Споживачі повинні розраховуватися за газ лише за показниками індивідуальних лічильників. Такими є європейські вимоги щодо комерційного обліку блакитного палива, тому Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити цими приладами всіх споживачів. Безкоштовно, адже витрати на це закладені в тарифі, тобто вже оплачуються споживачами. Втім, минуло вже дев’ять (!) років, відколи набув чинності Закон України “Про забезпечення комерційного обліку природного газу” й почала діяти програма з безкоштовного встановлення лічильників, а понад мільйон споживачів і досі залишаються без індивідуальних приладів обліку.

лічильники закуповують і встановлюють за кошти абонентів, які ті щомісяця (!) сплачують операторам мереж...

Ситуація з обліком

“В Україні існують три категорії споживачів газу, – каже Тетяна Бойко, координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм мережі "Опора". – До першої входять ті, які використовують блакитне паливо комплексно (у квартирах і приватних будинках, у тому числі для опалення). Вони на 100% обладнані лічильниками газу (за інвестиційною програмою облгазів, яка діяла до 1 січня 2012 року). Друга категорія – споживачі, які використовують газ для приготування їжі та для нагріву гарячої води. Вони також практично на 100% обладнані лічильниками (за програмою, що діяла до 1 січня 2016 року). Найбільш проблемна третя категорія – це ті, хто використовує найменше газу – лише для приготування їжі, тобто йдеться про газ для плити. Програма встановлення для них лічильників триватиме до 1 січня 2021 року”.

Якщо до цієї дати споживач не погодиться на встановлення лічильника в межах програми або не встановить лічильник за свій рахунок, то, відповідно до Закону “Про комерційний облік природного газу", газопостачання йому буде припинено.

На думку директора з досліджень DiXi Group Романа Ніцовича, проблема встановлення лічильників стосується невеликої кількості операторів газорозподільних мереж, які працюють у великих містах-мільйонниках. Саме там у багатоквартирних будинках мешкає багато абонентів без обліку, які споживають незначні обсяги газу.

“За нашими даними (а ми робили зріз по 24-х газорозподільних компаніях), на початку цього року близько 1,3 мільйона домогосподарств не були забезпечені індивідуальними приладами обліку газу, – розповідає Денис Сенектутов, голова Асоціації газового ринку України. – Переважно в багатоповерхівках. Проте, якщо від цієї кількості відмінусувати абонентів із загальнобудинковими лічильниками газу, то залишиться приблизно 800 тисяч сімей, не забезпечених індивідуальним обліком".

Де гроші на облік?

Основна причина того, що понад мільйон сімей не мають лічильників газу – у відсутності необхідних коштів на їх закупівлю та встановлення. Відповідно до закону, на це передбачені різні джерела фінансування. “Це кошти із тарифу на розподіл газу, державного бюджету, а також інші джерела, не заборонені законодавством, – зауважує Роман Ніцович. – Наприклад, поворотна фінансова допомога, кредити тощо. Проте, з державного кошти не виділяють, бо для цього немає відповідних програм – це не передбачено законом". Щодо інших джерел, додає експерт, то минулого року була спроба покласти  зобов’язання фінансувати купівлю та встановлення газових лічильників на “Нафтогаз". Було навіть доручення Мінфіну опрацювати фінансовий план компанії щодо необхідних на ці цілі коштів. План на 2019-й був затверджений у грудні минулого року. Відповідно, рік “закрили”, і результату це не дало.

“По факту основним джерелом фінансування для встановлення комерційного обліку газу у побутових споживачів сьогодні є тариф на розподіл природного газу в межах витрат, закладених НКРЕКП, – зазначає Денис Сенектутов. – Жодні спеціальні субвенції чи загальнодержавні програми не проводились і наразі не проводяться. Крім того, останніми змінами, які продовжували термін встановлення лічильників газу в 2018 році, були виключені кошти місцевих бюджетів як джерело для фінансування цих робіт. Отже, всі лічильники встановлювали коштом газорозподільних підприємств відповідно до фінансування, передбаченого Комісією".

