Upper banner energy

Нафту — фірмам, проблеми — громадам

30 червня 20171171

Невеликі надходження від плати за землю, брудна вода у криницях, розбиті дороги та втрачений потенціал для розвитку. Те, що мало би стати благом, для прикарпатських сіл часто стає «прокляттям». Десятки нафтових і газових свердловин, які розташовані на території населених пунктів, приносять для громад чимало проблем.

 

В Івано-Франківській області розташоване 31 родовище та працюють 156 надрокористувачів, які розробляють, в основному, дрібні та середні родовища. Станом на 1 січня 2015 року в Івано-Франківській області рентна плата за видобуток вуглеводнів становила 1,8 млрд грн. за рік. У 2016 році нафтогазовидобувачі сплатили 1 млрд 61 млн грн. Такі дані були оприлюднені після аналізу першого і другого звітів Ініціативи прозорості у видобувних галузях України (ІПВГ) у регіональному розрізі.

За словами учасника конференцій “Прозорість видобувної галузі" та ЕІТІ в Україні, голови правління ГО «Антикорупційна платформа» Христини Зелінської, найбільшими родовищами в Івано-Франківській області є Долинське нафтове родовище (ПАТ "Укрнафта"), Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне родовище (ТОВ "Укркарпатойл ЛТД"), Яблунівське газове родовище (ПАТ "Укргазвидобування"). Загалом ці родовища у 2015 році принесли бюджету держави понад 396 млн грн. податків.

Податки, які сплачують нафтогазовидобувачі до державного бюджету, і платежі, які отримують населені пункти, на території яких розташовані родовища, — неспіврозмірні. За даними голови екологічної комісії Івано-Франківської обласної ради Ольги Галабали, у 2015 році нафтовидобувачі Прикарпаття сплатили 45,8 млн грн. до місцевих бюджетів. З усіх податкових платежів приблизно 23 млн грн. — плата за землю.

Проблема плати за землю у тому, що велика частка земель перебуває у користуванні, а не в оренді. За новим Земельним кодексом, з 1 січня 2002 року ні громадяни, ні юридичні особи не мають права отримувати земельну ділянку в постійне користування - лише у власність чи в оренду. До кінця 2008 року власники державних актів на право постійного користування земельними ділянками мали переоформити його на право власності або право оренди. Проте Конституційний Суд України визнав неконституційними ці положення Земельного кодексу.

Земельний податок, який сплачують землекористувачі, є суттєво нижчим, ніж орендна плата за землю. Наприклад, місто Долина, у якого під свердловинами в оренді перебувають 317 га землі, отримує понад 14 млн грн. плати за землю за рік. У той час як село Тяпче, у якого під свердловинами у постійному користуванні всемеро менше території, отримує плату за землю у 6 573 разів меншу. Розглянемо проблеми видобувної галузі Прикарпаття на прикладі кількох сіл.

Спас: синиця в руці

Невелике село Спас розташоване у Рожнятівському районі Івано-Франківської області.

До Спаської сільської ради входять села Спас, Погорілець, Підсухи, в яких сукупно проживають понад 1870 мешканців. Землі населених пунктів входять до Спаського родовища, на якому проводить видобуток ПАТ «Укрнафта». Спеціальний дозвіл на промислову розробку родовища компанія отримала у 1998 році терміном на 20 років.

Довідка. Спаське нафтове родовище належить до Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Розташоване у Рожнятівському районі Івано-Франківської області на відстані 10 км від Рожнятова. Експлуатується з 1960 року.

На території Спаської сільської ради — понад шістдесят свердловин, які розташовані у межах і за межами населеного пункту на території близько 30 га.

З них у землекористуванні ПАТ «Укрнафта» перебуває 29,5 га, і ще 0,3 га — в оренді. Минулого року компанія сплатила майже 74 тис. грн. за землекористування і трохи більше ніж 3000 грн. — орендної плати.

