990%d1%8590 2 %281%29

Громадськість пропонує Україні дві моделі повоєнного "зеленого" відновлення

15 вересня 2022

"Зелене" бачення майбутнього може стати ґрунтом для розбудови стабільної сучасної економіки України, забезпечити енергонезалежність і кращі умови життя для громадян. Але для цього знадобляться ресурси

Громадськість пропонує Україні дві моделі повоєнного зеленого відновлення

Україна планує не тільки подолати руйнівні наслідки війни, а й посилити позиції у сферах, де можна багато чого зробити сучасніше, ефективніше, зручніше. Запровадження "зелених" новацій – важливий пріоритет, який забезпечить сталість економічного розвитку держави на роки, вважають у громадському секторі.

"Українська енергетика" розповідає, які підходи "зеленого" відновлення пропонують представники громадськості, чому це важливо і наскільки складним може бути пошук ресурсів.

 

"Зелена" модель відновлення України: прагматична чи амбітна

Ресурсно-аналітичний центр "Суспільство і довкілля" за участю консорціуму громадських організацій, в який увійшли DiXi Group, "Українська академія лідерства", "Жіночий енергетичний клуб України", "Дзиґа", "Плато", Асоціація "Енергоефективні міста України", підготував аналітичну записку під назвою "Зелене" повоєнне відновлення України: візія та моделі". Старша аналітикиня цього центру, Зоряна Козак, представила результати дослідження 14 вересня в ході онлайн-дискусії "Зелене відновлення України: місія (не)можлива".

Дослідники проаналізували візію самої України, а також її міжнародних партнерів, зокрема Європейської Комісії та Світового банку.

Вони одразу відкидають ідею залишити стан речей таким, як було до початку повномасштабної війни – умовно, business as usual або ж інерційну модель відновлення, яка передбачала б окремі завдання у сфері довкілля та клімату у відповідності до поточних цілей у цій сфері, без їх посилення та реалізації інших секторальних завдань.

"Інерційна модель несе значні середньострокові і довгострокові ризики. Вона не може врахувати пріоритети наших міжнародних партнерів і, відповідно, на нашу думку, є неприйнятною", – сказала Зоряна Козак.

Інерційна модель несе значні середньострокові і довгострокові ризики. Вона не може врахувати пріоритети наших міжнародних партнерів

Вона висловила думку авторів аналітичної записки про те, що такий підхід може мати сенс саме під час бойових дій, але вже на етапі відновлення і в подальшому буде лише шкодити, адже не забезпечуватиме цілісного бачення і не даватиме можливості залучення зовнішніх інвестицій та фінансування.

Отже, автори аналітичної записки пропонують для розгляду дві інші моделі "зеленого" відновлення України – амбітну і прагматичну.

"Амбітна модель передбачає, що наші основні цілі – "зелені" (кліматично нейтральна чи "зелена" економіка, "зелене" зростання, стале сільське господарство тощо), як і процеси їх досягнення. Амбітну модель повоєнного відновлення можна коротко описати як "Зелений" [повоєнний] курс України. Її візія – "Зелена" Україна як частина глобальної кліматично нейтральної економіки", – йдеться в аналітичній записці.

"За цієї моделі економічні показники зростають, а тиск на корисні копалини знижується. Мова йде про збереження природного капіталу. Обов’язкова засада – підвищення екологічної якості життя населення", – зауважила Зоряна Козак.

Вона пояснила, у чому основна різниця між амбітною і прагматичною моделлю: "Різниця полягає у цінностях, цілях, загальних і секторальних засадах, а також інструментах і механізмах, які можуть бути використані".

За словами Зоряни Козак, амбітна модель відповідає на питання "Що ми хочемо досягти?", а прагматична – "Як ми досягатимемо [незелені] цілі?". Зокрема, прагматична модель – це "зелений" інструмент досягнення цілей, які не завжди можна віднести до "зелених" – наприклад, енергетична незалежність чи безпека тощо.

Директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович підкреслив, що громадські організації мають на меті підвищення обізнаності про стратегії, політики, інструменти Європейського зеленого курсу, а також включення заходів, політик, які відповідають принципам Європейського зеленого курсу в українські секторальні політики, підвищення їх рівня у пріоритетах нацполітики.

В ході онлайн-дискусії позицію бізнесу представив Станіслав Зінченко, голова комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської бізнес асоціації, директор компанії GMK Center.

"Бізнес активно підтримує ідею "зеленого" відновлення України як одного із компонентів сталого економічного розвитку – але не за рахунок збільшення регуляцій, дозволів, податків, перекладення відповідальності, перевірок. А за рахунок, як і в ЄС, фінансових стимулів, грантів, сумісних з державою проєктів", – сказав він.

 

Основа основ. Ресурси для відновлення

"Зелений" розвиток України буде залежати від фінансів. Таку думку в ході онлайн-дискусії висловив Олександр Тарасенко, керівник експертної групи європейської та євроатлантичної інтеграції Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства енергетики.

