Вже цього року в нашій країні має розпочатися “велика термомодернізація” багатоквартирних будинків, шкіл, садків і лікарень. Зі слів президента, протягом трьох років на неї піде приблизно 300 млрд грн. У країні запрацював новий рамковий закон про енергоефективність, відповідно до якого держава щороку має виділяти на програми з енергоефективності, щонайменше, 1% усіх видатків бюджету.

Отже, 2022 року на енергоефективність має піти не менше 15 млрд грн. Для порівняння, найбільшою сумою, виділеною на енергоефективність у попередні роки, були видатки у 2 млрд грн. Чи означає це, що за три роки у країні модернізують всі багатоповерхівки, і населення витрачатиме набагато менше тепла, газу, гарячої води та електрики? “Українська енергетика” проаналізувала перспективи “великої термомодернізації”.

 

Енергоефективність – у пріоритеті

Енергоефективність і термомодернізація давно стали модними темами у нашому суспільстві, проте лише нещодавно президент й уряд зробили на них реальну ставку. Причина в суттєвому здорожчанні газу та електрики, ціни на які є непосильними для населення та бізнесу. Крім того, на поточний рік не було продовжено популярну серед населення програму “теплих кредитів”, завдяки якій люди модернізували своє житло. Доступною була лише програма Фонду енергоефективності, однак хіба що для ОСББ.

У жовтні 2021 року прийнятий новий рамковий закон “Про енергетичну ефективність”. Відповідно до нього, уряд має розробити і затвердити державні цільові програми енергетичної модернізації житлового фонду, підприємств-виробників теплової енергії, підприємств водопостачання та водовідведення.

“Основна ціль закону – створення нових рамкових умов для стимулювання енергоефективності у всіх секторах економіки”, – зазначили в Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження України. 

Втім, на думку виконавчого директора асоціації “Енергоефективні міста України” Святослава Павлюка, закон не створює нових механізмів допомоги у сфері енергоефективності. 

“Він багато в чому консервує існуючу ситуацію, водночас особливо прогресивних норм не містить. Серед основних плюсів закону – виділення сталого фінансування заходів з енергоефективності (1% видатків бюджету). Це по суті єдина прикладна норма, яка стосується людей”, – зазначив експерт. 

Серед основних плюсів закону – виділення сталого фінансування заходів з енергоефективності (1%  видатків бюджету)...

У грудні минулого року Кабмін підтримав законопроєкт про комплексну термомодернізацію будівель. Крім того, уряд схвалив Національний план дій з енергоефективності на період до 2030 року та затвердив трирічний план заходів з його реалізації у 2021-2023 роках. Національний план передбачає скорочення первинного споживання енергії на 22,3%, а кінцевого – на 17,1%. Однак не всі вважають такі наміри реалістичними.

“У змінах до директив Євросоюз зазначав, що в них крок енергомодернізації становить 1% за рік. Зараз вони підняли цю планку до 3%. А ми збираємося стрибнути за рік мало не до небес. Ті, хто приймають такі рішення, або не розуміють, про що йдеться, або це профанація”, – вважає Ігор Черкашин, голова Експертної платформи з енергоефективності, екскерівник Державної інспекції з енергозбереження.

Втім у Міністерстві енергетики переконані, що в 2030 році первинне та кінцеве споживання енергії в Україні не повинно перевищувати відповідно 91,5 млн та 50,5 млн тонн нафтового еквіваленту. Щоб досягти поставленої мети, Нацпланом дій визначено заходи з підвищення енергоефективності в окремих секторах: будівлях (житлових та бюджетних установ); промисловості та енергетиці; транспортній сфері. Серед таких заходів: усунення адмінбар'єрів в управлінні будинком; повний комерційний облік тепла та води; підвищення обізнаності споживачів енергії та інше. 

