Самоорганізація громадян у вирішенні економічних питань, і в тому числі для забезпечення енергією, має давню традицію, яка виникла на європейському та американському континентах ще століття тому. Наразі діяльність об’єднань громадян в ЄС, пов’язана з відновлювальною енергетикою, підтримана в четвертому Енергетичному пакеті "Чиста енергія для всіх європейців". Документ складається з восьми директив та регламентів, а положення пакету, імплементовані в національні законодавства країн-членів Євросоюзу, діють з 2021 року.

Українське законодавство також має нормативні акти стосовно участі громадян у діяльності енергоринку, а подальше врахування положень нового енергопакету ЄС має посилити участь українських спільнот в енергопереході на ВДЕ.

Чим займаються енергетичні спільноти? Як європейське законодавство просуває генерацію з ВДЕ в громадах? З яким досвідом європейських та українських об’єднань варто познайомитись? Що на думку експертів заважає розвитку руху в України та на які зміни чекає громадянське суспільство від центральної та регіональної влади? Ці та інші питання вивчала “Українська  енергетика”.

 

Форма енергетичної спільноти залежить від потреб громади

 

Документ "Чиста енергія для всіх європейців" закладає комплексний підхід залучення громадян до участі в енергетичному переході на відновлювані джерела енергії. З основними складовими четвертого енергопакету ЄС можна ознайомитись у докладній презентації, створеній співзасновником ГО "Спілка активних споживачів та проз'юмерів" Андрієм Зінченком за підтримки Київського Бюро Фонду Гайнріха Бьолля.

Зокрема, законодавство Євросоюзу визначає енергетичні спільноти громадян, як юридичні особи, які:

• засновані на добровільній та відкритій участі та контролюються членами або акціонерами, до яких належать фізичні особи місцеві органи влади (включаючи муніципалітети) або малі підприємства;
• своєю головною ціллю радше ніж генерування фінансового прибутку вони мають надання вигод, пов’язаних із довкіллям, економічних або соціально-спільнотних вигод своїм членам або територіям де вони працюють;
• можуть брати участь у генерації електроенергії (включно з ВДЕ), споживанні, розподілу, агрегуванні, накопиченні енергії, сервісах з енергоефективності або зарядки електромобілів або наданні інших енергетичних послуг своїм членам або акціонерам.

Фахівці виділяють кілька юридичних форм енергетичних спільнот, вибір яких залежить від потреб кожної місцевої громади.

“В ЄС енергетичні спільноти створюються у формі енергетичних кооперативів, командитних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, трастів і фондів, неприбуткових організацій, соціальних підприємств, житлових асоціацій, комунальних підприємств та державно-приватних партнерств”, – поділилась з “Українською енергетикою” Юлія Айхгофер, координаторка німецько-українського проєкту “Енергетичні спільноти для стійкої України”.

При цьому, кожна країна Євросоюзу, транспонуючи директиви в національне законодавство, по-різному визначає юридичні форми, які можуть вважатись енергетичними спільнотами, зазначила експертка.

Серед найбільш поширених форм спільнот фахівці виділяють:

Енергетичний кооператив, який представляє об’єднання фізичних та юридичних осіб – акціонерів, які створили кооператив коштом власних пайових внесків. Вони управляють кооперативом та отримують прибутки від його діяльності.

Кооперативи є юридичними особами і працюють на засадах самоуправління та самофінансування. Умови членства у кооперативі, питання внесків, діяльності, розподілу прибутку, – все вирішується спільно і лише членами кооперативу.

Ця правова форма забезпечує демократичну діяльність у сфері енергоефективності та ВДЕ, бо незалежно від розміру паю один член має один голос. При цьому прибутки розподіляються пропорційно до розмірів паїв.

