Після трьох років повномасштабної війни енергетика України перетворилася на один із ключових фронтів протистояння з Росією. Російські обстріли системно націлені на обʼєкти критичної інфраструктури, що завдає ударів не лише по енергосистемі, а й по економіці, соціальній стабільності та обороноздатності країни. За офіційними даними Міністерства енергетики України, з лютого 2022 року було пошкоджено понад 63 тисячі об’єктів енергетичної інфраструктури, а тільки у 2024-му через масовані атаки та щоденні точкові удари Україна втратила близько 10 ГВт генеруючих потужностей.

Унаслідок цих атак загинуло 160 енергетиків, понад 300 дістали поранення. Такі втрати є безпрецедентними для мирної держави та свідчать про цілеспрямовану енергетичну війну.

Як справляється з такими викликами Україна, з’ясовувала «Українська енергетика».

Без USAID

Попри складні умови, українська енергосистема продемонструвала значну стійкість. Під час опалювального сезону 2024/2025 років енергетики змогли відновити близько 60% пошкоджених генеруючих об’єктів. Усі дев’ять енергоблоків АЕС, що перебувають під контролем української сторони, працювали в пікові зимові місяці. Це стало можливим завдяки консолідованій підтримці міжнародних партнерів, які фактично розгорнули для України «План Маршалла» в енергетиці — масштабну допомогу, покликану забезпечити відновлення і реформу галузі в умовах воєнного часу.

Однак не вся міжнародна підтримка є сталою. Як повідомляв телеканал NBC News, у січні Державний департамент США ухвалив рішення припинити програму допомоги USAID з відновлення енергосистеми України.

Ця програма передбачала сотні мільйонів доларів інвестицій, а її згортання вже викликало критику серед самих представників агентства. Один із співробітників USAID заявив, що такий крок підірве довіру до зусиль США та надішле сигнал Росії, що Вашингтон втрачає інтерес до українського питання. На практиці це означає різке скорочення персоналу USAID в Україні — з 64 до 8 осіб, що істотно обмежить можливості реалізації проєктів.

Водночас на тлі часткового згортання американських ініціатив активізувалися європейські донори. Найпомітнішу роль відіграє Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). За словами віце-президента банку Маттео Патроне, на 2025 рік заплановано виділення близько одного мільярда євро для підтримки української енергосистеми, повідомляє агентство Reuters.

З початку війни ЄБРР уже надав понад 6,4 млрд євро на потреби України, з яких близько 2 млрд спрямовані безпосередньо на енергетичну безпеку. До кінця поточного року загальна сума, за прогнозами банку, може сягнути 3 млрд євро, що робить ЄБРР найбільшим інституційним інвестором в українську енергетику.

Особливо важливою є підтримка ЄБРР державного енергетичного сектора. У співпраці з Міністерством фінансів України ЄБРР наразі фінансує 9 енергетичних проєктів з 14 загальних, реалізованих у державному секторі, повідомила пресс-служба Мінфіну.

Один із ключових напрямків — забезпечення ліквідності «Нафтогазу» та стабільного проходження опалювального сезону. У квітні 2025 року було підписано договір гарантії для надання компанії 270 млн євро. Також у 2022–2025 роках банк виділив майже мільярд євро на екстрені закупівлі газу для потреб населення та промисловості. Ці кроки дозволили утримати роботу критичної інфраструктури та уникнути системної енергетичної кризи взимку.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) надасть Україні 300 мільйонів євро на потреби відновлення енергетичної галузі та критично важливої інфраструктури. Про це повідомив премʼєр-міністр Денис Шмигаль у Telegram після підписання відповідних угод у Брюсселі з президенткою ЄІБ Надією Кальвіно, що відбулось у квітні.

Як уточнив очільник уряду, з цієї суми 100 мільйонів євро буде спрямовано на модернізацію систем централізованого теплопостачання, підвищення енергоефективності та закупівлю обладнання для виробництва електро- і теплоенергії. Ще 100 мільйонів євро підуть на реалізацію проєктів у сфері водопостачання та каналізації. Останні 100 мільйонів — на відновлення мереж водо- й теплопостачання, а також на оновлення об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема в освіті, медицині й житловому фонді.

Під час перемовин сторони також обговорили перспективу запуску нових спільних ініціатив у сферах транспорту, енергоефективності, соціальних послуг та енергетики. Шмигаль підкреслив, що з початку повномасштабного вторгнення Росії ЄІБ уже мобілізував понад 2 мільярди євро екстреного фінансування для підтримки України.

Німеччина – центральний донор

Ще одним потужним партнером України у сфері енергетики є Німеччина. Уже третій рік поспіль ця країна залишається найбільшим донором Фонду підтримки енергетики України, профінансувавши його на суму понад 385 млн євро — це більше третини всіх надходжень, повідомляє Міністерство енергетики.

