Формула ''Роттердам +'' - національна енергобезпека або чиновницька корупція?
Каталізатором суспільної уваги до ситуації на електроенергетичному ринку країни стала блокада залізничних перевезень вугілля, яке видобувається на непідконтрольних Україні територіях Донбасу.
Енергобезпека — просто фікція?!
Вже майже шість років Україна бере участь у європейському Енергетичному Співтоваристві і три роки тому підписала Угоду про асоціацію з ЄС. Це означало, що реформи в енергетичному секторі сприятимуть входженню країни в європейський енергетичний простір. Така інтеграція могла б стати одночасно серйозним стимулом до проведення подальших внутрішніх реформ.
Пріоритетною метою розвитку енергетичного сектору за Енергетичною стратегією України на найближчі роки визначено ліквідацію критичної залежності національної економіки від монопольних джерел енергоресурсів, диверсифікацію енергозабезпечення країни шляхом входження її до європейського ринку. Тільки наявні реалії життя у значній мірі вносять свої корективи.
Через бойові дії на Донбасі всі шахти, які видобувають вугілля антрацитової групи для низки теплоелектростанцій (ТЕС), опинилися на окупованій території. Тому проблема пошуку нових джерел енергоресурсів для теплової енергетики залишається гострою вже більш ніж 3 роки, але нещодавні події поставили питання руба.
Каталізатором суспільної уваги до ситуації на електроенергетичному ринку країни стала блокада залізничних перевезень вугілля, яке видобувається на непідконтрольних Україні територіях Донбасу. Внаслідок виникнення дефіциту антрациту 15 лютого цього року український уряд запровадив надзвичайний стан в електроенергетиці, який з того часу регулярно подовжується. До травня 2017 року п'ять із шести ТЕС, які використовують антрацит, тимчасово зупинили свою роботу.
Що ж сталося, і чому країна виявилася неготовою до виникнення енергетичної кризи? Чи була альтернатива поставкам вугілля з окупованих територій? Відповіддю на ці питання та їх розв'язання, на думку низки високопосадовців, мав стати новий механізм формування оптової ринкової ціни на електроенергію (ОРЦ) та встановлення відповідної граничної ціни на вугілля.
Після затвердження порядку формування прогнозованої ОРЦ керівник Регулятора - Національної комісії з регулювання ринків енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) - Дмитро Вовк презентував нову схему, яка отримала у побуті назву «Роттердам+». На його думку, через використання цієї формули країна отримала б чимало переваг, а саме:
1) автономність від зони АТО при виконанні плану накопичення ресурсів;
2) відсутність ручного режиму визначення ціни;
3) прив'язку до світових цін на вугілля;
4) можливість збалансувати діяльність державних шахт.
Здавалося б, такий підхід - ось вирішення питань безпеки постачань і багатьох інших проблем в українській енергетиці. За рахунок планового підвищення ОРЦ можна було б заздалегідь придбати на європейському ринку потрібні обсяги вугілля та створити необхідні його запаси на складах ТЕС на випадок непередбачених обставин. Тільки чомусь, коли прийшов «час Ч», і виникла складна для вітчизняної енергетики ситуація, виявилося, що до неї не готові ані державний оператор “Центренерго”, ані приватні ДТЕК та “Донбасенерго”.
Після припинення поставок твердого палива із зони АТО, 21 лютого 2017 року прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що альтернативи донбаському вугіллю не буде ще кілька років. Два дні потому його підтримав Міністр енергетики Ігор Насалик: «У нас не діє ціна "Роттердам+", тому що формула була створена як фікція і не застосовується для визначення тарифів».
Вже через два місяці після означених заяв посадовців їх заперечив генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко: «Вона (схема "Роттердам+"- авт.) працює з точки зору того, що на базі цієї формули формується оптова ринкова ціна на електроенергію». Він підкреслив, що існують політичні маніпуляції зі словом "Роттердам+". «Все, що називається тарифоутворенням по системі "витрати+", - підбив підсумок М. Тимченко, - це прямий шлях до корупції».
