Останні новини

Американська нафтогазова корпорація Chevron виграла затяжну судову суперечку зі своїм головним конкурентом Exxon Mobil і отримала можливість закрити найбільшу за останні десятиліття угоду – про придбання компанії Hess за $53 млрд із доступом до великого родовища нафти в Гаяні, яке є одним з найперспективніших в світі.

«Українська енергетика» розібралася в наслідках цієї події для лідерів нафтового ринку в США, а також в геополітичних складових, які визначають перспективи їх бізнесу - зокрема, в Гаяні, що стала ласим шматком в боротьбі за контроль над ресурсами «чорного золота».

Стратегічні переваги

Як повідомило видання The Wall Street Journal, арбітражна комісія з трьох міжнародних суддів минулого тижня дозволила Chevron завершити угоду щодо купівлі компанії Hess, відхиливши контрактну скаргу Exxon про пріоритетне право на частку Hess у масштабному нафтовому проєкті в південноамериканській країні Гаяна, що межує з Венесуелою. Після цього рішення Chevron оперативно закрила угоду та оголосила про намір включити Джона Гесса - ветерана нафтової галузі і співзасновника Hess - до складу ради директорів.

Вперше про плани з обʼєднання компанії оголосили восени 2023 року. Тепер Chevron отримала змогу наростити свої видобувні потужності більш ніж на 10% (було - близько 3 млн барелів на добу), а головне - розширити доступ до надзвичайно перспективного родовища в Гаяні: активи включають 30% у шельфовому проєкті «Стаброк» спільно з Exxon, запаси якого оцінюються в 11 млрд барелів нафти. На території США в результаті угоди з Hess Chevron отримує частину сланцевих родовищ формації Баккен у Північній Дакоті, а в регіоні Південно-Східній Азії - газові проєкти.

Проєкт «Стаброк» в Атлантичному океані, через який і виникла корпоративна суперечка, наразі дає близько 650 тис. барелів на добу, а до 2027 року цей обсяг має зрости до 1,2 млн. Exxon є оператором проєкту й володіє часткою 45%, ще 25% належать China National Offshore Oil Corporation (CNOOC). Обидві компанії мали пріоритетне право викупу частки родовища, і саме на цій підставі Exxon подала позов у березні 2024 року, проте, як тепер зрозуміло, зазнала невдачі в своїх намірах витіснити Chevron.

Після арбітражного програшу Exxon поширила заяву, в якій відзначила зобов'язання перед акціонерами продовжувати справу. «З огляду на значну цінність, яку ми створили в розробці родовища в Гайані, ми вважали, що маємо чіткий обов'язок перед інвесторами враховувати наші переважні права для захисту власних інтересів», - йдеться в повідомленні.

Заради інвесторів

«Суперечка з Exxon тривалий час негативно впливала на котирування акцій Chevron і фактично заморозила майже на два роки її наймасштабнішу угоду за останні десятиліття. У цей же період Chevron зіштовхнулася з перевищенням кошторису й затримками на великому нафтовому проєкті в Казахстані, а також труднощами в басейні Перміан у США. У травні компанія втратила ліцензію, отриману за адміністрації президента Джо Байдена, що дозволяла значний видобуток нафти у Венесуелі», - зазначає WSJ, описуючи контекст подій, що розгорнулися навколо бізнесу Chevron під час боротьби за Hess.

Тепер, коли угода закрита, інвестори вважають, що Chevron отримала потужний імпульс, аби зняти давні сумніви щодо її перспектив зростання. Раніше ринок непокоїло, що портфель активів компанії після 2030 року виглядав значно слабшим порівняно з Exxon. Нині ж перспективи зростання обох гравців – і Exxon, і Chevron - виглядають значно ближчими. «Це, безумовно, допомагає у довгостроковій перспективі й знімає значну невизначеність, зменшує розрив між найближчими конкурентами», - пояснив аналітик TD Cowen Джейсон Гейблман.

Глобальні амбіції

Генеральний директор Chevron Майк Вірт особисто прокоментував перемогу. В інтервʼю Bloomberg він заявив, що угода з Hess перетворює керовану ним компанію на «провідну міжнародну нафтову корпорацію». За його словами, протягом минулого року Chevron запустила три нові проєкти в Мексиканській затоці.

Крім того, Chevron отримує користь від розширення видобутку на проєкті «Tengiz» у Казахстані та наближається до позначки в один мільйон барелів на день у Пермському басейні - найбільшому нафтовому родовищі США.

Майк Вірт також наголосив на позиціях компанії в Аргентині, де зростає видобуток сланцевої нафти, та на перспективній геологорозвідці у Східному Середземноморʼї. Йдеться про видобуток природного газу в Ізраїлі, на масштабних офшорних родовищах «Лефіафан» і «Тамар», та перспективні блоки у Греції і Єгипті. Це не просто регіональні проєкти – вони є стратегічною частиною енергетичної архітектури регіону з прямим виходом на європейський газовий ринок.

«Ми маємо зростання в нашому портфелі як у коротко-, так і в довгостроковій перспективі. І, безумовно, приєднання Hess робить ці позиції ще потужнішими», - сказав Майк Вірт. Угода, додав він, також знизить граничну ціну на нафту, необхідну для покриття капітальних витрат і дивідендів, - до рівня нижче $50 за барель уже наступного року.

