За даними Мінрегіону, щороку українці втрачають близько 75 млрд грн через те, що замість будинків гріють вулицю. Основна причина — величезні тепловтрати через зношені мережі та енергонеефективні будинки. Аби платити тільки за витрачені гігакалорії тепла, насамперед треба підрахувати, хто і скільки споживає. Це допоможе знайти "дірки" — основні точки втрат і, як наслідок, визначити способи економії. Чітке розуміння, які саме обсяги коштів зникають у такій "дірі", мотивуватиме громадян термомодернізувати будинки, а постачальників — ремонтувати старі мережі.

Перший крок до такого розуміння — встановлення загальнобудинкових лічильників тепла. За даними Мінрегіону, на сьогодні в Україні оснащення приладами обліку становить 79,5%. На лічильники ще чекають 16 436 багатоквартирних будинків. Найвищий рівень оснащення приладами обліку у Миколаївській (95%), Вінницькій (94,5), Харківській (94,1), Хмельницькій (92,5), Черкаській (92,4) областях і в місті Києві (93,4%). Найнижчий рівень — у Київській (64,7%), Донецькій (56,2), Волинській (54,7), Кіровоградській (54,4), Тернопільській (17,6), Луганській (19,7%) областях. У решті областей рівень оснащення лічильниками становить у середньому 70%.

 

 

Наступний крок — контроль споживачами власного енергоспоживання. Високі тарифи змусили українців замислитися над цим, але, на жаль, налагодити систему одномоментно неможливо. Протягом багатьох років про проблему мовчали: постачальнику зручно та вигідно списати на будинок витрати, які неможливо перевірити.

На сьогодні витрати на оснащення будинків лічильниками тепла та їхнє обслуговування включено до тарифу на послугу з централізованого опалення. А саме — як амортизаційні відрахування і прибуток (якщо він узагалі є) у тарифі на постачання теплової енергії. Тариф на послугу з централізованого опалення/теплопостачання — це сума тарифів на виробництво теплової енергії (94,5%), її транспортування (4), постачання (1), а також надання послуги (0,5%). Згідно з даними, зібраними в рамках проекту USAID "Прозора енергетика", середній тариф на транспортування теплоенергії на початку 2018 р. дорівнював 41,83 грн/Гкал. Амортизаційні відрахування у ньому становили 13%.

Якщо уявити, що протягом опалювального сезону середньостатистична сім'я сплатить за тепло 12000 грн, то на встановлення та обслуговування загальнобудинкових лічильників з них передбачено близько 53 грн.

 

 

Фактично загальнобудинкові лічильники вже мали б стояти у наших будинках, якби підприємства теплопостачання вчасно виконували свої інвестиційні програми. На жаль, з об'єктивних і суб'єктивних причин зібрані зі споживачів кошти підприємства часто витрачають на інші цілі.

Витрати на лічильник не виділено у платіжці окремим рядком, отже, споживач не розуміє, хто, як і коли повинен займатися встановленням лічильника, його заміною чи обслуговуванням. Але навіть добросовісна оплата цих витрат не гарантує, що зібрані кошти теплопостачальник витратить саме на лічильники у вашому будинку. За них можна встановити лічильник у сусідньому будинку, а на ваш уже не вистачить коштів. До того ж, якщо ви із сусідами самостійно встановили тепловий лічильник на будинок, бо не хотіли переплачувати за нормативами, тариф від цього не зменшується (фактично ви оплачуєте лічильник двічі).

До того ж за своєю природою постачальники тепла не можуть бути зацікавлені у повному обліку. Адже на споживачів без обліку можна перекладати втрати тепла у тепломережах. А ремонт і модернізація мереж — це основне завдання для органів місцевої влади. До речі, переважна більшість підприємств-постачальників належать власне споживачам — як власність територіальної громади.

Як формується рахунок за тепло сьогодні?

Обсяг тепла, який ми спожили, може визначатися за показами лічильника (індивідуального чи будинкового) або за встановленими нормативами.

За великим рахунком, існують три основні моделі нарахування плати за опалення. Перші дві передбачають наявність будинкового лічильника, третя — його відсутність або несправність:

1. Якщо у вас є обидва лічильники теплової енергії — будинковий і квартирний. У такому разі вам варто своєчасно (в останній тиждень місяця) передавати показники квартирного лічильника виконавцю послуги, який враховує ці дані при розрахунках і відобразить у платіжці. Однак не варто вважати, що з квартирним лічильником ви не відповідаєте за витрати тепла за межами квартири: теплопостачальник розкидатиме в тому числі на вас плату за опалення місць загального користування, оскільки там також втрачається тепло.

