Banner map ukr

Опалювальний сезон: нас зігріють чи “нагріють”

10 листопада 2020Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”
Опалювальний сезон: нас зігріють чи “нагріють”

Місцева влада може вирішити проблеми тепловиків за рахунок підняття тарифів

В Україні розпочався опалювальний сезон. І хоча тепла погода дозволяла пустити тепло в житлові будинки принаймні на два тижні пізніше, проте вже з 15 жовтня стали теплими батареї в Харкові, Рівному та Хмельницькому, з 16-го Києві, Львові та Сумах, із 22-го Чернівцях. Найпізніше 30 жовтня увімкнули тепло в будинках Дніпра. Таке не надто економне витрачання дорогого ресурсу можна пов’язати як з виборами, так і з рекордними запасами газу та вугілля, про що заявив президент Володимир Зеленський. “Українська енергетика” з’ясувала в експертів, чи означають такі запаси, що опалювальному сезону ніщо не загрожує, а також якими будуть ціни на тепло.

Газ як основна складова опалювального сезону

 

На початку жовтня уряд традиційно відрапортував, що країна готова до опалювального сезону. Були закінчені всі заплановані роботи на підприємствах, які виробляють теплову енергію, тепломережах, теплових пунктах, системах опалення, усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду. Однак основним фактором, від якого залежить опалювальний сезон, є достатні обсяги газу та вугілля, необхідні для виробництва тепла.

“Цього року ми гарно підготувались, накопичені запаси вугілля та газу в нас рекордні”, – заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль. 

За даними Міненерго, станом на 1 жовтня запаси вугілля на складах становили 2,9 млн тонн. Це на 1,6 млн тонн більше в порівнянні з аналогічним періодом минулого року (219,8%). Запаси газу в підземних сховищах дорівнювали 27,8 млрд куб. метрів, або 136,5% проти відповідного періоду 2019 року. На 16,6 тис. тонн більше було накопичено також мазуту, а саме 48,1 тис. тонн (152,8%).

“Безперечно, рекордні запаси газу у вітчизняних сховищах є плюсом цьогорічного опалювального сезону. Вони заповнені на 92%. Крім того, у європейський газосховищах та сама ситуація”, – констатує Євген Нацвін-Степанов, перший заступник голови правління Асоціації постачальників енергоресурсів.

Такі запаси були накопичені насамперед завдяки значним залишкам палива із попереднього опалювального періоду, а також - можливості закупити дешевий газ навесні та влітку. Отже, котельні, ТЕЦ і ТЕС не опиняться без основного ресурсу для вироблення тепла. Проте важливо, якими будуть ціни на газ для тепловиків.

Зі слів Євгена Нацвіна-Степанова, норми Положення про покладання спеціальних обов’язків (ПСО) залишилися чинними для виробників теплової енергії до 1 травня 2021 року. Що це означає?

“Ціна на газ для таких виробників залишатиметься регульованою, як і в попередньому опалювальному сезоні. Водночас, варто зазначити, що формула формування ціни на природний газ, передбачена даним Положеннями, є оновленою. Тепер ціна на блакитне паливо для виробників теплової енергії буде залежати від цінових коливань на європейському газовому хабі TTF”, – додав співрозмовник.

Як результат бачимо, що в жовтні газ для ТКЕ, який постачається “Нафтогазом” у рамках ПСО, подорожчав на 24%.

"За період, який використовується для розрахунків, котирування на природний газ у Європі зросли у порівнянні з вересневими цінами на 26% через підвищення попиту. Проте, завдяки значним запасам у підземних сховищах газу в Україні, ціна газу для виробників тепла у жовтні зросла порівняно з минулим місяцем на 24%", – пояснили подорожчання в “Нафтогазі”.

Підвищенням цін обурений Олександр Сергієнко, директор Аналітично-дослідницького центру “Інститут міста”.

