Останні новини

Нова американська адміністрація має намір суттєво посилити тиск на ключовий, енергетичний сектор російської економіки, який приносить у країну більше половини всіх експортних доходів та забезпечує бюджету кожен четвертий рубль податків.

«Українська енергетика» зясувала, як саме готові діяти американці.

Якщо Володимир Путін не піде на операцію щодо України, США різко збільшать постачання нафти на світовий ринок і опустять ціну до $40 за барель або нижче, заявив в інтерв'ю BBC Radio Роберт Вілкі, голова перехідної команди обраного президента Дональда Трампа.

«Присутність США на світовому ринку нафти відправить ціну вниз — і це збанкрутує російську економіку. Це чинитиме неймовірний тиск на військову економіку Путіна», — сказав Вілкі. Він також анонсував збільшення постачання американського зрідженого газу до Європи, де він уже займає 70% ринку, а в деяких країнах, наприклад, у Німеччині — близько 90%.

У ході передвиборчої кампанії Трамп анонсував масштабне розширення нафто- та газодобування у США під гаслом «Бури, дитинко, бури!». Він обіцяв, що виробництво нафти в країні збільшиться на 15%, або до 3 млн. барелів на добу — обсяг, який на 100% покриває поточний експорт російської нафти танкерами.

Трамп також наголосив, що конфлікт в Україні «не вдасться завершити, доки ціни на нафту у світі залишаються високими». В США вважають, що Росія воює і дозволяє собі геополітичні авантюри лише за високих цін на енергоресурси.

ЗМІ повідомляють, що Трамп свій перший візит може нанести до Саудівської Аравії. Для Росії цей візит носить тривожно-очікувальний характер, оскільки Трамп, напевно, поставить питання про продовження угоди ОПЕК+, метою якої було збереження ціни на нафту при контролі над обсягами її видобутку країнами-учасницями угоди.

Ця угода вигідна США, оскільки американські нафтовики поступово відвойовували частку ринку, яку займали країни ОПЕК+, проте Трамп не розмінюється. Йому потрібна низька ціна на нафту, щоб максимізувати продажі та буквально задушити конкурентів, які перебувають під санкціями (Росія, Іран, Венесуела) або критично відстають у технологіях на кшталт Нігерії. Водночас це дозволить вирішити політичні завдання - обрушити режими Венесуели, Ірану та створитифінансовий колапс для Росії у світлі тиску на неї з точки зору припинення українського конфлікту.

Це вкрай амбітні та дуже різкі плани, які можуть і не реалізуватися (або почати реалізовуватися не за задумом) саме через свою різкість. Але якщо вони увінчаються успіхом, тоді Трамп реалізує одразу цілу низку своїх задумів.

При цьому Саудівська Аравія сама без Трампа йде у напрямку згортання угоди, завдання США – інтенсифікувати процес, зробити його швидшим та динамічнішим. Якщо ж у Трампа не вийде домовитися, усі учасники ринку почнуть нарощувати обсяги видобутку, а країни під санкціями та країни з низькими технологічними можливостями будуть змушені скорочувати свою присутність на ринку.

Звісно ж, Росію ніхто не буде запитувати або запрошувати до перемовин у цьому процесі.

Деякі аналітики проводять паралель між діями Трампа та діями президента США Рональда Рейгана.

Порівняння з політикою Рейгана у 80-ті роки здаються логічними. Тоді США, використовуючи тісні зв'язки з Саудівською Аравією, досягли значного збільшення видобутку нафти, що призвело до різкого падіння світових цін на «чорне золото».

Цей процес розпочався 1985-го, коли видобуток зріс з 2 до 6 млн барелів на добу, що призвело до обвалу цін до $10 за барель 1986 року. Оскільки економіка СРСР сильно залежала від експорту енергоресурсів, зниження нафтових доходів серйозно вдарило по бюджету та сприяло поглибленню економічної кризи.

Однак зниження цін на нафту було лише одним із чинників краху СРСР. Економічна модель Союзу, заснована на адміністративно командній системі, була нестійкою. СРСР також не зміг адаптуватися до умов, що змінилися на світовому ринку, і програв технологічне змагання із Заходом. Тому зниження ціни нафту зіграло лише непряму, але вирішальну роль при розпаді країни.

У лютому 2015 року Росія уклала Мінські угоди після того, як у січні ціна на нафту обвалюється зі $110 до $50 за барель. Тож нині щоб Росія відчула дискомфорт і захотіла закінчити війну, ціни на нафту мають опуститися приблизно до $50-60 за барель.

