Близько половини української енергосистеми зруйновано внаслідок російської агресії. Отже, вона потребує відновлення. Однак отриманий нами важкий досвід свідчить, що просто відновлення – недостатньо. Післявоєнна енергетична система України повинна стати значно кращою, ніж була. Для цього маємо використати передові технології, врахувати наші особливості, нові виклики й перспективи. Якою буде остаточна модель – наразі невідомо. Проте, на думку фахівців, вона має базуватись на розподіленій генерації, максимальному використанні “зеленої” енергії, декарбонізації та енергоефективності.

Своє бачення оновленої енергосистеми обговорили учасники “круглого столу", організованого Київською школою енергетичної політики (КШЕП) за підтримки Фонду ім.Фрідріха Еберта в Україні. 

 

Нова енергосистема – без СО₂

Попри те, що війна ще триває, фахівці енергетичного ринку займаються не просто відновленням пошкодженої агресором української енергосистеми, але намагаються зробити так, аби це відновлення стало основою для побудови геть іншої, оновленої системи. Вони у пошуку оптимальної моделі.

“Ми не протиставляємо різні моделі одна одній, а намагаємось з кожної взяти ті цінні особливості, які дозволять українській енергосистемі не лише відновитись після війни, але й оновитись, відповідно до тих сучасних технологій, ринкових тенденцій, які спостерігаються у світі”, – зазначив Геннадій Рябцев, модератор “круглого столу”, фахівець із державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

В основі такої моделі передусім, безперечно, буде безпека.

“Безумовно, зараз ключовим пунктом у будь-якій реконструкції нашої енергосистеми буде питання мілітарних ризиків для системи. Вже є напрацювання. Вони вже реалізуються. Ми створимо енергосистему, яка, окрім сучасних технологій та інновацій, буде мати потужний захист саме від військових загроз”, – наголосив нещодавно міністр енергетики Герман Галущенко.

Якою ще буде модель енергосистеми – про це можна було б довідатись з прийнятої Енергетичної стратегії до 2050 року. Однак, через воєнні дії доступ до документу обмежено. З інформації Міненерго відомо, що стратегія, окрім зміцнення стійкості енергосистеми, передбачає також поглиблення інтеграції енергетичної системи України у загальноєвропейську. Енергетична стратегія враховує новітні технології й світові тренди, європейські вимоги до екологічної безпеки, міжнародні зобов'язання України щодо енергоефективності та використання ВДЕ, зменшення викидів парникових газів, децентралізацію генерації електроенергії тощо.

 “Модель енергетичної системи, яку ми хочемо мати в Україні, має бути не лише “зеленою”, тобто з нетто нульовими викидами, але й адаптованою до вже, сподіваюсь, не військових загроз, а до загроз зміни клімату. Адже є певні невідворотні процеси, які ми не можемо зупинити, тому наше завдання – адаптуватись, – зазначив Олександр Дячук, провідний науковий співробітник, кандидат технічних наук Інституту економіки та прогнозування НАН України. – Чим більше ми працюватимемо у частині скорочення викидів парникових газі, тим більше є шансів для того, щоб адаптуватись до можливих наслідків, аби вони були не такими критичними”.

Це, на його думку,  можна зробити за допомогою технологій, які дозволяють поглинати викиди. Наприклад, уловлювати СО2 у місті їх викиду або з повітря.

Фахівець наголосив на тому, що енергетична система України – це все: від видобутку енергоресурсів і до кінцевого споживання. Відтак, коли ми говоримо про нетто нульові викиди у системі, то йдеться про те, що викидів, під час всього споживання і використання енергоресурсів, має бути не більше, аніж обсяг, який система може поглинати.

“Для того аби дослідити, якою може бути модель енергетичної системи, ми використовуємо економіко-математичну модель. Зокрема, для дослідження всіх енергетичних потоків використовуємо TIMES-Ukraine model, – розповів Олександр Дячук. – Ми розробили низку сценаріїв. Одним із них є сценарій декарбонізації, який має привести нас до нетто нульових викидів до кінця 2050 року”.

Цей сценарій передбачає низку заходів: енергоефективність, зміну енергетичного міксу, залучення низки технологій (вітру, сонця, води тощо) і також технологій, які можуть уловлювати викиди СО2. Йдеться про безпосереднє уловлювання з повітря, або так звані технології ССS та CCUS, які передбачають не просто “зловити” СО2, але й зробити з нього якусь енергетичну продукцію (скажімо, біометан), або корисну продукцію (наприклад, пластик).

“Однак у промисловості та у секторі видобутку енергетичних ресурсів ми поки що не бачимо готових технологій на ринку, які дозволять нам скоротити викиди до нуля, – зазначив спікер. – Водночас скорочення викидів у секторі електроенергетики та виробництва тепла до нетто нульових може бути досягнуто до 2035 року, і вже з 2040 року там можуть продукуватись від’ємні викиди”. 