”Нафтогаз” забив сховища дешевим газом, проте тепер голова цієї компанії заявляє, що вони будуть орієнтуватися на європейські ціни, і що в опалювальний сезон ціна газу  зросте. Отже, дешевий газ продаватимуть задорого. Відповідно, централізоване опалення буде дорогим", - наголошує експерт.

Борги та їх вплив на опалювальний сезон

 

Чергове подорожчання “блакитного палива” для ТКЕ не може не турбувати, враховуючи вже існуючу значну заборгованість тепловиків за газ. За даними голови правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, станом на початок жовтня 2020 р. вона становила 37 млрд грн. Якщо підприємства досі винні таку суму, то звідки братимуть кошти, щоб платити за газ, який тепер коштує на 24% більше?

За даними НАК “Нафтогаз України” на 3 листопада 2020 року, 36 підприємств теплоенергетики можуть зірвати опалювальний період, оскільки мають суттєву заборгованість.

“На сьогодні майже 40 підприємств теплокомуненерго мають величезну заборгованість перед НАК “Нафтогаз України”, – каже Євген Нацвін-Степанов. – Звичайно, це може зірвати опалювальний сезон і залишити українців без тепла. Йдеться про штучно створену проблему боргів між учасниками ринку природного газу за період дії ПСО”. 

Для того, щоб оцінити катастрофічність цих боргів, експерт вважає за необхідне  проаналізувати причини їх виникнення. Основною, на його переконання, є неефективне тарифне регулювання виробників теплової енергії з боку відповідних органів влади (державного та місцевого рівнів). Зокрема несвоєчасність перегляду тарифів, а також невідповідність реального й тарифного обсягу реалізації теплової енергії.

Якщо проблема боргів не буде вирішена, опалювальний сезон 2020-2021 у окремих населених пунктах може опинитися під загрозою”, – вважає співрозмовник.

Звідки взялися ці борги, пояснює Роман Ніцович, директор з досліджень аналітичного центру “DiXi Group”: “Ми знаємо про існування такого тренду: розрахунки населення взимку є невисокими, проте протягом наступних весняних і літніх місяців населення погашає сформований борг, і рівень оплати становить вище 100% від нарахувань. Інша річ – особливості оплати за тепло бюджетними та комунальними установами, оскільки це зумовлено специфікою бюджетного процесу, публічних закупівель”. 

Отже, борги утворилися і через певну процедуру, яку треба пройти, перш ніж комунальна, бюджетна установа чи підприємство оплатить рахунок від теплопостачальної компанії. У зв’язку з цим, зі слів експерта, рівень оплати тепловиків за газ зазвичай становить нижче 90%. А це не дає право більшості із цих компаній на отримання газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов’язків.

“Тому уряд в різний спосіб регулював це питання, наприклад, штучно знижуючи норматив розрахунків для того, щоб ці підприємства не потрапляли в “чорний список” від “Нафтогазу” й могли отримати газ для початку опалювального сезону”, – зазначає Роман Ніцович.

Зокрема для підприємств ТКЕ, які знаходяться в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), рівень розрахунків на період опалювального сезону був знижений до 78%. Для державних ТЕЦ, які перебувають в управлінні Фонду держмайна, – до 60%. 

“Тобто в нас є ліберальний ринок газу, але в той же час дуже зарегульоване питання споживання газу теплопостачальними організаціями”, – каже експерт DiXi Group. 

“Якщо ми візьмемо сьогодні фінансово-господарську діяльність будь-якого теплокомуненерго, то воно використовує газ, який постачають на підставі окремого рішення уряду про забезпечення стабільного постачання енергоносіїв в опалювальний сезон. Водночас фінансові зобов’язання таких підприємств ніхто не скасовував”, – зауважує Максим Білявський, провідний експерт з енергетичних питань Центру Разумкова.

Ще одним прикладом зарегульованості є запровадження так званих розподільчих рахунків для вирішення проблеми заборгованості. 

