Житлова політика в Україні, яка ще до війни кульгала на обидві ноги, сьогодні постала перед новими викликами. Проте вона має чіткий пріоритет: забезпечити житлом людей, які втратили його в результаті агресії Росії. Водночас це не означає, що нові чи відновлені старі будинки, які були пошкоджені ворогом, можуть бути будь-якими. Вони мають бути кращими, ніж були. Власне, цей принцип взяли за основу наш уряд, міжнародні партнери та громадські організації, беручись до відновлення.

Однак чи є чітка стратегія та необхідні інструменти для просування енергоефективності в житловому секторі в цей нелегкий час – проаналізувала "Українська енергетика".

 

Доступна допомога в разі зруйнованого чи пошкодженого житла

 

Найбільш відомими людям програмами для відновлення знищеного чи пошкодженого  агресором житла є "ВідновиДІМ" від Фонду енергоефективності та "єВідновлення". Зокрема учасники "ВідновиДІМ" можуть отримати грант на безоплатній та безповоротній основі в розмірі 100% вартості матеріалів і робіт, однак не більше 7,2 млн грн на один будинок. 70% витрат авансується. Наприклад, уже в березні 2023 року в Ірпені, що на Київщині, було відновлено перші чотири будинки ОСББ. Завдяки програмі ОСББ відремонтували фасади, відновили зруйновані інженерні системи, замінили пошкоджені вікна та двері. 

Щодо програми "єВідновлення", то вона передбачає два напрями отримання компенсації за пошкоджене чи знищене житло. Для ремонту пошкодженого житла передбачена максимальна сума відшкодування залежно від об’єкту нерухомого майна (квартири чи приватної садиби) та категорії пошкоджень. Отримати компенсацію за знищене нерухоме майно можна у вигляді житлового сертифікату та/або грошових коштів для відбудови. 

"Житловий сертифікат є документом, що засвідчує зобов'язання держави профінансувати придбання нового житла на заміну зруйнованому. Постраждалі особи, які подали заяви та отримали житловий сертифікат, очікують на бронювання коштів у застосунку Дія", – розповіла Наталія Шевченко, голова ГО "Рада ОСББ Київської області".

Утім, ці дві програми – не єдиний шлях отримати підтримку для тих, чиє житло пошкоджене чи знищене. За даними моніторингового звіту Громадянської мережі "Опора", в Україні діють 18 основних нормативно-правових актів у сфері відбудови житла. До цього переліку експерти також додають програму “ВідновиДІМ” державної установи "Фонд енергоефективності", яка формально не є нормативно-правовим актом. 

Відповідно до "програмних" документів, існує принаймні 8 нормативно-правових процедур (програм, напрямів), за якими можна здійснювати відбудову/відновлення знищеного або пошкодженого житла:

1. Процедура компенсації за зруйноване житло в Луганській і Донецькій областях (з 2014 року);  

2. Процедура компенсації за зруйноване після 24 лютого 2024 року житло;  

3. Процедура компенсації за пошкоджене після 24 лютого 2024 року житло; 

4. Процедура компенсації за житло, пошкоджене та знищене внаслідок підриву греблі Каховської гідроелектростанції;

5. Експериментальна процедура відновлення населених пунктів; 

6. Процедура відновлення зруйнованого житла за кошти, що надходять на офіційні рахунки для пожертв на підтримку України "United24"; 

7. Процедура відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України; 

8. Процедура надання грантів на відновлення спільного майна багатоквартирних будинків, пошкодженого внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, за програмою "ВідновиДІМ" ДУ "Фонд енергоефективності". 

 

Чи на часі заходи з енергоефективності?

 

Чи повинні передбачати процедури з відбудови знищеного або пошкодженого житла заходи з енергоефективності? З цього приводу досі точаться дискусії. З одного боку, в країні війна, тому в цій ситуації важливо знайти бодай якесь житло людям, які не мають де притулитися. З іншого боку, якщо вже витрачати кошти на відновлення, то слід робити це так, щоб нове житло давало людям можливість економити на комунальних послугах, а державі – на енергоресурсах. До того ж Україна готується до вступу до Європейського Союзу, а отже, зобов’язана здійснювати відбудову за європейськими стандартами, зокрема знизити енергомісткість будівель.

"Основний виклик – не лише відновити, відремонтувати, а відбудувати будинки за новими, вищими стандартами енергоефективності, тобто відбудовувати краще, ніж було", – вважає Айке Мейер, директор проєкту "Підтримка національного Фонду енергоефективності та програми екологічних реформ (S21) в Україні".

