В Україні в середині грудня температура повітря опустилася нижче нуля, відповідно, зросло споживання електроенергії, а разом і з цим і витрати вугілля підприємствами теплової генерації. Хоча запаси вугілля на складах теплоелектростанцій, завдяки імпорту із США, Колумбії та ПАР, дещо зростають, та станом на 22 грудня на жодній українській ТЕС вони не досягли необхідного рівня.

Кабінет міністрів продовжує стверджувати, що цьогоріч вугілля Україні вистачить. Однак, в середині грудня ЗМІ оприлюднили лист СБУ з протилежним змістом: запаси на складах низки ТЕС та ТЕЦ критично низькі, що загрожує відключенням від енергопостачання десятків тисяч споживачів.

Під час нинішньої енергетичної кризи оголилась проблема критичної залежності України від російського вугілля (передусім, антрациту), частка якого в структурі імпорту сягнула 65%. Якщо в попередні роки українські енергокомпанії могли придбати додаткові обсяги вугілля на біржі за дещо за вищою ціною, то цього року зробити це буде важко, бо з дефіцитом вугілля зіткнувся весь світ.

Чи буде Україна відчувати дефіцит вугілля цієї зими, а також що варто було б зробити уряду, щоб вітчизняна енергосистема не опинялась на порозі блекауту щороку, розбиралась “Українська енергетика”.
 

Завдяки імпорту вугілля вистачить, але лише на зиму
 

Загальні запаси вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ станом на 19 грудня складали 560,1 тис. тонн, що майже в 2,1 рази менше, ніж на ту ж дату рік тому (1 204,3 тис. тонн). Такі дані  ули наведені в тижневому огляді від аналітиків EnergyMap. Запаси газового вугілля збільшились на 9,2% до 315,1 тис. тонн. Гірша ситуація була з антрацитом – його обсяги за тиждень зменшилися на 9,5%, до 245 тис. тонн. За даними Міністерства енергетики, попри збільшення обсягів вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ, станом на 21 грудня на жодній українській теплоелектростанції не було дотримано гарантованих запасів (мінімальні вимоги, які є однією з ліцензійних умов роботи підприємств). Станом на 28 грудня в енергосистемі України не працювали 16 енергоблоків ТЕС та ТЕЦ через брак палива.

Згідно даних EnergyMap  на 10-16 січня обсяги вугілля на складах теплової генерації вперше від початку опалювального сезону перевищили рівень минулорічних запасів та на кінець тижня складали 0,77 млн тонн. 

Нагадаємо, що в середині грудня пролунало дві досить тривожні заяви, які стосувались критичної ситуації із запасами вугілля. Зокрема, про можливі зупинки тепло- та електропостачання Кабінет міністрів попередила Служба безпеки України. Згодом це підтвердив і очільник НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко.

“Проблеми з теплопостачанням можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, зростання соціального напруження серед населення та дискредитації органів влади”, - йшлося в листі СБУ до уряду, який цитували ЗМІ. Там звернули увагу на Слов’янську (“Донбасенерго”), Луганську (ДТЕК) ТЕС та Чернігівську і Дарницьку ТЕЦ, і  нагадали, що вони є природними монополістами, тож брак вугілля на таких підприємствам загрожує відключенням споживачів від тепло- та електропостачання.

Натомість в Кабміні відзначили, що ситуація з вугіллям в Україні не така критична, як видається. 17 грудня під час “години запитань” до уряду прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що проблема дефіциту вирішена.

“Щодо наявності вугілля. Наразі баланс позитивний: ми видобуваємо та імпортуємо в сумі 2 млн тонн в місяць при споживання 1,7 млн тонн”, - послався на інформацію Міненерго прем’єр.

Експерти з питань енергетики, коментуючи ці заяви, схились до думки, що колапсу енергетичної системи в масштабах цілої країни не буде, проте у разі тривалих морозів можлива тимчасова нестача палива, обмеження енергопостачання та автоматичні аварійні відключення електроенергії.

