Останні новини

У відповідь на російську агресію, в 2022 році Єврокомісія запровадила план REPowerEU, щоб позбутися залежності від закупівель енергоносіїв у Москви. З тих пір розбудова зеленої генерації, підвищення енергоефективності та диверсифікація джерел постачань допомогли скоротити понад 60 млрд куб м щорічного імпорту російського газу. Проте в 2024 році ЄС все ще отримав від країни-агресора 52 млрд куб м блакитного палива, з яких 32 млрд куб м було доставлено трубопроводами і 20 млрд ку м – морськими танкерами вигляді ЗПГ (зрідженого природного газу).

Щоб остаточно позбавитись цих залишків, Єврокомісія розробила «Дорожню карту» і презентувала її на початку травня. «Українська енергетика» вивчила цей документ і дізналась, чому ринкові експерти скептично ставляться до обіцянок єврочиновників повністю відмовитись від російського газу, як то зазначено в анонсованих планах.

Європейська позиція

За підрахунками Євростату, минулого року частка російського газу сягнула 19% в загальному обсязі імпорту газу в ЄС. «Залежність від російських енергоносіїв створює серйозні ризики для економічної безпеки держав-членів Євросоюзу, оскільки Росія постійно використовує енергоносії як зброю, щоб загрожувати нашій стабільності», -йдеться в поясненні до «Дорожньої карти». Тому «Європа працює разом для забезпечення альтернативних і доступних джерел, одночасно вживаючи спільних дій щодо скорочення доходів Росії, які підживлюють її військову машину».

Цей документ, який очікувався ще в лютому, передбачає повну заборону імпорту російського трубопровідного та зрідженого газу за довгостроковими контрактами «не пізніше кінця 2027 року». А також – відмову до кінця 2025 року від його закупівель за спотовими контрактами (тобто разові біржові угоди за ринковою ціною). Він також вказує на поступове зупинення імпорту російської нафти та ядерної енергії, щоб країни ЄС одночасно мали змогу «забезпечити стабільність постачань і цін на енергоносії».

Очікується, що в червні його буде доповнено законодавчими пропозиціями, які стануть юридичним підґрунтям для того, щоб європейські компанії достроково розривали діючі контракти з російськими контрагентами, посилаючись на форс-мажорні обставини.

«Позиція ЄС є дуже чіткою. Ми не хочемо енергії з Росії в майбутньому. Ми не хочемо її зараз і не будемо хотіти її після відновлення миру. Путін показав себе ненадійним партнером й агресором, ми не можемо повторювати ті самі помилки в майбутньому», - сказав єврокомісар з енергетики Дан Йоргенсен. Він назвав «Дорожню карту» «дуже чітким сигналом» для ринку, що Європа не бажає використовувати «жодної молекули» російської енергії за будь-яких умов, оскільки «в руках Кремля вона перетворилася з товару на зброю для досягнення загарбницької політичної мети».

Юридичні тонкощі

Крістіан Цінглерсен, директор Агенції ЄС із питань співробітництва енергетичних регуляторів (ACER), назвав план Брюселя «амбітним, але водночас прагматичним підходом до поетапного зменшення залежності від російського газу». Проте на практиці його буде впровадити непросто.

Найскладнішим у «Дорожній карті» стане розірвання контрактів для покупців. «Юридично вийти з угод із «Газпромом» непросто, оскільки в них часто передбачена умова «бери або плати». Якщо відмова від газу відбувається з політичної ініціативи ЄС, а не через порушення з боку постачальника, такі аргументи втрачають силу. Санкції були б надійнішою юридичною підставою, але їх блокують такі країни, як Угорщина та Словаччина», - повідомляє Reuters, посилаючись на інформацію від фахівців, що спеціалізуються на енергетичному праві.

Точне дотримання графіка відмови від російського газу залежатиме від здатності ЄС налагодити альтернативні поставки ЗПГ із США, Катару, Канади та Африки, повідомляють джерела Bloomberg. Однак наразі єврочиновники вважають, що з огляду на зростання глобального ринку ЗПГ поетапний план матиме обмежений вплив на ціни та енергетичну безпеку ЄС. В Єврокомісії прогнозують, що світова пропозиція зрідженого газу у 2025 році швидко зростатиме, а попит – навпаки – буде зменшуватися завдяки заміщенню викопного палива відновлюваними джерелами енергії.

Проте Європа залишається привабливим напрямком для постачань з великого російського проєкту «Yamal LNG», який є ключовим активом компанії «Новатек» в Арктиці. З нею мають діючі довгострокові контракти французька TotalEnergies, іспанська Naturgy Energy Group та німецька Securing Energy for Europe (SEFE). Досі не зрозуміло, які заходи запропонує Єврокомісія, щоб бізнес відмовився від цих угод.

Ринок взагалі може не відреагувати. Ходять чутки, що компанії почнуть постачати більше російського пального до Європи, щойно це стане юридично можливим і політично прийнятним. «Попит, що залишився на російські енергоресурси, зумовлений міркуваннями вартості… Країни ЄС стурбовані конкурентоспроможністю та деіндустріалізацією, тому дешева російська енергія на тлі можливого мирного врегулювання в Україні залишається привабливим ресурсом», - зазначила експертка з санкцій Міжнародного інституту стратегічних досліджень Марія Шагіна. Вона вважає, що одним із важливих сигналів, які може надіслати ЄС, є «правові механізми розірвання довгострокових контрактів без сплати великих штрафів».