Відповідно до звіту НКРЕКП, на 2020 рік у тарифі та інвестиційних програмах облгазів передбачено встановлення близько 126 730 індивідуальних лічильників газу населенню.

У реальності виходить, лічильники закуповують і встановлюють за кошти абонентів, які ті щомісяця (!) сплачують операторам мереж. Тим більше несправедливою виглядає ситуація, коли одним споживачам вже встановили індивідуальні лічильники газу, й вони сплачують лише за спожите, а іншим – ні, й вони суттєво переплачують, бо нарахування їм здійснюють за будинковим лічильником або за нормами споживання.

“Тобто регулятор затверджував облгазам (пізніше – газорозподільчим компаніям) інвестиційні програми, в яких навіть було зазначено, лічильники якої марки мають стояти в тих чи інших будинках. І, наприклад, “Херсонгаз" виконав свої зобов’язання – установив індивідуальні лічильники газу своїм абонентам, тому до цього підприємства немає жодних питань", – додає Тетяна Бойко. Однак в інших містах, особливо у великих (Києві, Харкові тощо), програми зі встановлення індивідуальних приладів обліку досі не виконані. Так, з одного боку, там дуже багато абонентів, але з іншого – минуло вже стільки років від початку встановлення лічильників, що необхідні кошти можна було накопичити. Тоді в чому справа?

облгази стали не зацікавлені встановлювати індивідуальні...

“Оскільки регулятор з 2015 року дозволив встановлювати загальнобудинкові лічильники, то облгази стали не зацікавлені встановлювати індивідуальні”, – переконана експертка.  

Кожна газорозподільна організація зобов'язана була вже давно встановити прилади обліку всім споживачам, але оскільки цього не зроблено, і НКРЕКП оштрафувала кілька таких компаній за невиконання інвестпрограм, виникла підозра, що власники газорозподільних підприємств, можливо, роками використовували кошти не за призначенням.

“Водночас, заради справедливості слід зазначити, що відповідно до рішень 2014, 2015 років, тарифи на газ було підвищено, але не тарифи на розподіл газу, – каже Тетяна Бойко. – У результаті – ціни зросли (і лічильників, і робіт), тому велика кількість облгазів не встигла виконати свої зобов’язання".

Що відбувалося далі? В Асоціації газового ринку України зауважують, що НКРЕКП чотири роки (з 2016-го) не переглядала тариф, тому не дивно, що відповідно до коштів, закладених у тарифах операторів ГРС, на 2020 рік передбачено встановлення лише приблизно до 100 тисяч лічильників. А це означає, що взяті на себе раніше зобов’язань по забезпеченню індивідуальними лічильниками газу всіх споживачів не будуть виконані до 2021 року.

“Очевидно, що коштів, закладених у тариф, не достатньо для того, щоб довести покриття індивідуальним обліком до 100% населення. Крім того, виручка, яку в попередні роки отримували облгази, зменшилась через те, що в нас впали обсяги споживання газу. Плюс – зросли інші витрати операторів (зарплати, утримання ремонтних бригад тощо) ", – вважає Роман Ніцович.

Загальнобудинкові – замість індивідуальних

Як би там не було, факт залишається фактом – газорозподільні компанії не виконали ухвалений 2011 року Закон “Про комерційний облік природного газу”, першою редакцією якого передбачалося встановлення індивідуальних лічильників в усіх помешканнях українців до 2018 року. Аби вийти із ситуації, на думку експерта з питань ЖКГ Олександра Сергієнка, власники облгазів вирішили схитрувати і через НКРЕКП затвердили Кодекс газорозподільних систем. Цим документом передбачили встановлення загальнобудинкових лічильників замість індивідуальних.

На думку Тетяни Бойко, це було зроблено, щоб не підвищувати тарифи, адже збільшення цін на газ завжди було болючою темою для населення і потужним важелем під час передвиборчих політичних загравань до електорату.