“Прийняття цього документу є черговим кроком впровадження європейських стандартів у сфері енергоефективності, – зазначив міністр енергетики Герман Галущенко. –  Нацплан передбачає комплексний підхід до енергомодернізації практично в усіх секторах економіки. Енергоефективність – це не лише заощадження коштів на оплаті енергоресурсів. Це й більш ефективне використання та економія самих енергоресурсів, зменшення залежності від імпорту, а відтак – зміцнення енергетичної незалежності нашої держави”. 

Частина заходів Нацплану включена до президентської програми підвищення енергоефективності житла, яку він назвав "Велика термомодернізація" і яка має стартувати цього року. За її допомогою країна повинна застрахуватися від подальшого росту цін на енергоресурси й досягнути енергетичної незалежності. 

“У нас є велика програма щодо енергозбереження. Це стосується не тільки утеплення кожної домівки. На цю програму Україні сьогодні потрібно близько 300 мільярдів гривень – щодо енергозбереження, заміни мереж по всій нашій державі”, – сказав Володимир Зеленський.

Він пояснив, що швидко втілити в життя цю програму можливо за підтримки фахівців і фінансової допомоги з боку країн ЄС. Проте починати роботу в цьому напрямі потрібно вже з 2022 року, підкреслив президент. 

“Ми не можемо чекати, коли нам погрожує сусід відключенням чи зменшенням об’єму газу. Ми повинні бути справді енергонезалежними”, – зазначив він.

Цього року в межах програми “великої термомодернізації” в Україні мають утеплити 5 тисяч багатоквартирних будинків, повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. 

“Метою програми є скорочення втрати тепла й споживання газу, що, відповідно, допоможе знизити суми в платіжках населення та посилить енергетичну незалежність України”, – зазначив він.

1% на заходи з енергоефективності: багато чи мало?

Протягом попередніх років український уряд виділяв, на жаль, мізерні кошти на енергоефективність. Це призвело до того, що Україна входить у Топ-20 найменш енергоефективних країн світу”. 

“Україна має надзвичайно енергозатратну економіку, якій важко конкурувати у світі. Стан об’єктів житлово-комунального господарства неможливо назвати сучасним, адже споживання енергії у будівлях у середньому втричі вище за нормативне. Через це ми щороку втрачаємо мільярди…Маємо приклад: Німеччина втрачає 32% енергії у системі центрального опалення на етапі виробництва та розподілу, а Україна – 59%, що майже вдвічі більше”, – констатував генеральний директор Директорату енергоефективності Мінрегіону Дмитро Петрунін.

Зменшити енерговтрати можна завдяки заходам з енергоефективності. А на них потрібні значні кошти. Як розповів голова Держенергоефективності Валерій Безус, прийнятий закон про енергоефективність зобов’язує щороку закладати на програми з підвищення енергоефективності не менше 1% видаткової частини бюджету. 

“Це сприятиме вирішенню питання фінансування державних програм енергоефективності. Адже неприпустимо позбавляти споживачів можливості отримати підтримку, щоб утеплити оселі та заощаджувати на комунальних рахунках”, – сказав Безус.

Скільки реально коштів піде саме на термомодернізацію житлових будинків з приблизно 15 млрд грн (це 1% видатків цьогорічного бюджету)? Це ті кошти, які мають бути виділені відповідно до прийнятого закону про енергоефективність. Держбюджетом на цей рік передбачене додаткове фінансування у розмірі 2,6 млрд грн для Фонду енергоефективності. Таким чином, загальний статутний капітал Фонду 2022 року складе 5,4 млрд грн, враховуючи не витрачені раніше кошти. Ці гроші можуть піти на термомодернізацію багатоквартирних житлових будинків, повідомили в Міністерстві розвитку громад і територій України. Та чи будуть вони освоєні, зважаючи на складний і тривалий у часі механізм програми “Енергодім”, за якою власне модернізують багатоповерхівки? До того ж програма розповсюджується лише на будинки, де є ОСББ. 