У липні 2016 року Калуська місцева прокуратура подала позов до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах Спаської сільської ради. Прокуратура позивалася до ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Відповідно до цих змін, плата за землю мала суттєво зрости.

Так, наприкінці 2011 року Спаська сільська рада уклала договір оренди землі площею 0,3 га із структурною одиницею ПАТ «Укрнафта» — нафтогазовидобувним управлінням «Долинанафтогаз». Орендна плата на рік, згідно з договором, становила 2761,20 грн.

У січні 2014 року Спаська сільська рада затвердила технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земель сіл Спас, Погорілець, Підсухи. Рішення введено у дію з січня 2015 року і, за регламентом Спаської сільської ради, було надіслано підприємствам та оприлюднено на дошці оголошень.

У липні, серпні, грудні 2015 року та січні й травні 2016 року Спаська сільська рада надсилала листи до НГВУ «Долинанафтогаз» із клопотанням про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 2011 року. За новою нормативно-грошовою оцінкою землі, орендна плата зростала з 2761 до 15 915 грн. на рік. Однак, компанія залишила всі листи поза увагою.

Калуська місцева  прокуратура подала позов до суду в інтересах Спаської сільської ради. Сама сільрада до НГВУ «Долинанафтогаз» про стягнення заборгованості не позивалася.  

“На жаль, спеціалісти сільської ради є значно слабшими, ніж юристи «Укрнафти». Тож, синиця у руках краща, ніж журавель у небі”, — вважає голова Спаської сільської ради Микола Медвідь

У суді сторони врегулювали питання у мирний спосіб: НГВУ «Долинанафтогаз» та Спаська сільська рада уклали «мирову» та додаткову угоду до договору оренди землі.

 

Рішення Спаської сільської ради про затвердження нормативно-грошової оцінки земель було офіційно оприлюднено 13 травня 2016 року у друкованому ЗМІ, а відповідно до Податкового кодексу визначено, що рішення рад щодо нормативно-грошової оцінки офіційно оприлюднюється органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому планується застосування грошової оцінки, — йдеться в офіційному повідомленні НГВУ до Спаської сільської ради.

Відтак, хоча нова грошова оцінка землі на території Спаської сільської ради почала діяти з початку 2015 року, нафтогазовидобувна компанія ще два роки «заощаджувала» на податку.

Понад два десятки мешканців Спаської сільської ради працюють на нафтовидобувній фірмі, проте через зміни в законодавстві сільська рада не отримує податок з доходів фізичних осіб, який зараз сплачується на місцем реєстрації фірми. Також село не має укладеної угоди про участь компанії у соціально-економічному розвитку населених пунктів. Спас досі є тільки частково газифікованим.

Микола Медвідь каже: 

Кошти на розвиток інфраструктури були ще у 2012 році, але гроші йшли через ОДА, керівництво якої поставило питання так, що їм видніше, куди давати гроші. Відтак, кошти йшли на Яремче і Коломию, а наші села не отримувала ні копійки.

На законодавчому рівні немає механізму, який би змушував нафтогазовидобувні фірми брати участь у соціально-економічному розвитку населених пунктів. Єдиний виняток — будівництво нових об’єктів, яке, згідно з нормами закону “Про регулювання містобудівної діяльності”, передбачає пайову участь у розвитку населеного пункту. Однак, свердловини є гірничими виробками, а не об’єктами будівництва.

Сільський голова каже: 

 А ще село має солену воду у криницях та розбиті від важкогабаритного транспорту дороги

Сільський голова зауважує: 

Будуватися не можемо, як і виготовити Генплан, бо через охоронні зони випадають великі земельні площі, — нарікає Микола Медвідь. — Крім того, постійні проблеми з водою: після ремонту свердловин у радіусі півкілометра вода робиться жовтою і непридатною до вживання. На криничному водопостачанні як приватні господарства, так і шкільна їдальня. Ми зверталися до ПАТ «Укрнафта» із пропозицією, щоб допомогли нам збудувати централізований водопровід, але відповіді не отримали. 