Основний виклик – не лише відновити, відремонтувати, а відбудувати будинки за новими, вищими стандартами енергоефективності, тобто відбудовувати краще, ніж було…

"Наша позиція – енергоефективність зараз на часі, – підтверджує Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних програм Громадянської мережі “ОПОРА”.  – Я погоджуюся з тим, що зараз не потрібні певні масові дорогі заходи, наприклад утеплення фасадів, тому що є інші нагальні видатки – фронт, наші військові. Звісно, питання безпеки нашої країни в пріоритеті. Проте є дуже швидкі й ефективні заходи з енергоефективності, які повинні проводитися. Наприклад, встановлення ІТП з погодним регулюванням може стати масовим і дати в середньому ефект економії енергоресурсів у багатоквартирних будинках в межах 25-30%".

Фото з архіву Ірпінської міськради

Отже, вже зараз у нашій країні повинні бути інструменти, що передбачають енергоефективні заходи, і про ці інструменти мають знати люди. Натомість наразі лише 2 процедури – експериментальна та "United24" – із 8 процедур, за якими можна відбудовувати знищене або пошкоджене житло, мають елементи енергоефективності. І навіть ці дві процедури, на жаль, мають певні прогалини.

"Проблема в тому, що проєкти, виконані за цими процедурами, напряму не передбачають громадської участі, а отже, і громадського контролю, – зазначила Тетяна Бойко. – Замовниками робіт є військові адміністрації, а вони часто не радяться зі співвласниками будинків. Через це в нас, на жаль, вже є випадки, коли, наприклад, у будинку на Київщині, який заплановано термомодернізувати, немає централізованого опалення. Мешканці гріються, хто чим може, зокрема буржуйками”.

Експертка переконана, що якби в процедурі був прописаний механізм залучення самих співвласників, то вони, в принципі, могли би якісь із цих заходів співфінансувати.

"Власне, я не вважаю правильним безкоштовно зробити комусь енергоефективний будинок, навіть якщо він був пошкоджений чи зруйнований. Відновити житло за рахунок коштів держави-агресора, заарештованих активів, допомоги – так, це правильно. Однак щодо енергоефективних заходів, то тут могла би бути певна частка співфінансування вже самих співвласників, – каже Тетяна Бойко. – Крім того, якщо вони залучені до таких робіт, то ці люди вже по-іншому ставляться до багатьох речей у своєму будинку. Однак сталося так, що зараз їх навіть не питають, чи хотіли б вони долучитися. У результаті люди не цінуватимуть того, що зроблено”.

Отже, інструменти, які дають можливість скористатися певними енергоефективними заходами під час відновлення житла, є. Але вони некоректно працюють, тож потребують допрацювання. При цьому паралельно потрібно розробляти нові програми, які дадуть масовий ефект. 

"Ми вважаємо, що чим більше держава Україна буде підтримувати такі заходи через різні програми, тим буде краще", – додала експертка.

 

Енергосертифікати та встановлення ІТП як перші кроки до змін

 

Аби почати рухатися до енергоефективності, дуже важливо вже сьогодні доступно пояснити людям, в яких умовах вони живуть і що можуть змінити. Адже, на жаль, дуже багато мешканців будинків, зруйнованих через війну, виїхали, а мешканці вцілілих багатоповерхівок часто не цікавляться, які в їхньому будинку проблеми.

"Насамперед будь-якою передумовою для дій у сфері енергоефективності є розуміння мешканцями, власниками будинків, які енергетичні характеристики має їхній будинок, тобто багато чи мало він споживає енергії. Вони про це не знають. Ідеться про програму добровільної, простої сертифікації", – переконаний Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України"

Зокрема фахівець пропонує формувати енергетичні сертифікати на основі даних фактичного споживання енергії будинком. Тобто хтось на рівні міста, міської системи енергоменеджменту, системи ЖКГ, керуючих компаній може поділити загальне споживання енергії будинку на його загальну площу й мати орієнтовний показник того, як багато енергії та грошей витрачає конкретний будинок на квадратний метр. Якщо припустити, що розрахункова питома потреба будинку становить, наприклад, 140 кВт на квадратний метр, а витрачається, умовно, 200 кВт, то це означає, що для цього будинку треба пропонувати швидко ставити індивідуальний тепловий пункт (ІТП), аби скоротити ці втрати через неефективне споживання (перегрів). Якщо ж фактичне споживання енергії в будинку є нижчим за розрахункову потребу, то це означає, що будинок холодний і його треба утеплювати. Отже, на основі таких розрахунків люди можуть зрозуміти, що саме слід швидко робити. Якщо показники більш-менш співпадають, то подальші роботи можна відкласти. 

