Вересень запам'ятався нам початком роботи нового уряду, об'єднанням енергетичного та природозахисного міністерств, розблокуванням процесу анбандлінгу НАК "Нафтогаз України", а також подіями, на перший погляд, менш помітними: змінами у законодавстві в частині імпорту електроенергії з країн, які не є членами Енергетичного співтовариства (передусім Білорусь та Російська Федерація), а також заявами про доцільність закупівлі російського вугілля.  

Судячи зі свіжопрезентованої програми діяльності уряду, імпорт енергоресурсів з країни-агресора не йтиме у розріз з новою політикою. У документі в частині діяльності міністерства енергетики та захисту довкілля у різних формулюваннях кілька разів повторюється теза: якщо економічно доцільно імпортувати, будемо імпортувати.

Спробуємо розібратися, навіщо Україні російське вугілля та електроенергія.

Таємна правка до закону про використання ядерної енергії

До змін у законодавстві ми могли закуповувати білоруську, російську та навіть молдавську електроенергію - але мова йшла про невеликі обсяги для продажу на балансуючому ринку та ринку “на добу наперед”. Підприємства не мали змоги законтрактувати великі обсяги на ринку двосторонніх договорів. На внутрішньому ж ринку, завдяки зобов’язанням “Енергоатома” продавати свою електроенергію для потреб населення, дешева атомна генерація для непобутових споживачів також практично відсутня. Таким чином, промисловість була змушена задовольнятися відносно дорогою тепловою генерацією, левова частина якої належить ДТЕК, що не сприяло розвитку конкурентного середовища.    

На жаль, депутати дозволили імпорт е/е для продажу на ринку двосторонніх договорів не у прозорий спосіб через публічний нормативний акт, а через таємні правки до закону "Про ринок електроенергії", які провели через законопроект №1084 "Про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії". 

Проект під номером 1084 мав врегулювати вимоги до радіаційної безпеки в Україні. Очільник Держатомрегулювання Григорій Плачков підкреслив, що їх відомство не подавало жодних правок, які б стосувалися ринку електроенергії.

Правка була внесена стараннями голови комітету з енергетики та ЖКП ВРУ Андрія Геруса: при чому, обговорили її вранці того ж дня, коли вона була й проголосована.

Кілька днів експерти та журналісти гучно коментували цю подію, аж тоді Герус самостійно пояснив своє бачення змін до законодавства: покращення ліквідності ринку і боротьба з вітчизняними олігархами.

"Вся ідея змін — дозволити поставки із Білорусі також по двосторонніх договорах. Білорусь вже сьогодні експортує електроенергію у країни Прибалтики та в Україну. Зміна законодавства вплине на обсяги поставок несуттєво (можливо, на 10%-15%), бо вже сьогодні всі доступні обсяги імпортуються в Україну на ринок "на добу наперед", а це біля 300 МВт (загальне споживання ОЕС України біля 18 000 МВт)", — написав Герус на своїй сторінці в Facebook.

На думку депутата, імпорт з Білорусі складе конкуренцію тепловій генерації на ринку двосторонніх договорів. Зокрема, компанії ДТЕК Енерго, яка "контролює біля 70% сегменту двосторонніх договорів".

"Всі бажаючі купити по двосторонніх договорах зараз змушені купувати лише у цих трьох компаній ("Центренерго", "Донбасенерго" та ДТЕК Енерго — ред.). Тепер можна буде законтрактуватись і на білоруську е/е", — пояснив Герус.

Крім того, Герус запевняв, що двосторонніх договорів з Росією, мовляв, не буде. Але станом на 1 жовтня, за повідомленнями ЗМІ, імпорт таки відбувся. Першу поставку електроенергії за двостороннім контрактом у напрямі «Росія-Україна» здійснила приватна компанія «Юнайтед Енерджі», яку пов’язують з інтересами олігарха Ігоря Коломойського. 

Просто як факт з історії: Україна припинила імпорт електроенергії з РФ у листопаді 2015 року (однак збереглися лише міжсистемні технологічні перетоки, які обліковувалися “Укренерго” як імпорт). Політика попередніх урядів полягала у однозначній відмові від імпорту енергоресурсів від “північного сусіда”: і через високоймовірну загрозу переривання постачання в односторонньому порядку у кризові періоди, і через ризики кібератак, і через складнощі ведення торгових операцій. Ще один потенційний ризик - затягування повноцінної інтеграції з європейською мережею системних операторів ENTSO-E, яка на сьогодні визначена як стратегічний пріоритет України. 

Імпорт з Білорусі та Росії як тимчасова “перемога”

Як пояснює експерт DiXi Group Богдан Серебренніков, поки Україна лише на шляху приєднання до ENTSO-E, нам все одно треба шукати дешеву електроенергію. За словами Геруса, вітчизняні ціни на е/е після запуску ринку електроенергії підскочили на 5-30%. Тож імпорт з Білорусі та Росії у короткостроковій перспективі може дати позитивний ефект для споживачів. При цьому слід пам’ятати, що інтеграція з енергосистемами ENTSO-E для роботи в синхронізованому режимі, передбачатиме відповідне припинення паралельної роботи з енергосистемами РФ та Білорусі. Причому енергосистема України повинна буде протягом одного року до цього працювати в ізольованому режимі, щоб довести свою самодостатність і надійність. Тому вже зараз треба серйозно займатись збалансованим розвитком власних генеруючих потужностей та мереж. 

Інакше є ризик того, що збільшуючи залежність від поставок електроенергії з Білорусі та РФ для внутрішніх потреб, Україні потім буде важко виконати відповідні технічні умови ENTSO-E та повноцінно інтегруватися в європейський ринок.

