Після анексії Криму у 2014 році Росія зіткнулася з гострою проблемою забезпечення півострова прісною водою через перекриття Північно-Кримського каналу. Офіційна російська пропаганда активно розповсюджувала інформацію про, нібито, успішні заходи з вирішення цієї проблеми. Однак, реальність виявилася зовсім іншою.

Як нині, через 10 років окупації півострова, отримує прісну воду Крим дізналась «Українська енергетика».

«Крим наш»

Як відомо з історії, Кримську область було передано до складу Української РСР 19 лютого 1954 року ухвалою Президії Верховної Ради СРСР. Офіційною причиною цього рішення було названо "спільність економіки і територіальна близькість". Проте цей крок мав і значне економічне підґрунтя – адже після Другої світової війни Крим, як і багато інших регіонів СРСР, зазнав значних руйнувань. Передача півострова Україні розглядалася як спосіб пришвидшити його відновлення завдяки тіснішим економічним зв'язкам.

Доволі потужним та дієвим методом для такого відновлення стало будівництво Північно-Кримського каналу, який на той момент був одним з найбільших інженерних проектів Радянського Союзу, спрямованих на вирішення проблеми водопостачання в Криму. Цей канал, що починався на річці Дніпро, забезпечував півострів прісною водою, радикально змінивши його економіку та екологію.

Ідея подачі води до Криму з материкової частини України виникла ще за часів Російської імперії, але реалізована була за радянської влади. Будівництво каналу розпочалося на підставі урядової постанови 1950 року. Роботи велись інтенсивно, залучаючи велику кількість людей та техніки. А сам канал було офіційно відкрито у жовтні 1963 року. Ця подія стала знаковою для Криму, відкривши нові перспективи для розвитку сільського господарства. До всього, Крим - це півострів з недостатньою кількістю природних опадів, тому додаткове джерело прісної води було критично необхідним.

Відразу ж з появою Північно-Кримського каналу на півострові почалися знакові та позитивні зміни. З появою дніпровської води в Криму почалося бурхливе зрошення земель, що дозволило розвивати вирощування зернових, рису, фруктів та винограду. Великі обсяги води, що надходили каналом, суттєво вплинули на водний баланс півострова, змінивши природні ландшафти та екосистеми. А завдяки розвитку сільського господарства, зросла кількість робочих місць, що сприяло розвитку населених пунктів у Криму.

Після розпаду Радянського Союзу, Північно-Кримський канал опинився під управлінням України, що було найбільш логічним. Канал продовжував бути основним джерелом прісної води для Криму аж до 2014 року.

Під санкціями

Після окупації Криму Росією у 2014 році, Україна перекрила Північно-Кримський канал, що призвело до гострої водної кризи на півострові. На території Херсонської області була зведена тимчасова дамба, яка перегородила Північно-Кримський канал. Це фізично перешкодило подачі води на півострів. Також були відключені насоси, які забезпечували підйом води в районі Красноперекопська (північний Крим).

Це стало одним з найгостріших екологічних та гуманітарних наслідків окупації.

Проте, для України це було стратегічне рішення, яке ставило за мету послабити російський контроль – перекриття каналу позбавило окупований Крим основного джерела прісної води, що суттєво ускладнило життя місцевого населення та економічну діяльність. Це було одним зі способів тиснути на Росію, щоб вона повернула Крим Україні. Перекриттям питної води українська влада також намагалась зменшити військову загрозу для країни в цілому – адже не секрет, що контроль над прісною водою є важливим фактором у будь-якому конфлікті.

Таким результатом став популярний пропагандистський лозунг росіян, який вони широко розповсюджували в 2014 році – «Крим наш». 

Вода для військової бази

Після анексії Криму у 2014 році Росія зіткнулася з гострою проблемою забезпечення півострова прісною водою через перекриття Північно-Кримського каналу. Офіційна російська пропаганда активно розповсюджувала інформацію про нібито успішні заходи з вирішення цієї проблеми.

Тим часом, проблеми тільки нагромаджувалися. Адже росіяни перекинули на окупований півострів значну кількість військових, мілатаризувавши півострів та створивши там велетенську військову базу. Цивільні, підігріті пропагандою, кинулися на півострів у пошуках кращого життя, та й російська еліта не сиділа, склавши руки, швидко «відхопивши» собі ласі шматки землі біля моря та звівши там вілли, бази відпочинку і готелі.

Чого тільки коштують проекти окупантів зі створення ігрової зони на півострові – п’ять років тому її збиралися будувати в Кацивелі, а вже цього року зведення запланували у морському порту Ялти. Проте, це лише плани – адже, як показав проект побудови велетенського казино в Кацивелі, росіяни не знають, як вирішити проблему з водопостачанням та каналізацією у люксовій будівлі ігрової зони.

Так чи інакше, проте росіянам довелося викручуватися з прісною водою на півострові.

