Стрімке підвищення газових платіжок підштовхує українців до пошуку рішень, як зменшити свої комунальні платежі. Найпростіший шлях до цього – розібратися в роботі газового ринку та змінити постачальника блакитного палива на більш вигідного. А якщо додати до цього базові заходи з термомодернізації помешкання, то у підсумку платіжка може знизитися ледь не вполовину.

Разом з тим, багато хто і досі не знає про газовий ринок та його переваги. Багато хто також не розуміє, чим займаються облгази, а чим – постачальники газу; кому скаржитися на зловживання; скільки має коштувати український газ та які витрати можна оптимізувати, а з якими доведеться миритися.

"Українська енергетика" взялася розібратися у цьому всьому спільно з експертами аналітичного центру DiXi Group.

 

Куди подівся газ власного видобутку?

 

В Україні газ видобувають як приватні компанії, так і державне АТ "Укргазвидобування" (дочка "Нафтогазу"). Частка "Укргазвидобування" у структурі вітчизняного видобутку значна. За словами президента DiXi Group Олени Павленко, компанія видобуває біля 70% всього газу в Україні, весь цей обсяг йде виключно на потреби населення. Приватні ж видобувники можуть продавати свій ресурс будь-кому, з ким укладуть відповідні контракти.

Якщо промоніторити ціни на ринку, то легко побачити, що газ від "Укргазвидобування" продається для населення за найнижчими цінами (на разі продавцем цього ресурсу є "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"). Але майже безкоштовним цей газ бути не може.

"Якщо компанія буде продавати газ лише за собівартістю, не буде коштів на пошук нових покладів газу і на розвиток, і з  часом розвідані родовища закінчаться. Але в уряду має бути механізм, щоб не дозволяти видобувному бізнесу виставляти завищені ціни. Поки що найкращий механізм контролю є ринок - у тих, хто продає товар за завищеними цінами, його не будуть купувати", - каже Олена Павленко.

Як анонсували в уряді, з квітня "Укргазвидобування" буде зобов’язане продавати газ не лише "Нафтогазу", але й будь-якому постачальнику газу для населення. У Міністерстві енергетики впевнені, що це дасть можливість сформувати реальну ринкову ціну газу для населення. При чому, за умовами уряду, цей газ має продаватися постачальникам "на умовах не гірших, ніж для НАК "Нафтогаз України". Якщо це рішення буде справді реалізоване, на ринку з’явиться багато відносно дешевого українського газу, і це спонукатиме постачальників тримати низькі ціни на газ, щоб бути конкурентними. Чим більше постачальників пропонуватимуть газ за привабливими цінами, тим більший вибір буде у населення. У постачальників з’явиться додатковий стимул конкурувати не лише ціною, але й додатковими послугами для своїх споживачів.

 

Як дізнатися, у кого купувати газ? Що робити, якщо права споживача порушуються? 

 

Щоб дізнатися, у кого кращі ціни та умови, споживач може використовувати сервіс для порівняння продавців газу – "Газотека". Цей ресурс дає можливість вибрати кращу пропозицію, виходячи з обсягу річного споживання домогосподарства та наявних у його регіоні компаній. При виборі варто врахувати репутацію, історію скарг до компанії, відгуки споживачів, - для цього також варто скористатися "Газотекою", оскільки вона містить верифіковані, надійні відгуки користувачів, які вже пройшли шлях зміни постачальника.

Утім, постачальники не завжди легко прощаються зі своїм клієнтом. Широко відомі випадки, коли за спробу змінити продавця газу споживач отримував погрозу від пов’язаного з цим постачальником облгазу (оператора газорозподільної мережі) про відключення газопостачання.

"Якщо ви бачите ознаки зловживань з боку облгазу, найкращими рішеннями є скарга до регулятора, а також збір матеріалів для звернення в суд. Що стосується звернення до суду, - в Україні вже є прецеденти перемоги споживачів стосовно нарахувань “температурних коефіцієнтів”. Крім того, у Львівській області є також прецеденти скасування надуманих штрафів за зрив газових пломб - за допомогою юристів. Відтак, радимо в будь якому випадку документувати всю взаємодію з компанією, яка зловживає своїм становищем. Це означає, що при підозрі в порушенні, потрібно надіслати запит на ім’я керівника компанії, де попросити дати детальний опис підстав та дій, які призвели до проблемної ситуації", - розповідає менеджер з роботи зі споживачами DiXi Group Вікторія Ткачук.