Клуб чи асоціація, які замість акціонерів мають членів об’єднань. При такій формі капітал можна отримати лише як безвідсоткові членські внески або ж з поверненням кредитної позики в кінці дії договору. Для такої форми спільнот діяльність, наприклад з просування відновлюваної енергетики чи протидія кліматичним змінам, більш пріоритетна, ніж фінансова вигода.

Товариство з обмеженою відповідальністю (комерційне чи некомерційне), яке може функціювати самостійно або співпрацювати, наприклад, з кооперативом, як партнер.

 

Понад 220 тисяч членів енергетичних кооперативів Німеччини вклали у зелену енергетику близько 3,3 млрд євро інвестицій

 

Наразі найбільш успішний досвід діяльності енергоспільнот в ЄС демонструє Німеччина.

“На 2022 рік в Німеччині діяли 914 енергетичних кооперативів, що загалом виробляють 3,5% відновлюваної енергії країни. Вони мають понад 220 тисяч членів, які близько 3,3 млрд євро інвестицій вклали у зелену енергетику”, – наводить фахівчиня дані кооперативної федерації німецьких кооперативів DGRV.

 

Європейські енергоспільноти: ініціативність та мотивація

 

Німецьку енергетичну спільноту Фельдхайм, що знаходиться за 70 км від Берліну знають в багатьох країнах світу. Вона стала своєрідним полігоном інновацій в сфері зеленої енергетики. Тут розташовано навчально-інформаційний центр, де можна ознайомитись з технологіями виробництва та зберігання відновлюваної енергії.

Ця громада починала два десятиліття тому зі встановлення кількох вітряків, на які мешканці невеликого села на 50 обійсть збирали кошти всім миром. Колишній студент, один з ініціаторів створення об'єднання, згодом став керівником енергетичної компанії. Наразі Energiequelle GmbH обслуговує вітропарк та сонячну станцію, в громаді є біогазова установка, зарядна станція для електромобілей та центр накопичення та зберігання енергії.

Село не залежить від енергопостачальників, а навпаки продає надлишок виробленої відновлюваної енергії в зовнішні мережі. Вітропарк налічує 55 турбін електричною потужністю 122,6 МВт, які забезпечують електропостачання понад 65 тисяч домогосподарств.

Будівництво сонячного парку розпочалося у 2008 році на площі, де раніше знаходилась радянська військова база. Фотоелектричні модулі потужністю 2,25 МВт за рік виробляють понад 2,7 ГВт-год енергії. Це покриває щорічні потреби в електроенергії близько 600 домогосподарств із чотирьох осіб.

Тут знаходиться і система зберігання енергії, відома як "Регіональна керуюча електростанція Фельдхайма" (найбільша в Європі на момент введення  в експлуатацію у вересні 2015 року), побудована компаніями Enercon GmbH та Energiequelle GmbH. Літій-іонна система допомагає забезпечити частоту мережі оператора системи передачі 50 Герц.

Вітропарк та біогазова установка на землях Фельдхайма.
Джерело: nef-feldheim.info

Селище Фельдхайм щодня приймає стаді-тури зі всього світу.
Джерело: nef-feldheim.info

 

Естонський енергокооператив Еnergiayhistu був заснований у лютому 2021 року. Ця ідея виникла на форумі стартапів. Тоді у розвиток “зеленої” енергії  власні гроші вклали перші 36 акціонерів. Наразі в об’єднанні близько сотні членів. На думку членів кооперативу, один із способів впоратися з високими цінами на електроенергію – почати виробляти власну.

У вересні 2022 року спільнота оголосила про краудфандинговий збір на 13800 євро для будівництва сонячної станції потужністю 13 кВт на даху Центра співробітництва HeaEnergiaMaja на острові Хійумаа. У 2023 році вже було розпочато монтаж сонячних панелей.

