Згідно з законом Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), має забезпечувати  баланс інтересів споживачів, суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики й комунальних послуг, та держави. 

Які основні функції стосовно споживачів виконує НКРЕКП, як регулятор оцінює стан генерації з ВДЕ та які завдання з реформування ринку виконує комісія на даний момент? Про це та інше “Українська енергетика” розпитала члена НКРЕКП Ольгу Бабій.

Як діяльність регулятора стосується споживачів, що в цьому напрямку робить НКРЕКП?

Звичайно діяльність регулятора в першу чергу стосується споживачів комунальних послуг. Ми розуміємо, що всі надавачі цих послуг є локальними монополіями.

Тому перша функція регулятора: встановлення правил надання самих послуг. Вони визначаються регулятором і всі монополісти мають надавати послуги якісно, своєчасно, безперервно, у повному обсязі у межах правил типових договорів.

Друга функція НКРЕКП: встановлення правил надання послуг з приєднання споживачів до мереж постачання електроенергії, газу. Відповідальність постачальників у тому, щоб забезпечити приєднання у належний спосіб відповідно до правил. При цьому виникає багато питань та скарг на дії учасників. 

Остання функція регулятора, і, на мій погляд, найважливіша – це нагляд. Якщо права споживача порушуються, він має право звернутися до регулятора, який далі застосовує до цих монополістів відповідні санкції.

Останнім часом у нас збільшилась кількість санкцій, бо споживач стає більш обізнаний у своїх правах, користується своїм правом скаржитись, а комісія перевіряє дотримання правил надання послуг.

Ольга Бабій: наша основна функція – чесний, справедливий арбітраж між надавачами послуг і споживачами.

Стосовно тарифів регулятор визначає правила встановлення цін, якщо вони мають бути регульовані, та контролює дотриманням цих правил і цін.

Крім того, регулятор встановлює тарифи надавачам послуг: операторам газорозподільних мереж, облгазам або обленерго. При цьому регулятор слідкує, щоб кошти тарифу витрачалися за призначенням. Від того наскільки правильно витрачаються кошти на інвестиційні програми, на заробітну плату чи на ремонтні роботи залежить сталість роботи та якість послуг.

Тому ці функції і задачі є у сфері регулювання. І я вважаю, що наша основна функція – чесний, справедливий арбітраж між надавачами послуг і споживачами.

Чи потрібна в Україні така посада, яка захищає права споживача енергії?

Фактично арбітраж захисту прав споживачів – це функція регулятора. І необхідність наявності омбудсмена або омбудсвумен – це саме про момент незалежності регулятора та якості його роботи.

Якщо регулятор працює якісно, тобто не допускає перекосів на користь монополістів, удосконалює правила, щоб запобігти зловживанням з боку надавачів послуг, якісно розглядає скарги за напрямками та показує цю статистику, то така посада, як на мене, не потрібна. І навпаки.

Хочу додати, що омбудсмен – не просто посада для однієї людини. Тут важливо наповнити сенсом і функціоналом цю посаду, надати повноваження арбітражу, контролю. Це означає, що необхідно мати структуру, бо одна людина не може розглядати десятки тисяч скарг.

Наразі значна частина скарг, які приходять до офісу омбудсмена з прав людини, надходить і до нас. І ми, як регулятор, розглядаємо ці справи по суті регулювання та функціоналу і надаємо відповіді.

В Україні НКРЕКП іноді чомусь називають”тарифною комісією” і думають, що ми маємо лише встановлювати тарифи. Хоча, якщо ви прочитаєте звіти за 2020 та 2021-й роки, то будете вражені яку кількість перевірок по скаргах споживачів ми проводимо.

На що скаржаться громадяни?

Найбільше скарг, які ми отримали у 2021 році, стосуються сфери газопостачання. Влітку були ситуації з обліком газу, коли розподільчі компанії й постачальники не приймали показники та не перераховували платіжки. За результатами розгляду великої кількості скарг, ми застосовували до постачальників штрафні санкції та зобов’язали їх зробити перерахунки.

Друге місце за кількістю скарг при розподілі газу – порушення правил приєднання до мереж. Ми часто виїжджаємо з перевіркою порушень процедури під час приєднання і врегульовуємо ці питання на користь споживача.

Топовою в цьому питанні, наразі, є Київська область, бо вона стрімко розвивається і оператори часто не справляються з виконанням тієї кількості заяв споживачів на приєднання.

Останнім часом ми дещо змінили систему моніторингу нагляду за приєднанням у сфері електроенергетики. У нас розглядається дуже багато скарг в частині несвоєчасності приєднання до електромереж, порушення термінів видачі технічних умов, порушення термінів укладання договорів обленерго. Це третій тип за кількістю скарг.