Щодо регулятора, поскаржитися на дії облгазу можна, подавши відскановане і підписане звернення на ім’я голови НКРЕКП.

"У зверненні обов’язково вкажіть адресу, номер договору з компанією, контактні дані (зразок). Надіслати скаргу можна на електронну адресу [email protected] або на фізичну адресу 03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19 тел. (044) 204-48-27. Подати скаргу також можна через мобільний додаток "Енергетика Онлайн", розділ "Повідомити про зловживання". Відповідь компанія зобов’язана надати протягом 45 днів поштою, телефоном або шляхом зменшення наступного рахунку. Якщо Ви не отримаєте відповіді вчасно, сума компенсації подвоюється", - зазначає Вікторія Ткачук.

За її словами, уже залишені у мобільному додатку скарги дозволяють аналітичному центру DiXi Group промоніторити ситуацію зі споживацьким досвідом. Наприклад, можна зробити висновки, що нові постачальники всіляко прагнуть поліпшити клієнтський досвід і, наскільки видно зі скарг, не вдаються до "закріпачення" клієнтів. Тож наразі скарги стосуються переважно дій природних монополій – облгазів.

"Загалом, якщо говорити про причини, які змушують українців скаржитися на постачальника газу або електроенергії, - це передовсім порушення в нарахуваннях платіжок, перепади напруги, зловживання при підключеннях, а також інші порушення стандартів якості послуг. Примітно також, що українці дуже мало знають про те, що мають право на компенсацію у разі, якщо компанія порушує встановлені регулятором терміни надання послуг (стандарт по газу, по електроенергії). Попри те, що суми є незначними, це дуже дієвий інструмент впливу", - коментує експерт.

 

Чому не можна просто змінити облгаз так само, як – постачальника газу?

 

Постачальник газу – це продавець ресурсу. Ним може бути хто завгодно, хто відповідає ліцензійним умовам та володіє клієнтською базою – хоч "Укрпошта", хоч енергозбут. Постачальників на ринку може бути будь-яка кількість, усі вони конкурують за клієнта та пропонують різні пропозиції, диференційовані за цінами та переліком послуг.

А ось облгаз – це оператор газорозподільчої мережі, яка може бути тільки одна. Облгази належать до "природних монополій", які регулює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ця ж комісія встановлює тарифи для облгазів.

"У цьому секторі неможливо створити ринок, немає сенсу будувати кілька трубопроводів одночасно для конкуренції. Тому це завдання для регулятора – оцінити витрати компанії, яка розподіляє газ і призначити тариф, який, з одного боку, дозволить підтримувати “трубу” в робочому стані, з іншого - буде справедливим щодо споживача", - зазначає Олена Павленко.

Як розповів менеджер з організації консультативних послуг в сфері аналітичної діяльності DiXi Group Богдан Серебренніков, тарифи всіх операторів ГРМ розраховуються згідно з Методикою визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу. Компанії подають необхідні документи на розгляд та затвердження регулятору.

"Завданням НКРЕКП є їх перевірка на відповідність встановленим нормам та оцінка обгрунтованості економічних розрахунків, у т.ч. величини виробничо-технологічних витрат (ВТВ)", - відзначає Серебренніков.

У Методиці закладений механізм, що передбачає стимулювання ліцензіатів до економії. Наприклад, у разі скорочення ВТВ оператори ГРМ мають право використовувати тарифну виручку, отриману за рахунок такої економії, для фінансування підвищення заробітної плати працівників, виконання інвестиційної програми тощо. Але споживачі не можуть на достатньому рівні проконтролювати всі ці процеси через брак прозорості.

 

Чи може громада сама управляти своїми газорозподільчими мережами?

 

Існує поширена думка, що якби громади самостійно управляли мережами, це було б дешевше і прозоріше, ніж роблять облгази. Але тут є чимало нюансів, про які розповідають менеджер напряму відкритих даних DiXi Group Андрій Білоус та директор з досліджень аналітичного центру Роман Ніцович.

