Задоволені не всі: чого чекати від інвесторів у "зелену" енергетику
Як не намагався уряд України уникнути позовів з приводу ретроспективних змін схеми підтримки виробництва електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, загроза стає все реальнішою. Тож, крім розмов про іміджеві втрати країни перед інвесторами та міжнародними кредиторами, можемо мати збитки величезного масштабу в результаті судових рішень. Які саме – розбиралася "Українська енергетика".
Хитка рівновага
Після того як Верховна Рада скоротила "зелений" тариф, значна частина представників бізнесу активно висловлює незадоволення новим законом про підтримку відновлювальної енергетики. Відповідно до нових правил, скорочення тарифу для станцій встановленою потужністю понад 1 МВт, введених до кінця 2019 р., становить 15% для СЕС і 7,5% - для ВЕС.
Разом з тим, встановлений максимальний розмір “зеленого” тарифу у 12 євроцентів зменшує ставки і без того недоінвестовану біоенергетику, що лише торік захистила незмінність тарифу до 2030 р.
"На практиці це означатиме, що держава та всі українці заощадять майже 7 млрд грн щорічно, написав на власній фейсбук-сторінці прем’єр-міністр Денис Шмигаль у день підписання закону президентом Володимиром Зеленським, – до 2030 року меморандум дасть можливість зменшити об’єм виплат "зеленій генерації" приблизно на 2 млрд євро".
Якщо розрахунки очільника уряду правильні, то саме такі суми недоотримають "зелені" інвестори. Тим не менш прем’єр вважає, що підписаний закон захистить права інвесторів.
Бізнесу є що сказати
Схожої думки дотримується Дмитро Лукомський, генеральний директор та засновник компанії Avenston, яка є членом Асоціації Сонячної Енергетики України: "Саме прийняття закону в будь-якому випадку є позитивним кроком у напрямку стабілізації ситуації на ринку". Проте далеко не всіма змінами бізнес задоволений. "З деякими пунктами ми не згодні, тому що вони йдуть у розріз із раніше діючими умовами держпідтримки галузі, а також погіршують умови Меморандуму, який, до речі, підтримала тільки невелика частина галузі", – розповів Лукомський "Українській енергетиці".
За словами пана Дмитра, сам Avenston не планує звертатися в арбітражі, тому що не є кінцевим інвестором. "Але наші клієнти будуть звертатися в арбітраж", – констатував він, розповівши про втрати, які несе галузь, – "Інвестори не отримують виплати по зеленому тарифу і не запускають нові проєкти. Підрядні організації вимушено скорочують штат". За його словами, в середньому обороти впали у 5 разів у порівнянні з 2019 роком.
Ставлення бізнесу до згадуваних змін законодавства неоднорідне. Як пояснювала Олександра Гуменюк, директорка Європейсько-Українського Енергетичного Агентства (ЄУЕА), "це економіка, відповідно все абсолютно індивідуально".
Ще на етапі обговорення і підписання Меморандуму між Кабміном та інвесторами у альтернативну генерацію бізнес розділився на тих, хто зголосився підписати документ, і тих, з ким держава згоди так і не дійшла. Якщо ЄУЕА та Українська вітроенергетична асоціація (УАВЕ) погодили меморандум, то з боку Асоціації Сонячної Енергетики України (АСЕУ) та Української асоціації відновлюваної енергетики (УАВЕ) підпису так і не з’явилося.
Як зазначає підприємець, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики Ігор Тинний, від останніх змін системи державної підтримки виробники сонячної енергії можуть втратити від 15% до 50% валового доходу, в залежності від року побудови станції. Доходи виробників е/е з вітру зменшаться на 7,5%. За його оцінками, державний бюджет не отримає близько 60 млрд грн надходжень податку на прибуток до 2029 року, коли завершиться дія зелених тарифів. При цьому пан Тинний наголошує, що позови до суду від іноземних компаній до Держави Україна неминучі. Вони призведуть до багатомільйонних, а можливо й мільярдних збитків.
За словами керівниці ЄУЕА, багато представників бізнесу очікували продовження на два роки договорів про викуп електричної енергії за зеленим тарифом (PPA), зокрема інвестори у сонячну енергетику. Але цього не відбулося. Гуменюк спілкується з багатьма інвесторами, і за її інформацією, рішення бізнесу щодо арбітражів буде сильно залежати від розв’язання ситуації з неплатежами.
