Україна вже незабаром може втратити єдину шахту з виробництва коксівного вугілля. Через наступ російських військ на Покровськ, Донецької області під загрозою опинилося шахтоуправління «Покровське» яке забезпечує найбільші металургійні підприємства країни стратегічною сировиною. Втрата цього підприємства може змусити Україну повністю перейти на імпорт, що призведе до значного подорожчання металопродукції.

Що втратила Україна через дії РФ та окупацію значної частини Донбасу дізналась «Українська енергетика».

Металурги б’ють на сполох

Шахтоуправління "Покровське" працює в Україні з 1990 року і наразі є найбільшим підприємством з видобутку коксівного вугілля. Запаси шахти сягають 200 млн тонн. Минулого року було видобуто 5,5 млн тонн, хоча ще у 2013 році ця цифра становила понад 23 млн тон.

Шахтоуправління входить до групи Метінвест Ріната Ахметова.

Наразі просування російської армії загрожує двом великим вуглевидобувним шахтам — біля сіл Добропілля та Удачне. На шахтах досі видобувають коксівне вугілля, яке застосовується під час виробництва сталі. Зокрема, головними споживачами вугілля є  найбільший у країні металургійний комбінат "Арселор Мітал Кривий Ріг" та Дніпровський металургійний завод (ДМЗ).

 Попри війну металургія намагається покращити своє становище. За даними Об’єднання підприємств "Укрметалургпром", у січні-вересні 2024 року металурги збільшили виробництво сталі на 28,2% відносно січня-вересня 2023 року – до 5,36 млн тонн. Хоча в 2022 році ця цифра становила 5,53 млн тонн.

Відповідно наростило обсяги виробництва і шахтоуправління «Покровське». За підсумками 3 кварталу 2024 року Покровська вугільна груп збільшила виробництво вугільного концентрату на 17% відносно попереднього кварталу, до 658 тис. тонн, йдеться у виробничому звіті компанії.

«Незважаючи на інтенсифікацію військових дій на Покровському напрямку, виробництво зросло через введення в експлуатацію додаткової лави, що підвищило продуктивність видобутку та покращило якісні характеристики українського коксівного вугілля», – зазначили в компанії.

Голова коксохімічного об'єднання "Укркокс" Анатолій Старовойт називає цифру в 3,5 млн тонн – саме скільки коксового вугілля добули під Покровськом за минулий рік.

Видання  The Economist зазначає, що у разі втрати Покровська та відступу ЗСУ Україна зазнає відчутного удару по економіці через зменшення сталеварного експорту. З початку російського вторгнення експорт сталі зменшився утричі, а у разі нового наступу росіян та захоплення Покровська  відбудеться наступний етап падіння.

У разі втрати внутрішнього видобутку, Україна буде змушена покладатися на імпорт, що може призвести до суттєвого зростання собівартості металопродукції.

Про це розповів президент асоціації металургів і гірників України Олександр Каленков.

«Для України це не нове, ми імпортували частину вугілля з 2014 року, коли виробляли сталі більше, а мали тільки одне шахтоуправління Покровське, ми не мали іншого шляху, ніж імпортувати вугілля. Але зараз, при тому, що ми втратимо все виробництво в Україні, нам треба буде збільшувати імпорт. Чому це може бути проблемою? По-перше, це ще збільшить собівартість, тому що імпортоване вугілля буде дорожче, його ще треба буде доставити до України. По-друге, було б набагато вигідніше доставляти його в чорноморські порти України, але порти залишаються вузькою горловиною пляшки для нас», – пояснив він.

Крім того, за його словами, є ще один варіант імпорту – доставляти в європейські порти і потім перевозити через західні пункти пропуску. 

«Але всі ми розуміємо, що там теж є ліміти на обсяги, які ми можемо везти, і це ще збільшить вартість цього вугілля. Збільшення для різних підприємств буде по-різному, але це десятки відсотків», – каже Каленков.

Експерт вважає, що заводам знадобиться мінімум 1−1,5 року, щоб перелаштувати логістику під отримання великих партій імпортного коксівного вугілля. Як наслідок – обвал металургійної галузі на 50% і більше.

