Форум енергоменеджерів, який пройшов у грудні 2025 року в межах Національного проєкту «Тиждень енергоефективності 2025» показав: енергоефективність для громад – це вже не про плани, а про конкретні рішення, інвестиції й результат. Під час тематичної сесії “Енергоефективність у арсеналі стійкості. Успішні приклади для масштабування” йшлося про те, як державні програми, банки та міжнародні партнери можуть працювати разом із місцевою владою.

Учасники та спікери підтримали думку, що сьогодні активні спроможні громади переходять від розмов про можливості до практики. Пропонуємо два реальні кейси громад, які змогли скористатися інструментами енергоефективності та залучити ресурси для розвитку. Це досвід Хотинської та Тростянецької громад, які зараз показують приклади того, як системна робота, професійний енергоменеджмент і партнерства перетворюються на конкретні проєкти з відчутним ефектом для людей та бюджетів громад.
 

Кейс Хотина: тепловий насос і сонячна генерація стали практичним рішенням для лікарні

Енергоефективний проєкт у місті Хотин, де мешкає близько 9 тисяч мешканців, був реалізований у межах європейської програми Interreg Дунайського регіону. Програма об’єднує партнерів щонайменше з п’яти країн і доступна для всіх регіонів України – незалежно від географії. Саме цей інструмент дозволив українській стороні долучитися до міжнародного проєкту ESINERGY, спрямованого на пошук рішень для зменшення пікових навантажень на енергетичні мережі.

«Це один із небагатьох європейських фінансових інструментів, до яких мають доступ усі регіони України – від Донбасу до Закарпаття», – зазначає Володимир Смолій, експерт Асоціації «Енергоефективні міста України».

Проєкт, якій завдяки програмі Interreg реалізували у Хотинській лікарні фокусується не лише на енергоефективності, а на більш глибокій проблемі – невідповідності між графіком споживання енергії та її виробництвом, зазначив експерт, представляючи цей кейс на Форумі енергоменеджерів.

У той час як попит має різко виражені піки, генерація часто не збігатися з ними. В умовах війни ця проблема для України стала критичною, зазначив Володимир Смолій.

“Сьогодні будь-яке навантаження на енергосистему – це вже криза. А цей проєкт про те, що нас чекатиме завтра», – відзначив експерт.

Пілотним майданчиком стало місто Хотин – невелика громада на заході України, яку обрали з міркувань безпеки та стабільності на початковому етапі війни. Об’єктом інвестицій став лікарняний корпус – типовий для більшості малих і середніх міст. Будівля опалювалася газовою котельнею, обслуговувала пацієнтів і медичне обладнання та мала відносно рівний профіль енергоспоживання протягом доби.

«Це не унікальна будівля. Таких лікарень сотні, тож саме тому цей кейс можна масштабувати», – відмітив фахівець вибір об'єкта для втілення проєкту.

Додаткову цінність проєкту надала співпраця з іншою ініціативою: паралельно громадська організація «Екоклуб» встановила на території лікарні сонячну електростанцію потужністю 140 кВт. Це створило основу для поєднання відновлюваної генерації з новою системою теплопостачання.

Ключовим елементом модернізації стала заміна газового опалення на тепловий насос типу «повітря-вода». Система працює за принципом кондиціонера, але у зворотному режимі: вона забирає тепло з зовнішнього повітря, накопичує його в баку й передає в наявну внутрішню мережу опалення. При цьому один кіловат електроенергії перетворюється в кілька кіловатів теплової енергії.

Процес монтажу обладнання в лікарні Хотина, презентація АЕМУ

Фахівці зазначають, що це випробувана часом технологія та зрозуміле рішення. Додатковою перевагою є можливість використання цієї ж системи для охолодження влітку – питання, яке є актуальним  для лікарень.

Весь цикл реалізації – від процедур погодження до монтажу – зайняв менше ніж рік, а самі монтажні роботи тривали близько півтора тижня. Тож подібні проєкти придатні для швидкого впровадження.