Це тільки початок?
Наприкінці минулого тижня Асоціація сонячної енергетики України оголосила, що понад 60 виробників електроенергії з ВДЕ звернулися з позовами до держпідприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за вироблену електрику.
Як розповів УЕ виконавчий директор "Асоціації сонячної енергетики України" Артем Семенишин, загальна сума позовів на сьогодні становить близько 350 млн грн. Усі позови подаються до Гарантованого покупця, тому що він є стороною договору на постачання електричної енергії", - уточнив він. - Позови подаються за місцем знаходження відповідача - до Господарського суду міста Києва".
За інформацією керівника асоціації, позивачами є різні компанії: не тільки представники сонячної, а й інших генерацій. Більшість з них складають виробники з сонячної енергії, серед них є як члени асоціації, так і інші гравці ринку. У перспективі, на його думку, варто очікувати масових позовів, які юридично виглядають цілком справедливими.
Напряму ці позови стосуються боргів Гарантованого покупця, а не нового закону. Але це лише питання часу. "Зараз компанії проводять оцінку своїх правових позицій, шукають юридичні компанії, з якими їм цікаво співпрацювати, вивчають витрати і будуть готуватися до позовів, - розповів пан Семенишин. – Мені відомо декілька компаній, які готуються надавати позови в рамках арбітражів внаслідок односторонньої ретроспективної зміни законодавства державою Україна".
Партнер київського офісу міжнародної юридичної фірми Dentons Максим Сисоєв вважає, що арбітражі скоріш за все будуть, але питання, наскільки масові і яка буде кількість позивачів. "Все залежить від того, як зараз будуть платити за відпущену електроенергію", - сказав він. Інша справа – позови до "Гарантованого покупця": "Позови до Горпоку будуть успішними. Але триватимуть певний час. Проблема стягнути заборгованість, якщо в Гарпоку немає грошей..."
Більше прозорості не завадило б
Директор з досліджень DiXi Group Роман Ніцович, звертає увагу, що частина девелоперів на ринку сонячної енергетики, яка виступила проти нових ставок "зеленого" тарифу, мотивувала свою позицію збитковістю проєктів після реструктуризації, особливо в умовах непродовження строку підтримки. Девелопери також пояснюють свої претензії "простроченою заборгованістю перед кредиторами (більшість великих проєктів мають частку запозичень на рівні 60-70%), зокрема і українськими державними банками, що може відобразитись на їх ліквідності (і є системно важливими)", зауважує експерт Ярослав Мелех.
Інвестори мають претензію до уряду за відсутність оприлюднення розрахунків, які лягли в основу оновлених ставок "зеленого" тарифу. "Уряд міг взяти на озброєння розрахунок обґрунтованої ставки дохідності (rate of return), що враховує як кон’юнктуру ринку, розвиток технологій та пов’язане із цим здешевлення вартості проєктів, так і характерні для сектору і країни ризики, – пише Ніцович у коментарі. – Нові ставки "зеленого" тарифу, таким чином, могли враховувати особливості кожної технології (сонце, вітер) і рік введення установки в експлуатацію, будучи економічно обґрунтованим рішенням".
За лінією національної безпеки
Якщо тариф для фотоелектричних станцій знизили більше, ніж для вітрових, то незадоволення інвесторів цілком зрозуміло, зауважив член експертної ради при Міненерго Геннадій Рябцев. Але за його оцінкою зниження тарифу для виробників електрики з сонячної енергії не є дуже жорстким з огляду на собівартість виробництва. А масштаби недоотримання бюджетом України податку на прибуток, про які говорять представники бізнесу, він вважає дещо перебільшеними.
За даними сайту Ціна держави – податок на прибуток підприємств у 2020 р. становить 2,4% ВВП. За інформацією Державної податкової служби, станом на 1 липня 2020 р. податок на прибуток підприємств входить до статей надходжень із найбільшою питомою вагою, поступаючись лише податку та збору на доходи фізичних осіб. Водночас, за оцінками ЄУЕА, у 2019 р. інвесторами ВДЕ було сплачено понад 19 млрд грн податків, з них понад 6 млрд грн - податок на прибуток. Крім того, Асоціація зазначає, що за останні 10 років вугільна генерація принесла до держбюджету майже вдвічі менше коштів, ніж сектор ВДЕ.