Сьогодні ситуація на нафтовому ринку дуже відрізняється від 1980-х. Світова економіка змінилася, з'явилися нові гравці, а ОПЕК став вразливішим до внутрішніх розбіжностей. Тим не менш, стратегія США щодо зниження цін на нафту теоретично може сприяти переговорам з ОПЕК та Саудівською Аравією. Ер-Ріяд залишається ключовим гравцем на нафтовому ринку, проте його інтереси не завжди збігаються з інтересами США. Саудити можуть вимагати значних поступок. А інші учасники ОПЕК, на зразок Ірану та Венесуели, взагалі навряд чи підуть на співпрацю зі США.

В такому випадку США вимушені будуть збільшити власний видобуток. Америка залишається найбільшим виробником нафти завдяки розробці сланцевих родовищ. Але збільшення видобутку потребує часу та інвестицій, особливо за умов високої волатильності цін. Окрім того, США можуть використати власні стратегічні запаси.

Використання стратегічних запасів. США можуть спробувати тимчасово знизити ціни, звільнивши частину стратегічних нафтових резервів. Однак це матиме лише короткостроковий ефект. Посилення санкційного тиску у поєднанні з низькими цінами на нафту обмежить прибутки від експорту. Але також посилить мотивацію росіян шукати обхідні шляхи та зміцнювати зв'язки з альтернативними ринками на кшталт китайського.

Проте, якщо Трамп справді досягне суттєвого зниження цін на нафту, то 2025 рік справді може стати миротворчим.

Військовий експерт Олександр Коваленко вважає, що тема нафти для Кремля зараз болісна як ніколи раніше.

«Заяви Дональда Трампа щодо санкцій проти Росії торкаються і теми зниження цін на нафту. Причому заяви про нищівні санкції проти РФ звучать дещо окремо від заяв щодо зниження цін на нафту. І не дарма. У своїй інавгураційній промові Дональд Трамп приділив увагу темі енергетичної експансії США у світі, і він ніколи не приховував, що його метою є домінування на світовому ринку нафти та газу. Тому політика зниження цін на нафту буде проводитися Білим домом у будь-якому випадку, незалежно від того, наскільки поступливим і поступливим буде путінський режим. Для тих, хто забув і не вірить у те, що Дональд Трамп може обвалити ринок нафти, нагадаю його цінову політику першого президентського терміну, що призвела до історичного обвалу цін. У квітні 2020 року російська нафта сорту Urals вперше з 1990-х років опустилася в ціні нижче за $14 за барель, що було критично нижче за собівартість», - пояснює Коваленко.

Тоді Росія змушена була закрити ряд своїх свердловин, залишивши працюючими тільки ті, які закрити було неможливо через критичний стан зношення зношування.

Тоді ж виникли питання якості російської нафти, у якої фіксували завищений вміст сірки. Це все вказувало на деградацію технологічних процесів та зниження якості російської нафти вже тоді. У цьому скорочувалася і кількість рентабельних родовищ.

Відповідно до звіту Міненерго Росії 2018-2019 р.р. протягом 14 років видобуток нафти в Росії скоротиться з 11 млн. барелів на добу до 6 млн. барелів на добу. Таким чином, Росія обмежиться лише самозабезпеченням, залишивши плацдарм експортерів чорного золота.

«Ймовірно, що це процес деградації насправді має і стрімкі темпи. Наприклад, у звіті Мінприроди Росії "Про стан та використання мінерально-сировинних ресурсів РФ в 2016-17 рр." чорним по білому рапортується про те, що за 2 роки в РФ не було введено в експлуатацію жодного великого родовища нафти або газу. При цьому виснаження родовищ на Уралі перевищило 70%, у Західному Сибіру - понад 50%. Розробка перспективних родовищ на арктичному шельфі через відсутність технологій та відповідного фінансування зупинено», - зазначає експерт.

У 2019 році проведена Роснадрами інвентаризація родовищ Росії показала, що їхня рентабельність лише 67%. Тобто 33% родовищ, по суті, працювали на збитки вже 6 років тому. Що важливо так це те, що по російських нафтових об'єктах – НПЗ - регулярно наносяться удари українськими дронами, що вже обвалило експортні можливості Росії на 18%. Якщо удари продовжаться з такою ж інтенсивністю та результативністю, втрати російської нафтопереробної галузі протягом найближчих півроку перевищать 30%.

За словами Коваленка, не складно уявити обвал цін на нафту, наприклад, до рівня $45 за барель, але не російських Urals або Sokol, а саме еталонної Brent. Для російської нафтової галузі це порівняно з похованням живцем. Більш болісного удару собі складно уявити.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»