Як розповів директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович, оприлюднена СБУ інформація відома ще з літа і регулярно оновлювалася у відкритих джерелах.

“Розпочатий імпорт вугілля з-за кордону дозволив створити запаси на складах теплових електростанцій на один-два дні, але в цілому можна сказати, що вони фактично продовжують працювати на спалення вугілля “з коліс”, - відзначив експерт.

Погоджується з ним і директор спеціальних проєктів Науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев. В коментарі “Українській енергетиці” експерт відзначив, що заяви СБУ та прем’єр-міністра не суперечать одна одній. Якщо в першій йдеться про запаси вугілля на складах ТЕС та ТЕЦ на тепер, то в другій окреслюється ситуація в короткостроковій перспективі, мовляв, ресурсу достатньо, аби забезпечити потреби “тепловиків” в найближчі кілька місяців.

 

Енергетична інфраструктура в критичному стані - зношена на 80%
 

Зараз ЗМІ дещо змістили акценти в бік досягнень уряду: мовляв, завдяки їм газу та вугілля буде достатньо для проходження опалювального сезону без відключень споживачів від тепло- та електропостачання, відзначив Геннадій Рябцев.

“Про те, що енергоресурсів вистачить до кінця опалювального сезону, говорилось вже давно. Але збільшення обсягів вугілля та газу від уряду зовсім не залежало: вугілля в Україну імпортує ДТЕК, а газ – “Нафтогаз”, - нагадав експерт.

На його думку, зараз ігноруються два кричущі факти, які можуть створити проблеми вже під час цього опалювального сезону: низька надійність енергозабезпечення та рекордно висока ціна на газ на українській біржі.

“В Кабінеті міністрів нещодавно повідомили, що віялових відключень взимку не планується, але можливі аварійні відключення з вини операторів систем розподілу. Воно так і є. Наприклад, зараз мешканці Одеси стикаються з відсутністю світла впродовж цілого дня. Чому? Тому, що обладнання, якому 50-60 років, виходить з ладу. Місцевий оператор намагається його лагодити, але під час цього цілі райони міста лишаються без енергопостачання. Справа не в тому, що Одеській ТЕЦ бракує вугілля, а в тому, що не забезпечена надійність енергопостачання: понад 80% енергетичної інфраструктури в Україні застаріло і вже давно відпрацювало свій ресурс”, - пояснив Геннадій Рябцев.

Другий факт, за словами фахівця, який ігнорується, це надвисока ціна на газ на українській біржі. Так, станом на 23 грудня середньозважена вартість ресурсу на січень 2022 року становила 72 938 грн/тис. куб. м (з урахуванням ПДВ, але без витрат на розподіл), а на європейських хабах 21 грудня газові котирування вперше в історії перетнули позначку в 2000 доларів/тис. куб. м. Це, відповідно, унеможливлює використання “блакитного палива” теплоелектростанціями.

“Ніхто не зможе знайти гроші, аби закупити енергоресурси: вони є, але вони будуть недоступними для споживача. У нас внутрішня ціна на газ прив’язана до зовнішніх спекулятивних котирувань, а вони будуть на високому рівні, допоки в Європі не завершиться енергетична криза. А вона найближчим часом не завершиться, адже ніхто, крім Росії, Норвегії та Алжиру, не хоче продавати Європі газ. Альтернатив наразі немає”, - описав ситуацію, що склалася, Рябцев.

 

Без світла може опинитися Луганщина
 

Енергетична криза, з якою Україна зіткнулась цього року, оголила ще одну проблему: залежність від імпорту вугілля з Росії. Так, у січні-листопаді 2021 року імпорт кам’яного вугілля та антрациту зріс на 14,9% порівняно з аналогічним періодом 2020 року – до 17,7 млн тонн. У грошовому еквіваленті імпорт за рік збільшився на 32,7% - до 2,69 млрд доларів.