“Офіційно вони називаються поточними рахунками зі спеціальним режимом використання, – пояснює Роман Ніцович. – Їх суть в тому, щоб в автоматичному режимі перераховувати кошти, які надходять як плата за тепло від споживачів, та автоматично розподіляти їх на користь різних суб’єктів ринку. Зокрема – постачальника газу, оператора ГТС, оператора відповідної газорозподільної мережі. На кожен місяць регулятор, відповідно до встановленого порядку, визначає нормативи перерахування, тобто певний відсоток, який має йти в автоматичному режимі на рахунки певних суб’єктів ринку (постачальників та операторів)”. 

Водночас, як пояснює експерт, регулятор визначає частку, яка має залишатися на рахунку теплокомуненерго, щоб воно мало кошти на зарплати, поточні ремонти, роботу аварійних бригад тощо. І така система існує приблизно 10 років. 

“Таким чином держава хотіла уникнути ситуації, коли теплокомуненерго притримують гроші в себе і не розраховуються. Однак навіть за такої дуже зарегульованої, адміністративно керованої системи проблема з розрахунками залишається”, – констатує Роман Ніцович. А це, своєю чергою, робить непередбачуваним перебіг опалювального сезону. 

“Намагання урядом розділити газ на виробництво електрики та на виробництво тепла не витримує жодної критики, – зазначає Олександр Сергієнко. – Адже теплоцентралі одночасно виробляють тепло й електроенергію. Це не окремі процеси”. 

Експерт пояснює, що для отримання тепла та електроенергії спалюється один і той самий газ, який надходить по одній трубі. Спочатку виробляється пара. Вона йде на турбіну, де генерується електрика. А після цього цією ж парою нагрівають теплоносій.

“Запроваджене розділення є штучним і незрозумілим”, – додає співрозмовник.

Що робитимуть з боргами тепловиків?

 

На думку експерта DiXi Group, питання з боргами буде вирішено через укладання певних графіків погашення заборгованості або угод про реструктуризацію боргів. Інший шлях – перегляд урядом нормативів або прийняття інших змін до положення про ПСО. 

“Як приклад, кілька тижнів тому урядом було прийнято рішення, яке стосується ТЕЦ. Воно направлене на те, щоб розділити систему оплати за газ, який використовується для генерації електроенергії, від оплати за паливо, що йде для генерації тепла. Умовно кажучи, тепер буде виокремлено розрахунок за газ, який іде на потреби теплопостачання, тобто для теплогенерації. У той же час, що робити з розрахунками, які стосуються електрогенерації, – не зовсім зрозуміло. Однак таким чином уряд нібито спростив можливість отримання газу теплоцентралями”, – каже Роман Ніцович. 

Отже боргова проблема знову буде вирішуватися адміністративним шляхом. Це, переконаний експерт, не дуже подобається “Нафтогазу”, оскільки в його клієнтів є підстави не розраховуватися за паливо своєчасно. Відтак “Нафтогаз” отримує менше “живих” грошей за поставлений газ. У контексті ситуації навколо фінансового стану компанії (після того, як був відокремлений бізнес із транспортування й транзиту газу) її прибутковість суттєво зменшилась. Тепер може виникнути необхідність знову підтримувати “Нафтогаз” із бюджету. Крім того, компанія може припинити виходити на ринки запозичень у таких, не зовсім вигідних для неї, умовах.

Врегулювати ситуацію з боргами тепловиків, додає Роман Ніцович, можна також через місцеві органи влади. Адже вони по суті є власниками теплокомуненерго, бо управляють комунальною власністю. 

“У місцевого бюджету є можливість виділяти цільову дотацію або поворотну фінансову допомогу на користь теплокомуненерго і таким чином врегульовувати ситуацію з розрахунками за газ. Це той шлях, який “Нафтогаз” вважає найбільш оптимальним. Однак, з іншого боку, місцеві органи влади оперують обмеженими бюджетними ресурсами, тому можуть переглянути тарифи на тепло в бік їх збільшення”, – додає співрозмовник.