Поки високопосадовці та керівництво основних гравців на енергетичному ринку думали-гадали, по-різному тлумачили та використовували схему "Роттердам+", оптові ціни на електрику різко підскочили, а запаси вугільного палива на ТЕС знизилися до критичного рівня. В той же час, на фоні глибокої кризи основні гравці енергоринку різко поліпшили власні фінансові показники. Як таке могло статися? Щоб розібратися в парадоксах діяльності національного енергоринку, ми вирішили провести власне розслідування.
Що означає "Роттердам+" в дії?
3 березня 2016 року НКРЕКП затвердила нову методику визначення прогнозної ОРЦ електроенергії. У ній вартість енергетичного вугілля (як антрациту, так і інших марок, що видобуваються в країні) визначалася за формулою: «середня ринкова ціна імпортного вугілля в портах Амстердам-Роттердам-Антверпен за попередні 12 місяців плюс вартість його доставки в Україну».
«Ми змінили філософію від “витрати+” (ціна на вугілля), в яких не могли дійти згоди, до прив'язки на міжнародні ціни на вугілля». - роз'яснив свої дії керівник НКРЕКП Д. Вовк, - «Така прив'язка може бути короткостроковим рішенням до переходу до нової моделі ринку, коли Регулятор не встановлює ціни на генерацію».
Формула "Роттердам+" почала діяти з 2-го кварталу 2016 року, коли в тариф для ТЕС закладалася ціна вугілля за імпортним паритетом за попередній рік (з урахуванням доставки).
Серед основних елементів формування ОРЦ єдиним «слабким місцем» виявився сам тариф для ТЕС, який не піддавався регламентуванню, що дозволяло в кінцевому рахунку здійснювати коригування процедури перерахунку рівня ОРЦ.
Джерело: Постанови НКРЕКП №721 від 2804.16 зі змінами, №2326 від 20.12.2016 зі змінами.
У 2016 році НКРЕКП затвердила постійне зростання прогнозної ОРЦ на електроенергію на 12% (з 1178,08 грн за 1 МВт*год до 1318,69 грн за 1 МВт*год). Однак постановою №1178 від 24.06.2016 р. НКРЕКП внесла зміни до свого попереднього рішення, затвердив вже зростання ОРЦ в 2016 році на 26,5% (з 1178,08 грн за 1 МВт*год до 1490,63 грн за 1 МВт*год).
Після затвердження прогнозної ОРЦ в 1 кварталі 2017 року 1341,57 грн за 1 МВт*год Національна комісія спочатку планувала зниження ОРЦ на електроенергію на 6% (до 1263,76 грн за 1 МВт*год), але Постановою №337 від 23.03.2017 року НКРЕКП знову підвищила ОРЦ ще на 1,8% (до 1365,72 грн за 1 МВт*год).
Ми попросили керівника Регулятора - Дмитра Вовка - прокоментувати різку зміну цінового тренду і чергове підвищення ОРЦ в поточному році. Також поцікавилися: чи став "Роттердам+" стимулом до накопичення ресурсів для забезпечення енергобезпеки країни, і чи немає в цій формулі корупційної складової?
У відповіді на наш запит голова НКРЕКП перегляд і підвищення ОРЦ у 2017 році пояснив багатьма факторами, а саме: змінами структури виробництва, зниженням частки дотаційних сертифікатів, переглядом різних тарифів, необхідністю додаткової закупівлі вугілля через припинення поставок палива тощо. Тільки Д. Вовк на трьох сторінках свого листа так і не відповів, чому в Україні за рік не був створений «резерв міцності» у сфері енергобезпеки, і чи є корупційна складова у формулі "Роттердам+".
Проте майже рік тому голова НКРЕКП стверджував, що 40% вугілля для ТЕС добувається на не контрольованій державою території, а його доставка обходиться великою кров'ю.
«Щоб більше не займатися цим героїзмом, - підкреслив Д. Вовк, - ми вирішили дати їм (компаніям теплової генерації - авт.) бюджет, який точно дозволить не ставити питання про забезпечення вугіллям». Тобто Регулятором свідомо закладалася через формулу "Роттердам+" завищена вартість вугілля у прогнозну ОРЦ. Це були своєрідні "чайові" для постачальників, аби "не було проблем з вугіллям".