Чого тільки не вигадували окупанти – вони будували нові водозабірні споруди, копали свердловини, тягнули водозабори.  Однак, їхня кількість та продуктивність виявилися недостатніми для покриття потреб півострова. Були запущені кілька опріснювальних установок, але їхня потужність є обмеженою і не може повністю вирішити проблему дефіциту прісної води. Крім того, опріснення є енергоємним процесом, що призводить до додаткових витрат. Російська влада закликала населення до економії води, вводились обмеження на її використання, графіки. Однак, ці заходи не змогли кардинально змінити ситуацію.

 

Незважаючи на всі заходи, в Криму досі спостерігається гострий дефіцит прісної води. Населення стикається з постійними перебоями з водопостачанням, особливо в літній період. Якість питної води у багатьох регіонах Криму погіршилася через перевантаження існуючих систем водопостачання. А нераціональне використання водних ресурсів призводить до виснаження підземних вод, забруднення водойм та деградації екосистем, які у Криму є унікальними.  Дії окупантів, серед іншого, стало призводити до засолення ґрунтів та виснаження водоносних горизонтів, що у майбутньому може вилитися в екоцид.

 

За 10 років окупації півострова уже навіть російські туристи розчарувалися у відпочинку – адже проблема дефіциту води в Криму не приваблює навіть невибагливих росіян, що звикли відпочивати економ-класом.

Тобто те, що Україна з радянських часів плекала, будувала та вирощувала – нині окупанти знищують прискореними темпами. Натомість російська влада більше зацікавлена у збереженні контролю над Кримом, ніж у реальному покращенні життя його населення.

Брехня і розпил

Наприкінці 2020 року російський диктатор Володимир Путін зробив гучну заяву – на черговій пресс-конференції він заявив, що під Азовським морем є достатні запаси прісної води.

“Зважаючи на все, запасів хорошої прісної води в Криму достатньо, просто цим і за радянських часів, а тим більше, під час коли Крим входив до складу України, не займалися. Наразі ці роботи ведуться широко”, – сказав президент країни-агресора.

На думку російського президента, слід шукати воду під Азовським морем, на це вже виділяються кошти.

"Фахівці кажуть, що в прилеглих до Криму акваторіях, під Азовським морем запаси води хороші, проблему ми вирішимо", - зазначив він.

А вже за пів року окупаційний «голова» Криму Сергій Аксьонов стверджував, що дослідження підтвердили наявність прісної води під Азовським морем. Проте, інформація про перспективи її використання постійно переносилась на невизначений термін. Зрештою, про цю ідею зовсім забули – адже у росіян з’явилися справи важливіші, на кшталт зруйнувати Бахмут чи Авдіївку.

Найцікавіше, що у 2021 році держава-окупант на проведення геологорозвідки в Азовському морі для пошуку прісної води, яка могла б використовуватися в окупованому Криму, виділила році 70 млн. рублів субсидії.

Каховська ГЕС

6 червня 2023 року російські окупанти підірвали Каховську ГЕС. Цей акт тероризму мав катастрофічні наслідки не лише для підконтрольних Україні регіонів, але й для окупованого Криму.

Внаслідок вибуху гребля Каховської ГЕС була повністю зруйнована, що призвело до масового скидання води з водосховища.

Вся справа в тому, що робота основних споруд Північно-Кримського каналу прив'язана до рівня води в Каховському водосховищі. Як тільки воно обміліло після вибуху на ГЕС, почалося обмілення і самого каналу. Окупанти тоді ж розповіли, що "проблем немає", але експерти, знайомі з ситуацією в Криму, ще тоді вказали,  що водний дефіцит через підрив Каховської ГЕС лише загостриться. 

На території Криму діють 23 водосховища, частина з яких безпосередньо наповнюються з Північно-Кримського каналу, а частина за рахунок “природного стоку” – опадів. Першими обміліли ті, що наповнювалися виключно дніпровською водою. Швидкість обмілення водоймищ зазвичай залежить лише від двох факторів — середньої температури повітря та кількості опадів. А Крим, як відомо,  славиться спекою та замалою кількістю опадів.  Приміром, серпень видався у Криму сухим та спекотним через те, що в регіоні переважали тропічні повітряні маси. Середня місячна температура +24,9 градуси, за даними синоптиків, на 1,6 градуса перевищувала багаторічну норму.

«Через підрив росіянами греблі Каховської ГЕС уся основна інфраструктура Північно-Кримського каналу на території Херсонської області зруйнована. Нині навіть за рахунок роботи насосів технічно не вийде підняти рівень води у каналі”, - зазначив військовий експерт Владислав Селезньов.

У рамках постійного співробітництва з інститутами ООН Асоціація реінтеграції Криму спрямувала відповідні матеріали Спецдоповідачеві ООН з прав на воду та санітарію професору Педро Аррохо-Агудо.

Експерти зазначили, що в 2022 році російські війська здійснювали постійні провокації з Північно-Кримським каналом, та що основними негативними наслідками глобального потепління для Криму є руйнація або шкода, внаслідок кліматичних змін, природних екосистем і територій традиційного землеробства, а саме: опустелювання Західного Криму, скорочення лісів Кримських гір, засолення ґрунтів Центрального та Східного Криму.