За даними Державної митної служби, за 11 місяців 2021 року з РФ надійшло вугілля на 1,337 млрд доларів, із США – на 398,2 млн доларів, з Казахстану – на 220,6 млн доларів, з інших країн - на 111,9 млн доларів. Таким чином частка російського вугілля в структурі імпорту за 11 місяців 2021 року зросла майже до 65%, що є рекордним значенням з 2014 року.

На графіку: Імпорт вугілля в 2014-2021 роках, млн тонн
 

На початку листопада РФ заблокувала транзит вугілля, яке йшло в Україну з Казахстану, через “завантаженість інфраструктури”. Як пояснював голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус, технічно блокування відбулося на рівні компанії “Російські залізниці”, яка не підтверджувала проїзд вагонів з казахстанським вугіллям їхньою територією.

Найбільші проблеми це спричинило для Луганської ТЕС (ДТЕК), що розташована в місті Щастя і є основним джерелом електроенергії для Луганської області. Теплоелектростанція розташована безпосередньо біля лінії фронту, а залізниця, що веде до ТЕС, - на окупованій Росією території.

В середині грудня гендиректор компанії ДТЕК Максим Тімченко в інтерв’ю одному з телеканалів прогнозував, що Луганській ТЕС вугілля вистачить, орієнтовно, на два тижні.

“У нас проблема з постачанням антрациту. Альтернатив особливо немає, я дуже сподіваюся, що ситуація з постачаннями з Росії буде розблокована”, - пояснив він.

В ДТЕК визнали, що Луганська ТЕС має можливість перейти на спалювання природного газу, але не поспішають цього робити, бо у такому випадку собівартість електроенергії значно зросте, і без підтримки уряду компанії не обійтися. Щоправда, рішення про компенсацію вартості природного газу для потреб теплової генерації в Кабміні досі не ухвалили.

Водночас, на думку директора спеціальних проєктів НТЦ “Психея”, версія з нестачею вагонів у РЖД не видається правдоподібною, адже за іншими напрямками “завантаженості інфраструктури” немає, і нещодавно Росія залізницею спрямувала щонайменше мільйон тонн вугілля в порти країн Балтії.

“Впродовж двох місяців можна було б знайти вагони. Напевно, контракт на поставку вугілля не був підписаний вчасно, і тепер керівництво станції не хоче брати на себе провину у відсутності запасів вугілля. Але значно легше звинуватити в усьому Росію... Дуже зручна позиція”, - констатував Геннадій Рябцев.

Опитані “Українською енергетикою” фахівці стосовно зменшення вугільної залежності від Росії та диверсифікації поставок, вважають, що знайти достатньо ресурсу на ринку проблематично,  а закривати нестачу можливо лише поодинокими партіями з США, Колумбії чи ПАР.

Дефіцит вугілля на світових ринках підтверджується й істотним зростанням його ціни: за рік котирування на місяць наперед зросли в понад два рази - з 65-70 до 125-150 доларів за тонну, а на початку жовтня вартість вугілля сягала рекордних позначок в 270 доларів за тонну. Тож, судячи з усього, залежність від Росії в поставках антрациту зберігатиметься і наступного року.

 

Чи є перспективи у внутрішнього видобутку?
 

Ситуація з внутрішніми вугледобувними підприємствами виглядає ще менш оптимістичною: якщо збільшити видобуток вугілля газової групи в короткостроковій перспективі ще реально, то антрацит, на якому працює п’ять з 12 українських теплоелектростанцій, доведеться імпортувати і в майбутньому.

Як стверджує аналітикиня порталу EnergyMap Оксана Зуєва, до початку бойових дій на сході України у 2014 році видобуток вугілля становив понад 80 млн тонн на рік, третина з якого антрацитової групи. Це повністю покривало потреби вітчизняної енергетики. У 2016 році обсяги видобутку складали вже 40,9 млн тонн, а у 2020-му – 28,8 млн тонн. Видобуток антрациту до 2017 року впав до нуля через припинення будь-яких господарських відносин з підприємствами на окупованих територіях.