"Одними з ключових цілей, заради яких задумувалась реформа внутрішнього ринку електроенергії, були і є розвиток конкуренції та посилення споживачів. Вони, в свою чергу, через дію ринкових механізмів мали призвести до скорочення цін, підвищення якості та надійності електропостачання. Але для цього потрібні певні умови, яких по факту немає і за рахунок внутрішніх генеруючих потужностей найближчим часом не передбачається", - прогнозує Серебренніков.

Одним з дестабілізуючих факторів на новому ринку, як пояснює експерт, є швидкозростаючий сегмент генерації з відновлюваних джерел енергії. Але це не єдина біда...

"В силу дії відносно високого "зеленого" тарифу та низької керованості потужностей ВДЕ, це може лише загострювати ситуацію та посилювати фізичні та фінансові дисбаланси ринку. Варто подивитись на те, яких короткострокових результатів ми "досягли" внаслідок лібералізації структурно неоптимального висококонцентрованого оптового ринку. Передусім можна відзначити відчутне зростання цін на електроенергію на роздрібному та оптовому сегментах ринку і їх постійне наближення до встановлених price caps", - коментує експерт.

Він висловлює думку, що за цих умов рішення, які сприятимуть розширенню можливостей імпорту електроенергії в різні сегменти внутрішнього ринку, підвищенню його ліквідності та конкурентності, мають давати країні та споживачам позитивний ефект. Саме шляхом міжнародної інтеграції та зростання транскордонної торгівлі розвиваються ринки електроенергії країн Європи.

Але оскільки уже згадана повноцінна інтеграція ринку електроенергії України та країн-членів ENTSO-E відбудеться, за оптимістичними прогнозами, після 2023 року, до цього часу вкрай важливо шукати альтернативні шляхи посилення конкуренції на всіх сегментах внутрішнього ринку.

"Це має стати дієвим стимулом внутрішнім виробникам для підвищення своєї ефективності і конкурентоспроможності шляхом технологічної модернізації та оптимізації витрат. В цілому зміни до законодавства щодо розширення можливостей імпорту електроенергії з країн, що не є членами Енергетичного Співтовариства (Білорусь та РФ), на ринок двосторонніх договорів мають сприяти збільшенню товарної пропозиції в цьому сегменті. А він, до речі, є "найдешевшим", порівняно з іншими – "на добу наперед", внутрішньодобовим та, тим паче, балансуючим ринками", - додає Серебренніков.

Російське вугілля для Центренерго

Тільки-но пристрасті з електроенергією трохи вляглися, як група активістів на Львівщині заблокувала вагони, завантажені вугіллям. Учасники блокади перекрили залізницю з вимогою припинити імпорт вугілля з Російської Федерації.

Навіщо Львівщині вугілля аж зі східного закордоння? Герус пояснює: без нього екологічних норм не дотриматися. Та й власних запасів на складах бракує. 

"Воно (російське вугілля, - ред.) мало змішуватися із вугіллям Львіввугілля із золою 45-55% на відправлятися на Центренерго, яке приймає вугілля із золою 25%. Фактично ні це російське вугілля не може самостійно поїхати на Центренерго (бо надто низька зола), ні із Львіввугілля не може поїхати (бо надто висока зола). Але можна змішати і забрати максимально великий обсяг високозольного вугілля Львіввугілля, щоб відправити на електростанцію", — зазначив голова парламентського комітету.

Герус тут же пропонує ініціювати урядовий контроль за тим, щоб російське вугілля не спалювалося окремо, а лише у суміші з українським: львівським чи волинським.

Також нардеп додає: вугілля треба завозити з усіх напрямків, звідки це можливо — включаючи Російську Федерацію. А інакше, ймовірно, залишимося без електроенергії та тепла. Загалом, традиційна історія для кожного нового опалювального сезону.

Відзначимо, що поставки російського вугілля в Україну ніколи надовго не припинялися. Але раніше цей факт не дуже схвалювався, а кращі урядові уми кипіли над питанням, як же замістити російський антрацит. Одним із сумнозвісних рішень у цій царині стало запровадження формули Роттердам+, яка діяла аж до старту нового ринку електроенергії.

А що з імпортом газу?

Хоч ми уже більше 1400 днів не замерзаємо без російського газу, у перспективі відновлення імпорту все таки можливе. Принаймні, міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, що очолював українську переговорну группу з газових питань у Брюселі, не відкидає такої можливості: 

«Якщо ми повністю виключаємо політичний момент, і немає жодного політичного тиску з російської сторони, і ми переходимо виключно в економічні відносини, взаємовигідні, і хочу підкреслити, вигідні для України, то ми будемо таке розглядати», - сказав Оржель.

У березні 2018 року спроба відновити постачання газу вже була. Український "Нафтогаз" після завершення розгляду справ у Стокгольмському арбітражі спробував замовити газ у "Газпрома" на березень 2018 року за новими цінами. Замість відновлення постачання російський монополіст повернув попередню оплату за газ та оголосив про намір розірвати контракт з "Нафтогазом".

Тож останній газ в "Газпрому" закупили тоді ж, коли й останню електроенергію з РФ - у листопаді 2015 року.

Очевидно, що повернення поставок будь-яких енергоресурсів від країни-агресора - шлях дешевший, швидший і простіший, аніж переформатування ринку електроенергії та збільшення частки присутності на ньому Енергоатома, реформування вугільної промисловості та нарощення видобутку українського газу. Але чи вимірюється втрата енергетичної незалежності категорією “економічна доцільність”?

Руслана Чечуліна для "Української енергетики"