Якщо споживач належним чином описав склад порушення і надав відповідні документи, ми одразу направляємо листом вимогу врегулювати питання та повідомити регулятора. На цьому рівні вирішується десь 40-50% скарг. Коли у скарзі не вистачає документів для підтвердження факту порушень, проводимо позапланові перевірки.

Про яку кількість скарг і охоплення йдеться?

Торік, наприклад, ми розглянули близько 20 тисяч скарг і провели більше 300 перевірок по скаргах. При цьому, проводячи перевірку одного ліцензіата, ми виконуємо перевірку 15-20 скарг споживачів. І це лише про паперові фізичні скарги. Значна частина скарг обробляється територіальними підрозділами, коли люди приходять і питання вирішується на місці. Це також десь до 30-40 тисяч скарг, які не оформлюють паперово.

Раніше регулятор таку статистику не показував, але ця функція виконується, хоча і звужено. НКРЕКП наразі не має повноважень встановлювати правила у сфері тепло- і водопостачання. Їх встановлює Мінрегіон. Якби у нас була така функція, ми могли б в якості арбітру розглядати і ці скарги.

Також ми зараз не розглядаємо скарги на тих ліцензіатів, які знаходяться на регулюванні в регіонах, яким області видають ліцензії. Це, наприклад, невеликі водо- або теплопостачальники. Якщо нам передадуть ці функції арбітру, інституційно ми справимося, бо у нас є досвід. Нам знадобиться трохи розширити кількість людей у територіальних підрозділах, але не суттєво.

Ми маємо розуміти, що у монополіста завжди буде спокуса зловживати, шукати шляхи порушення правил, встановлених регулятором, але споживач повинен знати, що у нього є до кого звернутись для вирішення спірного питання.

Як ви прокоментуєте стан ринку генерації з ВДЕ? 

Я вважаю, що коли у країні визначали достатньо високий  розмір “зеленого” тарифу, то не розраховували на таке стрімке зростання потужностей, яке відбулося у 2019-2020 роках.

Ця ситуація проявила важливі речі. Структура ринку генерації електричної енергії за останні п'ять років кардинально змінилась. Ринок виробництва електроенергії, внаслідок значного підвищення “зеленої” генерації влітку, став  сезонним. 

До того ж обсяг дорогої електричної енергії  (до 5 грн за 1 кВт-год) з ВДЕ, має покриватися коштами саме в цей період. Внаслідок майже постійного профіциту середньозважені ціни в цей період низькі, тому частка для покриття різниці “зеленого” тарифу, що включається до тарифу на передачу, досить висока. При цьому “Гарантований покупець” зобов’язаний викуповувати цю енергію і продавати на певних сегментах ринку електроенергії. 

Особливо часто така ситуація повторювалась у 2021 році. Загальний обсяг енергії, з яким “Гарантований покупець” виходив на продаж на РДН, створював на цьому сегменті ринку профіцит та призводив до обвалу цін на ньому. 

Водночас значний обсяг “зеленої” електричної енергії у літній період стає особливо складним для енергосистеми в плані технічного регулювання, балансування, що також вимагає додаткових коштів. Все це збіглося з пандемією COVID-19, яка потягнула кризу споживання, і, як наслідок, кризу неплатежів та зростання боргів перед “Укренерго”.

У 2022 році ми, як регулятор, і Кабінет міністрів маємо переглянути підхід та змінити модель відшкодування “зеленого” тарифу.

Зрозуміло, що генерація з ВДЕ – це “зелена” енергія, інвестиції, і вона має розвиватись. Але дуже зважено. На мою думку, оператору системи передачі енергії (ОСП “Укренерго”) законом мали бути б надані повноваження регулювати оперативність введення в експлуатацію електростанцій з ВДЕ для різних зон.

У 2022 році ми, як регулятор, і Кабінет міністрів маємо переглянути підхід та змінити модель відшкодування “зеленого” тарифу. І можливо варто робити це не через тариф “Укренерго”, а в інший спосіб, наприклад, окремою платіжкою, як це працює в Євросоюзі. 

Крім того, варто найближчим часом випустити великих промислових  виробників відновлюваної енергії на вільний ринок, вивести їх з балансуючої групи “Гарантованого покупця”, встановивши для них правила проведення аукціонів. Ця дія дозволить значно підвищити конкуренцію на РДН та дозволить виробникам електричної енергії з ВДЕ самостійно будувати свою торговельну стратегію для забезпечення своєчасної окупності інвестицій. 

Які завдання з розвитку енергоринку стоять перед НКРЕКП?

Перед нами зараз стоїть ключове завдання з внесення змін до правил ринку електричної енергії, які не дозволяють маніпулювати на ринку.

Наголошую, що у нас висококонцентрований ринок, який має певні монопольні групи. Тому ми вже напрацювали зміни до правил ринку, які не дозволяють зловживати на тих чи інших сегментах ринку тим чи іншим учасникам.

