Війна загострила всі системні слабкості української енергетики – від інфраструктурних до кадрових. Але разом із цим вона поставила й інше питання: хто саме формує рішення про відновлення галузі, її трансформацію та майбутні правила гри?

На конференції Жіночого енергетичного клубу України, яка пройшла у Києві наприкінці грудня 2025 року, спікерки й спікери говорили про політичну волю, технології, людський капітал, молодь і силу професійних спільнот. Ми зібрали ключові панельні дискусії у форматі провокативних питань і прямих відповідей – про те, чому без жінок енергетичне відновлення не буде ані стійким, ані ефективним

Про лідерство та політичну волю

Відновлення енергетики – одна з ключових тем для України в умовах війни. Але чи можна говорити про ефективні, прозорі та далекоглядні рішення, якщо за столом ухвалення рішень і досі бракує жіночих голосів? Саме з цього почалася перша панельна дискусія «Лідерство та політична воля: від політики до практики» на конференції Жіночого енергетичного клубу України (ЖЕКУ).

Модератор панелі, директор із зовнішньоекономічних відносин та розвитку партнерств Групи «Нафтогаз» Олексій Рябчин, одразу задав тон розмові: не про декларації, а про реальний вплив.

«У політиці енергетичного відновлення нам необхідно чути значно більше альтернативних голосів – особливо жіночих. Лише різноманітність позицій дає змогу ухвалювати рішення, які справді працюють для всього суспільства».

Прозоре відновлення без жінок – міф? Для учасниць панелі відповідь була очевидною. Юлія Рибак, керівниця Програми ПРООН із зеленого енергетичного відновлення України, наголосила: інклюзивність – це не «соціальний бонус», а базова умова ефективності.

«Програма жіночого лідерства ПРООН створена для того, щоб жінки могли впливати на рішення – не формально, а по-справжньому. Без рівного доступу до позицій, де формуються політики, зелений перехід не працюватиме».

За її словами, міжнародні партнери дедалі частіше оцінюють не лише технічні параметри проєктів, а й якість команд, які їх реалізують.

Цю думку підкріпляє міжнародна практика. Віоліна Шпак, директорка Національного агентства з регулювання енергетики Молдови, поділилася досвідом енергетичних криз 2021–2023 років:

«Гендерний баланс – це індикатор ефективності регулятора. Під час криз змішані команди швидше адаптуються, краще комунікують із суспільством і ухвалюють менш реактивні рішення», – зазначила спікерка.

Втім, як зазначили панелістки, гендерний баланс досі не став нормою.

Коли розмова перейшла від принципів до українських реалій, дискусія стала  гострішою. Вікторія Гриб, голова підкомітету з питань енергетичної безпеки Комітету ВР України з питань енергетики та ЖКГ, навела промовисту статистику: у профільному комітеті парламенту з 27 членів – лише три жінки.

«Баланс – це не 3 на 24. Це зовсім інші цифри. І це означає, що нам ще є над чим працювати», – наголошує депутатка.

Обговорювалось і наступне чутливе питання  квоти. Чи потрібні вони, якщо в наглядових радах державних енергокомпаній інколи немає жодної жінки? Відповідь з панелі була прагматичною: у перехідний період квоти можуть бути не ідеальним, але необхідним інструментом, щоб зрушити систему з мертвої точки та відкрити шлях реальній конкуренції.

Ще одне  провокативне питання стосувалася розподілу ролей: чи не зводиться участь жінок до імплементації політик, сформованих чоловіками?

Марія Малая, перша заступниця голови Держенергоефективності, відповіла на це з позиції практики. За її словами, сфера енергоефективності в Україні історично є більш відкритою до жінок, а отже саме тому демонструє сталі результати.

«Енергоефективність глибше пов’язана з гендером, ніж здається. Жінки традиційно відіграють ключову роль в управлінні споживанням, а під час війни ця роль лише посилилася», – відмітила спікерка.

Вона також наголосила, що майбутнє – за спільним формуванням політик, що вже активно підтримується на рівні Євросоюзу.

Особисті історії, якими ділилися спікерки, зруйнували ще один стереотип – ніби гендерні питання «не на часі». Представниця програми ПРООН Юлія Рибак відверто розповіла про недовіру, з якою стикалася на початку кар’єри, та про шлях, який довелося пройти, щоб її експертизу почали сприймати серйозно.

