Хоча уряд у серпні 2023 року і прийняв постанову, яка дозволяє тепловикам купувати за минулорічними цінами газ для забезпечення людей теплом і гарячою водою, проте це не гарантує отримання цих послуг. Існує ймовірність припинення теплопостачання. А все через те, що до невирішеної старої проблеми з боргами додалась нова. Підприємства, що виробляють і постачають тепло, зобов’язали проводити розрахункові операції через Державне казначейство. Це сповільнює закупівлю необхідного обладнання та матеріалів для проведення ремонтів і взимку може призвести до розмороження будинкових систем опалення.

Про старі і нові виклики майбутнього опалювального сезону “Українській енергетиці” розповів президент Міжгалузевої асоціації (МА) “Укртеплокомуненерго” Арсентій Блащук.

 

– У серпні Кабмін затвердив постанову, якою покладено спеціальні обовʼязки на ринку природного газу на "Нафтогаз Трейдинг". Відповідно до неї, виробники теплової енергії до 15 квітня 2024 р. отримуватимуть природний газ для забезпечення теплом і гарячою водою населення за ціною 7 420 грн/тис. куб. м, бюджетних організацій – 16 390 грн/тис. куб. м. Для решти споживачів ціна газу буде розраховуватись за спеціальною формулою і залежатиме від ситуації на ринку. Як ці та інші зміни до положення про ПСО вплинули на роботу підприємств-виробників тепла? 

–  Хоча уряд ухвалив рішення про призупинення договірного списання коштів з рахунків підприємств теплокомуненерго (ТКЕ) за несвоєчасну оплату за газ, загалом прийняті постановою зміни ускладнюють роботу наших підприємств. По-перше, згідно із документом, з 1 вересня до 31 грудня 2023 року 65% коштів, які надходять на рахунки тепловиків, мають йти за газ, і лише 35% – залишатимуться підприємству на першочергові потреби (обслуговування мереж, ремонти, необхідні матеріали, зарплати тощо). Водночас, якщо взяти тарифи, то вони у нас не мінялись з 2018 року і на 30-50% є нижчими за економічно обґрунтовані. Отже, по факту підприємству залишатимуться не 35%, а 15-25%. 

Однак, проблема навіть не у тих залишках, які дістануться ТКЕ, а у тому, як ускладнюється механізм розрахунків. Якби ті, бодай, 35% коштів надходили на рахунки підприємств, то це було б ще непогано. Але, відповідно до нового механізму, всі платежі ТКЕ тепер мають проходити через Державне казначейство. Кошти з поточних банківських рахунків підприємств ТКЕ, отримані від споживачів, мають бути перераховані на рахунки, відкриті у Держказначействі, де вони і мають бути поділені на 65 і 35%. 

Дані зміни почали діяти з 1 вересня 2023 року. Однак, проблема к тому, що на 1 вересня підприємства ще не мали договорів із комерційними банками про забезпечення відповідного перерахунку, бо на це потрібен час. Через це окремі підприємства ТКЕ почали отримувати від облгазів повідомлення про припинення постачання природного газу. 

– Чим це загрожує?

– Це унеможливлює закупівлю газу, виробництво тепла та ускладнює процес підготовки до опалювального сезону.

Підприємства повинні передусім відкрити рахунки у казначействі. На це потрібен час. Однак виникає питання: чому підприємства, серед яких можуть бути приватні, мають відкривати рахунки у Державному казначействі? 

Крім того, розглянемо таку цілком ймовірну ситуацію: припустімо, сталась аварія і для її усунення потрібно купити засувку або щось інше. Раніше платежі здійснювались через банк практично миттєво. Тепер додалась ще одна ланка – казначейство. Ця ситуація, по-перше, перевантажить роботою казначейство. По-друге, через те, що тепер казначейство виступає прокладкою і має дати дозвіл на перерахування коштів, оплата та отримання від постачальника необхідної продукції затримаються.

Все це дуже сповільнює робочий процес. Чому не віддати відразу ті кошти підприємству, якому вони належать, аби воно ними розпоряджалось? Чому ще мають бути якісь контролери, які мають керувати тими коштами і розповідати куди їх перераховувати, а куди – ні? 

– Чому запроваджено саме таке співвідношення розподілу коштів – 65% на 35%?