Це означає використання на електростанціях не лише біомаси, але біогазів, проте з технологіями уловлювання СО2 та його перетворення, пояснив Олександр Дячук. Також, з його слів, може з’явитись технологія DAC, тобто технологія уловлювання СО2, яка є цікавою для промисловості. Передусім, для металургії та важкої промисловості, яка з переходом на метан може допомогти у переході до кліматично нейтральної енергетики. 

“Таким чином ми можемо досягнути нуля і навіть більше – від’ємних значень. І це абсолютно досяжна ціль. Однак для її досягнення потрібні відповідні заходи і політика, аби вони не лише розроблялись, але й впроваджувались в Україні”, – додав фахівець.

 

Принципи "зеленої" післявоєнної відбудови

 

Сталий розвиток економіки нашої країни та громад можна забезпечити, якщо вже сьогодні врахувати перспективні напрями розвитку, зокрема, перехід на “зелену” енергетику. 

“Російська агресія довела, що в "зелена" трансформація – одна з ключових основ безпеки, – наголосив президент України Володимир Зеленський під час конференції у Лондоні. – Кожен удар по наших енергообʼєктах та кожен прояв російського шантажу енергокризою завершують епоху домінування викопного палива та старих звичок в енергетиці, коли цілі регіони світу могли залежати від одного постачальника – такого, як росія”.

Щоб здійснити після війни такий перехід, слід дотримуватись певних принципів "зеленої" відбудови.

“Перший: прийняття сталих і системних рішень, які будуть базуватись на довгостроковому баченні. Це повинно стати фундаментом для майбутнього зростання та модернізації, – впевнена Олена Жиденко, представниця компанії Rodina Energy Group. – Другий принцип: прозорість, участь громад і громадськості у прийнятті рішень. Третій принцип: стійкий і сталий розвиток міст і регіонів”

В основі планування міст, на думку фахівця, має бути людина та її потреби. Громадські простори повинні бути безпечними, доступними та комфортними для кожного.

Важливою умовою для комфортного та безпечного життя є перехід на "зелену" енергетику у містах. 

"Під час відбудови зруйнованих населених пунктів планування інфраструктури міста необхідно здійснювати, орієнтуючись на місцеві джерела енергії (скидне тепло, ВЕС, СЕС, біомаса тощо), – наголосила представниця компанії Rodina Energy Group. – Слід намагатись максимально диверсифікувати джерела генерації та скоротити відстані від місця генерації енергії до споживача. Збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергобалансі міста, а також заходи з енергозбереження дозволять підвищити енергонезалежність громад і пришвидшити досягнення національних кліматичних цілей”.

Серед основних принципів “зеленої” післявоєнної відбудови, які б забезпечили сталий розвиток економіки та громад, Олена Жиденко назвала використання найкращих доступних технологій і практик.

“Відбудована Україна повинна стати високотехнологічною з дотриманням усіх екологічних стандартів. Тому післявоєнне відновлення інфраструктури та економіки має ґрунтуватись на найкращих доступних технологіях та практиках, що дозволить нашій країні відійти від радянського минулого і перейти у безпечне майбутнє”, – зазначила спікер.

Аби здійснити це, на її думку, потрібно імплементувати законодавство ЄС та наблизити наші державні стандарти до європейських. Також слід реалізувати у повному обсязі процедури оцінок впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.

“Компанії повинні відповідально ставитись до відбудови своїх підприємств і враховувати всі ризики, зважаючи на зміну клімату, недостатність чистої води та необхідне відновлення природних екосистем”, – наголосила Олена Жиденко.

Обов’язковим, з її слів, має стати дотримання екологічних вимог і стандартів. Україна має поступово оновлювати стандарти, відповідно до яких компанії відновлюють свої підприємства. Зокрема, у частині енергоефективності будівель є доцільним підвищення стандартів енергоефективності нового будівництва до класу "А" або визначення критеріїв енергонезалежних будинків, а іх відбудова повинна відбуватись за стандартами NZEB (так, як це передбачено Національним планом збільшення кількості будівель із близьким до нульового рівнем споживання енергії).

Крім того, серед основних принципів “зеленої” післявоєнної відбудови Олена Жиденко назвала декарбонізацію і децентралізацію енергетики.

"Зелена" відбудова має включати прискорену відмову України від викопного палива, у першу чергу, його імпорту, – відзначила вона. – Підвищення рівня енергоефективності та пріоритетність децентралізованих відновлюваних джерел енергії мають вийти на перше місце у новій енергетичній політиці держави. Україна має поставити задачу переходу на 100% відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) до 2050 року. Будь-які інвестиції в енергетику мають базуватись на необхідності відмови від викопного палива. Декарбонізація енергетичного сектору є основним кроком для досягнення енергетичної безпеки та кліматичних цілей України”.

