З початком нового політичного сезону в Україні важливо побачити правильні пріоритети, особливо в енергетиці, де реформи поки що йдуть особливо важко та повільно у зв’язку зі складністю сектору та випливами декількох промислових груп, зазначає народний депутат Наталія Кацер-Бучковська.

 

"Осінній парламентський сезон надає нові надії для просування реформ, особливо для кінцевого прийняття закону про створення незалежного енергетичного регулятора.

 

Перша хвиля реформ газового ринку мала місце у 2014 – 2015 роках, але наразі темп сповільнився і в декількох сферах потрібні нові прориви.

 

Тож основними пріоритетами є:

 

1.      Демонополізація національного ринку газу

 

Цей процес почався з прийняттям відповідного закону 9 квітня 2015 року, що визначає нові правила для ринку. Закон також встановлює основу для демонополізації, передбачаючи поділ функцій оператора, компаній з розподілу газу і постачання газу, впроваджуючи принципи вільної конкуренції, захисту споживачів та безпеки газопостачання. Європейське Енергетичне Співтовариство позитивно оцінило новий закон, який повністю відповідає зобов’язанням України як члена Енергетичного Співтовариства.

 

2.      Головна задача – демонополізація Нафтогазу 

 

У 2015 році Кабінет Міністрів України ухвалив новий статут та план реформи корпоративного управління «Нафтогазом». Реорганізація «Нафтогазу» зумовлює реформування корпоративного управління у відповідності до принципів корпоративного управління Європейської Організації економічного співробітництва та розвитку. Більше того, 100 % акцій компанії було передано від Міністерства енергетики та вугільної промисловості до Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Це біло важливо для зменшення політичних впливів у цій сфері. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України контролює лише акції та провадить стратегічний менеджмент «Нафтогазу». Контроль над вищим керівництвом «Нафтогазу» здійснюється відповідною наглядовою радою, яка складається з двох національних представників.

 

Задля розподілу діяльності з транспортування та зберігання газу, Кабінетом Міністрів у липні було прийнято план з реструктуризації «Нафтогазу». Цей план передбачав створення окремого акціонерного товариства «Магістральні Трубопроводи України» та ПрАТ «Підземні газосховища України». Активи ПрАТ «Укртрансгаз» будуть передані цим компаніям і залишаться у державній власності. Процес усіх цих трансформацій матиме місце у 2016 – 2017 роках, але тільки після кінцевого рішення Стокгольмського арбітражу щодо позовів відносно «Нафтогазу» та «Газпрому».

 

Основні виклики

 

Основним викликом залишається незакінчена законодавча реформа ефективного функціонування ринку природного газу. Беручи до уваги те, що закон про ринок газу було ухвалено ще у квітні 2015 року, наразі потрібні додаткові зміни. Наприклад, закон містить норму щодо накладання обов’язкової плати за використання мереж з розподілу та транспортування, які є на балансі у приватних обласних газових компаній (облгазів). Тим не менше, наразі ця норма не була запропонована Міністерством енергетики та вугільної промисловості. В результаті, спостерігається брак можливостей отримати ліцензію потенційними національними та закордонними постачальниками, які бажають працювати на ринку природного газу України.

 

Тому найбільш актуальними законодавчими ініціативами є:  

 

1.      Прийняття Закону про Національного енергетичного регулятора України

 

Новий закон має забезпечити політичну та інституційну незалежність енергетичного регулятора, що гратиме важливу роль у стимулювання конкуренції на газовому та інших енергетичних ринках. Професійний і незалежний регулятор покращить ефективність регульованих ринків і захисту інтересів споживачів.

 

2.      Нормалізувати норм відпускання з резервного запасу газу

 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, норми відпускання з резервного запасу газу були встановлені для приватних постачальників до рівня 100 відсотків. Тож задля забезпечення рівних та привабливих умов для інших операторів – постачальників природного газу – ці норми мають бути понижені до рівня 10 %. Рівні та необтяжливі умови як для державних, так і приватних газових трейдерів стимулюватиме конкуренцію.