Історично Exxon мала перевагу над Chevron - більший обсяг видобутку та вищий прибуток. Але під час пандемії ринкова капіталізація Chevron тимчасово перевищила показники основного конкурента. З того часу керівництво Exxon знизило структурні витрати більш ніж на $12 млрд і зміцнило компанію на випадок падіння цін на нафту й газ.

Щодо Венесуели, то, як зазначає WSJ, Chevron активно лобіювала в адміністрації Дональда Трампа збереження права на видобуток нафти у цій країні. Але компанія не змогла подолати тиск законодавців із Флориди, які погрожували заблокувати ухвалення бюджету, на якому наполягав Трамп, якщо він не змусить Chevron піти з Венесуели.

У результаті Білий дім в квітні погодився надати Chevron обмежену ліцензію на обслуговування ключової інфраструктури, однак заборонив імпортувати нафту. Це було частиною кампанії тиску на Каракас із метою переговорів щодо впровадження демократичних реформ. Таке рішення фактично поставило Chevron у режим очікування щодо одного з її ключових активів, подібно до трирічної паузи в роботі у Венесуелі, яка почалася у січні 2019 року під час першого президентського терміну Трампа. На момент припинення операцій видобуток Chevron в країні становив приблизно 300 тис. барелів на добу - це майже чверть усього венесуельського видобутку.

Привабливість Гаяни

Крім Chevron і CNOOC, у Гаяні також працюють катарська QatarEnergy, французька TotalEnergies і малайзійська Petronas. Заявлений її урядом рівень видобутку майже 1 млн барелів нафти на добу до 2027 року здатен перетворити цю невелику й доволі бідну країну в одного із нафтових лідерів регіону.

За оцінками консалтингової компанії Rystad Energy, це приноситиме Гаяні понад $6 млрд на рік. У глобальному масштабі це не так багато – як за ресурсами, так і за обсягом виробництва.

Розвідані та доступні запаси Гаяни – приблизно 5,5 млрд барелів; загальні, за деякими оцінками, можуть бути в кілька разів вищими і дорівнювати резервам деяких країн ОПЕК, хоча нижче за наявні в розпорядженні таких важковиків як Кувейт або Ірак. Але для самої Гаяни, яку вже зараховують до сировинних нафтових держав, це більш ніж істотно. Згадані перспективні доходи в $6 млрд – цифра, яку можна порівняти з її нинішнім ВВП, а деякі прогнози стверджують, що нафта забезпечить економіці країни й більш потужне зростання – від 300% до 1000% протягом найближчого десятиліття.

Баланс сил

Незважаючи на значне зростання нафтового видобутку і потужні перспективи, Гаяна не збирається приєднуватись до альянсу ОПЕК або ОПЕК+ та дотримуватись в своєму розвитку на їхні правила. Це дає країні стратегічну перевагу: вільно нарощувати і коригувати обсяги експорту, користуючись у власних інтересах динамікою ринкових нафтових цін та глобальним попитом у постачанні.

Втім, така політика викликає занепокоєння в ОПЕК. Країни Перської затоки, які є учасниками картелю і час від часу вдаються до скорочення видобутку задля підтримки високих цін, бачать у Гаяні нову «конкуренцію з Півдня».

Аналітики прогнозують, що в середньостроковій перспективі нафта Гаяни може стати ключовим фактором у балансі сил між традиційними експортерами, які обʼєднані в ОПЕК, та новими виробниками поза межами картелю. До останніх також відносяться й США, які, за підрахунками US Energy Information Administration, сьомий рік поспіль тримають світове лідерство у видобутку нафти завдяки сланцевій революції, випередивши традиційних важковиків галузі - Саудівську Аравію і Росію.

Посилення американський енергетичних корпорацій в Гаяні та їх підтримка видобутку нафти на родовищах країни здатні змінити баланс світового нафтового ринку і послабити вплив ОПЕК. Намагаючись уникнути такого сценарію, ще влітку 2023 року картель начебто пропонував Гаяні приєднатись до свого складу, стверджували джерела WSJ. Проте влада країни обрала незалежну політику. «Ми просто хочемо на якийсь час сховатися в кутку і упорядкувати наші національні справи», - пояснює віцепрезидент Гаяни Бхаррат Джагдео.

Тепер, після владнання суперечки між Chevron і Exxon, яка стримувала розробку найбільших покладів нафти Гаяни, стає очевидно, що країна має можливість отримати поштовх для економічного розвитку завдяки потужним американським інвестиціям в перспективну галузь і стратегічному партнерству із Вашингтоном.

Довідка «Української енергетики»

Кооперативна Республіка Гаяна - держава на північному сході Південної Америки, колишня британська колонія, яка отримала незалежність 1966 року. Загальна площа - 214 969 км. Столиця і найбільше місто - Джорджтаун.

З півночі омивається Атлантичним океаном, на заході межує з Венесуелою, на півдні - з Бразилією, на сході - із Суринамом. Єдина на континенті англомовна країна та єдина континентальна країна Південної Америки, де жодного разу не було державного перевороту.

В грудні 2023 року Гаяна опинилася під тиском Венесуели, керованою режимом Ніколаса Мадуро. Він прагнув анексувати так звану територію Ессекібо. Ця територія займає близько двох третин Гаяни, і саме на ній виявлено перспективні запаси нафти.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»

Теги:ExxonMobil