Цікаво: про що думав Д. Вовк, коли затверджував нову методику визначення прогнозної ОРЦ? Це була турбота про незалежність країни від поставок вугілля з окупованих територій чи використання службового становища в економічних інтересах основних гравців на ринку електроенергетики?
Чому тарифи зростають, а рівень енергобезпеки - ні?
За час дії схеми "Роттердам+" і «планового» підвищення ОРЦ промислові підприємства в залежності від класу споживачів стали платити за електрику на 20,6-23,4% більше. На цьому фоні тарифи на електроенергію для населення зросли в 2,46-2,67 рази, згідно графіку, схваленого Постановою НКРЕКП №220 від 26.02.2015 р.
Проте, через “відрив” промислових цін, зростання тарифів для населення не досягло своєї цілі - вирівнювання цін та скорочення перехресного субсидування. Вочевидь, Регулятор поклав тягар витрат за споживану електроенергію, в тарифі якої закладено додатковий прибуток генеруючих компаній, на гаманці своїх громадян та промислових споживачів, діючи зовсім не в їхніх інтересах.
У кінцевому підсумку, споживачі, сплачуючи високі тарифи за електрику, могли б сподіватися, що тим самим забезпечують фінансовий внесок в енергобезпеку країни, у реформування національної енергетики, сприяють створенню достатнього запасу енергетичного вугілля для ТЕС при блокаді його поставок з непідконтрольних територій. Саме про таке казали автори "Роттердаму+", коли затверджували методику визначення прогнозної ОРЦ електроенергії.
Тільки цього не сталося. Допитливий читач поставить природне запитання: «Чому?». Давайте разом проаналізуємо, що ж відбувалося на ринку енергетичного вугілля за останні 1,5 року, виходячи із публічної інформації.
У структурі ціни електроенергії на вугільних ТЕС паливна складова досягає 80%. Тому для забезпечення енергобезпеки країни важливо, скільки, якої марки та звідки поступає вугілля до генерації. За даними прес-центру «Укрзалізниці», з окупованої території у 2015 році було перевезено 8,1 млн тонн вугілля, а в 2016 році - понад 6,2 млн тонн вугілля. Що ж тепер буде, коли поставки вугілля з окупованого Донбасу повністю блоковані?
Згідно прогнозної структури палива на 2017 рік, для роботи генерації Міненерго планується річна поставка 7,9 млн тонн антрациту і 20,1 млн тонн газового вугілля. Поставки антрациту з вітчизняних підприємств складають всього 40%, а решта - імпортні поставки, в тому числі з Росії - трохи більше 1%. У структурі поставок вугілля газової групи імпортні закупівлі (з Польщі) складають менше 1%, решта - вітчизняні поставки.
Хтось може заперечити автору, що все і не так уже й погано. На 2017 рік плани затверджені. ДТЕК в поточному році контрактує антрацит не тільки з Росії, але й з ПАР. ДП "Центренерго" з 2016 року почало модернізувати два блоки Трипільської ТЕС та перевід їх з антрациту на газову групу вугілля. Аналогічні плани у ДТЕК на Придніпровській ТЕС.
Вже є домовленість на постачання в Україну 2 млн тонн вугілля з Пенсильванії (США).
Разом з тим, темпи реалізації планів дуже повільні (модернізований тільки один блок ТЕС). Заплановані обсяги закупівель імпортного антрациту викликають обґрунтовану тривогу в їх реалізації. Далеко не завжди плани стають реальністю. Прикладом тому можуть бути фактичні запаси вугілля за останні кілька років на українських ТЕС, які не відповідали міністерським планам.
Джерело: Міністерство енергетики та вугільної промисловості
Розглядаючи щоквартальну динаміку запасів вугілля (марок “А” та “Г”) на складах українських ТЕС у довоєнний 2013 та “роттердамський” 2016 роки, можна спостерігати за цей період середньорічне падіння рівня запасів вугілля в 2,7 рази, в тому числі марки “А” в 3,7 рази, марки “Г”- в 2,1 рази. Це свідчить про те, що військові дії на Донбасі мали значні руйнівні наслідки для енергетичного потенціалу країни. Блокада поставок вугілля з окупованих територій лише прискорила наявний процес.