Однак це рішення, на переконання експертки, порушило основний принцип, зазначений в усіх європейських документах – споживач має платити за реально спожите. Адже зрозуміло, що обсяги споживання газу різними сім’ями можуть суттєво відрізнятися, бо хтось використовує газ лише зранку, щоб попити каву, а хтось може цілий день вдома випікати пиріжки на продаж. “Якщо додати необліковане споживання, тобто можливе підключення до мережі якихось третіх осіб, бізнесу, то виходить взагалі цікава ситуація, – зауважує Тетяна Бойко. – Усе це доводить одне – загальнобудинкові лічильники не призначені для таких будинків. Рішення щодо їх встановлення було неправильне. Це не є справедливий облік. Не той, якого вимагають наші зобов’язання перед європейською спільнотою. І головне, це не той облік, який змінить ставлення до енергоспоживання, бо порушений основний принцип, і людина не розуміє, за що платить”.

“Це рішення не враховує інтересів побутових споживачів, які через тариф фактично оплатили встановлення індивідуальних приладів обліку. А Верховна Рада замість того, щоб примусити облгази виконати свої зобов’язання, відстрочила термін встановлення індивідуальних лічильників до 1 січня 2021 року, – каже Олександр Сергієнко. – Проте цілком імовірно, що його ще раз перенесуть”.

“Після завершення програми встановлення загальнобудинкових лічильників газу до закону України про комерційний облік природного газу були внесені уточнення – встановлення загальнобудинкових лічильників газу можливе виключно за згодою співвласників багатоквартирних будинків. На сьогоднішній день ліцензіати - оператори ГРМ не займаються встановленням загальнобудинкових лічильників газу”, – зазначає Денис Сенектутов.

задача облгазів – довстановити лічильники в ті будинки, де вже в більшості квартир вони встановлені...

Економія, що загрожує маніпуляціями

Звісно, газорозподільчі компанії, які раніше займалися встановленням будинкових лічильників газу, суттєво зекономили, бо замість сотень індивідуальних на будинок ставили один. До того ж, відсутність стовідсоткового обліку завжди залишає можливість для маніпуляцій і застосування різних схем.

Не дивно, що екс-член НКРЕКП по нафтогазовому сектору Юрій Голляк у своїй статті для “НВ” назвав рішення щодо встановлення загальнобудинкових лічильників найбільшою газовою аферою 2015 року.

“Теперішній неповний комерційний облік дійсно дозволяє здійснювати різні маніпуляції. Необлікований газ, який призначався для населення, теоретично міг бути реалізований підприємствам. І хоча зараз, коли в нас практично ідентичні регульована та ринкова ціни, таких маніпуляцій нібито не мало бути, водночас ми не можемо бути впевнені, що їх немає, бо немає 100% комерційного обліку газу”, – каже Роман Ніцович.

Але що робити тим людям, в будинках яких вже встановлено загальнобудинкові лічильники? “На сьогодні є рішення судів про те, що якщо споживач не хоче, то він оскаржить, що це незаконно, – каже Тетяна Бойко. – Але питання в тому, скільки часу, нервів і грошей це коштуватиме людині”. Регулятор не реагує на такі випадки, хоч однозначно розрахунки за загальнобудинковим лічильником незаконні. Проте всі розуміють, що зараз дотримати норм закону і встановити всім індивідуальні лічильники без змін і спеціальних програм до наступного року нереально, зауважує експертка. Відповідно, на її думку, задача облгазів – довстановити лічильники в ті будинки, де вже в більшості квартир вони встановлені. Після цього індивідуальні прилади обліку газу будуть встановлювати там, де взагалі немає обліку, а вже згодом їх прийдуть встановлювати в будинки, де є загальнобудинкові лічильники.

Судові справи

Загалом в Україні виникла певна правова колізія. З одного боку, був прийнятий Закон “Про житлово-комунальні послуги”, який ще раз чітко зафіксував, що комерційний облік в багатоквартирних будинках – лише індивідуальний. Фактично те саме говорить Закон “Про забезпечення комерційного обліку природного газу”. З іншого боку, є Кодекс ГРМ (акт нижчого порядку), який по суті говорить: який лічильник встановлено, за таким і відбувається розрахунок.