Запустили тепловий насос у лютому 2025 року. Практика показала, що за місяць система спожила близько 2 тис. кВт-год електроенергії, забезпечивши при цьому майже 6 тис. кВт-год теплової енергії. Тож коефіцієнт перетворення склав приблизно один до трьох.

За оцінками спеціалістів, навіть у зимовий період, коли сонячна генерація мінімальна, близько 10% потреб теплового насоса вдалося покрити електроенергією зі встановленої СЕС.

Щодо практичних застережень, Володимир Смолій зазначив: досвід Хотина дозволив чітко окреслити межі застосування технології, бо теплові насоси не є універсальним рішенням для будь-якої будівлі.

Вони не підходять для неутеплених об’єктів або для систем із застарілими чавунними радіаторами, які потребують надвисокої температури теплоносія. Крім того, ефективна робота системи вимагає наявності акумулювальної ємності, яка згладжує температурні коливання.

«Якщо будівля не підготовлена – не варто навіть починати, – зазначив експерт АЕМУ, – Але там, де підготовка є, рішення працює без проблем».

Пілотний проєкт дозволяє опрацювати критерії масштабування та економіку. 

На основі цього досвіду фахівці сформувати оптимальну модель для лікарні площею близько 1100 квадратних метрів. Вона передбачає поєднання теплового насосу потужністю приблизно 75 кВт, сонячної електростанції на 140 кВт у гібридному виконанні та акумуляторної батареї орієнтовно на 60 кВт-год. Саме цей обсяг акумуляції виявився таким, що дозволяє згладжувати піки, але не перевантажує бюджет.

Загальна вартість такої інвестиції оцінюється до 7,5 мільйона гривень. Частину коштів громада може внести самостійно, а решту можна залучити через Фонд декарбонізації у вигляді пільгового кредиту. За базових тарифів економія на електроенергії та газі перевищує витрати на обслуговування кредиту вже з першого року, а повна окупність досягається приблизно за п’ять років.

Модель мультиплікації, презентація АЕМУ

Такі проєкти треба не обговорювати, а масштабувати, і Хотин - лише перший приклад, відзначив експерт АМЕУ.

Підсумовуючи кейс Хотина Володимир Смолій відмітив, що енергоефективні проєкти з використанням теплових насосів і сонячної генерації в Україні є не експериментом, а зрілим інструментом політики розвитку громад. Відновлювані джерела енергії забезпечують економію коштів, зменшують залежність від газу, підвищують енергетичну стійкість критичної інфраструктури та можуть бути реалізовані в стислі терміни.

 

Кейс Тростянця: у багатоповерхівці відмовились відновлювати індивідуальне газовове опалення на користь теплових насосів

Кейс деокупованого міста Тростянець, де мешкає близько 20 тисяч мешканців, є унікальним для України не лише через технологічне рішення, а й через контекст, у якому він з’явився. Це перший приклад багатоквартирного житлового будинку, де після повного руйнування системи опалення було прийнято рішення не повертатися до індивідуальних газових котлів, а впровадити централізовану систему теплопостачання на базі теплових насосів.

Проєкт представив Максим Синявін, заступник міського голови Тростянця, для якого цей будинок став не просто інженерним рішенням, а частиною стратегії післявоєнного розвитку громади.

Тростянець розташований лише за 35 кілометрів від російського кордону. І те, що раніше вважалося вигідним географічним розташуванням – транспортний вузол між Сумами, Харковом і Києвом – у 2022 році перетворилося на фактор ризику. Місто перебувало під окупацією понад місяць і зазнало масштабних руйнувань.

Війська окупантів зруйнували та пошкодили житлові будинки, лікарню, залізничний вокзал, центральну площу. Попередні збитки фахівці оцінили приблизно у 120 мільйонів доларів США. Робота почалась з відновлення водопостачання й каналізації, електропостачання та запуску лікарні.

«Ми відновлювали те, без чого місто просто не могло жити», – коментує  Максим Синявін пріоритети базової відбудови.

Переломним моментом став Майстер-план відновлення Тростянця, затверджений у квітні 2023 року. Його розробляли 16 українських та міжнародних експертів. Документ поєднав у собі функції генерального плану, стратегії розвитку та дорожньої карти «зеленого» відновлення.