Тим часом санстанція нафтопродуктів у воді села Спас не виявляє.

Не виявили нафтопродуктів і фахівці ДУ «Івано-Франківський обласний лабораторних центр Держсанепідемслужби України».

За словами сільського голови, нафтомережі старі, рвуться і пошкоджують посівні площі:

У нас також був випадок, коли через пошкодження мереж пропав урожай картоплі, - розповідають працівниці сільської ради. - Картопля тхнула так, що їсти її було неможливо.

Однак, посадовці, які мають захищати інтереси мешканців сіл, не поспішають відстоювати навіть свої права. У сільраді визнають: випадків, коли фірма відшкодувала завдані екологічні збитки, можна на пальцях порахувати. Претензійна робота на рівні сільської ради не налагоджена.  

Битків: як на пороховій бочці

Злетіти у повітря у будь-який момент — у таких побоюваннях для мешканців селища Битків минули два роки.

На території цих сіл розташоване одне з найстаріших в Україні, але ще дуже потужне родовище Західного нафтопромислового району — Битків-Бабченське нафтогазоконденсатне.

У 2015 році Державна служба геології та надр України не продовжила дію спеціального дозволу для ТОВ “СП “Укркарпатойл ЛТД”. Засновником компанії, згідно з даними ЄДР, є ПАТ “Укрнафта”, яка володіє 100% часткою її статутного капіталу.  

Так, 27 липня 1995 року СУАП «УкрКарпатойл ЛТД» отримало ліцензію на експлуатацію Битків-Бабчинського родовища терміном на 20 років. У січні 2015 року підприємство відправило до Держгеонадр України заяву про продовження дозволу ще на 20 років. Однак, у квітні Держгеонадра повернули заяву через відсутність повного пакету документів. А у вересні - через податковий борг по рентній платі за використання природних ресурсів. Борг, за даними Надвірнянської та Богородчанської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, загалом становив понад 17 млн грн.

«УкрКарпатойл ЛТД» звернулося до суду.

Згідно із висновком Вищого адміністративного суду України, дія дозволу може бути зупинена, якщо є заборгованість із плати за користування надрами. Однак, це не є підставою для зупинки дії дозволу, а не для повернення заяви на продовження строку його дії.

Довідка. Відповідно до законодавства, надрокористувачу може бути відмовлено у продовженні строку дії дозволу у разі: невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою; порушення вимог законодавства; прийняття рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства.

Однак, таких обставин суд не встановив. Відтак, визнав, що підстав для відмови «УкрКарпатойлЛТД» у продовженні строку дії дозволу немає. Дії Держгеонадра були визнані протиправними, а саму службу зобов’язали продовжити дію дозволу терміном на 20 років.

З іншого боку, Київський окружний адміністративний та Київський апеляційний адміністративний суд зобов’язав СУАП «УкрКарпатойл ЛТД» повернути понад 17 млн грн. податкового боргу.

Після того як Держгеонадра не продовжили дію спецдозволу для СП “УкрКарпатойл ЛТД”, у прикарпатських ЗМІ була розгорнута інформаційна кампанія http://www.blitz.if.ua/news/blukayuchyy-metan---nevydyma-zagroza-dlya-kilkoh-prykarpatskyh-sil.html щодо того, що такі дії державного органу матимуть наслідком не тільки економічні збитки для компанії та держави, але й становлять небезпеку для мешканців селища. Зокрема, йшлося про те, що через припинення експлуатації родовища загазованість прилеглих територій досягла небезпечного рівня.

До Кабміну та ДФС звертався і народний депутат Юрій Дерев’янко, який вказував на негативні наслідки від зупинки видобутку на родовищі, зокрема — апелював про небезпеку для людей та просив реструктуризувати борг СП “УкрКарпатойл ЛТД”.

