Останні новини

В українському правовому полі режим Угоди про розподіл продукції (УРП) має низку суттєвих переваг, причому не лише для держави, а й для інвесторів. При цьому, значною мірою така перевага залежить від ефективності сторін в договірному процесі щодо укладення УРП.

Про це під час семінару "Нагляд за операційною діяльністю та виконанням УРП у видобувній галузі" сказав головний професор з права, Texas A&M University School of Law Гаррі Салліван.

"Відповідно до Угоди про розподіл продукції одна сторона (Україна) доручає іншій стороні (інвестору) на визначений строк проведення пошуку, розвідки та видобування корисних копалин на визначеній ділянці надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати доручені роботи своїм коштом і на свій ризик з наступною компенсацією витрат і отриманням плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції", - розповів Салліван.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Expert Petroleum планує інвестувати у виснажені родовища

У нафтогазовидобувному секторі в Україні працює близько сотні приватних компаній, але історично основною юридичною моделлю відносин держава-інвестор склалась така, в основі якої лежить договір про спільну діяльність (ДСД).

"Застосування договорів про спільну діяльність (ДСД) у секторі видобутку вуглеводнів в Україні виглядає дещо штучним. Режим ДСД не містить достатніх гарантій для сторін державно-приватного партнерства, натомість має простір для зловживань. На відміну від України, у світовій практиці застосування Joint operation agreements має широке поширення, втім за своїм змістом такі договори є набагато ближчими до Угод про розподіл продукції (УРП)", - зауважив Салліван.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Розвінчуємо міфи про УРП

Для УРП, навпаки, передбачено суттєвий перелік істотних умов, що сприяють ретельнішому захисту інтересів сторін, а також відображають інтереси суспільства.

"Слід відзначити зокрема, що в угоді про розподіл продукції визначаються перелік видів діяльності інвестора та програма обов'язкових робіт із визначенням строків виконання, обсягів і видів фінансування; проєкт рекультивації земель; перелік, обсяги і строки виконання передбачених угодою робіт; вимоги до якості виконуваних згідно з угодою робіт; порядок узгодження сторонами бюджетів та програм робіт; порядок визначення вартості видобутих корисних копалин, в тому числі валюта, в якій буде виражено таку вартість, в угоді за участю іноземного інвестора; склад витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією. Також, обов’язково визначається порядок і строк передачі державі належної їй частини прибуткової продукції", - відзначив Салліван.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інвестиційний фонд з ОАЭ зацікавився "Центренерго" та низкою обленерго

Угода про розподіл продукції може бути двосторонньою чи багатосторонньою, тобто її учасниками може бути кілька інвесторів за умови, що вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими такою угодою. Сторонами угоди виступають інвестори і Кабінет Міністрів України або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції, які укладають угоду після її погодження з постійною міжвідомчою комісією.

Також режим УРП має стабілізаційне положення. Зокрема, держава гарантує, що до прав і обов'язків інвестора, визначених УРП, протягом строку її дії буде застосовуватися законодавство, чинне на момент укладання угоди. Водночас стабілізаційне застереження не діє щодо змін законодавства з питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку та охорони довкілля.

Гаррі Салліван наголосив на важливості відкриття інформації про контракти. Відкриті контракти вважаються нормальною практикою у світі, і, зокрема, так було у тих компаніях, з якими він працював. Це допомагає інвесторам та компаніям зрозуміти, що уряд є надійним та передбачуваним партнером.

Семінар був проведений у рамках проєкту USAID «Прозорість енергетичного сектору», який виконує ГО «ДІКСІ ГРУП», за підтримки International Senior Lawyers Project (ISLP).