“Загрозливу ситуацію з боргами можна нейтралізувати належною тарифною політикою з боку органів влади, а також їх активним модеруванням процесу реструктуризації вже існуючої заборгованості виробників теплової енергії перед боржниками, – переконаний представник Асоціації постачальників енергоресурсів. – Також одним із варіантів для того, щоб опалювальний сезон пройшов без проблем у кожному регіоні, місті, а також щоб спало соціально напруження, влада повинна якнайшвидше розглянути та прийняти проєкт Закону України про внесення змін до Закону України “Про ринок природного газу” та інших законів щодо забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу (№3800-1)”.

Максим Білявський зауважує, що кожне теплопостачальне підприємство має свою історію накопичення заборгованості, й умовно списати всім борги за допомогою одного кліка мишкою буде неправильно. 

“Я вважаю, що взагалі має бути державна цільова програма із відновлення беззбитковості теплокомуненерго. Проте перша короткострокова задача – не допустити, аби в цьому опалювальному сезоні люди залишилися без тепла. Думаю, що з цим викликом уряд країни впорається”, – каже експерт. 

Якими будуть тарифи на тепло

 

Максим Білявський зауважує, що всі ліцензіати, які виробляють теплоносій і постачають гарячу воду споживачам, діляться на дві умовні групи. До першої входять ті, яким тарифи встановлює НКРЕКП, до другої – ліцензіати, яким тарифи встановлюють органи місцевого самоврядування. Яким чином ці органи формують тарифи?

“Більшість тарифів встановлюється місцевими органами влади. Звісно, вони мають враховувати поточний чи прогнозований рівень цін на газ”, – зауважує Роман Ніцович.

“Фактично чек на теплоносій залежить від вартості природного газу, оскільки блакитне паливо в тарифі за тепло складає 80%. Решта 20% економічних складових у структурі тарифу – це амортизаційні відрахування, заробітна плата, відрахування на інвестпрограму, програму капітальних ремонтів, модернізацію обладнання тощо. Чи залежить вартість теплоносія від ціни вугілля? Залежить, але незначно. Йдеться про окремі випадки, коли котельні працюють не на природному газі, а використовують тверде паливо. Крім того, на тарифи впливають політичні фактори. Йдеться про політичну волю регулятора або органів місцевого самоврядування підвищити ціни на постачання теплоносія чи гарячої води”, – каже експерт Центру Разумкова.

Він зауважує, що в 2017-2018 роках органи місцевого самоврядування збільшували тарифи на тепло навіть в умовах стабільної ціни на газ. Для прикладу, в Дубно тарифи зросли за сезон на 33,9%, у Житомирі – на 12,2%, у Дрогобичі – на 28,7%. 

Вартість “блакитного палива” може зрости не лише через сезонність. Мінрегіон зауважує, що тарифи тепловиків вже не змінювалися кілька років. 

“НКРЕКП буде проводити процедуру зміну тарифу щонайменше два місяці, а органи місцевого самоврядування можуть зробити це менше, ніж за місяць, – зауважує Максим Білявський. – Але і в першому, і в другому випадку, думаю, що цього не буде відбуватися, тому що в структурі тарифів ТКЕ 80% газу куплено за ціною, яка вища за нинішню ринкову”. 

Яким буде мінімальна ціна за тепло в цьому сезоні? На думку експерта, вона становитиме 1100 грн за гігакалорію без ПДВ. “Фактично на сьогоднішній день немає ні економічних, ні політичних причин підвищувати тарифи”, – вважає він.

За його прогнозами, середній чек по країні за опалення трикімнатної квартири орієнтовно складатиме в цьому сезоні 1 323 грн, а за гаряче водопостачання – 300 грн. Йдеться про трикімнатну квартиру площею 60 кв. м, тобто про середній метраж квартир у будівлях, які були введені в експлуатацію в 70-80 роки минулого століття і яких за статистикою більшість. Проте в Києві середній чек за опалення складатиме 2100-2200 грн, тобто фактично платіжки не зміняться, каже Максим Білявський. 

