Останні новини

Міністерство фінансів США запровадило санкції проти російського Газпромбанку –установи, тісно повʼязаної з державною монополією Газпром. Саме через Газпромбанк проходять фінансові потоки від експорту газу, що забезпечують існування путінського режиму та допомагають Москві отримувати кошти, аби продовжувати в Україні війну.

«Українська енергетика» розібралася, як цей санкційний трек вдарив на позиціях Газпрому та які тенденції, що намітилися в російському нафтогазовому секторі під тиском санційних обмежень, визначають його перспективи.

Чергова фінансова пастка

Газпромбанк потрапив в американські санкційні списки під кінець листопада разом з понад 50-ма іншими російськими міжнародними банками. Всі вони обслуговують закордонні рахунки бізнесу, що працює в інтересах Кремля. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC, підрозділ Міністерства фінансів США), назвало це рішення «радикальними діями», прийняте з метою збільшити тиск на «військову машину Росії».

Крім Газпромбанку, під санкціями Вашингтону також опинилися його шість закордонних представництв в пʼяти країнах: GPB International (Люксембург), GPB Financial Services Hong Kong (Гонконг), GPB Financial Services та GPB-DI Holdings Limited (Кіпр), Gazprombank Switzerland (Швейцарія) та GPB Africa and Middle East Pty (Південно-Африканська Республіка).

«Газпромбанк є каналом, через який Росія закуповує військову техніку для ведення війни проти України. Російський уряд також використовує Газпромбанк для бойових виплат своїм солдатам, а також компенсацій сім'ям військових, загиблих у жорстокій війні Путіна проти України», - так в Міністерстві фінансів США аргументували своє рішення.

За інформацією видання Nikkei Asia, адміністрація Байдена заздалегідь повідомила союзників по G7 про свої наміри.

Політика навколо газу

Санкції проти Газпромбанку, який слугує найбільшим розрахунковим банком в угодах про поставку російського газу в Європу, протягом 2022 року запровадили Велика Британія, Австралія, Канада, Нова Зеландія. США до останнього утримувалися, щоб країни ЄС мали змогу продовжувати купувати блакитне паливо за контрактами з Газпромом в умовах енергетичної кризи.

Водночас російська монополія вдалася до дій, аби посилити напругу на газовому ринку. Після того як Кремль пішов широкомасштабною загарбницькою війною на Україну, Газпром було використано як один із інструментів путінської агресії на економічному фронті в Європі. Попри умови, передбачені діючими контрактами, кремлівська компанія вирішила відмовитись від розрахунків за газ в долларах або євро та перейти на платежі виключно в рублях через спеціальні рахунки в Газпромбанку.

Окремі партнери Газпрому в ЄС тоді відхилили цю пропозицію, оскільки знайшли варіанти відмовитись від російського газу, перейшовши до закупівель у альтернативних постачальників. Так вчинили, наприклад, компанії PGNiG (Польща), Shell (Нідерланди), Gasum (Фінляндія). Виявилися й такі іноземні компанії, яким Газпром відмовився подавати газ навіть попри згоду перейти на рублі в розрахунках. Показовим в цьому контексті виявився приклад німецької Uniper, яка довгий час займала роль найбільшого клієнта Газпрому в Німеччині. Через два тижні після оплати контракту в рублях російська монополія зупилина з нею весь бізнес, попри тривалі особливі відносини.

Навколо проросійських інтересів

Протягом останніх трьох років Європі вдалося скоротити залежність від російського газу. Якщо в 2021 році країна загалом забезпечувала понад 45% європейського попиту на газ, то в червні 2024 року її частка скоротилася до 18%.

Допомогла диверсифікація постачань з Норвегії, США та інших країн. Тому співпраця з Газпромом не виглядає для регіону критично важливою. Наразі лише дві країни продовжують напряму закуповувати у компанії газ за довгостороковими контрактами – це Угорщина та Словаччина. Тому для них санкції США виявились прикрою несподіванкою. Тепер вони змушені поспішати, аби знайти спосіб для платежів на адресу Газпрому в умовах санкційного тиску.

Американські обмеження з великою ймовірністю створять проблеми. Запроваджуючи санкції проти Газпромбанку, Мінфін США встановив 20 грудня граничною датою, до якої бізнес має припинити співпрацю з цією російською установою та її мережею за кордоном.

Туреччина, яка транспортує російський газ трубопроводом «Турецький потік» та прагне стати газовим посередником, теж висловила невдоволеність і розчарування рішеннями США. «Якщо санкції проти Газпромбанку не будуть скасовані, це матиме дуже серйозні наслідки для Туреччини», – визнав міністр енергетики країни Альпарслан Байрактар.

Він прагне домогтися від Вашингтону послаблень для Газпромбанку, аби Анкара продовжила вигідний бізнес на перепродажах російського блакитного палива в Європу. Втім, минулого року Китай не зміг домовитись про виключну ліцензію Мінфіну США для закупівель зрідженого газу, виробленого в рамках флагманського проєкту компанії «Новатек» Arctic LNG-2, хоча був серед його акціонерів. В листопаді 2023 року цей проєкт потрапив під санкції США, які, зрештою, призвели до його зупинки в жовтні поточного року року.

Критика обмежень США для Газпромбанку пролунала і з Будапешту. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіятро назвав їх «загрозою енергетичній безпеці». Але він вважає, що лобістські зусилля Туреччини у Вашингтоні вийдуть успішними і країна зможе продовжити закупівлі російського газу, які потраплятимуть до неї через Туреччину.