Тим часом на світовому ринку видобуток коксівного вугілля тільки зростає. Експерти кажуть, що до 2026 року видобуток зросте на 6%. Про це йдеться в останньому звіті департаменту промисловості, науки і ресурсів Австралії, повідомляє Mysteel.

Очікуване зростання буде в основному зумовлене збільшенням обсягів експорту з Австралії. Постачання із цієї країни, як очікується, зростуть на 18,5% порівняно з рівнем 2023 року і у 2026-му досягнуть 179 млн т. Якщо ці прогнози реалізуються, на країну припадатиме 48,5% усіх світових відвантажень цієї сировини.

Як йдеться у звіті, нові постачання австралійського коксівного вугілля, ймовірно, випереджатимуть закриття і призупинення роботи шахт до 2026 року.

Найбільшими покупцями коксівного вугілля з Австралії наразі є Індія та Японія, окрім того, воно відвантажується у такі країни, як Німеччина, В’єтнам, Нідерланди та Туреччина.

Зокрема, очікується, що Індія продовжить стимулювати глобальний попит на цю сировину разом із розширенням доменних потужностей. Країна прагне досягти мети виплавляти 300 млн т сталі на рік до 2030 року. Імпорт металургійного вугілля до країни до 2026-го може зрости на 19,2% у порівнянні з 2023-м – до 87 млн т.

Водночас попит Китаю на морське коксівне вугілля, можливо, досяг піка через падіння цін на сталь і негативну маржу металургійної галузі. Департамент скоригував свій прогноз імпорту коксівного вугілля для КНР до 2026 року до 54 млн т, що на 15,6% менше, ніж у 2023-му.

Очікується, що інші ключові світові експортери коксівного вугілля до 2026 року збільшать обсяги постачань лише обмежено.

Тож, як бачимо, не дарма росіян відправляють гинути на один з найважчий на лінії фронту напрямків – Покровський. Адже російські олігархи отримали можливість заволодіти досить цінним ресурсом. 

Корисні копалини для окупантів

До 2014 року на Донбасі (території, що охоплює частину східної України, зокрема Донецьку та Луганську області) видобувалося кілька важливих корисних копалин, які були основними джерелами економічного розвитку регіону. Серед них варто відзначити кам’яне вугілля – адже до 2014 року Донбас був одним з найбільших центрів видобутку кам'яного вугілля в Україні та Європі. Вугілля Донбасу має високу теплотворну здатність і використовувалося в енергетичній промисловості, металургії та інших галузях. Вугілля з цього регіону було основним джерелом палива для теплових електростанцій України та для металургійних підприємств.

Хоча Донбас відомий в першу чергу вугіллям, тут також є поклади залізної руди. Залізна руда в основному добувалася в околицях Кривого Рогу, але частково і в межах Донбасу. Вона використовувалася для виробництва сталі в численних металургійних заводах регіону.

Окрім того на Донбасі є значні поклади будівельних матеріалів, таких як вапняк, пісок, глина, гіпс та інші, які використовувалися в будівельній та цементній промисловості. Вапняк особливо важливий для виробництва цементу.

Регіон також славився покладами кухонної та технічної солі, яка видобувалася, зокрема, в районі Соледара, що є одним з найбільших центрів видобутку солі в Україні. Хоча видобуток природного газу в Донбасі не був таким масштабним, як в інших регіонах України, тут також є родовища газу, зокрема на заході Луганської області. Природний газ використовувався для енергетичних потреб. Крім всього, славився Донбас ще й покладами бурштину на території Луганщини.

Після початку військових дій у 2014 році на території Донбасу та окупації частини регіону Росією, видобуток і використання багатьох цих корисних копалин значно знизилися або стали контрольованими нелегальними структурами. Багато підприємств було зруйновано, а їх виробничі потужності втрачені або переорієнтовані.

За час окупації Донбас втратив 90% вугледобувної галузі – такі цифри називають експерти «Інформаційного спротиву».