"Треба розрізняти питання “кому належать оператори систем розподілу?” і окремо “кому належать мережі?”

По першому питанню, за підсумком 2019 року у державній власності (51%+ акцій) перебувають лише 2 компанії, у комунальній - 1 компанія, решта 40 компаній знаходяться у приватній власності. Це офіційна інформація НКРЕКП, у зручному вигляді її також можна знайти на “Онлайн карті енергетичного сектору”.

Щодо другого питання, то самі мережі у більшості своїй мають змішану структуру власності. Частина з них - у державні власності, частина - у власності громад, які їх будували, відтак, уже державна чи місцева влада передають їх в користування операторам ГРМ. Вони вже на балансі громад, оператори ГРМ користуються цими активами на основі договорів господарського відання. Частина мереж належить самим операторам, і ця частка в останні роки зростає. Як відзначає DiXi Group, це досить дивна тенденція, яку необхідно вивчати НКРЕКП та контролюючим органам, оскільки мережі державної чи комунальної власності мають утримуватись за рахунок амортизаційних відрахувань - тобто їх не має ставати менше", - відзначають експерти.

Дуже часто майно оформлене неналежним чином, тож зрозуміти, що й кому належить, досить непросто. Кілька років тому уряд зробив спробу провести облік. Очевидно, на думку експертів DiXi Group, доведення цієї ініціативи до логічного кінця допомогло б краще зрозуміти, де й чиї активи.

Видається логічним, щоб громади самостійно керували тим майном, яке їм належить. Але експерти застерігають: створення громадою власного оператора у вигляді комунального підприємства не означає зниження витрат на експлуатацію та розвиток мереж.

"Більше того, таке КП має отримати ліцензію на послуги з розподілу газу, встановити дорогі прилади обліку на “кордоні” з облгазом, щоб розмежувати відповідальність, а це додаткові витрати. Зрештою, на прикладі багатьох комунальних теплопостачальних компаній можна стверджувати, що робота нових підприємств не обов’язково буде більш прозорою та підзвітною", - додають у DiXi Group.

 

То чи є реальні можливості для здешевлення розподілу?

 

В уряді запевняють, що розподіл газу подешевшає, якщо змусити облгази укрупнюватися. Чим більша компанія, тим більше у неї споживачів. З цього випливає, що витрати на утримання мереж стають дешевшими на одного споживача.

"Тарифи на розподіл розраховуються, виходячи з кількості споживачів на території та обсягів їх споживання з одного боку, і сукупних витрат на утримання мереж - з іншого боку. Тобто “щільність населення” вже впливає на утримання, відповідно, це враховано. Для, прикладу, у Києві суттєво нижча вартість розподілу з огляду на щільність розміщення споживачів та меншу протяжність газорозподільних мереж", - коментує Андрій Білоус.

Він пропонує ще один шлях для здешевлення розподілу. Але цей шлях вимагає зацікавленності від місцевої влади.

"Що, гіпотетично, можна було б робити – але це не справа одного місяця, - то це для місцевої влади залучати на свою територію бізнес, що використовує газ у своїй діяльності. Це збільшувало би загальний обсяг споживання і, відповідно, розподіл тарифного навантаження був би більш вигідним для населення при порівняно незмінних витратах на мережі", - висловлює думку експерт.

Але поки ці ініціативи лишаються лише на рівні обговорень, прямо зараз ситуацію можна було б покращити, якби НКРЕКП зробила додаткові кроки в частині збільшення прозорості витрат облгазів. За словами Богдана Серебреннікова, ця інформація зробить процес розрахунку та встановлення тарифу на розподіл більш зрозумілим, прозорим та дозволить зняти низку запитань до їх обґрунтованості. Або і навпаки – поставити.

"Зокрема, ми у своїй позиційній записці пропонуємо НКРЕКП відкрити інформацію про стан газорозподільних мереж та посилити контроль за використанням тарифної виручки. Регулятор повинен зобов’язати операторів ГРМ зробити інформацію про стан мереж публічною, а також у зручній формі викласти дані про використання тарифної виручки (передусім щодо виконання інвестиційних програм з модернізації й розвитку мереж та встановлення приладів обліку газу)", - наголошує Серебренніков.

Руслана Чечуліна, спеціально для "Української енергетики"