«Жіноче лідерство –це не про після війни. Це те, що дозволяє системам працювати під час війни», – зазначила експертка.
 

Перша панельна дискусія «Лідерство та політична воля: від політики до практики» показала: питання участі жінок в енергетиці – це не про символізм і не про “баланс заради балансу”. Це про якість рішень, довіру суспільства та спроможність держави пройти відновлення швидше й ефективніше.

Тож провокативні запитання отримали не менш провокативну, але чітку відповідь: без жінок у керівних ролях енергетичне відновлення не буде ні повністю прозорим, ні по-справжньому стійким.

 

Штучний інтелект без гендеру, але з цінностями. Як людський капітал формує енергетику майбутнього

Цифрові технології, штучний інтелект і фінансові інновації вже не є «майбутнім» енергетики - вони формують її сьогодення. Водночас саме зараз вирішується: стануть ці інструменти каталізатором рівних можливостей, або закріплять старі бар’єри на новому, цифровому рівні. Про це говорили учасники другої панелі конференції «Технології майбутнього: інновації, ШІ та фінанси». 

«Штучний інтелект і технології можуть або посилити нерівність, або зруйнувати її. Все залежить від того, наскільки інклюзивно ми будуємо ці системи вже сьогодні», – задала тон розмови модераторка панелі, президентка ЖЕКУ Валентина Бєлякова.

Однією з ключових тем панелі стало обговорення тези про «нейтральність» технологій. Учасники та учасниці  погодилися: штучний інтелект не має статі, але він відображає цінності, досвід і упередження тих, хто його створює.

 

«Якщо сьогодні жінок мало в STEM, завтра їх не буде в інноваційній енергетиці. Освітні інституції повинні свідомо створювати умови для жіночого лідерства у технологіях», – наголосила Ніно Енукідзе, ректорка Business and Technology University (Грузія).

Це питання не про символічну присутність, а про те, чий досвід буде “зашитий” в алгоритми, що керуватимуть енергетичними системами майбутнього.

Тим часом кейси успішних підприємств свідчать, що бізнес уже зробив вибір на користь різноманітності

«Коли жінки входять у технологічні команди, бізнес отримує більш стійкі та ефективні рішення. Це не про імідж – це про конкурентоспроможність», – з позиції ринку виступив Віталій Бутенко, генеральний директор Енергетичної компанії України.

За його словами, в умовах волатильних ринків і війни вирішальним фактором стає якість людського капіталу, а не доступ до адміністративних чи фінансових важелів.

А представник від «Укргідроенерго» зазначив, що в їх компанії гендерне питання просто не виникає.

«Для нас не має значення, чоловік це чи жінка. Ми очікуємо, що роботу виконуватиме професіонал», – наводить приклад системного підходу Валентин Гвоздій, голова наглядової ради «Укргідроенерго».

Він зазначив, що сьогодні майже 50% професіоналів і керівників компанії – жінки, а серед фахівців їх уже 65%. Вони активно залучені до цифровізації, аналізу даних, систем управління ризиками та внутрішнього аудиту – напрямків, де використовується і штучний інтелект.

«Ми бачимо жінок як драйверів технологічних змін», –  підкреслив спікер.

Цю думку підтримує і представник Української Енергетичної компанії (ЕКУ), яка була створена у 2022 році як державний, але є фактично є стартапом у традиційній енергетиці.

«Енергетика не має гендеру. Енергетика не має бар’єрів. Має значення лише компетентність», – наголосив Віталій Бутенко.

Він розказав, що ЕКУ будувалася з нуля в умовах війни, високої волатильності ринків і жорсткої конкуренції. Саме тому з першого дня в компанії закладалися принципи відсутності бар’єрів і рівності можливостей.

В результаті  46% команди складають жінки, представлені не лише в «традиційних» функціях виконавців, а й в управлінні ризиками, балансуючих групах, диспетчерських і трейдингових процесах, складних ІТ- та аналітичних проєктах із використанням ШІ.
 

Генеральний директор ЕКУ відмітив один із яскравих прикладів – керівниця напряму ризиків, яка починала як аналітикиня, а згодом побудувала одну з найсильніших систем управління ризиками на енергетичному ринку України. Опір зникає дуже швидко, коли люди бачать професійність і результат, зазначив спікер.