“Загальне фінансування проєктів з енергоефективності в нас не було ніколи більшим, ніж 2 млрд грн на рік, – розповів Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”. – Наприклад, виділяли 1,6 млрд грн на Фонд енергоефективності, плюс до 400 млн на програму “теплих кредитів”. Минулого року взагалі було виділено лише 150 мільйонів на “теплі кредити”. Отже, фінансування було мізерним. Те, що в законі прописали витрати на рівні 1% на енергоефективність, це дискусійний, але дуже важливий і правильний крок. Вперше влада серйозно поставилась до питання енергоефективності, хоча, можливо, вже дещо пізно”.

Проте, як зауважив експерт, у бюджеті країни на цей рік на проєкти з енергоефективності та на закупівлю житла для певних категорій населення закладено 30 млрд грн (про це йдеться у пояснювальній записці). Це вдвічі більше, ніж 1% від бюджетних витрат на цей рік (15 млрд грн), відповідно до закону про енергоефективність. Здавалося б, треба радіти, проте самі лише гроші не допоможуть модернізувати всі житлові будинки.

“Думаю, шо більше 1 млрд грн на енергоефективність ми не спроможні використати, тому решта коштів піде на закупівлю житла, а фактично на підтримку будівельної галузі”, – переконаний Павлюк. 

На його думку, причина в тому, що наша промисловість не зможе випускати великі партії обладнання, утеплюючих та інших матеріалів, необхідних для проголошеної президентом “Великої термомодернізації”. 

“Тут треба рахувати нашу кумулятивну спроможність випускати обладнання в таких обсягах для будинків, наприклад, індивідуальні теплові пункти (ІТП). Також є питання до кумулятивної спроможності випускати матеріали для утеплення (наприклад, пінопласту). Крім того, для проведення робіт необхідні кадри: виробники, монтажники, фахівці суміжних галузей. Усе це має бути прораховано. На даний час у нас немає необхідної пропускної спроможності для освоєння зазначених коштів. До цього треба йти, але цього року, думаю, ми цих грошей не використаємо. Радше вони підуть на рятування будівельної галузі, ніж на утеплення будинків”, - прокоментував ситуацію з освоєнням коштів виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”.

На даний час у нас немає необхідної пропускної спроможності для освоєння зазначених коштів…

Також, на думку експертів, перш ніж міркувати, скільки грошей потрібно на заходи з енергоефективності, потрібно проаналізувати стан будинків. 

“Як можна говорити про те, що в нас буде “Велика термомодернізація”, але не знати, скільки багатоквартирних будинків готові до неї?, – задаеться питанням голова Експертної платформи з енергоефективності Ігор Черкашин. – Готові не тому, що там створено ОСББ, а тому що не відомо, чи стоятиме цей будинок через 15-20 років – термін, за який мають окупитися інвестиції в його термомодернізацію”. 

Отже, спочатку треба провести обстеження будинків, переконаний експерт. Зокрема зробити експертизу надійності конструкцій, щоб розуміти, чи потрібно туди вкладати великі інвестиції, чи достатньо просто скоротити споживання енергоресурсів завдяки якісному управлінню. 

“Це можна зробити, наприклад, якщо встановити ІТП, збалансувати стояки центрального опалення, позбутися мінімальних тепловтрат у місцях загального користування, ізолювати теплотраси тощо”, – додав Черкашин.

Що робити з новими, але енергетично неефективними будинками

Доки уряд планує заходи з модернізації старого житла, будівельники будуть нове, але не достатньо енергоефективне. За даними Мінрегіону, на 1 січня 2021 року в Україні близько 6 тисяч будівель отримали енергетичні сертифікати. З них майже 44% мали найнижчий клас енергоефективності “G”, і лише 1,4% – найвищий клас “А”. Через це на початку 2021 року Мінрегіон у своєму наказі зазначив, що під час нового будівництва чи реконструкції мінімальним класом енергетичної ефективності будівлі є клас "C". Проте чому не “В”? Адже нове житло класу “С” означає, що в нього треба вкладати кошти, аби підвищити клас до рівня “В” та “А”.

“Перш ніж почати велику термомодернізацію старого житла, треба припинити будівництво поганого нового”, – наголосив екскерівник Державної інспекції з енергозбереження Черкашин. 