Краудфандингова платформа зі збору коштів на дахову СЕС для Центру співробітництва в м. Кярдла, Естонія.
Джерело: презентація кооперативу Еnergiayhistu

За словами керівника енергоспільноти Мярта Хельм'я, це перший проєкт кооперативу і особливість у тому, що він народжується на невеликому острові площєю всього 4,5 кв. км, де виробникам відновлюваної енергії найважче стартувати. Тому реалізація цього проєкту дає впевненість, що громадські спільноти можуть запропонувати рішення там, де вони найбільше необхідні.

Крім того комерційні, виробничі та офісні будівлі або сонячний парк в центрі HeaEnergiaMaja у Кярдла – єдиному місті на острові, дають можливість інвестувати у відновлювану енергію навіть тим, хто з якихось причин не може зробити це у власному будинку.

“Поява першого сонячного парку енергетичного кооперативу показує, що в Естонії можлива громадська енергетика і кожен з нас може взяти в ній участь як член кооперативу”, – констатує Мярта Хельм'я.

Він додав, що інвестиції у відновлювану енергетику підходять як тим, хто хоче отримувати довгостроковий стабільний дохід, так і тим, хто хоче сприяти спільному виробництву енергії та залишити своїм дітям зеленішу Естонію.

Члени спільноти Еnergiayhistu зазначають, що енергкооперативи також є рішенням для місцевих органів влади, які, наприклад, хочуть розмістити СЕС на громадських будівлях. Замість муніципального бюджету в таких проєктах можна залучити ресурси місцевих жителів через енергетичний кооператив.

Таким чином  муніципалітет отримає енергію з ВДЕ місцевого виробництва, місцеве співтовариство може сприяти продовженню надання послуг, а гроші, що наразі сплачуються  енергетичним компаніям, залишаться в муніципалітеті.

Важливим енергетичний кооператив вважає підтримку ініціатив спільноти і тому жертвує 5-20% членських внесків на їх реалізацію. Якщо необхідно підтримати кілька ініціатив, член може сам вибрати, кому пожертвувати суму, яка вже включена в абонентську плату.

Крім того, Energiaühistu спрямовує 1-2% зеленого капіталу на спонсорство, що дозволяє реалізувати цілі кооперативу. Наразі кооператив підтримує естонський проект Solaride зі створення сонячного автомобіля.

 

Енергоспільноти в Україні на стадії піонерів-ентузіастів

 

Поки що рух зі створення українських енергетичних спільнот знаходиться на початковій стадії. Такі об’єднання можна порахувати на пальцях і діють вони скоріше не завдяки, а всупереч українським реаліям.

Найбільш показовий і поки єдиний приклад муніципального кооперативу знаходиться у Київській області. Під час створення енергоспільноти співзасновники Андрій Зінченко, Костянтин Чернишов та Віктор Хоменко надихались принципом одного із піонерів кооперативного руху Вільгельма Фрідріха Раффайзена – “неможливе для одного стає можливим для багатьох”.

Муніципальний енергетичний кооператив “Сонячне місто”, створений у Славутичі в 2018 році, дозволяє членам-пайщикам заробляти на продажі електроенергії за зеленим тарифом. Виробляють енергію три сонячні електростанції загальною потужністю 200 кВт.

Панелі розміщені на дахах муніципальних будівель, які кооператив на пільгових умовах до 2049 року орендує у комунального підприємства “Агенція регіонального розвитку” міста Славутич.

Створення кооперативу стартувало швидко – за три тижні компанії вкладники зібрали перший мільйон гривень. Наразі в кооперативі “Сонячне місто” близько ста членів. Кожен з вкладників має один голос під час ухвалення будь-яких рішень незалежно від кількості паїв. Один пай еквівалентний 500 долларам США. Серед вкладників і міський голова Славутича Юрій Фомічов, який поділився з “Українською енергетикою”, що має чотири паї “Сонячного міста”.

Муніципальні будівлі м. Славутич, обладнані мережевими СЕС енергетичного кооперативу “Сонячне місто”.
Джерело: solartown.com.ua

Війна внесла свої корективи в господарську діяльність кооперативу – під час оточення міста російськими окупантами робота мережевих сонячних станцій зупинилась.

