"Північний потік-2" поклав край прагненням ЄС до енергетичної незалежності — екс-представник Єврокомісії в РФ
Будівництво "Північного потоку – 2" наражає Європейський союз та інші європейські країни та безпрецедентні політичні, економічні та екологічні ризики. Цитує "Українська енергетика" статтю Максима Філандрова, консультанта з питань промислового та торгового співробітництва на російському ринку, екс-представника Європейської комісії у Санкт-Петербурзі, для французького видання La Tribune.
Мафіозний та войовничий до ЄС режим Путіна анексував Крим, фінансує європейські популістські партії, втручається у вибори, здійснює кібератаки, - говорить Філандров. Та найбільш помітною частиною імперіалістичної політики Кремля в ЄС є газопровід "Північний потік-2". Цей проект має величезний потенціал впливу на політику європейських країн, у першу чергу Німеччини. В умовах постійного росту попиту на енергоносії, ЄС входить у пряму залежність від російського газу на 60-70%.
Пан Філандров акцентує увагу на п’яти основних проблемах навколо трубопроводу: небезпека "Північного потоку-2" для клімату та довкілля, внутрішньополітичні ризики для ЄС, низькі торгівельні перспективи, загроза для безпеки та ПП-2 як корупційний канал.
Говорячи про ризики для екології, Філандров зазначає, що "Газпрому" вдалося внести зміни до російського законодавства, які дають зелене світло проекту, але знищують на російському узбережжі Фінського заливу значну частину Кургальського заповідника. Цей заповідник має унікальну флору та фауну, зокрема велику популяцію орлів-білохвостів.
Доведені ризики проекту і для Балтійського моря, зокрема в охоронній зоні "Натура 2000", а також вздовж всього наземного маршруту від півострова Ямал. Серйозну загрозу проект становить долі ненців-оленярів та фіно-угорським народам, які знаходяться на межі зникнення. "Північний потік-2" може просто знищити навколишнє середовище, в якому вони живуть.
Викликає подив той факт, що проект "Північний потік-2" успішно реалізовується не дивлячись на те, що 24 з 28 країн-членів Європарламенту виступають проти нього в його нинішній конфігурації. Деякі країни Центральної та Східної Європи мають всі підстави вважати, що їх зростаюча залежність від Росії робить їх вразливими перед ймовірним шантажем та гібридною агресією збоку РФ. Франція хотіла б більшої обережності збоку Німеччини у партнерських відносинах з Росією, а також більшої орієнтованості Німеччини на енергетичну незалежність ЄС. Данія, зі свого боку, здається, є останньою країною, яка загальмувала трубопровід, не видаючи дозвіл на будівництво у своїх територіальних водах.
Дослідження центру REKK, що розташований в Угорщині, говорять про ризики перезавантажень поставок газу трубопроводом та суттєвою різницею в ціні, яку отримуватимуть країни ЄС. Також дослідницький центр нагадує про досвід кризи у 2006 та 2009 роках, коли "Газпром" просто перекрив поставки газу через Україну. А у 2014-2015 роках, на замовлення Кремля, "Газпром" скоротив поставки газу по Північному потоку через Польщу, Словаччину, Австрію та Угорщину у відповідь на постачання газу з цих країн до України.
Ще один парадокс проекту "Північний потік-2" – невідповідність реальним очікуванням ринків Північно-Західної Європи. По-перше, цими потужностями "Газпром" не забезпечує поставок нових обсягів газу, а тільки перерозподіляє існуючі потоки у Балтійське море. Проект не зможе компенсувати падіння видобутку газу у Західній Європі. По-друге, газопроводи Північний потік – 1 та 2 не зможуть досягнути пікових рівнів постачання, оскільки вони розраховані на транспортування обсягів, що не регулюються. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми могло би стати інвестування у сховища, але це неминуче підвищить тариф.
Окрім постійно зростаючої залежності від Росії, громадяни країн ЄС не усвідомлюють, що цей газопровід обійдеться їм дуже дорого. За даними Німецького інституту економічних досліджень, будівництво нових газогонів для розподілу надлишків російського газу обійдеться від 0,5 до 3 млрд євро, що відобразиться на рахунках споживачів. Мова йде про додаткові трубопроводи, які знадобляться для прокачки газу з "Північного потоку–2" по новим маршрутам в Німеччині. У Центральній і Східній Європі необхідні додаткові потужності у 100 млрд кубометрів на рік, які обійдуться у десятки мільярдів євро.