“Олії у вогонь підлило те, що до закону про забезпечення комерційного обліку газу 2017 року було внесено зміни про те, що загальнобудинковий лічильник може бути встановлено лише за згодою співвласників, – каже Тетяна Бойко. – Там не сказано, що за цим лічильником може здійснюватися розрахунок, однак краще було б, аби в документі взагалі не було згадки про те, що такий лічильник може бути встановлений. Чому вона з’явилася? Бо облгази всупереч законодавству вищого порядку, без згоди співвласників (що є порушенням права на приватну власність) приходили, просто перекривали газ і встановлювали ці лічильники. Були випадки, коли співвласники викликали поліцію, й тоді прилад не ставили, але це не вирішувало питання обліку“.

Про протизаконність встановлення будинкових лічильників замість індивідуальних свідчать результати судових справ. Наприклад, за позовами мешканців до  ПАТ “Криворіжгаз“, яке відмовилося встановлювати індивідуальні лічильники. 7 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду постановила, що ПАТ “Криворіжгаз” зобов’язане встановити у квартирах позивачів лічильники газу, бо це було передбачено інвестиційною програмою підприємства. Крім того, зняття показань загальнобудинкового вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору було визнано таким, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України № 3533-VI.

Згодом закон про комерційний облік газу ще раз чітко зафіксував, що побутовим споживачам потрібно ставити індивідуальні лічильники, і визначив терміни. Зокрема в законі зазначено, що до 1 січня 2021 року в усіх абонентів, які використовують газ для плити, мають бути встановлені індивідуальні лічильники.

“Позиція Комісії по загальнобудинкових лічильниках є такою, що інвестиційні програми в цій частині виконані, й споживачі забезпечені комерційним обліком. Тому зараз у тарифі виділяють кошти на тих споживачів, які перебувають без жодного обліку і споживають газ за нормами споживання. Тобто дефіцит лічильників у 2020-му році в тарифах операторів ГРС складає, за нашими даними по 24-х  операторах, близько 680 тисяч лічильників“, – каже Денис Сенектутов.

Про норми споживання

За підрахунками АГРУ, до мільйона абонентів залишаються без комерційного обліку (без урахування будинків із загальнобудинковими лічильниками). Весь цей час плату за газ даним абонентам нараховують за так званими нормами споживання.
“Це величина, доведена на одну людину постановами Кабінету міністрів“, – пояснює Денис Сенектутов. На його переконання, нормативи встановлені на заниженому рівні, тому відповідно різниця між газом, що був реально спожитий абонентом, і між заниженою нормою споживання, є проблемою як для операторів ГРМ, так і для оператора ГТС.
“Адже ця різниця фактично є небалансом, вона не забезпечена грошовими коштами. І тариф не передбачає таких втрат. Це досить значна сума в масштабах всіх операторів ГРМ – там, де є споживачі без приладів обліку. І оскільки це не забезпечено грошима, відповідно виникає проблема боргових зобов’язань між операторами ГРМ і оператором ГТС. Ми знаємо, що є проєкт змін норм споживання, який грунтується на статистичних дослідженнях 20-ти операторів ГРМ (за три опалювальні та міжопалювальні сезони) на підставі даних будинкових лічильників газу. Зараз під час карантину оператори кажуть, що за даними цих лічильників споживання газу зросло. І ми розуміємо, що там, де немає лічильників, в операторів ГРМ є ще більші втрати, які лягають на них без джерела для покриття. Асоціація закликає уряд прийняти постанову про внесення змін до нормативів споживання для уникнення великих боргів, які можуть утворити оператори ГРМ перед оператором ГТС через цю штучну проблему“.
Нещодавно Міненерго оприлюднило проєкт нової постанови “Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами“, яка фактично передбачає збільшення нормативів. Проте, на думку Тетяни Бойко, це лише ще один проєкт, яким облгази фактично намагаються узаконити ту норму, яку вони хочуть мати. “Якщо будуть прийняті ці нормативи, то в облгазів точно не буде жодних стимулів ставити індивідуальні лічильники, виконувати свої інвестиційні зобов’зання. Просто вони не будуть зацікавлені в цьому“, – переконана вона. А на думку Романа Ніцовича, норми і мотивують, і водночас – демотивують, бо за ними люди можуть споживати багато газу й не зацікавлені ставити лічильник за свої кошти, адже це обійдеться у 2-3 тисячі гривень. Тому якщо у споживачів є лише плита й вони не використовують газ для опалення, – в них немає стимулу встановлювати індивідуальний прилад обліку.