Важливою частиною корпоративної культури ЕКУ стала гнучкість: дистанційна робота, можливість поєднувати материнство й управлінські ролі, програми стажування для студенток. Компанія вважає такий підхід важливим для інновацій, тому створює умови, за яких люди хочуть брати відповідальність і рости.

Міжнародну рамку дискусії доповнив Сергій Поровський (UNIDO), наголосивши на новій відповідальності за етичне використання штучного інтелекту та відмітив :

«Якщо ми не будемо використовувати ШІ з урахуванням моралі та етичності, проблем може бути більше, ніж вигод».

Він також підкреслив, що жінки – найбільш недооцінена частина людського капіталу в Україні, особливо в контексті стратегічного мислення й середньострокового планування.

Основними тезами панелі стали: 

– штучний інтелект не має гендеру, 

– енергетика майбутнього має цінності і саме зараз у процесах цифровізації, відновлення та трансформації вирішується, чи будуть ці цінності інклюзивними. 

– рівний доступ до технологій, освіти й управління є не соціальним жестом, а умовою стійкості, безпеки та конкурентоспроможності енергетики України.

 

Кар’єра без бар’єрів: як молоді лідерки змінюють енергетичний ринок

Ринок праці в енергетиці стрімко змінюється – разом із «зеленим» переходом зростає й запит на нове лідерство. Та чи справді нові сектори позбулися старих бар’єрів? Саме це обговорювали на третій панелі конференції «Наступне покоління лідерок: молодь, кар’єра та справедлива оплата».

Провокативні питання панелі стосувалися того, чому молоді жінки стикаються зі «скляною стелею» навіть у перспективних галузях, і що компанії можуть змінити вже зараз, не чекаючи системних реформ.

«Майбутнє енергетики – це майбутнє молодих жінок, які вже змінюють правила гри. Наше завдання – прибирати бар’єри, а не створювати нові», – одразу задав рамку розмови модератор дискусії Роман Зінченко, співзасновник Greencubator.

Прикладом особистого професійного зростання, який можна вважати віддзеркаленням системи, поділилася Наталія Бойко, заступниця голови наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Вона розповіла, що вибір професії був непростим – між очікуваннями родини, яка бачила доньку юристкою, суспільними шаблонами та власною внутрішньою мотивацією. Її шлях в енергетику не був «очевидним», але став усвідомленим.

«Ми досі живемо в парадигмі “модних” і “немодних” професій. І з цього кола нам як суспільству потрібно виходити», – зазначила пані Наталія.

Вона також звернула увагу на вікову та гендерну упередженість у публічному просторі:
«Коли мене призначили заступницею міністра, медіа писали не ім’я, а “27-річна дівчина”. Колег-чоловіків того ж віку представляли інакше – без акценту на вік».

Дискусію підкріпила цифрами Марина Ільчук, радниця CMS Ukraine та співзасновниця Жіночого енергетичного клубу.

Дані досліджень ЖЕКУ – це цифри, які складно ігнорувати:
– 87% жінок в енергетиці відчували бар’єри у кар’єрному розвитку,
– 58% стикалися з упередженнями або дискримінацією,
– лише 22% обіймають керівні позиції.

«Це не “проблема жінок”. Це невикористаний ресурс сектору. У нас є потенціал, і ми просто не маємо права його втрачати», – наголосила спікерка.

Марина Ільчук також підкреслила, що кадровий дефіцит – це нова реальність, а молоді покоління обирають не ієрархії, а сенс, вплив і можливість бути собою.

Окремим і чесним блоком стала тема внутрішньої жіночої конкуренції та браку підтримки між жінками – виклик, про який говорять нечасто, але який суттєво впливає на кар’єрні траєкторії.

Обговорення показало, що рівні можливості можливі лише за умови застосування реальних інструментів.

Ганна Пазинич, директорка ТОВ «Епіцентр Дженерейшн», підкреслила, що жінкам потрібні не привілеї, а рівні стартові умови та доступ до знань. Вона подивилася на галузь очима людини, яка прийшла в енергетику не з «династії», а свідомо.

На її думку, молодь не йде в енергетику не тому, що їй не цікаво, а тому, що вона майже нічого про неї не знає. Водночас сучасна енергетика – це не лише монтажні бригади, а й IT, аналітика, програмування, мікромережі, енергосторіджі та складні гібридні рішення.