Запаси вугілля марки “А” на складах електростанцій країни у 1 кварталі 2017 року в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року (до введення формули "Роттердам+") скоротилися на 43,3%, а марки “Г” - на 17,8%. За перший квартал запаси вугілля марки "А" порідшали наполовину (до 463,5 тис. тонн). І хоч за цей період на 30% збільшився запас вугілля марки "Г", він не зміг замінити антрацит на ТЕС, які не пройшли модернізації. Блокада призвела до повної зупинки роботи низки електростанцій (Трипільської, Зміївської, Придніпровської, Криворізької та Слов’янської ТЕС) на кілька місяців.
Можливо, державні посадовці та менеджери генеруючих компаній заздалегідь подумали про імпорт дефіцитного вугілля? Керівництво Регулятора, затверджуючи схему "Роттердам+", сподівалося на скорочення поставок вугілля з боку самозваних “республік”, переведення антрацитових ТЕС на газове вугілля, створення плану накопичення палива.
Однак факти свідчать про інше. Згідно з даними Держстату, за перший квартал 2017 року Україна імпортувала всього 170 тис. тонн вугілля дефіцитної антрацитової марки, 169 тис. тонн було з Росії.
Єдина антрацитова ТЕС, яка продовжує працювати в країні, - Луганська ТЕС. Вона входить до складу "ДТЕК Східенерго". Через особливості логістики до цієї електростанції в 1 кварталі 2017 року надійшло з Російської Федерації 66 тис. тонн антрациту. Паливо купувалося по 70 дол. США за тонну в січні і по 80 дол. США за тонну в лютому-березні у своєї структури ДТЕК - шахтоуправління "Обухівська". Остання добувала вугілля в Ростовській області РФ.
Отже, вугілля в Україну аж до початку поточного року потрапляло більше не із заморських країн, а з російського та окупованого українського Донбасу за відомими схемами. Тільки ціни на нього чомусь були близькі до «роттердамських».
Наприклад, в.о. гендиректора "ДТЕК Енерго" Дмитро Сахарук повідомив у липні 2017 року, що “російський” антрацит (з шахтоуправління "Обухівська") купується за ціною 95 дол. США, а з Південної Африки - по 100 дол. США за тонну.
Через блокаду поставок вугілля з окупованої території запаси палива на вітчизняних ТЕС просто танули на очах. За три тижні квітня 2017 року запаси антрациту скоротилися на 33,8% (з 260 до 172 тис. тонн). Лише з травня цього року запаси зазначеної групи вугілля на складах ТЕС почали зростати. Виходить так, що до очікуваного «часу Ч» у країні так і не було створено “подушки” енергетичної безпеки з достатньою кількістю запасів твердого палива, що забезпечило б діяльність вітчизняних ТЕС.
Так для чого, питається, практично цілий рік діяла прогнозна ОРЦ на електроенергію, яка передбачала імпортні поставки дефіцитного палива за світовими цінами (в порту Роттердам) з витратами на доставку в Україну, коли дороге вугілля реально було завезене з окупованої території та суміжного російського регіону? І куди пішли гроші українських платників податків, які оплачували та продовжують платити підвищені ціни за електрику?
Кого пошили у дурні?
На ринку «вугільної» генерації електроенергії основними гравцями є підприємства ДТЕК (до 30% всієї електричної генерації країни), ПАТ «Центренерго» і ПАТ «Донбасенерго».
Після введення формули "Роттердам+" ці генеруючі компанії - оператори ТЕС стали продавати електроенергію на 15-20% дорожче. При цьому вони заявили, що імпорт антрациту для них є збитковим, а формула "Роттердам+", яка не відповідає реальним ринковим цінам, не покриває витрати на закупівлю вугілля на світовому ринку.
Крім того, проблема формули "Роттердам+" полягає ще в тому, що тариф для електрогенерації нараховується за залишковим принципом. Це виглядає наступним чином: у ДП «Енергоринок» (централізованого оптового покупця усієї електроенергії в Україні) немає коштів, щоб відразу відшкодувати вугільній електрогенерації витрати в повному обсязі. Тому спочатку кошти, які надходять за електрику до цього підприємства, розподіляються між іншими виробниками електроенергії, а лише потім передаються вугільній електрогенерації.