Щодо відбудови підприємств і житлових будинків, то вона буде відбуватись за підвищеними стандартами енергоефективності, сподівається спікер.

 

Відбудова має плануватися разом із бізнесом

Аби планувати відбудову енергосистеми, потрібно мати відповіді на дуже багато питань. Які ресурси і потужності ми матимемо після нашої перемоги? Які потужності зможуть працювати після повернення окупованих територій? Чи ми дійсно повернемо вітрову генерацію, яка окупована майже на 80%? Коли ми повернемо Запорізьку АЕС? Скільки людей повернеться додому? Чи зможуть вони знайти роботу? Яка продукція їм потрібна? Скільки потрібно буде енергії виробникам і в якому вигляді? І таких запитань наразі ще дуже багато. 

"Відомо, що розробляється кілька сценаріїв відбудови енергосистеми, надходить міжнародна підтримка. Однак, на мою думку, плани з відбудови треба розробляти разом із бізнесом, виробництвом, аби все було збалансовано, – вважає Христина Касьянова, голова комітету енергетики та енергетичного переходу Німецько-української промислово-торговельної палати. – Тут можна говорити про необхідність створення кластерів, індустріальних парків, центрів, де є споживання та виробництво електроенергії. І все це має відбуватись у контексті декарбонізації і зелених технологій".

Експертка наголосила на тому, що скільки б ми не встановлювали додаткових джерел енергії, але якщо ми не будемо заощаджувати її, то толку не буде. Нашим пріоритетним завданням, з її слів, є модернізація промисловості, застосування новітніх технологій і, водночас, ефективне споживання енергії споживачами.

Представниця Німецько-української промислово-торговельної палати зупинилась на тому, що потрібно бізнесу, аби він повернувся, відновився і працював. 

"Бізнесу потрібні розуміння і стратегія, – наголосила вона. – Лише гасла, слова і цифри не стимулюють інвестора вкладати свої кошти у проєкти. Тому він має розуміти, яка стратегія, яке законодавство будуть використовуватись для реалізації проєкту. Те саме стосується бізнесу. Також треба говорити і розуміти, де закінчується робота держави, а де починається робота приватного сектору й суспільства. Зрозуміло, що потрібна синергія”.

Втім, для того аби почати працювати у цьому напрямі, не варто чекати закінчення війни.

“Вже зараз можна робити девелопмент проєктів, здійснених (feasibility) із техніко-економічним обгрунтуванням, комунікувати з іноземними партнерами, аби ці проєкти отримали фінансування і були реалізовані”, – вважає Христина Касьянова.

Щодо міжнародної співпраці, то, з її слів, спочатку досягаються домовленості між державами про співпрацю, потім під це підтягуються компанії, здатні реалізувати дані проєкти, і вони працюють, аби створити проєктні можливості. Крім того, паралельно має відбуватись робота наших громад, адже вони мають знати, скільки їм потрібно потужностей, де повинна бути встановлена СЕС тощо.

Експертка зупинилась на нових технологіях, зокрема, на використанні водню. Відповідно до Енергетичної стратегії до 2050 року Україна планує виробництво 9 ГВт електролізерів до 2050 року. Та чи це реально?

“9 ГВт електролізерів – це приблизно 18 ГВт відновлюваних джерел енергії, – зауважила голова комітету енергетики та енергетичного переходу Німецько-української промислово-торговельної палати. – Щоб отримати відповідне обладнання, треба три-п'ять років стояти у черзі, зробити проєкт, обгрунтування можливості тощо. Відтак всі ті документи, які у нас є, потребують доопрацювання, бо реальна оцінка досить відірвана від можливостей, які ми маємо в Україні. Проєкти “зеленого” водню мають низку викликів в Європі, де вже прийняте майже все базове законодавство. Попри те, що ці проєкти мають там колосальну фінансову підтримку, вони стикаються з перешкодами. Відтак, думаю, ми взагалі ще не підійшли до питань водню. Я підтримую водневу економіку, новацію там, де це слушно. Наприклад, замінити брудний водень на “зелений” можна, особливо зважаючи на сьогоднішню ціну викопного палива. У деяких країнах, наприклад, у Франції, “зелений” водень може зараз коштувати дешевше, ніж класичний – із викопного палива (брудний). Однак, ми не можемо собі дозволити, аби у нас був просто водень”.

Отже, сьогодні є дуже багато питань, що потребують обговорення.

“Наразі, оскільки прийняту Енергетичну стратегію до 2050 року в Україні мало хто бачив, то виникає питання до її розробників: а яку країну вони збираються будувати, можливо, зовсім іншу, ніж ми з вами уявляємо”, – зауважив модератор “круглого столу” Геннадій Рябцев. 

Саме тому на даному етапі вкрай важливим є комунікування, вважає Христина Касьянова. І до обговорення реальних цілей і реальних потреб енергетичного сектору важливо залучати бізнес і громади. 

Підготувала Світлана ОЛІЙНИК