Banner top

Ми дивимось на повний ланцюжок доданої вартості — регіональна директорка EITI по Євразії

25 вересня 2019746
44576106900 9f17007d66 o

У вересні DiXi Group провела семінар на тему впровадження Ініціативи прозорості видобувних галузей (ІПВГ, EITI) на місцевому рівні. "Українська енергетика" скористалась можливістю та розпитала регіональну директорку по Євразії Міжнародного секретаріату EITI Оляну Валігуру про складнощі впровадження ініціативи в Україні та світі та проблемах, які EITI допомагає вирішити. 

Судячи зі списку країн-членів ініціативи, до неї приєднуються в основному країни з слабкими демократичними інститутами. Ініціатива пов’язана з цією характеристикою чи я помиляюсь?

EITI створювалась в 2002 році у Великобританії за ініціативи Тоні Блера. Тому, що ГОшки (громадські організації - ред.) в Британії, такі як Global Witness, ще в 1990-х почали дивитись, що британські компанії видобувають в Африці, і був ряд скандалів, коли місцеві уряди просили великі корупційні хабарі. Це призвело до розслідувань журналістів, в результаті чого ці факти спливли.

І громадськість Британії почала говорити: ми хочемо бачити, що наші британські компанії платять урядам там, де вони видобувають, ми хочемо, щоб і уряди відкривали скільки вони отримують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Матеріали з 42-го Засідання Правління EITI

Таким чином, в 2002 році розпочалась EITI. Тоні Блер офіційно оголосив: ми хочемо принести прозорість в наш видобувний сектор, не в Британії, але там, де присутні наші видобувні компанії, дати кращі умови компаніям.

Тому дійсно EITI по ідеї своїй цілилась на уряди, де прозорості не було. Ця організація створена не для Європи. В Європі є досить хороша законодавча база. Це організація для країн, в яких є проблеми.

За роки EITI трансформувалась. Я працюю з EITI вже років дев’ять і бачу, як організація трансформується, весь час будучи актуальною до змін. Наприклад, в 2000- х роках ми дивились тільки на звірку — що отримують уряди і що отримують компанії.

Звіт був дуже простий — одна сторінка фактично. Зараз ми дивимось на повний ланцюжок доданої вартості — на весь процес. Дивимось на бенефіціарних власників, прозорість контрактів, відслідковуємо питання стосовно клімату, охорони навколишнього середовища.

EITI розвивається. Але створювалась ініціатива для країн, в яких є проблеми з прозорістю.

Які проблеми вдалось вирішити країнам, які впровадили ініціативу?

Зараз є 52 країни-члени EITI. В 2017 році вийшли Сполучені Штати з ініціативи, але інші країни входять. Наприклад, Мексика та Аргентина — дуже потужні видобувачі.

Ми говоримо, що в кожній країні є свій індивідуальний процес і, коли країна приєднується до EITI, ми просимо, щоб багатостороння група, яка координує впровадження стандарту в країні, дивилась — які є пріоритети в країні, які ставляться цілі.

Тому стосовно України та інших країн потрібно дивитись, які цілі ставили перед собою і чи вдалось їх досягти. Результати є різні. Наприклад, в багатьох африканських країнах, безпосередньо — в Нігерії, Демократичній республіці Конго, звітність EITI призвела до розкриття корупційних схем. Такі варіанти є.

Але в урядах пост-радянського простору, де структура є більш усталеною, корупційні схеми сидять не в платежах компаній і тому, що уряд отримує, а на держпідприємствах і в тому, як розпоряджаються цими коштами.

Наприклад, в багатьох країнах — Казахстан, Монголія — є фонди розвитку або пенсійні фонди, де відкладаються доходи (від видобування - ред,). І постає питання — як ними управляють.

Тому все дуже по-різному. Є процеси, де EITI не дуже успішний, є процеси, як в Німеччині чи Великобританії, де країни впроваджують EITI не для того, щоб робити якусь антикорупційну роботу, а для того, щоб показати приклад, підтримку стандарту на міжнародному рівні. Хоча у них, мабуть, найменше проблем в тому, що стосується прозорості галузі.

В Україні підготовка звіту запізнюється на рік-півтора. З чим це може бути пов’язано, наскільки це наша індивідуальна проблема і як це впливає на ефективність ініціативи?

Це є проблемою і не лише в Україні. Є проблема фінансування: коли уряди погоджуються на впровадження EITI, вони зазвичай просять донорську допомогу, що тягне за собою затримку. Тому що підписання договорів з донорами, особливо якщо це Світовий банк, призводить до затримок на півроку-рік. В процес входить пошук незалежного адміністратора, який готує звіт, що займає багато часу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна опублікувала Третій звіт EITI

На жаль, в ситуації України, якщо другий звіт був ще більш-менш, то затримки по першому були пов’язані з тим, що державні органи не хотіли звітувати.

В Україні EITI поступово вводить культуру прозорості та підзвітності держорганів, які збирають податки і неподаткові платежі. А затримки пов’язані з небажанням звітувати.

Тепер, коли є закон, повстало питання бюрократичне — прийняття постанов, яке затягується через формування нового уряду. Зараз завданням буде і для громадських організацій, задіяних в процесі, і для членів багатосторонньої групи, — донести до Кабінету міністрів важливість і актуальність EITI.

Можливим варіантом вирішення проблеми із затримкою, застарілими даними, є перехід до систематичного відкриття даних. Це те, чим займається Європа, коли компанії і державні органи відкривають дані по мірі надходження оплати. Тобто компанії зробили платіж, він надійшов в ДФС чи казначейство і онлайн одразу з’явились цифри.

Інший варіант, який застосовує багато країн, коли компанії і уряд завантажують свої дані в систему на щорічній чи щоквартальній основі. Це міг би бути оптимальний варіант для України, щоб уникнути подібних затримок.


Автор: Вікторія Ільченко
Коментувати
Energy banner