У повідомленні було додано, що всі ці негативні наслідки мають шкідливий вплив на соціальний та гуманітарний потенціал регіону, у тому числі на право на воду та багато інших, і що схоже, що негативні зміни клімату не є побічним ефектом російської агресії проти України, а є однією з її головних цілей.

Також у повідомленні Асоціація нагадала ООН, що у Всесвітній день води 2024 року російські військові завдали ракетного удару по Дніпровській ГЕС у місті Запоріжжі зі спробою зруйнувати греблю станції та влаштувати нову катастрофу з повінню та втратою водних ресурсів.
У заяві було додано, що міжнародні екологічні злочини проти води та санітарії є принципово новим явищем для жертв злочинних діянь, включаючи такі питання, як відшкодування збитків, особливий виклик колективним правам територіальних громад та груп, які найбільше постраждали від таких злочинів.

Так окупанти своїми ж діями самі собі «вистрелили в ногу».

Дефіцитна вода

Минулого місяця ЗМІ повідомили, що біля підніжжя гори Чатир-Даг на межі міського округу Алушта і Сімферопольського району, спостерігається тривале пересихання Кутузовського озера. На дні водойми вже навіть склали кам’яний лабіринт. 

 

“Від Кутузовського озера залишилася тільки табличка – воно стало черговою жертвою вододефіциту, що розвивається в Криму. Востаннє воно було повним у 2021 році. Річ у тому, що водойма живилася джерельною водою, але головне джерело каптували і проклали від нього водопровід у село Верхня Кутузівка. Дрібніші ключі пересохли. Після цього вода в озері з’являлася лише зрідка наприкінці зими – на початку весни після тривалих опадів, але тепер цього немає. Знищено унікальну екосистему місця”, – розказав кримський краєзнавець на умовах анонімності.

 

Кутузовське озеро розташоване біля підніжжя гори Чатир-Даг на межі міського округу Алушта і Сімферопольського району, що перебуває на рівні 850 метрів над рівнем моря.

У селі Дружне (Джафер-Берди), що під Сімферополем, пересохло джерело Джафар-Берди, яке зазвичай повноводне будь-якої пори року.

Місцеві жителі вказують, що джерело пересохло після "ремонту" мосту, коли "робітники екскаватором, що приїхали відновлювати проїзд, зруйнували обладнаний над джерелом в 1922 році каптаж, а сам вихід питної води перетворили на місиво з бруду та каміння". Наразі для мешканців села, де немає централізованого водопроводу, воду доставляють водовозами.

Залишилося без корисного об'єму води Тайганське водосховище біля Карасубазару (Білогірськ). Як пишуть журналісти, "дно висохлого дна водосховища заросло колючими бур'янами, що уникають навіть худобу. По дну вже встигли накатати дороги автомобілі рибалок, що виловлюють останню рибу у водоймі".

«Як і очікувалося – воду з Тайганського водосховища повністю вичерпали, бо стояло завдання забезпечити водою у найвищий курортний сезон населені пункти Південно-Східного Криму. Тепер мало шансів, що Тайганське водосховище відновиться наступного року, оскільки воно може наповнюватись лише, коли мінімум на 80% заповнюється Білогірське водосховище і вже звідти по каналу самоспуском йде наповнення Тайганського водосховища», – прокоментував ситуацію місцевий краєзнавець.

Він додав, що Білогірське водосховище зараз теж практично без корисного обсягу, враховуючи прогноз про посушливість наступного року, є велика ймовірність, що набрати потрібний рівень води до травня 2025 року водойма не зможе.

Загалом, в окупованому Криму у водосховищах природного стоку за вересень зменшився об’єм води на 17 мільйонів кубометрів. Наразі об’єм накопиченої води знаходиться на рівні 2021 року. Днями підконтрольні окупантам «експерти» з Криму зазначили, що за жовтень обсяг водосховищ зменшився на вісім мільйонів кубометрів, і надалі на півострові очікується зниження рівня води у водосховищах, що може призвести до посухи.
Зазначена жовтнева наповнюваність у 116 мільйонів кубометрів нижча за два торішні, але при цьому вона дорівнює показнику 2021 року, і перевищує показник посушливого 2020 року.
Тож, окупований Крим на порозі нового вододефіциту. Без корисного обсягу води залишилося Тайганське водосховище у Білогірському районі. Ця ситуація ставить під загрозу водопостачання Південно-Східної частини півострова.

Така ж ситуація спостерігається практично у всіх водосховищах півострова.

Колишній Представник Президента в АРК Борис Бабін пояснює, що в окупованому Криму восени запасів води завжди менше, ніж на весні – цей процес є циклічним. 

«Є проблеми з водопостачанням, але вони залежать від таких факторів, як знос систем водорозподілів, є питання свердловин, недбалість окупантів у процесі утримання водосховищ», — зазначив він.

Для подолання цієї проблеми необхідно вживати комплексних заходів, спрямованих на оптимізацію використання водних ресурсів, пошук нових джерел води та розвиток альтернативних видів туризму. Можливо, навіть, підключати міжнародну спільноту. Але окупантам не до цього – адже після Бахмута і Авдіївки на черзі Мирноград, Краматорськ і атаки на енергосистему України.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»