2. Є будинковий лічильник тепла, але немає квартирного. В такому разі плата за опалення нараховується пропорційно до опалюваної площі вашої квартири. Виконавець послуги з теплопостачання раз на місяць повинен знімати показники будинкових лічильників, фіксувати обсяг спожитого тепла в гігакалоріях і розкидати його пропорційно між квартирами. При цьому пам'ятаємо, що опалюються в будинку не лише квартири, а й сходові клітини та допоміжні приміщення.

3. Будинковий лічильник тепла з будь-яких причин відсутній. Це — найгірший сценарій для споживачів, оскільки уможливлює маніпуляції з боку виконавця послуги, тому що реальні витрати теплової енергії будинком перевірити неможливо. Плата за опалення нараховується за нормативами споживання з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі, враховуючи низку факторів, а саме — температуру зовнішнього повітря і фактичну кількість днів надання послуги в розрахунковому місяці.

Як впливає на платіжку за тепло новий закон про облік?

Окрім власності на квартиру у багатоквартирному будинку, ми є співввласниками спільного майна у ньому. А це не лише права, а й зобов'язання. Відповідно, про внутрішні мережі будинку, їхню зношеність, гнилі труби повинні дбати саме співвласники. За межами будинку — зона відповідальності постачальника.

 

 

Цілком природно, що тепло, яке входить до будинку і розподіляється між житловими і нежитловими приміщеннями, у місцях загального користування, повинне оплачуватися. Відповідно до закону про комерційний облік тепла і води, до серпня 2018 р. кожен будинок в Україні повинен бути забезпечений обліком тепла (йдеться про загальнобудинковий лічильник).

Закон визначає два ключові поняття:

— комерційний облік (будинковий лічильник) — облік обсягів теплової енергії, поставленої до будинку. Таким чином, вимірюється обсяг тепла чи води, який спожив будинок у цілому;

—розподільний облік (прилад-розподілювач, квартирний/індивідуальний лічильник) — облік розподілених між квартирами тепла чи води.

За законом, встановлення квартирного лічильника — обов'язок споживачів. Але є нюанс: він встановлюється у випадку, якщо це економічно доцільно та технічно можливо. Оскільки саме ми з вами можемо повністю оцінити переваги такого розподільного обліку, то за нами залишається й останнє слово. Тобто якщо можливості встановити індивідуальний лічильник немає, то цього можна й не робити.

Як схема розводки тепла у будинку впливає на встановлення лічильника?

Вертикальна (по стояку) розводка найчастіше зустрічається у старих будинках. Труба стояка проходить знизу з підвалу (чи від сусідів на першому поверсі) через батареї догори, у наступну батарею. Тобто у такому разі теплоносій поступає до кожної наступної батареї знизу вверх і поступово охолоджується.

Економічно та технічно встановлювати квартирні лічильники за такої системи розподілу тепла невигідно: потрібно буде монтувати прилад обліку на кожен стояк, а це дорого і незручно, тим паче, що надалі лічильники треба буде обслуговувати та перевіряти.

У таких випадках доречно ставити розподілювачі тепла, які монтують на радіаторах. Ці прилади враховують кількість тепла, яке віддає радіатор у навколишнє середовище. Розподілювач показує відносну величину спожитого тепла, а не точну кількість гігакалорій, мегаватів тощо.

Горизонтальна розводка опалення поширена у сучасному будівництві. Вона передбачає два трубопроводи: той, що подає, та зворотний. До них підключається кожна батарея у будинку. Це дає можливість забезпечити подання теплоносія однакової температури до помешкань як на першому поверсі, так і на останньому.

Горизонтальна розводка дає змогу без проблем встановити індивідуальний лічильник на тепловому вводі квартири.

 

 

Хто відповідає за встановлення будинкового лічильника тепла?

Встановлювати загальнобудинкові лічильники зобов'язані транспортувальники тепла (переважно це та сама організація, що надає послугу з теплопостачання). На це у них є один рік. Якщо ж підприємство не встигне цього зробити, то сплатить державі штраф. Разом із тим співвласники можуть встановити загальнобудинкові лічильники тепла самі.

Коли теплопостачальник планує встановити у вашому будинку лічильник, він повинен попередити співвласників за два місяці. Після отримання письмового повідомлення ви можете вибрати той варіант, який підходить саме вам:

— погодитися на встановлення;

— погодити з теплопостачальником умови, відмінні від тих, які він вам запропонував;

— повідомити його про намір самостійно обладнати будинок лічильником.

Монополіст повинен узгодити модель лічильника та його вартість із співвласниками будинку, які можуть запропонувати дешевший або кращий варіант.