Перш ніж почати велику термомодернізацію старого житла, треба припинити будівництво поганого нового…

Зробити це, з його слів, можна кількома способами. З одного боку, зобов’язати будівельників будувати житло лише високого класу енергоефективності. З іншого боку, зобов’язати їх зазначати цей клас у договорах із кінцевим споживачем. 

“І тоді людина, яка купила квартиру, скажімо, класу “В”, але отримує високі рахунки за ЖКП, може винайняти енергоаудитора, подати до суду й змусити забудовника протягом найближчих 20 років платити різницю в оплаті за існуючими рахунками і тими, які повинні бути для житла класу "В”, – пояснив експерт.

Така сама ситуація з громадськими будівлями. Відповідно до Директиви 2012/27/ЄС з енергоефективності, в Україні повинні будувати школи, садки класу енергоефективності не нижче “А”. Зі слів експерта, це означає, що в цих будівлях має бути хороша вентиляція з рекуперацією, хороше освітлення, якісний утеплювач, а не пінопласт, приклеєний будь-як. 

“Тоді ми зможемо казати забудовникам: дивіться, ось так має виглядати і житловий фонд. Держава не може бути настільки багатою, щоб спочатку збудувати за бюджетні кошти нові громадські будівлі, а потім їх утримувати із перевитратами енергоресурсів. Вона повинна сьогодні будувати будівлі, нехай на 15% дорожчі, але потім платити за їх утримання хоча б вдвічі менше”, – зазначив Ігор Черкашин.

Однак тут ми зіштовхуємося з іще однією проблемою, наголосив експерт: в Україні немає організацій, які можуть проєктувати будівлі класу “А”. І це лише деякі проблеми з тих, які слід врахувати, перш ніж почати “Велику термомодернізацію”.

Хто має керувати “Великою термомодернізацією”?

Врахувати всі нюанси та швидко вибудувати чітку стратегію щодо енергоефективності в нашій країні виявилося проблематично через те, що цим напрямом керує не один державний орган.

“Під час переформатування Міненерго та Мінрегіону та поділу ними сфери енергоефективності вийшло так, що дещо в державній політиці в цьому напрямі формується одним міністерством, дещо – іншим. А реалізує її інша структура – Держенергоефективності, яке підпорядковане Міненерго. Крім того, в нас ще є Фонд енергоефективності, який чомусь так називається, хоча займається лише багатоквартирними будинками із ОСББ. Ніби в країні не існує інших споживачів”, – пояснив голова Експертної платформи з енергоефективності Ігор Черкашин. 

Експерт переконаний, що плани щодо термомодернізації рано чи пізно зіштовхнуться з відсутністю єдиної системи державного управління. Тому країні потрібен консолідуючий центр із розробки єдиної державної політики щодо зниження енергомісткості реального сектору економіки й подолання енергетичної бідності. На думку Черкашина, це повинно бути не галузеве міністерство, а Міністерство економіки.

Зі слів виконавчого директора асоціації “Енергоефективні міста України” Святослава Павлюка, щоб зекономити газ, нам потрібно одночасно вирішити питання з регулюванням теплопостачання в мережах і теплоцентралях. А щоб загалом досягти результатів завдяки термомодернізації, ми повинні зменшити витрати тепла, електроенергії, води. Для цього маємо розуміти, звідки вони беруться. Якщо електрику брати із застарілих ТЕС із величезними витратами вугілля чи газу на одну кіловат-годину поставленої електроенергії, то ми ніколи не досягнемо енергоефективності. Отже, маємо діяти комплексно. 

“Втім, закон про енергоефективність, на жаль, закріпив існуючий поділ між відомствами замість того, щоб створити єдиний центр, який би формував єдину політику: кому куди йти. А вже галузеві міністерства мали б займатися реалізацією цієї політики – кожне у своїй сфері (у будинках, енергетиці, інфраструктурі). Крім того, потрібний сертифікований орган, який би перевіряв результати. Як відомо, будь-який хороший закон, в якому відсутня система нагляду за результатами, перетворюється на пусту декларацію”, – зазначив Павлюк.