У 2013 році шахти та заводи на Донбасі заробили 28 мільярдів доларів, що становило 15% економічного виробництва країни. Але за два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, заводи, які РФ обіцяла відродити в регіоні, лежать у руїнах. За даними Федерації роботодавців України, 9 із 15 сталеливарних заводів України зруйновано або закрито в тилу Росії, пише видання The New York Times.

Літій, як стратегічна сировина

Донбас відомий потенційними покладами літію - металу, що стає дедалі важливішим у світовій економіці.

Літій — це один з ключових металів для сучасних технологій, особливо для виробництва акумуляторів для електричних автомобілів, мобільних телефонів, портативних пристроїв та інших електронних виробів. Відомо, що в Україні є потенційні поклади літію, зокрема в Донецькій та Луганській областях, які становлять інтерес для видобутку та переробки.

В Україні виявлено численні родовища літієвих руд, зокрема в Криворізькому та Жовтоводському районах, а також в окремих районах Донбасу. Це робить регіон стратегічно важливим для майбутнього розвитку індустрії літію, зокрема на тлі зростаючого попиту на цей метал у світі.

Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко зазначив, що у Донецьку окупанти погодили «дозвільні документи» на видобуток літію і тепер подають заявку на отримання відповідної ліцензії в Мінприроди РФ.

Військовий експерт Олег Жданов зазначив, що Путін визначив метою «СВО» захоплення Донецької та Луганської областей в межах адміністративних кордонів. Тому росіяни вже роздають дозволи на видобуток корисних копалин. Літій сьогодні — стратегічна сировина на рівні урану. На думку експерта, РФ планує продавати український метал – тому так відчайдушно намагається захопити Донбас.

Чи готова Україна?

Під час щорічної Ялтинської європейської стратегії прем’єр-міністр України Денис Шмигаль відзначив, що в Україні зосереджений 21 елемент з 30 визначених Європою як критична сировина - літій, графіт, кобальт, нікель, титан.

«Ми готові реалізовувати проєкти з переробки та створювати товари з доданою вартістю. Європейський бізнес прагне захистити ланцюги доданої вартості, перенести виробництва ближче до ринків збуту. Маємо інфраструктуру, кваліфікований персонал, сусідство з країнами ЄС. Ми здатні бути фабрикою Європи. Україна буде невід'ємною частиною Європейської логістичної системи. Для цього створюється єдиний логістичний простір від Лісабону до Харкова, від Балтійського до Чорного моря», - сказав Шмигаль.

Окремі ЗМІ – як західні, так і українські стверджують, що план перемоги Володимира Зеленського стосується також і розробки корисних копалин, зокрема, літію. Завдяки розробці родовищ корисних копалин разом з США та ЄС українське керівництво хоче отримати не лише військово-політичні, а й економічні гарантії безпеки.

Тим часом, Міжнародний валютний фонд у своєму звіті вказує, що критично важливі мінеральні ресурси надзвичайно вразливі в разі збоїв у міжнародній торгівлі, оскільки їхнє глобальне виробництво надконцентроване.

Наприклад, дві третини світового кобальту видобувається в одній тільки Демократичній Республіці Конго. Загалом у першій трійці сконцентровано майже 80% світового видобутку.

 Понад 50% видобутку літію припадає на одну Австралію. Загалом на першу трійку — майже 90%.

Трійка країн найбільших виробників нікелю контролює близько 70% ринку. Китай контролює понад 60% виробництва графіту. Порівняно з цим, нафта виглядає набагато більш диверсифікованим ресурсом: на першу трійку припадає близько 40%.

Корисні копалини, такі як мідь, нікель, кобальт і літій, є критично важливими ресурсами для енергетичного переходу. Вони використовуються у виробництві електромобілів, акумуляторів і електропроводів, а також технологій на основі поновлюваних джерел енергії, таких як сонячні панелі та вітряні турбіни.

Наприклад, для створення типового акумулятора для електромобіля потрібно приблизно 8 кг літію, 35 кг нікелю і 14 кг кобальту.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»