Інвесторів у ВДЕ можна поділити на три частини, наголосив Рябцев. Першу частину становлять домогосподарства, приватні власники, які об’єднуються в так звані сонячні кооперативи, і на власні кошти будують станції, які забезпечують електричною енергією насамперед самих себе. Надлишок цієї енергії вони віддають в мережу ( т.зв. проз’юмери, що представляють свої інтереси у галузевому об’єднанні “Спілка Активних Споживачів і Проз'юмерів” - УЕ).
Друга частина інвесторів – компанії, які розвивають у нас в країні технології виробництва комплектуючих, сонячних панелей, і оскільки вони збирають ці станції, то в тому числі розташовують там, де в них є потреба. Це так зване комплексне інвестування – і в будівництво, і в реалізацію електричної енергії.
Третя частина інвесторів ставить станції там, де їм надають дозволи, і всю вироблену е/е вони спрямовують в енергетичну систему. За оцінкою експерта, цих інвесторів споживачі не цікавлять взагалі. Єдиною їхньою метою є отримання прибутку від "зеленого" тарифу.
Першу групу інвесторів намагалися якомога більше захистити, розповів Рябцев. Свідченням цього є те, що вони не мають сплачувати за небаланси 50% з наступного року, а також зменшення примусового скорочення “зеленого” тарифу для станцій до 1 МВт на 7,5% замість 10%, пропонованих раніше в тексті законопроєкту та меморандуму.
"Цілком зрозуміло, чому більші вимоги висуваються до великих електростанцій, – сказав він. – Якщо в Україні найвищий у світі зелений тариф і ніяких зобов’язань інвесторам не висувалося – щодо локалізації виробництва обладнання чи систем, обслуговування, фіксованої кількості робочих місць, забезпечення потреб регіонів, де будуються станції, вимог про компенсацію небалансів в системі – зрозуміло, що під гаслом "даєш 100% ВДЕ" з’явилася когорта спекулянтів, які відчули, що на цьому можна добре заробити. Вони сіли на шию українським платникам податків".
На думку експерта, цей закон більше спрямований на те, щоб підвищити надійність ОЕС. Рябцев розповів, що завжди виступав за скасування "зеленого" тарифу. За його словами, якби це скасування відбулося на основі рішення Ради національної безпеки і оборони, це дозволило б убезпечити себе як державу від усіх арбітражів та позовів.
"Якщо щось шкодить національній безпеці – а енергетична безпека це складова національної безпеки – то ніякі доходи чи втрати доходів до уваги не беруться", – пояснює експерт, – тобто треба, щоб було доведено, що ті станції, які були введені впродовж останніх років, зашкоджують енергетичній системі України, знижують її надійність, не спрямовані на забезпечення споживачів електричною енергією, оскільки навколо них немає споживачів в такій кількості, і врешті шкодять енергетичній безпеці".
Разом з тим ця пропозиція не набула належної підтримки на обговореннях у Національному інституті стратегічних досліджень, на експертних радах. Таким чином, можливість убезпечити державу від арбітражів, через посилання на рішення РНБО, втрачено. Як бачимо з висловлювань учасників ринку, чисельні позови від "зеленого" бізнесу неминучі. Судячи з того, що в мережу вже потрапили коментарі щодо намірів реєструвати новий законопроєкт, який буде стосуватися "зеленої" енергетики, це можуть бути не останні зміни державного регулювання підтримки "зеленої" генерації.
Україна втратила спочатку від наданих "зеленим виробникам" занадто щедрих тарифних гарантій, які зрештою не здатна виконати, а тепер опинилася перед перспективами наступних втрат від їх порушення та ретроспективних змін. Інвестори зі свого боку мають підстави для невдоволення та рішучих настроїв. Їхні дії великою мірою будуть залежати від того, як держава впорається із першочерговою задачею: припинити накопичувати заборгованість Гарпоку перед "зеленими" і виконувати поточні зобов’язання за новим законом.
Втім, за оцінками джерела “УЕ” в Міненерго, ГарПок продовжить накопичувати нові борги перед "зеленими виробниками", через те, що йому не вистачить існуючих джерел надходження коштів для розрахунків.
Аби знизити вірогідність подання позовів за ретроспективні зміни, крім розрахунків, важливо виконати всі умови Меморандуму. Сказати наперед, які суми держава буде змушена сплатити за позовами, важко, але точно менші, ніж без Меморандуму.
Олеся Натха, спеціально для "Української енергетики"
