Україна на шляху до лібералізації ринку електричної енергії
Поки Україна завершує святкування новорічних та різдвяних свят, варто відзначити, що відбулася подія, яка варта пильної уваги. З першого січня поточного року, країна зробила великий крок до лібералізації роздрібного ринку електроенергії, відповідно до стандартів ЄС.
Тепер майже всі споживачі мають можливість самостійно обирати свого постачальника електроенергії. Домогосподарства та підприємства малого та середнього бізнесу (МСБ), зазвичай, будуть обслуговуватися існуючими постачальниками (які на момент отримання ліцензії були частиною вертикально інтегрованих компаній), яким доручено виконувати так зване «зобов'язання щодо універсальних послуг» до середини 2020-го року. Теоретично, домогосподарства та МСБ як споживачі електроенергії можуть обирати комерційного постачальника (крім свого постачальника універсальних послуг). Проте, оскільки максимальна ціна, яку універсальний постачальник може стягувати зі споживачів, встановлюється адміністративно на основі тарифу, затвердженого НКРЕКП, очікується масовий перехід від універсальних постачальників, що і є головною метою прийнятого закону. Уряд прагнув забезпечити, аби жодне домогосподарство або субʼєкт малого бізнесу не залишилися без постачальника, після введення в дію реформи. Тривалість періоду, протягом якого постачальники універсальних послуг будуть підтримувати таку де-факто монополію, залишається спірним.
Таким чином, на ринку роздрібної торгівлі, конкуренція буде відбуватися головним чином у сегменті великих споживачів, принаймні на першому етапі. Промислові споживачі можуть домовитися щодо контракту на постачання з будь-яким обраним постачальником і змінювати його декілька разів на рік. На сьогодні ДП «Енергоринок», оператор ринку, єдиний суб'єкт права на придбання та продаж електроенергії на оптовому ринку до липня 2019 року, підписав контракти із 179 енергопостачальниками. Той факт, що ДП «Енергоринок» збереже цю монополію протягом наступних шести місяців і продовжить адміністративно встановлювати оптову ринкову ціну до липня, серйозно обмежує конкуренцію на рівні роздрібного ринку. Незрозуміло, на якій підставі роздрібні постачальники конкуруватимуть, якщо електроенергія, яку закуповують на оптовому ринку, однакова для всіх і таким чином не може бути отримана конкурентна перевага. Через це реальна конкуренція, навіть у більшому сегменті споживачів, швидше за все з’явиться лише з липня 2019 року, після повного відкриття оптового ринку.
Однак, навіть після запуску оптового ринку, можуть виникнути нові питання. Реалізація процесів, які є ключовими для належного функціонування оптового ринку, затягується (наприклад, процес врегулювання небалансів або організації комерційного обліку). Відсутність конкуренції між виробниками електроенергії є ще більш серйозною перешкодою для досягнення ліквідного та здорового функціонування оптового ринку. На ринку є кілька великих виробників (в основному державні теплові електростанції та електростанції, що належать ДТЕК), і можливості для транскордонної торгівлі обмежені. Лише відносно невелика частина України (Бурштинський енергоострів) пов'язана з енергоринками ЄС. Лінії електропередачі з Росією та Білоруссю не використовуються для торгівельних цілей, і можливе ринкове сполучення з Молдовою матиме відносно обмежений вплив на ліквідність українського ринку і не зруйнує нинішню олігополістичну структуру. Швидка фізична інтеграція із ENTSO-E та подальша лібералізація експорту та імпорту електроенергії (валові обсяги яких наразі підлягають попередньому затвердженню з боку уряду) мають потенціал для значного збільшення ліквідності українського ринку електроенергії.