 

3.      Модернізувати та стабілізувати податкову систему для видобутку вуглеводнів в Україні

 

В 2015 році парламент урізав ліцензійні платежі по видобутку газу для приватних компаній з 55 % до 28 % щодо газу, який знаходиться повністю або частково на глибині понад 5 кілометрів і з 28 % до 14 % від вартості продажів газу, видобутого з покладів, які повністю або частково знаходяться на глибині понад 5 кілометрів.

 

Проте, це лише один аспект, пов'язаний з проблемами режиму оподаткування. З іншого боку, існує проблема зі складністю податкового адміністрування. Аби вирішити ці проблеми, Міжвідомча робоча група Міністерства фінансів України, яка була створена у 2015 році, повинна продовжити роботу з покращення режиму видобутку газу.

 

4.      Владнати питання, пов’язані з діяльністю в рамках угод про розподіл продукції 

 

Українське законодавство передбачає дві моделі кооперації у видобувному секторі: через спільні підприємства та угоди про розподіл продукції.

 

Спільні підприємства не мають спеціального правового регулювання і не містять деталізованих положень про спільну діяльність, що можуть мати наслідком зловживання цією правової форми підприємства. Існуюча процедура угод про розподіл продукції в Україні є надто переобтяженою регулюванням та потребує всебічного оновлення.

 

Нові ринкові умови вимагають перегляду податкового режиму і розвитку економічно життєздатних податкових ставок для газовидобування, видобування нафти та конденсату в рамках угод про розподіл продукції.

 

Успішне запровадження нинішніх і майбутніх угод про розподіл продукції в Україні вимагає щоденної координації центральних та місцевих органів влади. Тож важливим є прийняти необхідні зміни до Постанови КМУ No. 644 від 01.08.2013 «Про утворення Міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції» та до Закону «Про угоди про розподіл продукції», аби трансформувати Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції у міжвідомчий орган державної влади, який буде відповідальний за виконання укладених угод про розподіл продукції під час проекту.

 

Конкурентоспроможні тендери на угоди про розподіл продукції мають бути відкритим для широкої публіки, прозорими та політично незаангажованими. Уся тендерна документація, протоколи засідань міжвідомчої комісії тощо мають бути доступними для всіх зацікавлених осіб. Більше того, задля контролю виконання умов договорів мають бути передбачені більш ефективні правові інструменти у рамках механізму угод про розподіл продукції.

 

5.      Запровадити законодавчу дерегуляцію розподілу земель для потреб нафтогазового сектору

 

Велика кількість законопроектів було зареєстровано в парламенті, щоб розв’язати проблеми розподілу земель. Тим не менше, вони ще не були передані на голосування з різних причин. Нафтові та газові компанії постійно стикаються з проблемами щодо прав на землю. Ці проблеми спричинені кількома факторами: процедура придбання землі може тривати протягом 1,5-2 років; більшість земельних ділянок з покладами вуглеводів визнані як землі сільськогосподарського призначення, на які розповсюджується мораторій з продажу земель та зміни визначеного призначення земельних ділянок; угоди з вивчення та розвідки ресурсів мають багато правових недоліків (наприклад, реєстрація таких договорів не регулюється чинним законодавством, такі угоди не можуть бути застосовані на стадіївиробництва та на стадії переходу від геологічної розвідки до виробництва). Всі ці проблеми можуть бути вирішені внесеннямвичерпних змін до Земельного кодексу України. Законопроект No. 3096 «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо спрощення окремих аспектів нафтогазової галузі» має бути також прийнятий в цьому контексті. Законопроект вже зареєстровано у Верховній Раді.

 

6.      Лічильники та законодавство з енергетичної ефективності

 

Відповідно до вимог МВФ, має вирішити питання з обліком використання енергетичних ресурсів. Щодо газового сектору, то в Україна має бути повністю забезпечена лічильниками до 1 січня 2018 року. На сьогодні, 75 % споживачів забезпечені газовими лічильниками та близько 60 % - лічильниками тепла. Закон про енергоефективність у будівлях є також серед пріоритетів законодавчих змін".