Оператори ТЕС далі розраховуються за контрактами з постачальниками твердого палива.
Для формування оптової ціни "Енергоринку" не важливо, звідки на ТЕС завозиться паливо. В результаті посередники були зацікавлені закуповувати дешевше вугілля з шахт, які знаходяться на непідконтрольній Україні території, а не дорожче імпортне, необхідне для заміщення донбасівського антрациту.
Додаткова виручка залишалася в кишенях генеруючих компаній та різних прокладок- посередників, які продавали їм паливо. Зазвичай, останні - це трейдингові компанії самих операторів ("ДТЕК Трейдинг") або інші трейдери. Натомість, з кожним підвищенням оптової ціни для споживачів зростав й обсяг коштів, що надходили до «Енергоринку». Подальший їхній перерозподіл на електричну генерацію приносив для останньої чималий дохід. Не було ніякого економічного сенсу постачальникам вугілля витрачатися на імпорт (з ПАР, США тощо), коли «під боком» (Ростовська область РФ, ОРДЛО) можна було взяти більш дешеве вугіллячко і «наварити» надприбутки.
Зростання виручки зовсім не підштовхувало операторів до розумної політики закупівель твердого палива, до страхування своїх ризиків за рахунок імпорту. Хоч "Роттердам+" сприяв цьому, але вони не купували потрібне паливо на світовому ринку в тих обсягах, як це планувалося.
Природно, в такій ситуації економічні суб'єкти не були зацікавлені витрачатися на енергонезалежність країни та її безпеку. Для цього є державні структури. Але вони не мали важелів та бажання прямо втручатися у бізнес-практику операторів ТЕС, змушувати їх діяти в інтересах держави. Також не було розроблено системи санкцій за невиконання операторами планів з накопичення запасів вугілля. Фактично не було відповідальності за виконання рішення державного органу. Ось вам і реформа в енергетичній галузі, турбота про споживачів, про національну енергетичну безпеку та диверсифікацію джерел вугілля, про що постійно казали та кажуть українські можновладці з високих трибун і екранів телевізорів!
В підсумку, більша частина додаткової виручки від продажу електроенергії, діставалася вертикально-інтегрованій компанії - ДТЕК, яка домінує на енергоринку та має весь виробничий ланцюжок від видобутку вугілля до виробництва тепла й електроенергії. Наприклад, у 2016 році, за даними ДТЕК, її річний показник EBITDA (операційний прибуток до сплати відсотків, податків і амортизації) збільшився у 2,37 рази (з 7,508 до 17,804 млрд грн).
Причому в другому півріччі минулого року цей показник виріс у 4,6 рази в порівнянні з першим півріччям. Згідно з біржовою звітністю, кількість грошових коштів та їх еквівалентів ДТЕК того року збільшилася у 10,7 (!) рази. Такий позитивний фінансовий тренд для компанії зберігається і сьогодні.
Чистий прибуток іншого суб'єкту енергоринку - ПАТ "Центренерго" , виріс у минулому році в 17,7 рази (з 21,856 млн грн до 386,687 млн грн).
За даними Української біржі , це підприємство вже в першому кварталі 2017 року в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року збільшило чистий прибуток більш, ніж в 3 рази - до 851 млн грн з 269,9 млн грн. Можна лише дивуватися заяві виконуючого обов'язки директора "Центренерго" Олега Коземко на зборах акціонерів 25 квітня 2017 року про брак обігових коштів через заборгованість майже 1 млрд грн за електроенергію з боку ДП "Енергоринок", коли в звітності компанії на 31.03.2017 р. залишки грошових коштів складали 1,23 млрд грн.
Також значно поліпшив свої фінансові показники і третій гравець на вітчизняному ринку виробництва електроенергії з вугілля - компанія ПАТ "Донбасенерго". Згідно зі звітом за 2016 рік, компанія збільшила чистий дохід - на 25% (на 1,3 млрд грн), до 4 млрд грн, тоді як валовий прибуток зріс на 20,4% (на 279,7 млн грн) - до 1,7 млрд грн. Фінансові позитивні тенденції підприємства відзначаються і в поточному році.
