкоди є

І хоча представники РГК публічно й говорять, що готові до конкуренції, а в НКРЕКП не знаходять суттєвих порушень Програми відповідності, окремі гравці газового ринку все ж наголошують на певних перевагах, які у регіональних газзбутів уже є.

“Необхідність формування постачальником фінансового забезпечення – газзбути його не формують, що відповідно створює для них конкурентну перевагу (витрати постачальників на фінансове забезпечення становлять до 1% вартості газу, що при середньоринковій маржі в 3% є дуже важливим фактором, який знижує прибутковість цього бізнесу, – розповідає керівник ТОВ “Енерго Рітейл” Ігор Музичко. – Нині маємо неврегульованість механізму обміну інформацією між операторами ГРМ та постачальниками щодо фактичних обсягів спожитого газу кожним окремим побутовим споживачем (так звана алокація) – оскільки Кодексами обов’язки ведення метрологічного обліку покладено на оператора ГРМ, постачальник повинен отримувати інформацію про обсяги фактично спожитого газу безпосередньо від нього. На даний момент обл- та міськгази надають цю інформацію своїм дочірнім компаніям (газзбутам) напряму через спільні системи обліку та білінгу. До речі, це суперечить Ліцензійним умовам та вимогам Програми відповідності. Вирішення цього питання можливе при запровадженні щоденного балансування на спеціальній електронній платформі, доступ до якої буде у всіх постачальників без обмежень. Щоденне балансування передбачено кодексом ГТС та повинно проводитись “Укртрансгазом”, який вже неодноразово переносив дату його введення. Зі сторони НКРЕКП також не впроваджено порядку, який би врегульовував це питання повністю”.

Також керівник “Енерго Рітейл” зазначає, що діючі договори транспортування між міськ- та облгазами і ПАТ “Укртрансгаз” не відповідають типовому договору, передбаченому Кодексом ГТС, який укладається з іншими постачальниками. Це значно спрощує для споживачів (клієнтів регіональних газзбутів – Авт.) оплату за газ (замість двох договорів і рахунків вони оплачують тільки один), але ставить в нерівні умови інших постачальників, які спробують продавати газ населенню і теплопостачальникам. “Вирішення цього питання можливе виключно при запровадженні окремої оплати вартості газу та тарифів на його розподіл і транспортування для побутових споживачів, як зараз відбувається на ринку промислових споживачів”, – резюмував Ігор Музичко.

“Для того, щоб на ринок прийшли нові гравці, необхідно монетизувати субсидії, скасувати адміністративне регулювання ціни газу, прибрати непотрібних посередників і встановити єдині для всіх правила, – каже представниця “Нафтогазу” Олена Осмоловська. – Таких дій вимагають від нас нормативні документи Енергоспівтовариства, яких ми зобов’язалися дотримуватись”.

Народний депутат України Вікторія Войціцька у своєму дослідженні зазначила, що перешкодою у зміні постачальника є й неузгодженість або суперечливість норм різних документів. Як один із прикладів нардеп наводить Правила постачання природного газу, де йдеться, що зміна постачальника може відбутися, якщо у клієнта немає простроченої заборгованості. Однак вже у Типовому договорі зазначено, що споживач має право розірвати договір з діючим постачальником за умови відсутності заборгованості. Тобто слово «простроченої» відсутнє. “Враховуючи, що постачання природного газу є безперервним процесом, заборгованість споживача за отриманий природний газ виникає з першої секунди настання наступної газової доби”, – резюмує Вікторія Войціцька. Відтак, як бачимо, діючий газопостачальник має формальну зачіпку аби “не відпускати” клієнта. "Чинні процедури створюють ситуацію, коли як мінімум десять днів послугу з постачання газу ніхто не надаватиме – новий постачальник ще не матиме на це права, а попереднього до цього вже ніщо не зобов'язуватиме. Це ускладнить можливість змінити постачальника під час опалювального періоду”, – застерігає Вікторія Войціцька.

