14 квітня в Україні розпочалася програма безвідсоткового кредитування на купівлю електромобілів. “Укргазбанк” спільно з компаніями Oxygen Group та ULF Finance пропонують мінімальну відсоткову  ставку розміром 0,001% річних строком до 4-х років при власному внеску від 40% від вартості авто.

Тому, якщо ви зібралися купувати найпопулярніший в Україні електрокар Nissan LEAF (коштує від 400 тис. грн.), можете сплатити перший внесок у розмірі 240 тис. грн., а потім виплачувати 111 грн. щодня протягом чотирьох років. У середньому, таку суму пересічний киянин витрачає на щоденну заправку автівки з двигуном внутрішнього згорання.

Така зацікавленість держбанку ринком електромобілів невипадкова. Ще у березні Україна посіла п'яте місце в міжнародному рейтингу за темпами розвитку електромобілів, випередивши такі країни як США, Нідерланди та Японія.

Про ринок електричних авто в Україні та світі розповідає Олександр Кравцов, співзасновник компанії ElectroCars, яка займається продажем електромобілів, їх популяризацією та розбудовою відповідної інфраструктури.

 

Про компанію ElectroCars

Ідея з’явилася наприкінці 2014 року, а юридично їй уже два роки. Я був волонтером в зоні АТО, і наприкінці літа ми разом з Володимиром Романцовим [співзасновник клубу ElectroCars - прим. ред.] поверталися до Києва. Тоді, після укладання Мінських домовленостей, ми розуміли, що війна перейшла в пасивний режим, і потрібно шукати якісь рішення для країни, щось змінювати, запропонувати інновації. Тоді ж усі почали відмовлятися від російських товарів. Цікаво, що їдучи в зону АТО ми заправляли Volkswagen T4 російським бензином. Навіть якщо він походив з литовських заправок, це все одно було російське пальне. Володимир вже знав киян, які мають електромобілі. Ми спілкувалися про машини, про незалежність від палива і від Росії тощо. Потім я подивився фільм “Хто вбив електромобіль” про те, як General Motors у 90-х роках випустила першу електроавтівку, бо змушена була виконати якусь екологічну квоту. Ця машина нічим не відрізнялася від сучасного Nissan LEAF: наприклад, по дальності пробігу. Вже 20 років тому були електрокари, які проїжджали 150 кілометрів. Але нафтове лобі перемогло, а “запресовані” машини поїхали на металобрухт. Та й 100 років тому усі чотириколісні самохідні “коляски” були електромобілями. Лише зараз кількість електрокарів у Нью-Йорку наблизилися показника початку минулого сторіччя. Тому... будь-яка нова ідея - це добре забута стара.

 

Про те, як електрокари підкорювали Україну

У листопаді 2014 року ми привезли з США першу машину. Через півроку її вдалося продати. Ми довго переконували, що автівка їздить, батареї не ламаються, а зарядні станції є.

Першим клієнтом був український бізнесмен, який займався модернізацією цукрових заводів. Другим клієнтом був айтішник. Тобто спочатку це були люди, які не боялися технологій, розумілися на них і, по суті, самі їх створювали.

Покупці іншого типажу з’явилися минулого літа. Ми були в салоні, коли зайшов дідусь у шльопанцях, вдягнутих на шкарпетки, і з дуже затертим пакетом в руках - напевно, від чаю Dilmah. “Я хочу найдорожчий електромобіль”, - сказав він. Але тоді в нас не було Tesla й BMW  був лише найновіший Nissan. Дідусь сказав: “Все, я готовий купувати”. Відклав з пенсії, продав козу, корову - не знаю, що він там зробив, але авто купив [сміється].

Наприкінці 2015-початку 2016 років почали з’являтися пересічні клієнти - не лише новатори, бізнесмени. Наразі вдалося продати більше 100 машин.

До речі, почали приходити люди, які хочуть на цьому заробляти - продавати електромобілі, зарядні станції. Це добре, бо ринок ще не наповнений. І мають бути, ті хто поширюватимуть ідею, пояснюватимуть, стануть “чумаками”, якщо вже казати архаїчно. Це вкрай важливо, адже протягом першого року люди спинялися на світлофорах, відкривали вікна і здивовано запитували: “А що це, електромобіль?” Тоді їх було обмаль, і навіть Nissan LEAF виглядав дивно для пересічного водія.

В поліції не знали, як їх зареєструвати. Там звикли обирати тип пального - дизель або бензин, “Д” або “Б” у документах.

На митниці під час проходження кордону усі працівники збігалися подивитися, що це за товар везуть.

На заправках, коли я шукав розетку, люди дивувалися і розпитували... Потім взимку 2014 року компанія ОККО запустила першу мережу зарядних станцій. Ці перші зарядки були безкоштовними. Звісно, коли ми ними користувалися, водії, що заправляли машини на 1000 гривень, підходили й цікавилися: “Невже безкоштовно?”