За розрахунками експертів Української біржі, тариф ДП "Енергоринок" для ТЕС збільшився на 47% в 1 кварталі 2017 року в порівнянні з 4 кварталом 2016 року. Тим не менш, виробництво електроенергії, наприклад, на "Центренерго" за звітний період знизилося на 30% до 1,7 млрд кВт/ч. Такий економічний парадокс став можливим лише після затвердженої Регулятором схеми розрахунку прогнозної ОРЦ на електроенергію в 2016 році.
Виходить так, що після введення формули "Роттердам+" насамперед виграли генеруючі компанії, які стали отримувати наддоходи. В «дурнях» залишилися: країна, яка продовжує залежати від поставок палива з Росії, промислові споживачі та опосередковано населення, які сплачують за електроенергію завищену «роттердамську» ціну.
Непохитний “Роттердам+”?
Обґрунтовану тривогу з приводу адекватності формули "Роттердам+" відразу ж забили експертне середовище та громадськість.
На прикладі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" журналіст Сергій Головньов провів економічні розрахунки і встановив, яким чином ДТЕК завдяки схемі «Роттердам+» отримав 9,6 млрд грн маржі за останній рік тільки на одному цьому підприємстві.
Колишній член НКРЕКП, а нині громадський експерт, Андрій Герус вважає, що "Роттердам+" діє для встановлення тарифів на електроенергію, але не використовується для формування ціни на вугілля з державних шахт. Він документально довів , як, завдяки розробленій Регулятором схемі, ТЕС, маючи в тарифі покриття ціни вугілля на рівні 2200 грн за тонну, купували в українських шахтарів паливо за 1330 грн за тонну.
Парадоксально, але вугільні шахти, які видобувають паливо для виробництва електроенергії, мають великі борги за електроенергію перед електростанціями. Це відбувається тому, що виручка від використання схеми "Роттердам+" йде генеруючим компаніям та трейдерам. А державні шахти як були збитковими, так ними й залишилися. Що це за економіка, де швець ходить без чобіт?
У вересні 2016 року А. Герус звернувся до адміністративного суду з позовною заявою про визнання незаконною постанови НКРЕКП №289 від 03.03.2016 року та її скасування. Експерт вважає, що рішення Регулятора було ухвалено і оприлюднено з грубим порушенням процедурних норм, призвело до істотного зростання цін на електрику, що є неприпустимим в нинішніх економічних умовах.
Однак Окружний адміністративний суд не погодився з доводами позивача щодо скасування постанови НКРЕКП, якою була введена так звана формула "Роттердам+". На думку Суду, ключовими перевагами запропонованого НКРЕКП підходу щодо визначення граничних цін на вугілля є ті ж аргументи, які наводив у 2016 році її очільник Д. Вовк. “Визначення показників формули «Роттердам», тобто граничної ціни на електроенергію належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, - підкреслено в постанові Суду, - а тому правомірність визначення її показників є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства”.
В інтерв'ю А. Герус нам пояснив, що експерти намагалися провести фахову дискусію з керівництвом НКРЕКП про доцільність формули "Роттердам+", але Д. Вовк та інші причетні посадові особи уникали громадського обговорення прийнятого рішення.
«Гроші зібрали (понад 10 млрд грн) зі споживачів, - пояснив експерт, - і витратили їх не на енергетичну безпеку, а заховали по своїх кишенях». «Якщо Регулятор є частиною енергетичного бізнесу, а не арбітром, яким повинен бути, - зауважив співрозмовник, - то бізнесмени-олігархи отримують надприбутки». "Роттердам+", - підвів підсумок нашої розмови А. Герус, - «це просто корупційна схема».
Громадський активіст планує пройти весь шлях судових процесів в Україні і, якщо вітчизняна Феміда не дасть адекватної оцінки діям Комісії, звернеться до Європейського суду з прав людини.
Боротьбою активістів проти спірного рішення Регулятора у сфері енергетики зацікавився заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції Віктор Чумак.
21 лютого 2017 року він направив депутатське звернення до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), в якому стверджував, що дії НКРЕКП «привели до значного і необґрунтованого зростання тарифів на комунальні послуги, що призвело до тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам громадян, в внаслідок чого незаконно збагатилися учасники організованої групи».