Фото КП Харківські теплові мережі

"Головне – швидко поінформувати мешканців, як багато вони витрачають грошей та енергії в порівнянні з іншими будинками, – наголошує Святослав Павлюк. – Це дасть можливість виокремити ті будинки, де все погано, і вже почати працювати з ними. У цьому, власне, полягає ідея енергетичної сертифікації будинків, яка реалізовується в Європейському Союзі та яка ще не почалася в наших житлових будинках". 

Отже, слід надати мешканцям інформацію про рівень споживання енергії їхнім будинком та почати регулювати його. Однак ІТП за спрощеним варіантом пакету "А" програми "Енергодім" від Фонду енергоефективності можуть встановити лише ОСББ. 

"ОСББ – це не вся Україна, адже ці об’єднання покривають лише до 15% житлової площі країни, – наголосив Святослав Павлюк. – Якщо 85% житла не має інструментів підтримки, то це означає, що в нашій країні немає політики енергоефективності. У будинках, де немає ОСББ, не робиться нічого або дуже мало. Тож їх енергоспоживання є істотно вищим. Це означає, що в пріоритеті, з точки зору економії енергії в країні, мають бути будинки без ОСББ – вони повинні отримати особливу увагу й інструменти впливу на ситуацію. Дотації на них ідуть через енергію, субсидії, а можливості змінити потреби в теплі не існує. І це ненормально".

Якщо 85% житла не має інструментів підтримки, то це означає, що в нашій країні немає політики енергоефективності…

На думку виконавчого директора асоціації "Енергоефективні міста України", у країні необхідно створити систему порадництва для людей: місто йде до власників будинків і каже, що конкретно їм треба зробити. Це могло би зрушити ситуацію з енергоефективністю. Однак для цього також потрібне фінансування.

"Навіть для Європейського Союзу (зокрема для Німеччини), де є довготривалі й низьковідсоткові програми фінансування, було колосальним викликом зсунути термомодернізацію з 1% на рік до 3-5%. Попри наявність в ЄС енергетичних агенцій, спеціалістів, спеціалізованих компаній, повної ринкової ціни на енергію (тобто ринок стимулює це робити), кредитних ресурсів, справа навіть там не йде швидко. А в нас ця ситуація значно гірша, тому вона потребує особливої уваги та інструментів", – наголосив Святослав Павлюк. 

На його думку, одним з таких інструментів, можливо, має стати примусове встановлення ІТП в усіх житлових будинках. Це дасть змогу, по-перше, торгуватися з виробниками такого обладнання на великих закупівлях, по-друге – застосовувати типові рішення в типових будинках, а отже, масштабувати такі проєкти. Однак чи буде кому це робити? 

"Ми з колегами рахували кумулятивну спроможність всіх компаній виробляти і монтувати ІТП, – поділився виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України". – На початку 2022 року (до війни) вона оцінювалася в приблизно 1 тисячу одиниць на рік, при тому що в нас є близько 100 тисяч будинків, під'єднаних до теплових мереж. І, власне, формування системи уможливлення змін є дуже важливим. У нас мають бути навчені люди, які вміють це робити. У нас мають бути компанії, спроможні це конструювати і встановлювати. Наразі їх дуже мало. Це і є формування системи уможливлення, а не просто фінансування та підтримки. Бо якщо немає людей та обладнання, то немає про що далі говорити”.

 

Кому довірити енергоефективність

 

Попри гучні розмови про енергоефективність, в Україні досі немає відповідної чіткої політики та необхідного набору інструментів, за допомогою яких житловий фонд міг би знизити споживання енергії. Формування політики у сфері енергоефективності вже кілька разів перекидалося з одного міністерства до іншого. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) виглядає усунутим від справи відновлення житла в містах. Єдиною інституцією, якій надали можливість щось робити в цій сфері й адмініструвати проєкти з відновлення та енергомодернізації, виявився Фонд енергоефективності. 

"У нас є проблема інституційної спроможності, – зазначила Тетяна Бойко. – І коли ми думали, хто може займатися програмою відновлення, то дійшли висновку, що цим має займатися Фонд енергоефективності. Просто тому, що немає якоїсь іншої інституції, яка була би спроможна робити це швидко й адмініструвати проєкти". 

Серед швидких інструментів, які зараз може надавати Фонд, – наприклад, модернізація інженерних систем (встановлення ІТП, можна обрати гідравлічне балансування, утеплення трубопроводів). І ці заходи, за словами Єгора Фаренюка, директора Фонду енергоефективності, можна реалізувати за 6 місяців, якщо діяти за процедурами Фонду. Якщо робити це за програмами місцевої підтримки, то можна вкластися і в 3 місяці. 