Представник Міністерства енергетики і вугільної промисловості Олександр Лісніченко під час круглого столу, організованого DiXi Group щодо теми зміни постачальника, зазначив: для того, аби відкрити ринок побутових споживачів, найперше треба вирішити питання ціни газу. Також, із його слів, у міністерстві підтримують ідею зняти монопольне право “Нафтогазу” ексклюзивно розпоряджатись газом “Укргазвидобудування”. “Це необхідно для того, щоб відкрити ринок для всіх постачальників, які готові постачати газ захищеним споживачам ПСО”, – резюмував Олександр Лісніченко.

Також експерти газової галузі озвучили пропозиції: збільшити торгову націнку продавців газу до 5-10%; розміщувати на веб-сайті регулятора актуальні для споживача ціни від усіх постачальників; розробити чіткі критерії для суб’єктів, на яких покладаються спеціальні обов’язки, як це і вимагається Законом “Про ринок природного газу” (ч. 5 ст. 11).

Що принесе нам квітень

Уже із 1 квітня закінчується дія чинної постанови Кабміну про постачальників із статусом ПСО. Якщо уряд не затвердить нового документа, то це означає, що ринок автоматично стане вільним, відтак, на розмір ціни газу для населення впливатимуть саме ринкові фактори. Можемо припустити, що навряд чи влада це питання пустить на самоплив. Відтак, уже в найближчі дні Кабмін має визначитися, що ж далі - або дію нинішніх правил продовжать, або таки будуть зміни, у тому числі, можливо, й розмір ціни на газ. Її підвищення для населення давно вимагає від України Міжнародний валютний фонд. Те, що куби для побутових споживачів відпускаються для газзбутів за нижчою ціною, ніж ринкова, не подобається і НАК “Нафтогаз” та його «Укргазвидобуванню» – вони ще у січні звернулися до Кабміну із вимогою компенсації витрат за наданий газ постачальникам ПСО. У ЗМІ регулярно з’являється інформація то про подорожчання газу для населення, то подальше її спростування.

А от те, що дійсно з’явилося, – це січневий проект нової постанови Кабміну щодо особливостей торгівлі газом від Міненергетики. Експерт з питань енергетики Роман Ніцович серед позитивів цього документу виділяє новації: можливість безпосередньо купувати газ для ПСО-поставок у держкомпаній, що видобувають газ; реалізація на біржі усього газу державних видобувників, який не зарезервовано для поставок населенню і релігійним організаціям; уточнено дефініцію виробників теплової енергії; більш приваблива маржа для постачальників – до 10%.

Втім, мінусів, на думку Романа Ніцовича, є більше. “Ціна газу визначена на основі періоду закачки попереднього року – це збільшує розрив між регульованими і ринковими цінами, збільшує ризики для постачальників, – пояснює експерт. – Також бачимо короткий період контрактування – споживачі фізично не встигнуть укласти угод з альтернативними постачальниками, а останні не встигнуть провести відповідні кампанії на укладання договорів. У проекті постанови лишається вимога відкриття спецрахунків, які не вимагаються Законом "Про ринок газу". Також на Міненерговугілля покладаються обов'язки формувати прогнозний баланс газу і визначати обсяг газу для ПСО-поставок. А це створює ризики для адміністративного втручання, ручного регулювання”. До негативів документу Роман Ніцович відніс і те, що режим ПСО та регульованих цін пропонується продовжити до 2021 року.

Вже у лютому стало відомо про нову ідею Кабміну щодо поступового підвищення ціни газу для населення - на 2-3% щоквартально.

Також у лютневих документах ідеться про кілька нових варіантів моделі продажу газу для населення та релігійних організацій.

Отже, незважаючи на те, що торгівля газу в Україні де юре відбувається по-новому, є ризик, що де факто все може залишитися по-старому – тобто власники осель не зможуть вільно обрати собі газового постачальника найближчим часом. Наразі доля цього питання залежить від того, що вирішать члени Кабміну, і  чи наважиться влада таки підняти ціну газу для населення.

Ярослав Гулан

Розслідування проведено в рамках проекту USAID “Прозора енергетика”. Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group


Коментувати
Energy banner