Підрив росіянами дамби Каховської ГЕС, окупація Запорізької АЕС та чисельні руйнування багатьох об’єктів енергетичної інфраструктури України, на щастя, не мали критичного впливу на роботу української енергосистеми. Наразі виробництво електроенергії забезпечує потреби споживачів. Проте через спад водопілля гідроелектростанції зменшують виробництво електроенергії, а на енергоблоках тривають планові ремонти. Крім того, існують подальші загрози ворожих атак. Водночас не вирішено давні проблеми, що заважають розвитку енергосистеми. Чи вдасться у таких умовах забезпечити її балансування?

Над цим міркували учасники “круглого" столу "Виклики та можливості централізованої енергетичної системи, і чому це важливо", який було організовано Київською школою енергетичної політики (KSEP) за підтримки Фонду ім.Фрідріха Еберта в Україні. 

 

Ситуація у централізованій системі електропостачання

 

Хоча після важкого опалювального сезону особлива увага на місцевому рівні приділяється маневровій генерації, теплоелектрогенерації, так званій регульованій генерації, все ж основою стабільності у країні залишається централізована система електропостачання.

За останніми даними НЕК “Укренерго”, наразі вироблена електроенергія покриває потреби українців. Однак рівень води у річках і водоймах знижується, відтак гідроелектростанції виробляють менше електроенергії. На енергоблоках теплових електростанцій та АЕС відбуваються літні ремонтні роботи. 

“Цього літа обсяги робіт будуть більшими, ніж у попередні роки: через російські атаки пошкодження отримали всі теплові та ключові гідроелектростанції. Тобто у минулі роки, коли атомні блоки йшли у планові ремонти і зупинялись для планової заміни палива, їх компенсували потужностями великих ТЕС і ГЕС. Цього року самі ТЕС і ГЕС потребують суттєвих ремонтів після сезону масових ракетних атак, тобто компенсувати виведення у ремонт атомних блоків буде складніше, – наголосили в “Укренерго”.

Водночас, частина генерації (Запорізька АЕС, низка теплових електростанцій) знаходяться на тимчасово окупованій території та не доступні українській енергосистемі. Тож обсяг працюючих на систему потужностей обмежений. Енергетики просять людей ощадливо використовувати електроенергію, особливо у вечірні години, щоб зменшити навантаження в енергосистемі та полегшити її балансування.

Відповідно до огляду DiXi Group Alert, попри підрив дамби Каховської ГЕС, Україні вдалось збалансувати енергосистему. Зокрема, і завдяки імпорту електроенергії, який відбувався зі Словаччини та Молдови, переважно у вихідні дні, коли цінові індекси у країнах ЄС були нижчі за український на 1-42%. За останній тиждень двічі використовувалась аварійна допомого: 7 червня імпортовано електроенергію з Румунії (обсяг не зазначено), 8 червня – з Румунії та Польщі (1 200 МВт-год). 11 червня на запит від Польщі Україна прийняла надлишки електроенергії (некомерційний імпорт) обсягом 1 800 МВт-год. Проте у години найбільшого споживання – ввечері – імпорту немає.

“Імпорт в українську енергосистему з Європи зараз є, але він є в обмежених обсягах і не завжди у ті години, коли енергосистемі потрібно”, – зазначив Володимир Кудрицький, голова правління НЕК “Укренерго”. 

Він пояснив, чому імпорт не в повному обсязі потрапляє в українську енергосистему. Причина – у цінових лімітах (порогах). Відтак, коли в Європі ціна вища, то у гравців немає економічних стимулів імпортувати електроенергію з Європи. 

“Треба лібералізувати ціноутворення на українському ринку, щоб імпорт з Європи міг вільно потрапляти в Україну й допомагати нам балансувати енергосистему”, – вважає Кудрицький.

З його слів, лібералізація ринку призведе до того, що в окремі години доби ціна може підніматись вище, ніж зараз вона є, а в окремі години доби вона буде опускатись нижче, ніж зараз. Населення це не відчує, бо має фіксований тариф. 

“Цінових шоків через лібералізацію цін ми не очікуємо. Найімовірніше, вона дасть можливість відрегулювати потоки імпорту з Європи в Україну, щоб він ішов саме тоді, коли українській енергосистемі це потрібно”, – зазначив голова правління НЕК “Укренерго”.

 

Основні проблеми системи централізованого електропостачання

 

Система централізованого електропостачання (СЦЕ) складається з двох підсистем. Перша – забезпечує технічну можливість отримання споживачем електричної потужності певної нормативної якості електроенергії та надійності її постачання. Друга – регуляторна підсистема, яка забезпечує регулювання всіх процесів, взаємовідносин, які виникають в електроенергетичному комплексі.

“Усі елементи СЦЕ працюють в одному технологічному процесі, який є об’єктивним, бо керується фізичними законами. Для того, щоб система могла працювати, треба їх виконувати і, в першу чергу, забезпечити відповідність генеруючих потужностей тим рівням навантаження, які є у системі. Отже, необхідно підтримувати баланс між виробництвом та споживання електроенергії”, – зазначив під час “круглого" столу член Експертної ради Міністерства енергетики України, провідний фахівець в електроенергетичному сегменті Борис Костюковський.

Він коротко зупинився на основних етапах розвитку вітчизняної системи електропостачання. Зокрема, нагадав, що вона будувалась за монопольної моделі регулювання процесів в електроенергетичній сфері. Потім у країні з’явився гуртовий ринок електроенергії, пізніше – його нова модель, а саме – лібералізований ринок електроенергії, що базується на торгівлі електроенергією та допоміжними послугами.