Завдяки цим коштам було закуплено шість газотурбінних установок загальною потужністю 156 МВт, які встановили на об’єктах Оператора ГТС України. Крім того, кошти спрямовувались на відновлення магістральних і розподільних електромереж, модернізацію тепломереж у прифронтових містах, закупівлю трансформаторів та допоміжного обладнання для Укргідроенерго. Німеччина також передала понад 2 280 тонн гуманітарної допомоги — це приблизно 10% усіх обсягів, які надійшли до енергетичного сектора України з-за кордону.

Крім ЄБРР і Німеччини, вагому роль відіграють також інші партнери. За даними агентства Reuters, країни G7 у 2024–2025 роках виділили близько $1 млрд допомоги, у тому числі $500 млн від США, 300 млн євро від ЄБРР, 70 млн євро грантів і майже $50 млн — від Світового банку й Євросоюзу. Крім того, у грудні 2024 року Світовий банк ухвалив окремий пакет допомоги Україні на суму $2,05 млрд у вигляді кредитів і гарантій, зокрема з боку США, Японії та Великої Британії.

Окремим напрямом підтримки став пакет допомоги ЄС, що базується на доходах від заморожених російських активів. Восени 2024 року Європейська комісія оголосила про надання Україні кредиту на 35 млрд євро, частина якого спрямовується на енергетичну стабілізацію. За останніми даними Bloomberg, близько 10% цього пакету буде спрямовано безпосередньо на енергетичну інфраструктуру, модернізацію систем передачі, закупівлю резервного обладнання та розвиток ВДЕ.

На початку червня стало відомо, що Європейський Союз разом із Німеччиною виділяють додаткові 18 мільйонів євро на підтримку Фонду енергоефективності України. З цієї суми 13 мільйонів надає ЄС, ще 5 — уряд Німеччини. Про це повідомила посол ЄС в Україні Катаріна Матернова на брифінгу в Києві.

А завдяки підтримці Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) в Україні вдалося встановити додаткові джерела генерації електроенергії загальною потужністю понад 450 МВт. Нові енергетичні потужності з’явилися, зокрема, в Київській, Харківській, Запорізькій, Одеській, Дніпропетровській та Миколаївській областях.

Про це повідомило Міністерство енергетики України з посиланням на заступника міністра енергетики Романа Андарака, інформує Міненерго у Telegram.

«Завдяки тісному партнерству з ПРООН та внескам дев’яти країн-донорів Україна змогла забезпечити й доставити енергетичне обладнання загальною потужністю понад 450 МВт. Ця допомога вже має відчутний результат — мільйони українців знову отримали доступ до тепла, електроенергії та води», — наголосив Андарак під час засідання Наглядової ради ПРООН у межах Програми зеленого енергетичного відновлення України.

Водночас він підкреслив, що Росія продовжує атакувати українські енергетичні об’єкти, через що потреба в обладнанні та міжнародній підтримці залишається надзвичайно актуальною. Серед найнагальніших потреб енергетичного сектору — обладнання для активного та пасивного захисту, високовольтна техніка, рішення для децентралізованої генерації та резервного електропостачання, а також системи накопичення енергії.

Попри широку міжнародну підтримку, виклики залишаються серйозними. По-перше, ризик повторного скорочення зовнішнього фінансування, як у випадку з USAID, ставить під сумнів сталість окремих програм. По-друге, потреби української енергосистеми стрімко зростають: старіння обладнання, повторні атаки з боку РФ, складнощі з імпортом елементів для ремонту та хронічна нестача резервних потужностей створюють додаткове навантаження. По-третє, трансформація української енергетики в напрямі децентралізації, стійкості до атак і кліматичної нейтральності потребує довгострокової стратегії.

Тим не менш, приклади співпраці з ЄБРР, Світовим банком, Євросоюзом та урядами країн-партнерів демонструють, що в України є потужна коаліція підтримки. Її завдання — не лише допомогти пережити війну, а й закласти основи для «зеленої» модернізації, інтеграції в європейський енергоринок та відновлення з урахуванням нових геополітичних реалій. План Маршалла для української енергетики вже в дії — але його реалізація залежить не лише від фінансування, а й від узгодженості реформ, ефективності менеджменту і здатності швидко адаптуватися до нових викликів.

Рух вперед

Втім, не можна сказати, що Українська влада сидить, склавши руки, та очікує на допомогу міжнародних партнерів.

Президент Володимир Зеленський анонсував проведення у Римі міжнародної конференції, присвяченої післявоєнному відновленню України. Захід заплановано на 10–11 липня 2025 року за участі світових лідерів і буде організований за підтримки премʼєр-міністерки Італії Джорджі Мелоні.

Про це повідомив Володимир Зеленський на засіданні ПАРЄ. За його словами, конференція має стати платформою для обговорення довгострокової стратегії відбудови держави, а також залучення міжнародного бізнесу й інвесторів до ключових проєктів.