Вона наголосила на ролі просвітництва вже зі школи та підкреслила, що сьогодні енергетика пронизує всі сфери життя.

«Кожен бізнес сьогодні – енергетичний. Від кав’ярні до великого девелопменту», – зазначила Ганна Пазинич.

 

 

Спільними висновками панелі стали такі тези:

– скляна стеля в енергетиці не зникла – вона лише стала менш помітною;
– ключові інструменти змін – менторство, гнучкі кар’єрні моделі, справедлива оплата та підтримка батьківства;
– майбутнє галузі неможливе без молоді, а залучення молодих жінок є питанням не іміджу, а конкурентоспроможності.

 

Енергетика нового покоління: молодь, лідерство і рівні можливості

Четверта панель «Екосистеми змін: жіночі мережі як драйвер інклюзивної енергетики» була присвячена силі спільнот – і тому, як неформальні мережі іноді просувають зміни швидше, ніж інституції.

Чи можуть жіночі мережі стати реальною політичною та економічною силою, і як інклюзія впливає на енергетичні та кліматичні політики – саме так модераторка Лана Сінічкіна окреслила провокативні питання для спікерок.

«Інклюзія має бути частиною кожної енергетичної програми. Це не про репрезентацію заради галочки, а про сталість результатів», – наголосила Софія Олійник, директорка Expertise France в Україні.
За її словами, саме залучення жінок до міжнародних проєктів забезпечує довгострокову ефективність реформ.

Міжнародне партнерство як важливу складову просування жінок в енергетичній галузі визначила Олена Широкова. Вона говорила про практичний бік жіночих мереж – як платформ для інвестицій, довіри та кооперації.

«Успіх – у єдності та партнерстві. Інвестори з Близького Сходу вже зацікавлені в Україні, але ключове питання – гарантії та безпека», – підкреслила спікерка. Вона також зазначила важливість інвестувати не лише в інфраструктуру, а й у людський капітал: гідні зарплати, страхування, робочі місця.

Тему стереотипів щодо жінок у галузі відновлюваної енергетики, які коштують сектору майбутнього, прокоментувала Аліна Свідерська, генеральна директорка Scatec Ukraine.

Вона поділилася досвідом запуску ініціативи Power Women, яка залучає жінок без попереднього досвіду до роботи в енергетиці.
«Навіть у міжнародних компаніях ми стикаємося зі стереотипами на кшталт “панелі важкі – жінки не зможуть”. І якщо це є у нас, можна уявити, що відбувається на ринку загалом».

В умовах війни та гострого дефіциту кадрів галузь змушена переосмислювати підходи: фокусуватися на мотивації, швидкому навчанню, внутрішніх академіях і нових освітніх моделях.

 

«Енергетика – це не лише “крутити гайки”. Це аналітика, менеджмент, безпека, юридичний супровід, девелопмент. Але про ці можливості мало хто знає», – підтримала меседжі учасниць Альона Свідерська.

Генеральний директор Nordic Energy Research Клаус Скайте підсумував:
«Рівність – це двигун інновацій. Україна має унікальний шанс збудувати нову енергетичну архітектуру, в основі якої – інклюзивність».

Ключові меседжі останньої панелі конференції ЖЕКУ про мережування:

– жіночі мережі – це не клуби за інтересами, а інфраструктура змін.

– інклюзія пришвидшує інновації та робить енергетику стійкішою.

– без інвестицій в освіту, спільноти та швидке навчання людського капіталу енергетичний перехід неможливий.

Конференція Жіночого енергетичного клубу України показала: питання участі жінок в енергетиці давно вийшло за межі теми рівності. Йдеться про якість управління, стійкість рішень і здатність галузі відповідати на виклики війни, відновлення та технологічної трансформації. 

Провокативні питання, поставлені під час панельних дискусій, отримали чесні й практичні відповіді: без інклюзивних команд, інвестицій у людський капітал, освіту та мережі довіри енергетичне відновлення не буде швидким, справедливим та довготривалим. Жіноче лідерство в цій розмові постає не як ціль саме по собі, а як інструмент для сильної економіки, конкурентної енергетики та майбутнього, в якому рішення ухвалюються з урахуванням інтересів усього суспільства.

 

Підготувала Лариса Білозерова