“З 2009 року ми почали політику прискореного розвитку ВДЕ. З 2001- го – прийняли концепцію подальшої лібералізації ринку електроенергії. 2017 року ми прийняли відповідний закон, 2019-го – впровадили цей ринок. Паралельно протягом усіх цих років ми пробуємо тримати ціни на електроенергію для населення на стабільно низькому рівні”, – сказав Борис Костюковський.

Він вважає, що енергетична політика, що почала реалізовуватися протягом попередніх років, мала певні вади, які призвели до виникнення низки проблем у цьому секторі енергетики ще до повномасштабної агресії з боку рф.

“По-перше, маємо проблеми з відповідністю генеруючих потужностей. Ми запровадили нечувані у світі преференції для ВДЕ й отримали дуже швидке зростання кількості вітрових та сонячних електростанцій із негарантованою потужністю. В України і раніше були проблеми з низькими маневровими можливостями енергосистеми, однак після запровадження преференцій ці проблеми загострились. Ми не можемо гарантовано балансувати енергосистему”, – констатував представник Експертної ради Міненерго України. 

По-друге, з його слів, ми маємо проблеми з оплатою ВДЕ через високий “зелений” тариф, а також протиріччя між природно-кліматичними умовами, які є в Україні, та їх розвитком. 

“З одного боку, через те, що в Україні була дуже велика базова потужність атомних електростанцій, у нас виникла конкуренція між джерелами електроенергії. Врешті-решт сьогодні ми маємо послугу з розвантаження, тобто електроенергію вони не виробляють, але ми це все одно оплачуємо через тариф оператора системи передачі. Тарифу завжди не вистачає, тому за балансування у нас гроші завжди надходять дуже погано, і це також стара проблема”, – сказав Борис Костюковський.

По-третє, є проблема з підтримкою достатності генерації, зазначив фахівець. Він розтлумачив, що в Україні відсутня плата за потужність, але вона необхідна (передусім це стосується теплової генерації). Адже ВЕС і СЕС взимку працюють неефективно, особливо СЕС, оскільки сонця практично немає. 

“Відтак, скільки не став акумуляторів, але потужності ВДЕ взимку практично не вирішують питання щодо покриття графіків навантаження. По суті, нам ця потужність потрібна, але вона працює дуже невеликий період часу протягом року і за відсутності потужності (тим паче, що у нас є прайс-кепи та багато чого іншого) власникам стає невигідно працювати. У них виникає питання: навіщо їх підтримувати у робочому стані”, – звернув увагу провідний фахівець в електроенергетичному сегменті.

Ще одна проблема – з балансуванням енергосистеми, з балансуючим ринком. Через те, що у нас атомна генерація повинна працювати на ринку на добу наперед, але не завжди цю електроенергію можна продати (на відміну від ВДЕ, електроенергію якої можна продати, по суті, за будь-яку ціну завдяки “зеленому” тарифу), атомна генерація постійно потрапляє у певні небаланси.

Фахівець також виділив проблему підтримки державою низьких цін на ринку електроенергії, зокрема, із запровадженням “граничних” цін.

“І ми цю політику плануємо продовжити, – зазначив Борис Костюковський. – Зокрема,  йдеться про розвиток ВДЕ, розподілену генерацію, прос’юмерів. І тут у мене виникає питання: що робитимемо взимку, коли прос’юмери лише загострять проблеми з тепловою генерацією і загалом із генерацією, яка замикатиме баланс, коли не буде сонця та вітру і у нас нічим буде покривати потребу, крім традиційної генерації?"

Ми можемо малювати будь-які плани, бо технологічно систему можна побудувати і на водні, і на сонці та вітрі. Однак малюючи такі гарні картинки, треба розуміти, якою буде платоспроможність споживачів, особливо, коли в нас буде атомна генерація, яку невигідно використовувати в маневрових режимах, та відновлювана генерація, яка потребує маневрування”. 

Крім того, якщо ми кажемо, що швидко закриємо вугільну генерацію, то необхідно чітко розуміти, якими у нас є її компенсатори, наголосив фахівець. І додав, що вугільна генерація сьогодні є однією з небагатьох галузей промисловості України, яка створює робочі місця, ВВП тощо. Отже, це також необхідно враховувати.

Загалом, на думку учасників “круглого" столу, питання енергетичного балансу вимагає максимально продуманих кроків.

“Національна енергетика будь-якої держави функціонує завдяки балансу, – підкреслив Геннадій Рябцев, директор спеціальних проєктів Науково-технічного центру "Психея", який виступив модератором даного заходу. – І саме його дотримання між генерацією і споживанням є запорукою нормального функціонування будь-якої енергетики. Чим стійкішим є цей баланс, тим успішнішою є держава. Тому іноді бездумні втручання у цей енергетичний баланс, намагання продемонструвати сусідам чи ще комусь свої амбіції призводять до того, що виникає загроза його руйнування”. 

Відтак експерт порадив всім політикам, представникам влади та громадянського суспільства, дотичним до формування енергетичної політики, спробувати розробити цей енергетичний баланс і перед запровадженням тих чи інших нововведень спочатку прорахувати і перевірити, як це працюватиме. Тільки у такий спосіб можна уникнути небезпеки нескоординованості між базовою та маневровою генераціями, а відтак провалів із забезпеченням українців електроенергією.

 

Підготувала Світлана ОЛІЙНИК