Наразі ми готуємось ввести поняття щодо поведінки з ознаками маніпулювання та визначити відповідальність за такі дії.

Крім того, ми очікуємо прийняття закону №5322 про імплементацію REMIT – прозорість та доброчесність енергетичних ринків. Складність у тому, що коли ми розкрили ринки електричної енергії, своєчасно не було імплементовано Регламент (ЄС) №1227/2011. Тому зараз ми бачимо проблемні питання у тому, що регулятор на лібералізованому розкритому ринку не має повноважень застосовувати швидкі дії до тих порушників, які зловживають на ринку, бо не можемо оперативно отримувати від них дані. Якби це було прийнято, ми могли б швидше реагувати на ситуацію: призупиняти поведінку цих учасників, застосовувати до них певні санкції.

Важлива частина питань – перегляд розміру санкцій. Коли був прийнятий закон про ринок електричної енергії, санкції для порушників правил на ринку були визначені законом на рівні 1,7 млн грн. Але деякі порушники, від яких ми не можемо отримати оперативну інформацію, можуть через зловживання за декілька днів заробити від 20 до 30 млн грн і зникнути з ринку. Тому система санкцій має серйозно розширюватись і має зрости відповідальність. 

Отже, закон щодо запобігання зловживанням на оптових енергетичних ринках – дуже важлива реформа і, відповідно, коли буде прийнято закон, ми, як регулятор будемо імплементувати в ринок ці норми.

Серед важливих змін, що стосуються ринку газу – перехід на енергетичні одиниці. Закон прийнятий, тепер завдання на цей рік – прийняття нормативної бази.

Ще одне із ключових завдань в частині синхронізації системного оператора з енергосистемою ЄС – приведення нормативних актів у відповідність до правил транскордонної торгівлі, правил проведення спільних дій.

А після того, як відбудеться технічна синхронізація, нагляд та вдосконалення відповідальності операторів систем передачі стосовно сертифікації. НАК “Укренерго” ми вже сертифікували, тепер маємо наглядати, розширювати свої повноваження, нормативну базу.

Також одне із таких ключових завдань у планах на 2022 рік: посилення відповідальності за неякісно надані послуги під час розподілу електричної енергії, посилення відповідальності та розробка стандартів роботи кол-центрів. Вже у лютому ми почнемо схвалювати ці документи. 

Відповідно продовжимо роз’яснювальну роботу, комунікаційну компанію зі споживачами і розгляд скарг та врегулювання. Звичайно ми, як регулятор, сподіваємось на дієві правила і санкції, щоб монополісти не зловживали. Тоді в нас дійсно буде менше роботи і будуть більше задоволені споживачі.

Чи стикаються члени НКРЕКП із втручанням у свою діяльність?

Ми, як регулятор завжди працюємо під певним тиском: під тиском суспільної думки, під тиском наших власних зобов’язань перед собою і нашими посадами. Я б не назвала це втручанням.

Але торік, коли ми відновлювали стимулююче тарифоутворення, і була проблемна ситуація на ринку електроенергії, певні компанії з монопольним впливом через свої телеканали чинили  тиск на нас. За головою НКРЕКП постійно їздили бригади журналістів, у нас біля офісу чатували люди, і ми, як члени комісії, були під постійним наглядом не тільки журналістів, а й якихось незрозумілих людей. Потім групи людей, явно зацікавлених у тому, щоб наш склад припинив своє функціонування, чинили тиск через величезну кількість судових рішень про наше ніби незаконне призначення, намагалися скласти протоколи НАЗК про корупцію. 

Але вони не розрахували, що коли людина йде на подібну посаду, вона бере на себе відповідальність з самого початку. Є два елементи захисту, це адвокати, і ми, як команда. Тримаємося разом, підтримуємо одне одного, також є постійна  підтримка наших близьких. Так, це створює особистий дискомфорт, бо формуються умови, коли людина має боятися, має щось не те робити. Хоча це відбувається постійно, я за два роки не те що звикла, я адаптувалася до цих умов.

Як держава, на вашу думку, може сприяти інвестиціям в українську енергетику?

Для того, щоб інвестиції приходили в енергетику, енергетика має бути з грошима. Мають бути стабільні інституції, стабільна державна політика у сфері енергетики, стратегія розвитку енергетичної галузі, стратегія розвитку напрямків виробництва з тих чи інших джерел, а також розвиток потужностей, що генерують, балансують та акумулюють енергію. І коли це все станеться, інвестиції прийдуть в Україну. 

Мені здається, що у нас у країні достатньо власних ресурсів. Часто інвестиціями може бути зважений підхід до стимулюючого тарифоутворення, як показує приклад операторів системи розподілу. Тут потрібна стратегія, відповідальність усіх сторін. Тоді інвестори побачать гарантії повернення вкладеного власного капіталу і інвестицію прийдуть у цю сферу.

 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”