Це не єдине звернення нардепа: Юрій Дерев’янко вимагав відновити експлуатацію двох родовищ, на яких проводило видобуток НГВУ “Надвірнанафтогаз” ПАТ “Укрнафта”. “Надвірнанафтогаз” і “УкрКарпатойл ЛТД” мають спільний знаменник — входять до структури ПАТ “Укрнафта”, де зберігає свій вплив український олігарх Ігор Коломойський.

З 2017 року СП “УкрКарпатойл ЛТД” відновлює видобуток на Битків-Бабчинському родовищі.

Голова селища Битків Василь Вінтонів розповідає: 

Ми надавали погодження СП «Укркарпатойл» на продовження гірничого відводу з метою розробки Битків-Бабчинського нафтоконденсатного родовища. У рішенні ми їх зобов’язали укласти з нами угоду про участь у соціально-економічному розвитку селища. Наразі – мовчать.

До рішення сесії у селищі Битків підготували цілий перелік об’єктів, які подали фірмі для можливого фінансування. Кажуть, нафтогазовидобувачі допомагають селу технікою чи матеріалами. Проте на клопотання допомогти із ремонтом дороги, яку також використовують, мотивують відсутністю коштів.

На території селища Битків понад 160 свердловин. Однак, така насиченість газовидобувного сектору негативно позначається на життєдіяльності селища.Так, Битків не має генплану — ключового містобудівного документу, який тут не можуть виготовити з 1971 року. Адже охоронна зона кожної свердловини — від 150 до 300 метрів.

Сільський голова нарікає: 

65% селища перебуває в охоронній зоні. Ми навіть на сільраду не можемо виготовити ніяких документів, бо вона розташована в охоронній зоні свердловини. Люди мають проблеми із підключенням до електро- та газопостачання; ми не можемо видавати плани на будівництво, рішення про особисте сільське господарство чи приватизацію землі. А щоб зменшити охоронні зони, треба змінити державні будівельні норми . Ми зверталися до облради, «Укрнафти», Мінрегіону, але звідусіль — відписки про те, що це не їхні повноваження.

Ясеновець: земля без документів

Ясеновецька сільська рада об’єднує села Ясеновець й Іванівка. Села розташовані на території Рожнятівського району. Проживає 1290 осіб. На землях населеного пункту розташоване газонафтове Струтинське родовище, яке розробляє ПАТ «Укрнафта».

Довідка. Струтинське газонафтове родовище належить до Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району Передкарпатської нафтогазоносної області Західного нафтогазоносного регіону України. Розташоване у Рожнятівському районі Івано-Франківської області на відстані 7 кілометрів від міста Рожнятів. Перший промисловий приплив нафти отримано 1959 року.

На 40 га землі сільської ради розташовано понад 45 свердловин.

Обслуговує свердловини важкогабаритний транспорт, — розповідає сільський голова Ігор Пасічник.

У селі перекрили дороги, щоб «важковаговики» не добивали дорожнє полотно, яке й так суцільно «встелене» ямами. Підприємство не має укладеного з сільською радою договору про участь у соціально-економічному розвитку села. Проте відшкодовує збитки, нанесені сільгоспугіддям.

Єдина плата, яка надходить до сільського бюджету, — плата за землю, яку у селі «відвойовували» з боєм.

Ігор Пасічник каже: 

Я з ними воював чотири роки, щоб впорядкувати земельні стосунки. Потім у 2015 році законодавство дозволило збільшувати ставки земельного податку.  Крім того, торік виготовили нову нормативно-грошову оцінку землі. І якщо торік ми мали 120 тис. грн. до бюджету, то цього року очікуємо 2,5 млн грн.

Попри те, що надходження до сільського бюджету зросли, земельні питання так і залишаються невпорядкованими.

Із майже 40 га в оренді нафтовидобувної компанії 1,25 га. Решта — у постійному користуванні. ПАТ «Укрнафта» користується земельними ділянками на основі державних актів на право постійного користування. Проте, кажуть у сільській раді, ці документи не є правочинними.

Так, у 1998 році Ясеновецька сільська рада затвердила матеріали інвентаризації земель НГВУ «Долинанафтогаз», дочірньої структури “Укрнафти”.