А починати треба з модернізації системи управління споживання енергоресурсів, переконаний Ігор Черкашин. Коли це буде зроблено, тоді у споживача дозріє розуміння, яка глибина модернізації будинку потрібна. Якщо людина робить якісь заходи у будинку за рахунок державної дотації, то має спочатку досягти якогось конкретного рівня, показника. І лише після цього вона може претендувати на отримання дотації від держави (як це є, наприклад, у Латвії). 

“У Європі ніхто не дає компенсацію за те, що власник житла обліпив стіни пінопластом. А в нас те, що зараз робить Фонд енергоефективності – це профанація”, – вважає експерт. 

Він пояснив, що вартість енергомодернізації житлового будинку в країнах східної Європи коливається від 200 до 280 євро за квадратний метр. А в Україні так звана комплексна енергомодернізація у виконанні Фонду енергоефективності коштує 45-50 євро за квадратний метр. 

“Однак європейці чомусь не їдуть до нас переймати наш досвід. А все тому, що за такі гроші неможливо робити комплексну модернізацію. Для неї треба брати кредитні ресурси і вкладати свої, розуміючи, що вона має окупність 15-20 років (якщо кошти беруться за європейською ставкою)”, – пояснив свою точку зору екскерівник Державної інспекції з енергозбереження Ігор Черкашин.

Термінологія закону про енергоефективність потребує змін 

На переконання експертів, великою проблемою на шляху до термомодернізації є плутанина з термінологією в законі про енергоефективність.

“Закон про енергоефективність – це майже дослівний, але поганий переклад директиви ЄС, через це в нас не врегульована термінологія, – каже Святослав Павлюк. – Замість “енергетичні характеристики будівель” у нас написано “енергоефективність будівель”. Замість “підвищення енергоефективності” є “забезпечення енергоефективності”. І це нісенітниця. Якби повернути правильну термінологію, то закон набув би іншого сенсу, інших інструментів вимірювання, впливу тощо. Однак, на жаль, така “каша” у нас у всіх нормативно-правових актах. Це питання має бути врегульоване окремими законодавчими актами”.

До слова, те, як швидко почне працювати закон про енергоефективність, залежить від того, наскільки швидко Кабмін затвердить перелік підзаконних нормативно-правових актів, розроблених міністерствами. Наразі їх немає. 

“Це величезна робота, – зауважив виконавчий директор асоціації “Енергоефективні міста України”  –  Йдеться про близько 70 підзаконних актів. Основна частина має бути затверджена до травня 2023 року. А державна цільова програма модернізації житлового фонду має бути затверджена до 13 лютого 2022 року”.

Чи вдасться міністерствам і Держенергоефективності діяти злагоджено й вибудувати чітку державну політику з енергоефективності? Чи зможе бодай частина українців вже цього року відчути результати цієї роботи на собі, сплачуючи менше за житлово-комунальні послуги? Поживемо – побачимо. 

“Загалом закон про енергоефективність міг внести набагато більше позитивних змін, ніж зробив”, – переконаний Святослав Павлюк. 

 

Водночас масова термомодернізація потрібна нашій країні, і вона повинна початися вже, підкреслили опитані нами експерти. Відповідно до прийнятого закону про енергоефективність, у нас мають розробити державні програми енергетичної модернізації житлового фонду, а також підприємств, які виробляють і постачають тепло й  воду. Вперше в історії України в держбюджеті щороку має закладатися не менше 1% видатків на енергоефективність. 

Однак, навіть якщо такі кошти з’являться, їх освоєння вимагатиме значних потужностей для виробництва обладнання та матеріалів, проєктних установ, а також підготовлених кадрів. Крім того, аби українці витрачали значно менше газу, тепла, гарячої води та електрики, замало лише утеплити будинки, в яких вони живуть. Експерти зазначили, що підвищити енергоефективність у країні можна лише завдяки комплексному підходу в усіх сферах життєдіяльності.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”