Якщо припустити, що «Газпрому» все ж вдасться переконати ЄС у доцільності проекту «Північний потік - 2», за оцінками експертів, на німецькому ринку частка російського газу може зрости до 60%, що вже є загрозою для базових правил диверсифікації постачання.
Про це йдеться в дослідженні аналітичного центру DiXi Group «Північний потік-2. Чи можна загрозу перетворити у шанс?».
Як стверджують аналітики, з огляду на відсутність будь-яких розгалужень трубопроводів по дну Балтійського моря, аварія на одному з них означатиме скорочення поставок за напрямом на 25%, а у структурі всього експорту «Газпрому» - 15% (на основі результатів 2016 року). Фактично це суперечить політиці диверсифікації: по-перше, джерело постачання – те ж саме, а змінюється лише напрямок, по-друге, з’являються нові ризики для енергетичної стабільності.
Одним із аргументів «Газпрому» на користь реалізації «Північного потоку - 2» є вартість транзиту. Тим не менше, згідно з розрахунками експертів, ціна транспортування російського газу новим газопроводом може бути вищою за український маршрут після 2020 року. Якщо залишатиметься зобов’язання «Газпрому» перед словацьким оператором з транспортування газу до 2029 року, а українські тарифи будуть не вищі за тарифи «Північного по- току», транспортувати українською ГТС буде вигідніше. Правда, для цього потрібно, щоб була виконана обіцянка «Нафтогазу», і в 2020 році тарифи на вхід/вихід для української ГТС були знижені порівняно з сьогоднішніми.
Якщо ж відбудеться значне скорочення транзиту російського природного газу українськими магістральними газопроводами до Європи, в свою чергу, ставить під питання утримання значних потужностей ГТС України. Тобто на порядку денному з’являться такі питання як демонтаж і консервація непотрібних потужностей або й цілих газопроводів, а також скорочення штату працівників оператора мережі. Чи готовий буде ЄС фінансувати український маршрут, щоб негайно запускати його у разі переривання постачання російського газу морськими газопроводу, і лише заради запуску ще однієї труби з того ж джерела постачання – питання до платників податків країн ЄС.
Завантажити дослідження можна посиланням.