Втім після звільнення Київщини електростанції відновили роботу. А у травні 2022 року "Сонячне місто" за рішенням членів кооперативу на нерозподілені прибутки за попередні роки придбало військові облігації на суму понад 700 тисяч гривень для підтримки ЗСУ.

Наразі муніципальний енергокооператив “Сонячне місто” продовжує свою діяльність.

“Ми пережили важкі часи своєї історії за останні три роки. Причин для цього було більш ніж достатньо – токсична державна політика щодо проєктів відновлюваної енергетики, а потім російське вторгнення. Але нам пощастило – сонячні електростанції на даху залишилися цілими, – зазначив співзасновник кооперативу Андрій Зінченко. – Та й сам кооператив виявився досить стійким – він продовжує функціонувати під час війни. Нещодавно "Сонячне місто" виплатило перші прибутки своїм членам-інвесторам, можна вважати це дивідендами за акціями”.

Виробничий кооператив “Вогник”, створений у 2019 році в місті Лисичанськ на Луганщині, об'єднав 12 пайовиків. Зареєстрували енергетичну спільноту як виробничий кооператив. Це добровільне об'єднання фізичних осіб на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Базова ідея бізнес-проєкту, розробленого керівником кооперативу інженером Геннадієм Леляковим, була у створенні продукту з доданою вартістю – виробництві тріски з деревини. Він зазначив, що свідомо обрав продукцію першого переділу, тобто паливну тріску, яку можна отримати практично з відходів – гілля та низькосортної деревини.

В заплановану діяльність входила доставка тріски до абонентів, а також виробництво й встановлення спеціалізованих котлів під тріску з подальшим сервісним обслуговуванням.

Придбати майно організаторам кооперативу допомогла Норвезька рада у справах біженців NRC, яка надала кооперативу грант на купівлю гілкоріза, бензопил та дробарки, що подрібнювала деревину на тріску. В перший рік існування спільнота вже отримала продукцію та встановила у пайовиків котли довготривалого горіння, які показали свою ефективність у роботі з тріскою.

Продаж та розподіл готової тріски між пайовиками та покупцями тримався у пропорції десь 50% на 50%. Кооператив працював над масштабуванням проєкту, вивчав нові варіанти постачання сировини, тож досліджували оптимальні культури та започаткували ділянку з вирощування енергетичних рослин. Команда збільшилась до 16 членів.

З посиленням військових дій у 2022 році та подальшій окупації Луганщини майно кооперативу було втрачено.

“Вивезти обладнання не встигли. Був прямий приліт міни у промислове приміщення. Наразі кооператив релокували у Тернопіль, зараз підбираємо відповідне обладнання та шукаємо гроші на його придбання. Команду набираю нову, бо наша територія окупована, а ми розкидані по світу, тож неможливо провести загальне зібрання, прийняти рішення”, – поділився Геннадій Леляков з “Українською енергетикою” нинішнім станом та планами кооперативу.

Головні висновки з попередньої діяльності виробничого кооперативу “Вогник” його керівник сформулював таким чином:

• це має бути абонентський сервіс, подібний до міськгазів або енергопостачальників, бо пайовик повинен бути впевненим, що буде забезпечений паливом відповідної якості згідно графіку;
• треба обов’язково брати до уваги соціальне навантаження, яке посилюється в умовах війни, та врахувати, що значна частина абонентів це люди похилого віку або мають обмеження в фізичному плані.

 

Розвитку енергоспільнот в Україні заважає ряд факторів

 

Соціологічне дослідження, яке було проведено під час проєкта “Енергетичні спільноти для стійкої України”, представила Наталія Зайцева-Чіпак, директорка дослідницької компанії Соціоінформ. Опитування у фокус-групах показало, що енергоспільноти не стали масовим явищем внаслідок певних культурних, інформаційних та регуляторних бар’єрів.