Російські сателіти

«Дорожня карта» також є способом зберегти тиск на Росію в умовах, коли динаміка запровадження нових жорстких енергетичних санкцій сповільнилася. Зокрема, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан пообіцяв блокувати будь-які нові енергетичні обмеження і постійно погрожує скасувати всю санкційну систему ЄС, яка потребує одностайного продовження кожні шість місяців. «Політично вмотивований план Єврокомісії щодо заборони російської енергії – це серйозна помилка, яка несе загрозу енергетичній безпеці та порушує суверенітет», - відзначив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто.

Ще одним опозиціонером в посиленні енергетичного тиску на Росію виступає Словаччина. «Заборона не відповідає інтересам ані нашої країни, ані інших держав ЄС. Запропоновані ініціативи негативно вплинуть на ціни й погіршать конкурентоспроможність європейської промисловості», - заявив очільник словацького уряду Роберт Фіцо. Він вважає план Єврокомісії «політичним та ідеологічним документом, який ніколи не повинен бути реалізований».

Будапешт і Братислава очікувано залишаються в лавах противників «антимосковських планів» ЄС, тому,що й досі є головними споживачами російського трубопровідного газу в Європі. Вони стверджують, що не мають змоги перейти на альтернативні закупівлі і відмовитись від контрактів з «Газпромом». Тому виконання умов, які ставить Брюссель, начебто ставить під загрозу їх енергетичну безпеку.

Стара політика

Експерти Центру вивчення демократії і Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), дійшли висновку, що аргументи Угорщини і Словаччини є маніпуляцією.

Їх дослідження засвідчило, що ці дві країни мають достатньо альтернатив московській нафті та газу, однак відмовляються їх використовувати. «Головна причина – бажання зберегти сотні мільйонів прибутків. Тому вони скористалися винятками з санкцій, щоб збільшити залежність від російських енергоносіїв», - йдеться в дослідженні «Остання миля» про поетапну відмову від енергетичної співпраці з Кремлем в Центральній Європі

«Продовження імпорту російської нафти й газу до Угорщини та Словаччини не є наслідком технічних чи інфраструктурних обмежень. Це результат глибоко вкоріненої мережі посередників та офшорних торговельних структур, які дозволили російським компаніям зберегти контроль над енергетичним сектором цих країн і отримувати величезні прибутки», - зазначив співавтор дослідження Мартін Владіміров, директор програми з енергетики й клімату Центру вивчення демократії.

Відсутність загального консенсусу в ЄС наразі залишається чи не головною причиною, яка спонукає ринкових експертів сумніватися в реалістичності планів Брюсселя розірвати будь-які звʼязки із Москвою в імпорті газу до 2027 року. «Ми все одно враховуємо його постачання після зазначеного терміну у своєму аналізі. Нам потрібні деталі щодо конкретних механізмів, які Європейська комісія має намір застосувати для зупинення імпорту і оприлюднити їх в червні», - повідомив Крістоф Галзер з консалтингової компанії Rystad Energy.

Турецька суміш

Агенція Montel повідомляє, що наразі ЄС імпортує близько 100 млн куб м газу на добу з Росії, з яких приблизно 40 млн куб. м постачаються через Туреччину до Південно-Східної Європи трубопроводом TurkStream, а решта надходить морем у вигляді ЗПГ.

«Туреччина змішує трубопровідний газ - переважно російський, азербайджанський і частково іранський – із зрідженим газом із США, Катару, Алжиру. Однак вона не відстежує молекулярне походження ресурсу в своїй газовій мережі», - зазначив Афанасіос Константопулос з консалтингової компанії Arrow Resources. Тому, за словами експерта, без обов’язкової сертифікації походження газу та контролю на газовимірювальних станціях, де блакитне паливо заходить на ринок ЄС, так звана «турецька суміш» може перетворитися на «де-факто сірий канал» для транспортування російського газу.

«Це дозволить Туреччині легально здійснювати своп (обмінні операції) та реекспорт газу так, щоб приховати його походження і оминути будь-які потенційні санкції ЄС. Росія, зі свого боку, зможе зберегти певну частку на європейському ринку - і все це в межах чинного законодавства», - очікує він.

Тамаш Плетсер, аналітик будапештської компанії Erste Investment, погодився з цим, зазначивши, що «природний газ - це майже однорідний продукт, у якому неможливо визначити походження молекул». «Неможливо сказати, з яких родовищ походить газ у суміші: із російських, турецьких, американських чи катарських родовищ», - додав він.

Таким чином, повне виключення російського газу з транспортування газопроводом TurkStream до 2027 року є «нереалістичним», якщо не буде виконано кілька умов: по-перше, це припинення дії чинних довгострокових контрактів європейських компаній з «Газпромом», по-друге, це політичне рішення турецької влади розірвати бідь-яку газову взаємодію з Москвою або в разі його відсутності - запровадження ЄС санкцій чи інших адміністративних заборон, якими буде зупинено постачання газу через TurkStream в Європу.

Світлана Долінчук, спеціально для «Української енергетики»