Якщо ви хочете проігнорувати закон і ухилитися від встановлення загальнобудинкового лічильника, постачальник може звернутися до суду з вимогою встановити щодо частини будинку, на якій буде встановлено прилад обліку, сервітут (право безплатно користуватися чужим майном).

Новобудова може бути прийнята в експлуатацію лише за умови, якщо власник будинку (співвласники приміщень) встановив загальнобудинковий лічильник тепла.

 

 

Скільки коштує встановлення будинкового лічильника тепла?

Розмір внесків за встановлення, обслуговування та заміну лічильника тепла визначає місцева рада. Якщо у жителів населеного пункту є підозра, що теплопостачальник (оператор мереж) порушує їхні права, вони можуть вимагати від депутатів, щоб ті захистили інтереси своїх виборців.

За встановлення загальнобудинкового лічильника тепла платять співвласники. Разом з тим органи місцевого самоврядування можуть виділяти на це бюджетні кошти. Розмір внесків вираховується окремо для кожного будинку, а термін оплати пропорційно ділиться на п'ять років. Сплата за місяць на квартиру становитиме 6–12 гривень (не більш як 1% суми рахунку).

Встановлення індивідуального лічильника тепла споживачі оплачують самостійно.

Варто зазначити, що будинковий лічильник тепла незалежно від того, хто його встановив, належить співвласникам будинку. Відповідно, саме співвласники відповідають за його збереження у робочому стані.

Встановивши загальнобудинковий лічильник тепла, співвласники повинні надіслати теплопостачальнику (оператору мереж) відповідне звернення. За законом, він зобов'язаний прийняти встановлений лічильник на абонентський облік протягом 14 календарних днів. Якщо оператор мереж буде безпідставно відмовлятися прийняти ваш лічильник на облік, ви зможете звернутися до суду, який зобов'яже виконавця послуг дотриматися вимог закону.

Хто розподіляє обсяг спожитого тепла між квартирами, виставляє платіжки і знімає покази лічильника тепла?

Обсяг тепла, який спожив будинок відповідно до показів лічильника, розподіляється між співвласниками. Те, в який спосіб це відбувається, залежить від моделі договірних відносин з постачальником тепла (виконавцем послуг з теплопостачання). Розподіляти обсяг та формувати платіжку за опалення може постачальник послуги, управитель будинку чи ОСББ.

Знімати показники загальнобудинкового лічильника будевиконавець послуги з теплопостачання (постачальник тепла) або визначена власниками інша особа у присутності споживача або його представника (ОСББ). Якщо працює система дистанційного зняття показів, то присутність споживача або його представника не обов'язкова. Але при цьому ви маєте право самостійно ознайомитися з показами через відповідний інтерфейс на лічильнику або через електронну систему обліку розрахунків. Якщо це передбачено договором з постачальником, знімати покази лічильника може споживач, представник ОСББ чи управитель. У такому разі виконавець послуги має право проводити контрольні знаття показів у присутності споживача.

Знімати покази індивідуальних лічильників і розподілювачів тепла мають самі споживачі.

Платіжка за тепло

Як уже зазначалося, сьогодні практично усі споживачі у складі тарифу на централізоване опалення сплачують за встановлення та перевірку загальнобудинкових лічильників. Причому ця плата нараховується однаково для всіх. Її буде вилучено з тарифу, в результаті сам тариф зменшиться. І співвласники, які встановили будинкові лічильники за власні гроші, тепер не будуть змушені платити у складі загального тарифу за встановлення лічильників у інших будинках.

З іншого боку, у платіжці за тепло чи за управління багатоквартирним будинком (залежно від обраної моделі договірних відносин) з'явиться додаткова графа — плата за абонентське обслуговування. Вона передбачає витрати на встановлення/заміну, перевірку та обслуговування загальнобудинкових лічильників тепла. Але додатковий рядок не означає додаткової плати, навпаки. І він буде різним для кожного будинку. Сплата внесків розподіляється на п'ять років або на інший строк за згодою сторін.

Якщо виконавець послуги з теплопостачання не є оператором зовнішніх теплових мереж, він зобов'язаний перераховувати сплачені споживачами внески на обслуговування та заміну будинкового лічильника оператору мереж.

У платіжці також має зазначатися інша важлива інформація:

— середній обсяг споживання та плати за послугу інших споживачів відповідної категорії;

— історичні обсяги споживання;

— можливості проведення у будинку термомодернізації чи реконструкції, яка дасть змогу зменшити споживання тепла;

— контакти компаній, які проводять термомодернізацію будинку чи реконструкцію мереж, постачають матеріали чи допомагають з оформленням документів.

Уся викладена вище інформація допоможе нам ефективніше контролювати, за що саме, кому і чому ми платимо за теплоенергію