– У структурі тарифу на тепло у середньому газ так і становить – 65%, а решта складових (пальне, зарплата, податки, розхідні матеріали, запчастини тощо)  – це 35%. Однак, як я вже сказав, тариф у нас не стовідсотковий, щоб розподілити надходження таким чином. 

– Окрім ускладнення процедури отримання коштів, через вплітання у схему Держказначейства, існує давня проблема боргів. Якою є заборгованість, і чи скресла крига у вирішенні проблеми?

– Передусім борги підприємств теплокомуненерго зростають через мораторій на підняття тарифів населенню. Станом на кінець липня 2023 року держава винна підприємствам теплокомуненерго 33 млрд грн. Однак до початку опалювального сезону ця сума може зрости до 36  млрд грн. Водночас рівень оплати населення за послуги теплопостачання становив лише 67%, інших споживачів – 77%. Борги населення зростають у містах, наближених до фронту. Люди там просто не можуть платити, і це зрозуміло. А в більш-менш спокійних регіонах оплата тримається на рівні попередніх років. 

Минулий сезон чимало підприємств ТКЕ пройшли за рахунок підтримки з місцевих бюджетів, яка, за даними Асоціації міст України, 2022 року склала майже 23 млрд грн. Завдяки цьому, наприклад, львівські тепловики не мають боргів за газ. А от запорізькі – мають. 

Якщо держава сплатить обіцяну тепловикам різницю між ринковим та існуючим тарифом, то вона буде трохи більша, ніж борги ТКЕ за газ. Однак уряд, на жаль, нічого не робить для покращення ситуації. Не сплачує борги і не хоче їх зарахувати як оплату підприємств за газ. 

Скажімо, я винен за газ 100 млн грн, а держава винна мені за різницю в тарифах 120 млн грн. НАК “Нафтогаз” пресує мене й каже: чому ти не платиш? А казначейство забирає у мене гроші і розподіляє їх на частини. А чому я маю платити 65%, якщо у мене по суті немає боргу, він у мене лише тому, що мені винна держава? Нехай вона заплатить через казначейство напряму НАКу, якщо не хоче через тепловика. Якщо ні, то нехай віддасть гроші тепловику, щоб він закрив борги перед газопостачальником. І тоді все стане зрозуміло і прозоро.  

А то ситуація така: ми вам винні, але ми вам прощаємо, а ви маєте заплатити з тих грошей, яких у вас немає, 100% того, що ви винні постачальникам. Хіба це правильний підхід? І це з року в рік повторюється.

– Чи існує пропозиція від держави, уряду щодо вирішення цієї проблеми? Чи вам такі надходили, можливо, як відповідь на звернення асоціації?

– Ні, не було. Та й які можуть бути пропозиції? Державі достатньо сказати “Нафтогазу”, що він має право застосувати ті дії, які вважає за потрібне, лише за борг, який перевищує борг держави перед підприємством ТКЕ. Тоді буде якась логіка у тих рішеннях. 

Щодо відповідей нам з боку влади, то це були посилання на різні постанови і договори, так, як це люблять робити чиновники, аби просто відписати щось і вважати, що питання закрито. А якщо, мовляв, у тепловиків немає грошей, то йдіть до міської влади, нехай вона вам дасть. А з якого дива, згідно з якими документами, якщо вони не ведуть господарську діяльність? Так, частина мерій допомагає зі своїх бюджетів, але не всі можуть це робити, бо не всі мають прибутки. 

– Чи існує якась критична межа – часова чи грошова – для подальшого заморожування виплати боргів за різницю у тарифах тепловикам? 

– Борги – це політичне рішення. Уявіть, що тепло зараз умовно має коштувати вдвічі дорожче. Люди не справляться з цим без допомоги держави та ще й під час війни. Однак, коли вона закінчиться, тоді, думаю, у країні мали б запровадити економічно обгрунтований тариф (так, як цього вимагає закон). І, можливо, за опалення людям доведеться платити не 1,5 тис. грн, а 3 тис. грн. Звісно, таким змінам вони не зрадіють, тому, можливо, краще було б щороку додавати по 100 грн? Звісно, це би вдарило по кишені українців, але все ж підвищення було б поступовим. Адже може статись так, що тримають-тримають, а потім за раз підвищать по максимуму. І знову тепловики будуть винні, хоча тарифи встановлюють місцеві органи. Отже, це вдарить і по іміджу міської влади. З іншого боку, є ж якісь економічні закони, які треба брати до уваги.