потрібен механізм компенсації для випадків, коли людина встановлює лічильник за власні кошти...

Що робити?

На своєму сайті Міністерство енергетики розмістило для обговорення проєкт закону щодо внесення змін до закону про комерційний облік газу . “У документі пропонується дещо розширити можливі джерела фінансування робіт зі встановлення лічильників – включити кошти місцевих бюджетів, – розповідає Роман Ніцович. – Тобто ідея в тому, щоб міста безпосередньо давали людям гроші на лічильники через спеціальні програми або пільгові кредити. Також у проєкті йдеться про перегляд строків забезпечення споживачів приладами обліку, бо очевидно, що до 1 січня 2021 року цього не встигнуть зробити – залишилося сім місяців“. Втім, експерт зазначає, що лічильники можуть встановлювати не лише газорозподільні, але й інші компанії, що мають відповідну сертифікацію. Однак постановка лічильника на облік у цьому випадку відбувається в облгазі.

Крім того, в законопроекті є пропозиція поширити державні та місцеві програми для малозабезпечених – насамперед тих, хто отримує субсидії. “В принципі це добре, але, на мою думку, треба поширювати такі програми на всіх, – вважає Тетяна Бойко. – Адже більше навантаження несуть ті люди, які працюють, а не ті, хто має субсидію“.

Отже, перший шлях – встановити лічильники за рахунок інвестиційної програми облгазу. Другий і, на думку Тетяни Бойко, фактично єдиний реальний зараз – купити і встановити лічильник за власні кошти. “Закон говорить, що в цьому випадку вам компенсують витрати протягом певного часу. Проте період компенсації не зазначено, бо не розроблено механізму“.

Також вона вважає за доцільне поширити “теплі кредити“ на встановлення газових лічильників. А ще пригадала успішний пілотний проєкт із НКРЕКП, коли мешканці будинків встановлювали лічильники на умовах співфінансування. Люди сказали, що готові заплатити 50% від вартості й чекати на компенсацію, і регулятор погодився на це – вніс зміни до інвестиційних програм. Отже, мешканці купували лічильники за власні кошти, а облгази встановлювали їх. “Звичайно, потрібен механізм компенсації для випадків, коли людина встановлює лічильник за власні кошти“, – додає Тетяна Бойко.

Як обрати потрібний лічильник

• В якості індивідуальних сьогодні можна ставити мембранні або роторні лічильники. Вони мають свій типорозмір, тобто номінальну пропускну здатність – 1,6; 2,5; 4; 6; 10.
• Правильно підібрати лічильник має фахівець (представник оператора ГРМ), залежно від витрат газу (вони зазначені у паспорті кожного газового приладу й залежать від його потужності).
• Газові плити, зазвичай, мають витрати газу 1,2 - 1,5 куб.м/год, тому для квартир, де газ споживають лише для приготуванні їжі, достатньо лічильника типорозміру G1,6.
• Газові проточні водонагрівачі (колонки) мають витрати 1,5-3 куб.м/год. Опалювальні прилади (залежно від теплової потужності) – 0,9-6 куб.м/год.
• Важливо знати, що оператор ГРМ не має права нав'язувати побутовому споживачеві лічильник певної марки й типу, бо це є порушенням Ліцензійних умов.
   

Світлана Олійник спеціально для “Української енергетики“