З січня 2018 р. Нацрегулятор знову підвищив тарифи на електроенергію для бізнесу ще на 8–11%. З квітня відбудеться нове зростання на рівні 7–15%. Прямий наслідок цього для будь-якої української сім’ї — зростання ціни на кожен товар і послугу.
Тариф на електроенергію для бізнесу, в свою чергу, напряму залежить від рівня ціни на неї на оптовому ринку, понад 85% якої – частка оптово-ринкової ціни (ОРЦ) електроенергії. На рівень ОРЦ впливає структура ринку генерації електричної енергії та від тарифів кожного виду генерації: атомної (АЕС), теплової (ТЕС), відновлюваних джерел тощо.
Електроенергія, вироблена ТЕС, посідає друге місце за обсягами продажу в енергосистемі після АЕС, та перше місце за вартістю проданої електроенергії в ринок. Навесні 2015-го тариф теплової генерації становив 80 коп., середній тариф за 2017 р. — 1,6 грн, тобто на 100% більше. Не в останню чергу зміна сталася за рахунок введення сумнозвісної формули "Роттердам +", про яку раджу прочитати докладніше, наприклад, тут.
Компанії ДТЕК Ріната Ахметова належить близько 80% ринку у тепловій генерації та понад 85% ринкуу видобутку вугілля.Решта 15% видобутку вугілля належить державним і деяким приватним шахтам. Левову частку вугілля ДТЕК продає "всередині самої себе", невеличкий обсяг час від часу купувало ПАТ "Центренерго" за ціною, яка, за збігом обставин, майже не відрізнялася від ціни ДП "Держвуглепостач" (державних шахт). А про те, як формується ціна на вугілля для держшахт, яка, поряд із формулою "Роттердам+", і зумовлює ріст цін на всі товари по всій Україні, мова піде далі.
Індикативну ціну вугілля для державних вугледобувних підприємств визначає (читай – встановлює) Міністерство енергетики і вугільної промисловості. Юридичний статут цього документа мені ідентифікувати важко, але процедура полягає в тому, що міністр затверджує рішення наради.
Хочу звернути особливу увагу на рішення від 26 жовтня 2017 р., яким було підвищено ціну з 2200 грн/тонну до 2425 грн/тонну, точніше на те, хто саме приймав це рішення і на його обґрунтування.
Нагадую, що державні шахти на підконтрольній Україні території видобувають лише вугілля марки "Г" (газове). Отже, про учасників наради. Це – представники Міненерго, ДП "Дерджвуглепостач" (жодного конфлікту інтересів не бачимо?), ДТЕК (якому належить 85% видобутку і 80% генерації – вочевидь, дуже об’єктивний арбітр…), ТЕЦ (частина яких працює на антрациті і активно возить його з Росії) і вишенька на тістечку: "Донбасенерго" – яке працює виключно на російському антрациті. Ще не було серед учасників ПАТ "Центренерго". Так-от, долю ціни вугілля газової групи для державних шахт вирішувало це зібрання.
Тепер про обґрунтування.
Насправді, я би з радістю послухала запис промови пана міністра про стан справ на ринку енергетичного вугілля. У протоколі ж зазначено три причини:
1) зросла ціна котирувань. Якщо мова іде про нашу біржу (влітку були торги), то так, але в умовах монополії – це відбулося зі зрозумілих причин, за кордоном ціна зросла, але ж наше вугілля непрохідне на експорт через високий вміст сірки. Особливо примітно, що міністр постійно говорить про несправедливість прив’язки ціни на вітчизняне вугілля до імпортного паритету "Роттердам+";
2) ціна вугілля з ПАР – 100 дол. США. А з ПАР хтось возив вугілля марки "Г"?
3) ціна американського вугілля – 97-110 дол. США.
Відкриваємо митні декларації на вугілля марки "Г" ПАТ "Центренерго" та ДТЕК. Ділимо ціну на обсяг, приводимо до калорійності 5200 (калорійність вугілля з українських шахт). Отримуємо ціну 74,25 дол. ПАТ "Центренерго" і 86,8 дол. ДТЕК за курсом 26,9 грн/дол. Можна сказати, що це дисконтна ціна через високий вміст сірки. Якби сірка була менше 1,5 %, ціна ПАТ "Центренерго" була би вищою на 9%, ДТЕК – на 20% (не забуваємо, що ДТЕК близько 30 дол/тонну залишили на своїй швейцарській "прокладці" DTEK Trading SA). Але вже що завезли, те завезли. Можна ще додати доставку і перевалку. Як міністерство отримало цифру 97-110 дол. – загадка. Але скільки загалом було імпорту марки "Г"? 3-5%? Все інше – це власний видобуток.
Коротко кажучи, обґрунтування досить дивне. Свого часу під час зустрічей "Разом проти корупції" міністр казав, що встановлюватиме ціни на вугілля держшахт на рівні тарифних (тобто, "Роттердам+"). Якщо дозволяє тариф, то чому ні? Краще підтримувати шахтарів, ніж генерацію.
Чи допоміг "роттердамський" тариф держшахтам – це предмет іншого великого дослідження. Але якщо рішення політичне – навіщо писати такі недолугі аргументи?
Чи будуть найближчим часом у черговий різ підвищуватися ціни на вугілля держшахт? Цілком імовірно, адже зараз "роттердамська" ціна у тарифі – близько 2500 грн/тонну. Якби не один нюанс: ціна на біржових торгах, навіть за присутності лише одного гравця, 30 січня склала 2400 грн/тонну. Наступні торги очікуються вже в березні.
Зрозуміло одне: замість того, щоб вимагати змінити методику "Роттердам+" (яку міненерго свого часу погодило), міністерство штучно підвищує ціну без будь-яких покращень для шахтарів, які чекають на свої зарплати з листопада.