Іншої думки Євген Нацвін-Степанов: “Виходячи із прив’язки ціни блакитного палива для виробників теплової енергії до імпортного паритету, який може коливатись, у пік опалювального сезону є ймовірність здорожчання газу на 15-20%. Щодо тепла, то з 1 жовтня його постачальники отримали право кілька разів на рік переглядати тарифи, коригуючи їх відповідно до ринкових цін на газ. Тобто, якщо буде дорожчати газ буде дорожчати й опалення”.

“У принципі тарифи можна легко прогнозувати, оскільки регульовані ціни на газ у нас прив’язані до імпортного паритету, тобто ми можемо відштовхуватися від котирувань на європейських хабах, – розповідає Роман Ніцович. – Зокрема від форвардних контрактів, які є певним орієнтиром щодо того, якою може бути ціна на ринку, наприклад, за кілька місяців, включно до закінчення опалювального сезону. Проте, як бачимо, “Нафтогаз” бере до уваги також динаміку українського ринку (певні котирування на нашому ринку). Сезонність в ціні на газ зберігається так само, як і в Європі. Зимовий газ дорожчий, ніж літній”.

Саме тому “Нафтогаз” підвищив оптову ціну газу в жовтні для виробників теплоенергії (яким паливо постачається в рамках ПСО) на 24%. Вона становить 5374,1 грн за тисячу кубометрів (без урахування ПДВ та витрат на транспортування й розподіл). Однак яким буде реальний тариф, – залежить від місцевої влади.

“Питання “яким буде тариф” все рівно зберігається, тому що зазвичай місцеві органи влади не дуже охоче йдуть на підвищення, і наразі не всі тарифи теплопостачальних підприємств відповідають реальному рівню витрат. Ми розуміємо, що ці фактори частково є політичними, бо впливають на позицію міського голови. Крім того, ми розуміємо, що якщо включати в тарифи всі витрати, в тому числі спричинені неефективністю теплових мереж, то суми в платіжках будуть серйозно зростати, а це буде ускладнювати і без того непросту ситуацію з оплатою”, – пояснює Роман Ніцович. 

Чи можливо запровадити оптимальні тарифи, які би враховували всі зазначені нюанси?

“Оптимальна модель – це та, яка покриває всі витрати, а також дозволяє вчасно розраховуватися за поставлений газ та інші товари й послуги, передбачені структурою ринку. Зокрема своєчасно платити зарплату, оновлювати певний парк техніки, вкладати кошти в модернізацію мереж. Тобто це також ті витрати, які необхідні для теплоенерго. Тому я вважаю доречною певну динамічну формулу тарифу. Або як варіант – перейти на двоставкові тарифи. Це коли є певні фіксовані та певні змінні витрати, які залежать в тому числі від ціни енергоресурсів, навіть якщо вони постачаються на регульованих умовах”, – каже Роман Ніцович.

Таким чином, опитані нами експерти вважають, що проходження нового опалювального сезону найбільше залежить від вирішення урядом проблеми заборгованості підприємств теплокомуненерго за газ. Вони можуть бути реструктуризовані або погашені вкотре за рахунок дотацій із місцевих бюджетів. Однак оскільки коштів на місцях бракує, то проблему можуть вирішити за рахунок підвищення тарифів на тепло. Причини для цього є завжди, вважає частина наших співрозмовників. По-перше, тому що коливається регульована ціна газу (хоча у сховища закачано паливо за найнижчими цінами). По-друге, постійно змінюється вартість робіт і послуг. По-третє, не в усіх випадках тарифи покривають всі витрати теплопостачальних підприємств. З іншого боку, ці витрати можуть бути великими через неефективну діяльність тепловиків. У підсумку, людям залишається сподіватися на зважені рішення органів місцевої влади, які встановлюють тарифи для більшості споживачів.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для “Української енергетики”

 

 

 


Banner index 250 2