Сьогодні з’явилось повідомлення, що Кабінет міністрів з нового опалювального сезону відмовить у субсидіях на газ споживачам, які відмовились від встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок тарифних коштів. Проте прес-секретар прем’єра заявив, що постанову зняли з розгляду і не прийняли
Тим не менш, черговий випад уряду проти споживачів без лічильників не залишився непоміченим. Заступник начальника Департаменту енергоефективності НАК “Нафтогаз Україна” Олексій Хабатюк проаналізував суперечливу політику уряду стосовно норм споживання та лічильників газу.
Рішення Уряд про ненадання субсидій на газ при відмові споживача від встановлення лічильника є неправильним. І не тому, що газ не потрібно обліковувати, а фактично неконтрольовано витрачати гроші платників податків.
А тому що:
По-перше, уряд та НКРЕКП останні п’ять років ведуть непрозору, непослідовну, нормативно та методологічно незабезпечену державну політику зі встановлення норм споживання газу без приладів обліку.
Це підтверджують рішення судів, які визнали незаконними та нечинними постанови Кабміну № 237 та №203, а також рішення судів про неправомірне застосування облгазами/газзбутами граничних об’ємів споживання газу населенням у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (відмова від встановлення загальнобудинкових лічильників газу) та протизаконності використання показів загальнобудинкових лічильників для нарахування плати за газ.
По-друге, НКРЕКП та облгази не забезпечили своєчасного встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок тарифних коштів, як вимагає закон "Про комерційний облік природного газу".
По-третє, уряд не затвердив порядок і розміри компенсації купівлі та встановлення індивідуальних лічильників природного газу для населення, яке вирішило встановити його самостійно. Хоча цього від уряду вимагають прикінцеві положення закону "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Тим часом, в пояснювальній записці до змін в постанову Кабміну № 409 (які сьогодні ніби-то зняли з розгляду) зазначається, що проект розроблено з метою стимулювати населення (урядовці, напевне, мали на увазі не все населення, а лише субсидіантів, бо лише останніх стосується ця постанова) встановлювати лічильник. Але субсидіанти за визначенням є реципієнтами соцдопомоги. Звідки в них кошти на лічильники тоді?
По-четверте, все вищезазначене подає населенню різнонаправлені сигнали щодо доцільності чи недоцільності встановлення індивідуальних газових лічильників, а також - встановлювати їх за рахунок облгазів чи за власний рахунок.
По-п’яте, незрозуміло чому ініціатор постанови - Мінсоцполітики зазначило, що зміни не є регуляторним актом. Постанова №409 вже оскаржувалась в суді і в матеріалах судової справи зазначалось, що вона приймалась саме як регуляторний акт.
Відповідно, зміни до постанови №409 мають ознаки регуляторного акту. Недотримання процедури підготовки регуляторного акту може призвести до визнання його незаконним та нечинним.
По-шосте, уряд не інформував громадян, що готує такі зміни (відмова у субсидіях при відмові від лічильника), а відповідно - населення приймало рішення встановлювати чи не встановлювати лічильників без врахування цього фактору.
Таким чином, приймати регуляторний акт за два місяці до набрання ним чинності можна розглядати як непередбачуваність державної політики, яка не дає громадянам достатньо часу щоб вжити необхідні заходи (встановити лічильник самостійно чи подати заяву на встановлення за тарифні кошти), та недотримання урядом законів (неприйняття порядку компенсації вартості лічильника при його встановленні за власні кошти).