У Майстер-плані вперше на стратегічному рівні було закладено відмову від газу в житловому секторі на перспективу 30–50 років. Саме це рішення згодом і відкрило шлях до реалізації унікального житлового кейсу.

Мова йде про п’ятиповерховий будинок на 60 квартир, який був суттєво пошкоджений внаслідок бойових дій. Держава профінансувала утеплення фасаду та частину відновлювальних робіт, а внутрішні ремонти завершуються наприкінці 2025 року.

Ключова особливість: у будинку не залишилося жодного неушкодженого індивідуального газового котла. Єдиним вцілілим елементом старої системи була газова труба, що проходила по першому поверху. Однак відновлення індивідуального газового опалення зіткнулося з бюрократичним глухим кутом.

«Нам пропонували здати будинок без опалення, віддати ключі людям, і щоб кожен мешканець сам ішов у газову службу. Це був повний абсурд», – коментує ситуацію заступник міського голови Тростянця.

Саме поєднання цієї ситуації з баченням Майстер-плану та підтримкою організації Greenpeace призвело до рішення реалізувати колективну систему теплопостачання на теплових насосах. Вартість проєкту обладнання будинку  системою опалення на теплових насосах становила 218 тис. євро. Прийняте технічне рішення фахівці називають простим, але системним.

Схема розміщення СЕС та системи ТН в житловому будинку, презентація Тростянецької міської ради

Для будинку спроєктували комунальну теплогенераторну з повітряними та термальними тепловими насосами. Це обладнання забезпечує не лише опалення, а й гаряче водопостачання. На покрівлі встановили сонячну електростанцію потужністю 10 кВт, яка влітку покриває потреби в гарячій воді та частину власного споживання.

Система вже зараз працює в режимі пусконалагодження. Попри те, що мешканці ще не заселені, опалення підтримують, аби зберегти виконані ремонти.

«Хоча ці насоси проєктувалися більше під гарячу воду, вони спокійно потягнули опалення квартир у міжсезоння», – відзначив Максим Синявін стійкість роботи обраної системи.

Заселення мешканців очікується з початку 2026 року. У цьому проєкті головний акцент зроблено на соціальну частину кейсу.

Мешканці пошкодженого ворожими снарядами будинку не платили за відновлення будівлі, ремонт квартир, встановлення теплових насосів та відновлення системи опалення. Крім того, місто працює над тим, щоб забезпечити меблями соціально вразливі категорії мешканців будинку.

«Ми хочемо, щоб люди повернулися до життя, а не отримали ще одну фінансову проблему», – зазначають у керівництві міста.

Експлуатація будинку вже дала деякі технічні та економічні дані. Під час перших тижнів роботи система споживала менше ніж 10 кВт електричної потужності. За два тижні опалення, при температурі у квартирах близько 16-18 градусів, вартість електроенергії склала приблизно 14 тис. гривень на весь будинок.

У перерахунку це дає близько 500 гривень на квартиру за місяць, тобто показник, який важко порівняти з індивідуальним газовим опаленням навіть у мирні часи.

Кейс Тростянця вперше показав, що колективне теплопостачання на теплових насосах є реалістичним рішенням, що дозволяє багатоквартирним будинкам обійтись без газу, Тож післявоєнна відбудова має орієнтуватись на втілення нових моделей. Важливим аспектом успішності проєкту є залучення мешканці через діалог, а не примус.

«Навіть за дуже грубими підрахунками видно, що утримання такого будинку буде доступним. Я впевнений, що цей будинок може стати прикладом не лише для Сумщини, а й для всієї країни», – резюмує Максим Синявін.

Отже, Тростянець демонструє, що зелене відновлення – це не абстрактна ідея, а практичний інструмент для громад, які втратили житло, інфраструктуру і довіру до старих систем. Поєднання стратегічного планування, міжнародної підтримки та сміливих управлінських рішень дозволяє створювати житло, яке є енергоефективним, доступним і більш стійким до майбутніх криз.

Підготувала Лариса Білозерова