Падіння цін на нафту може закінчити війну в Україні
Як ринок впливає на країну-агресора?
Цими днями нафта Brent впала нижче 70 доларів за барель – найнижче за більш ніж 2,5 роки вперше з грудня 2021 року.
Лише за один день нафтові ф’ючерси подешевшали майже на 4%, за два тижні втратили в ціні близько 15%, а відносно показників літа – понад 20%. У результаті ринок повернувся майже у 2021 рік, коли вартість бареля Brent коливалася між 60 та 70 доларами.
Максимальні значення ціни показали в перші тижні вторгнення РФ в Україну: 7 березня 2022 року котирування Brent злітали до 139 доларів за барель. Аналітики стверджують, що на ринок нафти тиснуть дві найбільші економіки світу – Китаю та США – через свій економічний спад. Також ринок очікує, що ОПЕК+ збільшить видобуток нафти вже до кінця цього року, і ряд аналітиків, включаючи таких маститих, як Morgan Stanley, уже прогнозують профіцит нафти на ринку наступного року.
Падіння цін на нафту призвело до того, що доходи Росії від продажу нафти впали до найнижчого рівня з лютого. Це свідчить про проблеми, з якими стикається Москва за умов ослаблення світового ринку. Внаслідок падіння головна російська нафта марки Urals знову опустилася до порога 60 доларів за барель, який група G7 намагалася встановити для Кремля. За даними Argus Media, у п'ятницю нафта марки Urals у російських портах Балтії торгувалася в середньому за $60,12. Середні чотиритижневі обсяги сирої нафти на тижні знизилися до 3,13 млн барелів на день, що на 30 000 барелів на день менше, ніж у попередній період, – такі дані наводить видання Bloomberg.
Коливання світових цін не є проблемою. Тут варто звернути увагу на те, що країни ОПЕК+ роблять висновок: стратегія обмеження видобутку та експорту працює не надто добре. На якомусь етапі, коли виникли дуже сильні коливання, ця стратегія спрацювала на стабілізацію ринку, але зараз вона неефективна. Оскільки глобальні процеси не стоять на місці – скажімо, той же Китай робить ставку на відновлювальну енергетику та електромобілі, а Росія, як "країна-бензоколонка" фактично втратила європейський ринок.
Крім того, практично всі країни ОПЕК критично залежать від експорту нафти, оскільки, по суті, є моноекономіками. І бюджети цих країн верстаються з дедалі більшими труднощами.
Тому цілком імовірно, що в якомусь майбутньому стратегія зміниться на прямо протилежну: виробники просто скасують обмеження і почнуть продавати нафту по факту. Тим більше, що всі обмеження ОПЕК б'ють передусім по країнах-учасницях картелю, а заробляють на всьому цьому США, які ні в яких угодах не беруть участь, але користуються всіма перевагами. Оскільки саме США сьогодні – провідний виробник нафти, то ОПЕК фактично створює для США максимально сприятливі умови на шкоду собі.
Якщо обмеження будуть зняті, постраждають країни з низьким розвитком технологічної бази (Венесуела, Нігерія, Росія, Лівія) та країни, які перебувають під політичними санкціями (Іран, Росія, Венесуела, Лівія). Інші зможуть "брати" не ціною, а обсягами. Це ризик, оскільки ніхто не може прогнозувати, який у результаті буде баланс вигоди. Але нинішня ситуація однозначно стає дедалі гіршою для країн, що входять до системи угод ОПЕК+. Не сказати, що це погіршення велике, але тенденція саме така.
Саме це може стати катастрофою для Кремля, оскільки до такого розвитку подій він точно не готовий, а головне – у нього взагалі немає інструментів, щоб якось згладити проблеми, що виникають у такому разі.
Ідея Трампа про 40 доларів за барель нафти тільки виглядає маячнею і несерйозною пропозицією. Лише днями Трамп заявив, що зупинить бойові дії між Росією та Україною, знизивши ціну на нафту до 40 доларів. За його словами, це створить у Росії бюджетний дефіцит такого розміру, що вона буде змушена закінчувати воювати на стадії "як є".
Насправді Трамп має можливість поставити таке завдання і вирішити його - через розвал системи угод ОПЕК+. Тоді, дійсно, ціни на нафту впадуть, і проблеми російського бюджету просто не дадуть змоги продовжувати далі ні так зване "СВО", ні політику агресивної експансії загалом.
Загалом же нафтогазовий бізнес зараз переживає не найкращі часи.
Китай стрімко нарощує потужності ВДЕ, причому в темпах, що перевищують темпи введення цих потужностей у всьому світі. До речі, цим пояснюється небажання китайців займатися історією із Силою Сибіру-2. Путін так і не зміг вмовити Сі Цзиньпіня займатися цим проєктом. Можливості ОПЕК щодо регулювання ринку через обмеження видобутку та експорту майже вичерпані. А подальші скорочення загрожують уже самим країнам ОПЕК, які перебувають на межі бюджетних дефіцитів. Тож не виключено, що коли провідні країни картелю дійдуть висновку, що політика обмежень не працює, вони перейдуть до прямо протилежної стратегії, викидаючи на ринок все, що можуть. Американці продають взагалі все, не зважаючи ні на кого.
А от російське керівництво й досі стверджує, що "санкції їм не шкодять" і періодично випускає Дмитра Мєдвєдєва з погрозами, доки російське суспільство марно чекає, що європейці замерзнуть без їхніх енергоресурсів. І це замість того, аби об’єктивно дивитися на речі. Схоже, Кремль в очікуванні замерзаючої Європи сам себе заганяє у пастку, ведучи свою експансію за рахунок енергоносіїв.
Автор: Юрій Атанов