Через три дня було відкрито кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем членами НКРЕКП.
Для народного депутата В. Чумака очевидно, що формула "Роттердам+" - корупційна схема. У цій справі, на його думку, повинні розібратися правоохоронні органи, а остаточний вердикт винесе суд.
За коментарем щодо корупціогенності схеми "Роттердам+" ми звернулися до головного експерта групи Реформи енергетичного сектора у Реанімаційному пакеті реформ Юлії Усенко.
Вона вважає, що прийняття формули "Роттердам+" є звичайною маніпуляцією, яка дозволяє створити нову корупційну схему. Ю. Усенко сподівається, що розслідування НАБУ прояснить ситуацію, хоча при наявній судовій системі довести справу до логічного кінця буде досить важко.
Замість післямови
Чим глибше занурюєшся в "роттердамську" тему, тим більше виникає питань, які потребують подальшої відповіді правоохоронних органів. Ця справа може стати викликом не тільки для правоохоронної та судової системи, але й каталізатором глибоких змін в українському суспільстві.
Минуло більше року після запровадження формули "Роттердам +". Навколо цього явища стає дедалі більше кримінальних і політичних пристрастей. Зрозуміло, що справа "Роттердам+" буде мати величезний суспільний резонанс. Вона зачіпає інтереси не тільки всіх громадян, підприємств-споживачів електроенергії, учасників ринку електроенергії, але й вищого рівня української політичної та економічної еліти.
24 травня поточного року, звітуючи перед народними депутатами, Генеральний прокурор України Юрій Луценко зауважив, що через схему "Роттердам+" можуть йти бюджетні розкрадання, вона являє собою «мафіозну загрозу».
Насамперед, дії керівництва НКРЕКП можна розглядати як службовий злочин. Конкретним посадовим особам можуть бути пред'явлені різні обвинувачення від використання службового становища, конфлікту інтересів до прийняття хибного рішення, від якого виграють лише окремі гравці ринку. Крім того, також можна казати і про політичну відповідальність як членів Комісії, так і тих, хто їх призначав на посади. Питання довіри/рейтингу діючої влади значно загострилися після “роттердамського” скандалу.
Ні для кого вже не секрет, що основним вигодонабувачем схеми “Роттердам+” є власники генеруючих активів - передусім власник ДТЕК, український олігарх Ринат Ахметов. "Справа Олега Семінського" , яка набула в останні тижні широкого суспільного розголосу, додала нового звучання "роттердамському" рішенню НКРЕКП.
На думку народного депутата Сергія Лещенка, затверджена Регулятором формула "Роттердам+" - результат змови між Президентом Порошенком і головним олігархом країни Рінатом Ахметовим щодо поділу вітчизняного ринку ресурсів.
Слідству належить вирішити немало ребусів. Чи випадковістю можна назвати активну скупку дешевих акцій ахметівського ДТЕКу компанією Investment Capital Ukraine (ICU), де раніше працювали високі державні чиновники - Валерія Гонтарєва (глава Нацбанку України), Володимир Демчишин (екс-міністр енергетики і вугільної промисловості, співвласник ICU), Дмитро Вовк (голова НКРЕКП) та ін. - і різким зростанням вартості викуплених акцій після прийняття схеми "Роттердам"? Методика визначення прогнозної ОРЦ електроенергії приймалася для диверсифікації джерел енергоресурсів, підвищення енергобезпеки країни, чи як інструмент отримання додаткових доходів головними бізнес-групами енергетичного ринку? Чи був вплив Президента України П. Порошенка на затвердження порядку формування прогнозованої ОРЦ? Ці та низка інших запитань допоможуть розібратися в головному питанні: чи існує змова між олігархами країни в розподілі зон впливу на політичну, економічну та інші сфери життєдіяльності країни?
Корупційні “метастази” звісної формули набирають обороти. Тому крапку в нашому розслідуванні ставити ще рано. Далі буде …
Олег Перетяка для «Паралель-медіа», Інфографіку зроблено автором.
Матеріал підготовлено в межах проекту “Прозора енергетика” за підтримки Агенства з міжнародного розвитку (USAID)