Паралельно Газпром готується до зупинки газового транзиту до Європи через Україну 31 грудня цього року, коли спливає термін контракту про транспортні послуги з державним холдингом «Група Нафтогаз». За інформацією Bloomberg, це базовий сценарій в планах російської монополії, які ще належить затвердити топменеджменту.

«В умовах ескалації напруженості в Україні питання про те, чи продовжиться транзит газу 1 січня, стає політичним рішенням. Москва заявляє, що готова продовжувати постачання газу, але Київ хоче позбавити Росію можливості отримувати дохід», - підсумовує агентство.

Умови для банкротства Газпрому

Американські санкції проти Газпромбанку та 50 фінансових установ, причетних до торгівлі вуглеводнями, російський Центробанк визнав одним із головних драйверів нестабільності на валютному ринку. За останні дні рубль втратив 11% відносно долара та євро. Фінансові перспективи Газпрому теж невтішні. Вартість його акцій на обвалились до $1 з пікових значень понад $8 за штуку.

«Причина такого провалу криється в політичному рішенні однієї людини – Володимира Путіна, який влаштував повномасштабне вторгнення в Україну. Тому й Газпром стрімко падає в банкротство, перетворюється з лідеру енергетичного ринку, як його раніше бачили в Кремлі, на компанію-колектор, яка буде вибивати газові борги з бабусь та дідусів десь по російській глибинці», - зазначив незалежний енергетичний експерт Генадій Рябцев. Він вважає бізнес Газпрому вкрай політизованим та далеким від якісного корпоративного урядування. «Тому не варто дивуватись, що загальний експорт Газпрому тепер складає лише 50 тис кубометрів на рік, а не наближається 200 тис кубометрів, як це було до війни проти України», - підкреслив співрозмовник «Української енергетики».

Оцінки українського KSE Institute підтверджують, що під тиском санкцій російські нафтогазові компанії опинилися у вкрай скрутному становищі.

Зокрема, Росія втратила свій основний ринок природного газу в Європі. Експерти пророкують, що «спроби використати газові потоки як важіль впливу не дали бажаного результату, що призвело до перших збитків Газпрому з 1999 року і малоймовірного відновлення постачання газу до Європи протягом багатьох років».

Невтішні розрахунки KSE Institute і для російської нафтової галузі, яка є головним джерелом фінансування війни проти України. Експерти зазначають, що Росія і втратила $78,5 млрд від експорту нафти порівняно зі сценарієм без запровадження санкцій (з грудня 2022 року по червень 2024 року). Щомісячні втрати сягнули найвищої позначки у $8,6 млрд у січні 2023 року після запровадження ембарго та цінових обмежень з боку ЄС. Проте з середини 2023 року втрати стабілізувалися на рівні $2,8 млрд на місяць.

Причина в тому, що у відповідь на санкції Росія інвестувала приблизно $8,5 млрд у розбудову танкерного флоту, який не підпадає під дію санкцій. Значна частина цих видатків припала на період з 4-го кварталу 2022 року по 2-й квартал 2023 року, а станом на 1-й квартал 2024 року тіньовий флот налічував 435 суден.

Націоналізація для порятунку

Економічні труднощі, що стали наслідком потужного санкційного тиску з боку Заходу, відкрили в Росії можливості для найбільшого з часів розпаду Радянського Союзу перерозподілу активів в енергетичному секторі. Про це засвідчать численні публікації в західних медіа. Серед них – нещодавна стаття в The Wall Street Journal (WSJ), в якій видання, посилаючись на джерела, наближені до Москви, повідомило про план об'єднати активи найбільших нафтових компаній в єдину національну мега-корпорацію.

Компанія, що утвориться, зможе стане другим виробником нафти в світі (після Aramco з Саудівської Аравії), а її видобуток втричі перевершить обсяги американської Exxon Mobil.

«Успішна реалізація їдеї посилить контроль Владіміра Путіна над світовими енергетичними ринками і російською економікою воєнного часу», - зазначає WSJ.

План передбачає, що державна компанія «Роснєфть» має поглинути «Газпром нєфть» - дочірню компанію «Газпрому», і незалежну нафтову компанію «Лукойл». Усі вони потрапили під санкції США. Нова гігантська корпорація, за задумом, буде краще протистояти західним санкціям, які ускладнюють експорт і заважають реалізації нових великих нафтогазових проєктів. Крім того, концентрація управління потужними нафтовими активами в одних руках має «підготувати Росію до можливої відлиги» в економічних відносинах із Заходом, коли бойові дії в Україні дійдуть кінця. Повернення Дональда Трампа в Білий Дім після його перемоги в президентських виборах в США робить такий сценарій доволі ймовірним.

Та чутки про консолідацію активів не знаходять наразі офіційного підтвердження.

У відповідь на публікацію WSJ, пресслужба «Роснєфті» розповсюдила через агенцію Reuters заяву, в якій спростувала наміри поглинути більшу частину російського нафтового сектору та назвала розповсюдження інформації про них спробою виставити керівника компанії Ігоря Сєчіна «впливовою людиною».

Крім того, описані наміри, мовляв, не відповідають «жодній розумній бізнес-логіці».

Проте спростування чуток не означає, що злиття енергетичних активів та їх націоналізація є фантастичним сценарієм. Особливо зараз, коли Захід посилює на Росію санкційний, а її нафтогазові ресурси, що донедавна були затребувані на зовнішніх ринках, витісняються альтернативними постачальниками. За таких обмежень максимальна концентрація і централізоване управління потоками ресурсів стає доволі спокусливою ідеєю.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»