Так, експерти, фахівці, управлінці, представники громад, які були учасниками дискусій, відзначили, що створенню енергетичних спільнот заважають такі світоглядні перепони, як інертність мислення мешканців та керівників громад, яке можна пояснити тим, що спільне комунальне майно наразі сприймається, як “нічиє”.

Відмічається недостатня зацікавленість місцевої влади в нових підходах та змінах, що можна пояснити низьким рівнем політичної капіталізації впровадження проєктів зі збереження довкілля та відновлюваної енергетики. Бо, наприклад, черговий дитячий майданчик поставити і дешевше і наглядніше. 

В громадах бракує бажання домовлятись та враховувати інтереси всіх зацікавлених осіб, не вистачає довіри та лідерства, відзначають опитані мешканці.

 

Енергоспільноти поки не стали масовим явищем внаслідок певних культурних, інформаційних та регуляторних бар’єрів

 

В плані інформаційної політики громадам не вистачає інформації щодо прикладів існуючих енергетичних спільнот, нерозуміння вигод та переваг від впровадження проєктів зі сталого розвитку, брак інформації щодо технічних можливостей та фінансування таких проєктів, а також недостатні навички з пошуку інформації та потенційних партнерів.

Експерти відмічають, що існують не врегульовані законодавством питання, які впливають на процес створення енергетичних громад. Зокрема, щодо можливості бюджетного співфінансування проєктів ВДЕ-генерації під час війни, встановлення СЕС у першій санітарній зоні та визначення балансової приналежності об'єктів ВДЕ комунальних підприємств.

Також виникають питання щодо процедур виділення коштів на обслуговування установок ВДЕ та списання застарілого обладнання. Важливий аспект для енергооб’єктів – вибір альтернативного варіанту збуту електроенергії, поза загальною мережею.

Щоб змінити ситуацію та підтримати створення спільнот, що просуватимуть сталі проєкти з відновлювальної енергетики, наразі реалізується спільна  ініціатива  кооперативу wechange eG (м. Берлін) у партнерстві з ГО “Агенція сталого розвитку “Синергія” (м. Вінниця). Дворічний проєкт відбувається за підтримки Міністерства закордонних справ ФРН. Другий рік німецькі та українські фахівці працюють в громадах та просувають найкращі практики та підходи створення енергетичних спільнот.

"Проєкт прагне зробити сталий внесок в енергетичну трансформацію та зелену відбудову України, пропонуючи громадянам шляхи для відповідального споживання та виробництва енергії, – зазначає координаторка проєкту Юлія Айхгофер. – Ми працюємо над поширенням позитивного досвіду громадської енергетики в ЄС в Україні, адже переконані, що ця модель може посилити енергетичну незалежність громадян, подолати енергетичну бідність та пришвидшити процес декарбонізації України".

Зараз фахівці проєкту розробляють посібник зі створення енергетичних кооперативів, вже проведено кілька тренінгів, воркшопів, а також кейс-чемпіонат, де українські команди з різних міст вчились створювати енергопроєкти на запити реальних громад. В планах проєкту навчальні поїздки в ЄС на сталі енергооб'єкти та формування хабу експертів з різних сфер, готових в якості менторів підтримати ініціативні групи в процесі створення енергетичних спільнот в Украні.

Підсумовуючи, можна відмітити, що успішність енергетичних проєктів залежить від ініціативності й обізнаності громад та законодавчої підтримки відновлюваної енергетики. Наразі соціальні та регуляторні бар'єри заважають розвитку проєктів розподіленої генерації, втім імплементація положень пакету чистої енергії в національне законодавство має змінити статус енергоспільнот в Україні. Отже варто готувати громади та фахівців, які зможуть керувати такими проєктами.

Лариса Білозерова, спеціально для "Української енергетики"