На мою думку, варто зберегти ту ситуацію, яку маємо, до завершення війни. Якщо ми вже сказали людям, що під час війни не будемо підвищувати тарифи на тепло й гарячу воду, а також на газ, то треба дотримувати слова. А вже потім слід буде розібратись з накопиченими боргами. Можливо, зробити реструктуризацію – розписати борги і потроху платити. А може варто обрати інший варіант. Треба буде дискутувати і приймати рішення. Зараз навряд чи можна щось зробити. Єдине, що необхідно  – не ускладнювати й без того складну ситуацію. 

– Чи може невирішена ситуація з боргами та необхідність проведення операцій через казначейство призвести до того, що підприємствам бракуватиме коштів для функціонування, і тоді вони можуть припинити постачати тепло? 

– Так, загроза припинення теплопостачання існує. Підприємствам ТКЕ постійно бракує коштів. Крім того, сьогодні дуже загострилась проблема з кадрами. Особливо бракує електрогазозварювальників, слюсарів, водіїв спецтехніки, електриків тощо. Ми працюємо у надскладних умовах, тому не треба їх ще більше ускладнювати. 

Уявіть собі, що розпочався опалювальний сезон, вдарили морози на вулиці, і на тепломережі сталася аварія. Якщо вийшов з ладу котел, то є резерв, тому з цим легше впоратися. А от якщо, наприклад, “полетів” насос чи щось інше, і вам потрібно його вже замінити? Ви домовились з постачальником, але маєте йому заплатити гроші, бо без них вам ніхто нічого не дасть. Замість того, аби все зробити максимально швидко, тепловику доведеться стояти і чекати, доки казначейство дасть дозвіл на оплату. Можливо, воно зробить це за день, а можливо, за два. Але якщо на дворі мороз, то мережа за цей час замерзне. Що тоді? Тому, дійсно, існує небезпека. 

– У зв'язку з усім цим, яка сьогодні ситуація з відновленням пошкоджених під час атак підприємств?   

– Розуміючи ситуацію, всі підприємства ТКЕ не припиняють роботу. Співпрацюють із  міською владою і допомагають один одному. Опалювальний сезон ми розпочнемо й проведемо не гірше, ніж торік. Ми маємо кошти на відновлення та підготовку до опалювального сезону лише з того, що нам платять люди, бюджетні організації як споживачі теплової енергії. Там, де немає грошей, де їх не вистачає – допомагають місцеві органи влади. Вони дають з бюджету якийсь мінімум. Інших грошей немає, тому, аби щось відремонтувати, виходимо із ситуації, як можемо: десь латаємо, десь “підварюємо”, замість того, щоб замінити. І  думаємо, як би воно взимку не порвало, щоб ми не залишили людей без тепла. Так і працюємо. 

– Із чим найважче давати раду?

– Найважче з коштами на закупівлю матеріалів для ремонтів.  На поточні роботи беремо кошти з тих копійок, які нам платять споживачі – примудряємося щось залатати, відремонтувати, щоб підготуватись до зими. Хто має більші кошти, той якісь запчастини прикупив. Звісно, склади не голі, тому у разі чогось ми не зупинимось. 

Але зараз важкі умови, тому ми хочемо, аби була якась справедливість. Не можна на одному їздити весь час і гнобити, забирати і казати, що ви щось неправильно робите. Чому тільки тепловики повинні нести навантаження? Якщо люди заплатили за тепло 80%, то чому я повинен за газ платити 100%, за електроенергію і решту послуг – також 100%? Прийміть рішення, що якщо мені платять 80%, то і я з них плачу частину постачальникам, а не 100%.

– Прийнята постанова діє до кінця 2023 року. Що далі? 

– Була домовленість, що далі будуть вноситись пропозиції і прийматись зміни.  А з січня знову мінятимуть правила гри. Проте, це не вплине на проходження опалювального сезону. По-перше тому, що уряд гарантує забезпечення тепловиків газом до 15 квітня 2024 року. По-друге, сьогодні ми більше готові до викликів війни, ніж рік тому, і зробимо все, щоб наші споживачі були з теплом.

 

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”