 

На графіку: Динаміка видобутку вугілля українськими підприємствами у 2010-2021 роках, млн тонн.
 

Попри це, Україна традиційно виділяє немалі кошти на субсидіювання шахт. Як свідчать дані Секретаріату Енергетичного співтовариства, лише у 2018-2019 роках на підтримку вугледобувних підприємств пішло близько 750 млн євро. Переважна більшість коштів йде на покриття заборгованості по заробітній платі шахтарів, а не на інтенсифікацію видобутку.

Втім, навіть в такій ситуації в уряді вірять в можливість збільшення видобутку вугілля в українських шахтах. Зокрема, ще наприкінці жовтня Денис Шмигаль заявляв, що попри заборгованість, яку накопичили вугледобувні підприємства, в уряді очікують зростання видобутку вугілля більше ніж 1,2 млн тонн на місяць.

Водночас, реформа вугільної галузі, яку анонсувало Міністерство енергетики ще в жовтні минулого року, схоже, поки на паузі. В березні 2021 року тодішній виконувач обов’язків міністра Юрій Вітренко заявив, що документ відкликано для перегляду, а на початку грудня Кабмін звільнив відповідального за реформу заступника міністра Максима Немчинова.  

Сама концепція передбачала поділ українських вугледобувних підприємств на три групи. Перша – найбільш ліквідні шахти, які підлягають інтеграції з “Центренерго", друга – шахти, що видобувають вугілля не лише для теплової генерації (приміром, коксівне вугілля для потреб металургії), третя – неліквідні шахти, які планувалось передати на приватизацію як цілісні майнові комплекси.

Експерти до такої ідеї поставились скептично з кількох причин. Зокрема, як йшлося в експертній оцінці від DiXi Group, у разі прийняття цієї концепції, вугільні підприємства й надалі потребували б дотацій з державного бюджету. Причому, гроші були б потрібні не лише на модернізацію шахт, а й на поточну діяльність підприємств.

Окрім того, занепокоєння фахівців викликали плани продати найменш ліквідні вугледобувні підприємства. 

“Нікому не потрібна шахта, на якій собівартість видобутку не дешевше, ніж вугілля із США, включно з витратами на транспортування та розвантаження”, - пояснив Геннадій Рябцев.

Експерт додав, що зараз уряду необхідно з 33 шахт, що перебувають в управлінні Міненерго, виокремити чотири чи п‘ять, вкласти в них кошти, які розподіляються серед збиткових шахт, та залучити фахівців, які ще залишились в Україні.

“Таким чином вдасться забезпечити видобуток вугілля, собівартість якого буде на рівні 50-70 доларів за тонну. Це дозволить збільшити зарплати шахтарів, які дійсно працюють, та повністю забезпечити вугіллям всі енергоблоки “Центренерго”. Але поки що цього ніхто не робить”, - пояснив директор спецпроєктів НТЦ “Психея”.

Кабінет міністрів 10 листопада відновив ліквідовану в 2014 році “Енергетичну компанію України”, передав їй акції державних шахт та “Центренерго” для подальшого продажу: 100% акцій відновленої компанії стануть об’єктом великої приватизації. Фонд держмайна очікує, що це відбудеться вже наступного року. Але чи знайдеться покупець? Або ж уряду доведеться продовжувати підтримувати компанію мільярдами гривень з державного бюджету? Ці питання, швидше, риторичні.

Отже, поточну проблему із запасами вугілля для проходження опалювального сезону в уряді вирішили. Однак, через дотаційність вітчизняних вугледобувних підприємств, залежність від Росії в питанні імпорту енергоресурсів та відсутність альтернативних джерел поставок вугілля, схожа ситуація може повторитись і в наступні роки. І що можуть зробити в уряді, аби українська енергосистема щоосені не стикалася з ризиком блекауту, - поки що не зрозуміло.  

 

Микола Романюк, спеціально для “Української енергетики”