Перерахувавши всі ці застереження, чи маємо ми щось святкувати? Безумовно, так. У 2018 році було зроблено багато для того, щоб реалізувати концепцію роздрібного ринку електроенергії. Зокрема, український регулятор (НКРЕКП) розробив і прийняв всі необхідні підзаконні акти в рекордно короткі терміни. Ці досягнення вражають ще більше, адже перша половина 2018 року була відзначена втратою кворуму, необхідного для прийняття рішень, й інституція була паралізована. У березні 2018 року були прийняті Правила ринку, Правила роздрібного ринку, Кодекс розподільних систем та Кодекс комерційного обліку. Як наслідок, було встановлено структуру контрактних відносин між учасниками ринку та іншими ключовими процесами, такими як правила зміни постачальника, процедури вирішення спорів або обліку. На початку осені 2018 року НКРЕКП прийняла тарифи для операторів систем розподілу (ОСР), постачальника універсальної послуги, та постачальника «останньої надії». Створення тарифної методології та передбачуваної структури тарифів для кожного з цих учасників ринку є передумовою для відокремлення (unbundling) та ліквідації перехресного субсидіювання. Постачальники універсальних послуг повинні мати можливість функціонувати незалежно від ОСP в межах однієї структури власності; ОСP повинні отримувати достатньо коштів для фінансування технічного обслуговування та розвитку мереж. До кінця року НКРЕКП схвалила контракти між ДП «Енергоринок», постачальниками універсальних послуг та постачальником «останньої надії». В останні дні 2018 року, уряд вирішив призначити державну компанію «Укрінтеренерго» (відповідальна за імпорт / експорт електроенергії) постачальником «останньої надії» на всій території України до січня 2021-го року.
Дані кроки вимагали значних зусиль, і деякі аспекти залишаються спірними та/або невирішеними. Наприклад, дата переходу на стимулююче регулювання для ОСР (регульована база активів як основа для розрахунку тарифів) була відкладена. Модель компенсації для постачальників універсальних послуг для пом'якшення наслідків можливої нестабільності оптового ринку після липня 2019 року далека від чіткої. Ситуація із захищеними споживачами та питання щодо належного балансу між платіжною дисципліною та захистом від переривань поставок (наприклад, з водоканалами) залишаються невирішеними. Необхідно запровадити ефективну систему підтримки вразливих споживачів, які мають труднощі з оплатою комунальних послуг. Водночас, як було зазначено, НЕК «Укренерго» не досягла значного прогресу у створенні ІТ-системи для централізованого врегулювання небалансів, і на даний час уряд не обрав банк, який буде забезпечувати фінансові гарантії та кліринг. Важко оцінити готовність учасників ринку до нової моделі (хоча, виходячи з опитувань, проведених проектним офісом протягом 2018 року, можна було відзначити певний прогрес). Деякі учасники ринку (наприклад, «Енергоатом») зробили конкретні кроки і, наприклад, вже придбали ІТ-системи, які дозволять їм купувати та продавати електроенергію через ринок двосторонніх договорів, ринку «на добу вперед» ат внутрішньодобовому ринку. Інші все ще борються з адаптацією відповідної стратегії і можуть відставати від закупівель ІТ-систем та реалізації інших організаційних заходів (створення центрів клієнтської підтримки, ефективних систем білінгу, тощо). Проте є досвідчені компанії, які вже працюють в Україні і здатні запропонувати готові рішення для учасників ринку. Деякі компанії, у тому числі зі Словаччини, допомагають «Укренерго» та іншим учасникам українського ринку.
Незважаючи на всі ці недоліки та неминучі виклики, є підстави привітати Україну за зусилля з лібералізації своїх енергетичних ринків. За винятком Балтійських країн та Грузії, Україна є єдиною державою пострадянського простору, яка іде новим шляхом. Очевидно, щоб роздрібні та оптові ринки електроенергії стабілізувалися, знадобиться деякий час, але наприкінці шляху лежить винагорода за більш конкурентний і безпечний ринок електроенергії з перспективою приєднання до загальноєвропейського ринку електроенергії на рівних умовах, на користь українського споживача.
Крістіан Такач, керівник робочої групи з роздрібного ринку електроенергії в проектному офісі (Координаційний центр із забезпечення запровадження нового ринку електричної енергії)