 

Про інфраструктуру в Україні

В Україні половина зарядних станцій - це ініціатива готелів, ресторанів, заправних станцій тощо. Користування є дійсно безоплатним. Знайти зарядку досить просто. Є такий американсько-європейський ресурс - PlugShare, де будь-хто у вільному режимі може розказати про свою розетку, зарядку, описати її і бути готовим зустріти автомобілістів. Ми просто взяли цей сервіс і почали масово популяризувати в Україні.

Є питання територіальної залежності від зарядки. У моєму рідному Чернігові їх 2 - це дуже мало. Навколо однієї зарядки “народжується” 10 електромобілів. У Києві 150 зарядних точок, у Харкові - приблизно 60, в Одесі та Льові їх достатньо. Тобто міста-мільйонники мають нормальні показники. Від таких спеціальних зарядок електрокар заряджається за три години. Можна й від звичайної розетки, у себе в гаражі, за ніч.

Проблемними лишаються дороги, однак Nissan (99% наших продажів) непогано себе проявив, у нього гарна ходова. Батарея також адаптована до українських реалій.

Якщо говорити про ремонт, то ми у цьому місяці запустили першу в Україні СТО, яка націлена виключно на роботу з електрокарами. Там щодня обслуговується хоча б один електромобіль. Що неохідно  в обслуговуванні електрокару? Заміна масла редуктора потрібна нечасто - вона проводиться раз на 30-60 тисяч кілометрів (2-3 роки), в залежності від пробігу. Коштує 800 грн. Пробуємо також проводити “маніпуляції” з батареями, якісь перші “хірургічні операції”. Наразі є питання по ходовій, оскільки вона розбивається. Теперішні дороги - основний постачальник електромобілів на нашу СТО.

Покупці мають страх щодо батареї. Її регулярна перевірка - це, скоріше, як гігієнічна процедура. Самі ж побоювання марні - батарея не деградує з часом. У крайньому випадку, кожна з її комірок може бути продіагностована й замінена. Нещодавно до нас приїхала ота перша продана машина. Після 100 тисяч кілометрів пробігу вона мала батарею 90%.

 

Про вигідність електромобіля

Електрокар - це інноваційно, екологічно та економічно. Затрати на 1 кілометр у електромобіля і звичайної машини видрізняються в 5-10 разів (в залежності від того, з яким авто порівнювати) на користь першого. Витрати на сервіс, навіть з урахуванням утримання чи заміни батарей, у 5 разів менші. Ми самі проводили порівняльний аналіз. Такі дані отримали попри те, що був перекіс, оскільки порівнювали 3-річний б. у. Nissan LEAF з аналогічним новим бензиновим Nissan. Це порівняння ніби не на користь електромобіля. Але ж нове бензинове авто значно дешевше від нового електрокару. З іншого боку, навіть б. у. електромобіль у щоденному обслуговуванні значно дешевший за  новеньку іномарку на пальному.

Щодо вартості електромобілів - в Україні з’являється бажання міністрів й депутатів пришвидшити перехід на електротранспорт. У Верховній Раді вже презентували розширений законопроект про скасування ПДВ, акцизу, про субсидування для бізнесу чи населення при купівлі електромобілів. Завдяки йому електрокари можуть стати доступними середньому класу. Зараз українці купують переважно б. у. машини. Коли запрацюють ці ініціативи, новий Nissan LEAF стане доступним середньому класу.

Думаю, що навіть якщо ці зміни не втілять, українці все одно обиратимуть електрокари. Але це затягнеться на десятки років.

 

Про те, чим Київ нагадує Лос-Анджелес

Зараз усі в захваті від новини, що Україна посіла п'яте місце в міжнародному рейтингу за темпами розвитку електрокарів. Ми й надалі маємо лишатися серед лідерів.

Це перемога для нашої міжнародної економічної політики. Компанії та окремі актори на зразок Ілона Маска стежать за ситуацією і зараз вважають перспективними ринки Азії, а Україна поки залишається  “темною конячкою”, яка ще може всіх здивувати.

У Києві вже зараз налічується більше електромобілів, ніж у багатьох американських містах. Я півроку провів у США, і столиця нагадує мені Лос-Анджелес - принаймні, по кількості електрокарів точно.

Але ми не лише споживачі. Ми створюємо і беремо участь у тій “електромобільній революції”, про яку говорив Ілон Маск. Три українські компанії виробляють зарядні станції: E-line, GreenFuel і CHARGEU. Остання створює портативні зарядки, “розумні” - з мобільними додатками, Wi-Fi тощо. Вже зараз вони намагаються вийти на рівень і постачати продукт в найближчі європейські країни. У цих хлопців дійсно є всі шанси побудувати серйозний бізнес.