У 2003 році, розглянувши відповідне клопотання НГВУ «Долинанафтогаз», сільська рада дала дозвіл на оформлення документів, що дають право оренди земельної ділянки площею 44,2 га під об’єктами компанії на території сільської ради.

У 2005 році Рожнятівська РДА надала дозвіл «Укрнафті» на оформлення документів, які засвідчують право користування земельними ділянками з метою передачі їх в оренду.

Проте компанія так і не уклала договір оренди, мотивуючи тим, що вони мають державні акти на право користування земельними ділянками, — каже Ігор Пасічник.

З 1 січня 2002 року, відповідно до нового Земельного кодексу, ні приватні, ні юридичні особи не можуть отримувати земельну ділянку у постійне користування. Лише — в оренду чи у власність. До кінця 2008 року власники державних актів на право постійного користування земельними ділянками мали переоформити їх на право власності або оренди. Проте Конституційний Суд визнав неконституційними ці положення Земельного кодексу.

Ігор Пасічник каже: 

Ми зверталися у прокуратуру, що ці акти є нікчемними, бо вони ніде не зареєстровані — немає серії, номеру, рішення сесії. Фактично, виходить, компанія на даний час користується земельними ділянками без правовстановлюючих документів. Ми намагалися довести, що акти не є юридичними документами і хотіли змусити ПАТ «Укрнафта» укласти договори оренди. Проте — безрезультатно.

На сьогодні слідче відділення Рожнятівського відділу поліції проводить досудове слідство у кримінальному провадженні за фактом самовільного зайняття НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» земельних ділянок для здійснення своєї господарської діяльності на території Ясеновецької сільської ради.

 

З наступного року 5% рентної плати залишатиметься на місцях. З них 2% надходитиме до обласного бюджету, 2% — до районного, 1% отримають громади, на території яких розробляють родовища. Бюджети об’єднаних територіальних громад зможуть претендувати на 3%. Відтак, громади вперше за останні роки відчують зиск від видобутку на своїх територіях.

Однак, відсутність коштів на місцях – не єдина проблема сіл. Щоб налагодити стосунки з фірмами-видобувачами, недостатньо спрямувати в громади фінансові ресурси. Звісно, гроші – це розвиток місцевої інфраструктури; це, зрештою, певна компенсація за неспокійне з екологічної точки зору сусідство. Однак, громади повинні мати чітку, законодавчо закріплену впевненість, що у разі непередбачуваної ситуації отримають соціальний захист. Досі ні закритість видобувної галузі, ні “шпарини” у законодавстві, які дають фірмам-видобувачам ґрунт для зловживань, не сприяли налагодженню партнерських стосунків громад із видобувними компаніями.

Погана вода, знищені дороги на фоні бюджетного безгрошів’я змушують мешканців сіл дивитися на нафтовидобувні компанії «вовком». З одного боку, це ускладнює компаніям процедуру отримання дозволів від сільських рад, з іншого – дає поживу політичним партіям та зацікавленим організаціям для маніпуляцій громадською думкою. І чим менше інформації про видобувний сектор та фахових коментарів експертів, тим більше міфів та страхів народжується у громадах.  

З іншого боку, лише невелика частина громад може постояти за себе. Роки безгрошів’я, під час яких сільська влада звикла з вдячністю приймати «благодійну» допомогу від видобувних компаній замість того, щоб вимагати передбачених законодавством виплат і компенсацій; відсутність сильних фахівців у сільських радах та, зрештою, небажання роками ходити по судах часто роблять із місцевих громад пасивних спостерігачів, які тільки листуються з нафтовидобувними компаніями та чекають на ініціативу правоохоронних органів.

Оксана ПІЛЯНСЬКА, журналіст 

Розслідування проведено в рамках проекту USAID «Прозора енергетика». Позиція автора може не збігатися з позиціями Агентства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.

 


Коментувати
Energy banner