"Усе буде залежати від фінансів, які вдасться отримати з тих чи інших джерел на розвиток енергетики та інших галузей. Саме це буде задавати нам рамки. Ми можемо спрогнозувати, яким буде попит на електроенергію і приблизно розраховувати, яка генерація нам потрібна. Але якщо не буде фінансів – ми не зможемо її збудувати", – констатував Тарасенко.

Із ним згоден і виконавчий директор асоціації "Енергоефективні міста України" Святослав Павлюк.

"Для міст критичним є доступ до фінансування. Нема грошей – не буде жодного відновлення: ані енергоефективності, ані енергоменеджменту, нічого. На сьогоднішній день, коли кредитні ставки в банках сягають 30%, коли банки відмовляються кредитувати як заходи енергоефективності ОСББ, так і міста, нема грошей – нема діяльності", – категорично висловився Святослав Павлюк.

Для міст критичним є доступ до фінансування. Нема грошей – не буде жодного відновлення

А от представниця місцевої влади, секретарка Вознесенської міської ради Вікторія Бальцер висловлюється більш оптимістично щодо пошуків джерел фінансування: "У нас дуже багато викликів, починаючи від кадрових, завершуючи фінансовими. Але я б сказала, що фінансові питання – другочергові: якщо у вас є гарна, добре підготовлена пропозиція, дуже легко знайти і грантові кошти, й інші інвестиції – кредитні чи бюджетні кошти на її впровадження".

Святослав Павлюк звертає увагу на системну проблему щодо фінансування – каже, що немає процедур, які б ефективно працювали. Він наводить три провальні моделі:

"Модель доступу до грошей за принципом "західні уряди передають гроші Україні, а вже держава розподіляє містам на цільові програми" – не працює. Як показує практика, все, що заходить до державного бюджету, Мінфін вважає доходами держбюджету і далі ці гроші не потрапляють".
"Модель Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) теж не працює. При застосуванні усіх процедур подання, усіх погоджень Мінфіну на запозичення, проєктно-кошторисної документації і так далі вже минуло сім років. Це на прості проєкти утеплення будинків. Це не проєкти модернізації мереж, будівництва опалювальних станцій, будівництва сміттєспалювальних заводів".
"Модель управління грошима за принципами подвійного адміністрування, як у випадку із наглядовою радою Фонду держенергоефективності – теж пробукосвує. У наглядовій раді 50% іноземців і 50% українців, у них постійно є проблеми із довірою всередині. Фонд фінансується погано, так там ще й повне дублювання усіх процедур: при поданні заявок обидві сторони перевіряють усі документи, потім після завершення два експерти виїжджають на місце, щоб провести верифікацію об’єктів, бо одна сторона іншій не довіряє. Це треба подолати, інакше не можна буде говорити про жодне відновлення".

Святослав Павлюк переконаний, що на цю тему має відбутися дискусія, щоб знайти ефективний шлях спрямування коштів на енергофективні заходи.

Водночас він висловлюється доволі оптимістично щодо спрямування коштів на заходи з посилення енергоефективності: каже, що статус України кандидата у члени ЄС буде спрямовувати її у правильному напрямку, як і загальні політики міжнародних фінансових організацій щодо надання ресурсів на "зелені" рішення. Зокрема, Святослав Павлюк переконаний, що гірничодобувні містечка не матимуть майбутнього без економічної переорієнтації.

Протилежну світоглядну позиції висловив Станіслав Зінченко з ЄБА.

"Єдині міжнародні інвестиції, які будуть можливі у післявоєнний час – це інвестиції в надра. Україна може виступити джерелом ресурсів для Європейського Союзу замість недружніх країн, які були джерелом ресурсів до цього. Тобто Україна вимагатиме більш активного, швидкого, інтенсивного надрокористування. Без процедур погодження по 300 днів», – наполягає Зінченко.

Його слова викликали емоційну дискусію в експертному середовищі.

 

Україна отримала можливість зробити "зелений стрибок"

Аналітикиня з Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Неллі Петкова зауважила, що Україна потребуватиме зовнішньої підтримки. Вона запропонувала вдатися до так званого "екологічного свопу", коли держава домовляється про реструктуризацію зовнішнього державного боргу таким чином, що частина грошей не повертається кредитору, а залишається у державі і скеровується на "зелені" заходи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна прямує в ЄС: статус кандидата є, що далі?

За її словами, такий механізм успішно працював для Польщі, Болгарії та інших країн у регіоні. Водночас Неллі Петкова підкреслила, що такий шлях передбачає ретельну якісну підготовку і залучення очільників профільних міністерств у міжнародних перемовинах.

Її колега Кшиштоф Міхалак, директор з охорони довкілля ОЕСР, заявив, що Україна отримала можливість зробити "зелений" стрибок, забезпечити розвиток вуглецево-нейтральної економіки. За його словами, Організація економічного співробітництва та розвитку готова надавати Україні підтримку на цьому шляху.

Ольга Чайка


 index 280%d1%85360 web