"І це можна зробити досить швидко – теоретично за 6 місяців (за всіма нашими процедурами Фонду) – й отримати економію до 25%", – додав Єгор Фаренюк. 

А от, щоб нові програми Фонду "ВідновиДІМ" та “ГрінДІМ” запрацювали наповну, потрібен час. 

"Мають бути перші будинки, які спробують реалізувати проєкти з відновлення (і такі вже є), після чого розкажуть про це іншим, – каже Тетяна Бойко. – А ще – потрібні гроші. Однак три роки поспіль у державному бюджеті відсутні кошти на фінансування Фонду енергоефективності. Якщо наша держава не дасть йому частину своїх коштів, то донори можуть відмовитися давати свою частину фінансування на енергоефективні заходи. А це загрожує припиненням діяльності Фонду".

Однак чи  варто зациклюватися лише на Фонді?

"Від самого початку ідея організації Фонду енергоефективності (так, як це було зроблено) не була ефективною, – вважає Святослав Павлюк. – Протягом чотирьох років існування Фонд зробив лише понад 200 проєктів. Якщо помножити темпи на кількість будинків, які в нас є, то ми побачимо, що це не варіант. Щось треба робити з цим, бо в нас немає 100 років".

На думку експерта, якщо функції ініціювання, технагляду передати з Фонду до міських структур, то міста могли би створити міські програми, які давалиб змогу співпрацювати з Фондом енергоефективності. Водночас міста могли б ініціювати багато проєктів, позичаючи гроші, наприклад, із бюджету через револьверні фонди. Отже, процес можна організувати дещо інакше. 

"Мені видається, що міжнародним структурам бракує візії та відваги робити це інакше, ніж робилося в країнах, де все добре й правильно, – підсумовує Святослав Павлюк. – У нас так не є. Я розумію, що бажанням спільноти донорів є забезпечити ОСББізацію України та якість управління житлом через формування ОСББ та підтримку Фондом власне лише ОСББ. Але бажання об’єднати в один два процеси – якість управління будинками та енергоефективність – є хибною. Нам треба розвести їх. Ці процеси є різними, хоча можуть перетинатися. Якщо залучити до процесу термомодернізації, підвищення енергоефективності також комунальні підприємства та управителів – це інший виклик. Але це дасть можливість масштабувати проєкти". 

Якщо залучити до процесу термомодернізації, підвищення енергоефективності також комунальні підприємства та управителів – це інший виклик. Але це дасть можливість масштабувати проєкти…

Інший варіант – активізація Фонду декарбонізації, створеного при Держенергоефективності, вважає Тетяна Бойко. Однак для застосування цього інструменту потрібні час і команда.

Своєю чергою Юлія Перчук, керівниця Офісу підтримки реформ при Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури, запевнила, що попри всі труднощі, пов’язані зі зміною влади, змінами в міністерствах, і навіть попри війну, Мінвідновлення займається системними питаннями щодо енергоефективності. 

"Наприклад, зараз міністерство працює над прийняттям Довгострокової стратегії термомодернізації будівель на період до 2050 року, яка фокусується і на існуючих будівлях, і на новобудовах. Отже, попри всі ці умови, політика у сфері енергоефективності продовжує формуватися", – акцентувала представниця Мінвідновлення.

Щодо фінансування Фонду енергоефективності, який попри все наразі є єдиним державним інструментом підтримки термомодернізації будівель, то Мінвідновлення планує навесні звернутися до Міністерства фінансів із пропозицією внести зміни до бюджету й передбачити фінансування, щоб Фонд міг працювати.

Крім того, Юлія Перчук повідомила, що зараз уряд України спільно з Європейською комісією розробляє чотирирічний Національний план дій з енергоефективності, що передбачає фінансування в розмірі 50 млрд євро. У поточній версії плану передбачено прийняття Стратегії енергоефективності. Та чи стане це поштовхом для запуску масових проєктів з енергоефективності в Україні?

Через брак коштів дороговартісні проєкти з термомодернізації будинків сьогодні не можуть бути реалізовані. Проте держава може сфокусуватися на швидкоокупних заходах з енергоефективності, які дають найбільшу економію, і застосовувати їх також під час відновлення зруйнованих агресором будинків. Однак це потребує допрацювання діючих і розроблення нових процедур і програм. Чим більший вибір матимуть люди, тим швидше країна стане більш енергоощадною та енергонезалежною.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"