Це вже четверта за рахунком Ukraine Recovery Conference. Вона логічно продовжить ініціативу, розпочату у Берліні, й охоплюватиме низку важливих тем: від розвитку людського капіталу та регіонального відновлення — до реформ, пов’язаних з інтеграцією України до ЄС, а також енергетики.

Адже, згідно з оновленими оцінками Світового банку, сукупні потреби України у відновленні сягнули 411 мільярдів доларів. Через масштаб руйнувань і триваючі бойові дії ця цифра постійно зростає.

Тим часом Верховна Рада України найближчим часом готується розглянути законопроєкт №13219, який спрямований на реформування механізму проведення «зелених» аукціонів з метою активізації інвесторського інтересу до розвитку відновлюваної енергетики в країні.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на старшого експерта з питань ВДЕ в рамках проєкту енергетичної безпеки USAID Олександра Мартинюка.

За словами експерта, ухвалення цього документа дозволить спростити як фінансові, так і організаційні бар’єри для потенційних учасників аукціонів, а також запровадити більш привабливу модель державної підтримки.

«Законопроєкт ще має пройти розгляд у профільному парламентському комітеті, а далі — голосування в сесійній залі. Вкрай важливо зробити це без зволікань, щоб вже восени, під час чергової хвилі аукціонів, можна було працювати за оновленими умовами», — підкреслив Мартинюк.

Він зазначив, що попередні раунди аукціонів не викликали значного інтересу з боку інвесторів через низку недоліків у процедурі та умовах участі. Законопроєкт №13219, за його словами, покликаний виправити ці проблеми. Його реалізація має стимулювати конкуренцію за квоти, зробити процес прозорішим та ефективнішим, а також сприяти зниженню вартості електроенергії з відновлюваних джерел для споживачів.

Крім того, документ передбачає створення повноцінного механізму реалізації державної політики у сфері зеленої енергетики, що сприятиме підвищенню енергетичної безпеки держави. Зокрема, завдяки розвитку децентралізованої генерації буде створено додаткові резерви потужності, що критично важливо в умовах воєнного часу.

У 2024 році в Україні було проведено кілька пілотних аукціонів на будівництво сонячних, вітрових і гідроелектростанцій. Проте при загальній запропонованій квоті у 110 МВт інвесторів вдалося залучити лише на 1 МВт у сфері гідроенергетики. Два заплановані на весну 2025 року аукціони взагалі не відбулись через недостатню кількість заявок.

Учасники ринку сходяться на думці, що «зелені» аукціони можуть стати ефективним інструментом залучення інвестицій у масштабні проєкти, однак лише за умови їх якісного оновлення та адаптації до сучасних викликів і потреб енергосектору.

Критично важливі закони

Водночас Україна активно працює над гармонізацією свого енергетичного законодавства з європейським. Зокрема, ухвалюються та оновлюються акти, пов’язані з інтеграцією до ENTSO-E, розбудовою ринку електроенергії за правилами ЄС, а також впровадженням механізмів відповідального споживання та гнучких систем енергозбереження. Окремо розглядається законодавство про накопичення енергії, розподілену генерацію та балансування мереж — критично важливі речі для безпечного функціонування енергосистеми в умовах нестабільності.

Не менш значущою є державна політика щодо створення прозорого механізму використання донорської допомоги. Уряд запроваджує інституційні платформи для координації міжнародної технічної та фінансової підтримки, а також для забезпечення звітності за її витрачанням. Впроваджуються нові підходи до розподілу коштів на регіональному рівні — з урахуванням ступеня руйнування, стратегічного значення інфраструктури та можливостей залучення місцевих ресурсів.

Ще один важливий напрям — це розробка та впровадження стратегії енергетичного переходу, яка передбачає поступову декарбонізацію, розвиток відновлюваної генерації, підвищення енергоефективності та створення сучасної децентралізованої енергетики. В межах цієї стратегії також посилюється роль місцевих громад і органів місцевого самоврядування, які можуть виступати ініціаторами та власниками малих електростанцій, теплогенераторів або систем накопичення енергії.

Крім того, Україна працює над правовим оформленням доступу до міжнародної допомоги — через угоди з ЄБРР, ЄІБ, Світовим банком та USAID. Ці угоди зазвичай вимагають синхронізації внутрішніх норм із міжнародними стандартами, у тому числі з питань закупівель, прозорості використання коштів, екологічної відповідальності та оцінки ефективності інвестицій. Законодавство у цій сфері також поступово оновлюється.

Загалом Україна проводить багатовекторну реформу енергетичного сектору, поєднуючи законодавчі ініціативи, інституційні зміни та стратегічне планування. Її мета — не лише відновити пошкоджену інфраструктуру, а й створити нову енергетичну архітектуру, яка буде надійною, сталою та інтегрованою до європейського енергетичного простору.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»