Реформу промзабруднення знову можуть "збити на зльоті"
Депутати готуються розглянути три законопроєкти з різним баченням реформи промислового забруднення. Що стоїть за кожним із них – розмірковують експерти DiXi Group
Викликана забрудненням повітря смертність населення в Україні сягнула близько 54 тисяч осіб на рік за даними ВООЗ. У грошовому вимірі це коштує Україні близько 5,8% ВВП (2018 рік, доповідь CREA 2020). Тільки від впливу викидів вугільних ТЕС Україна втрачає близько 3,2 млрд євро (100 млрд грн), що можна порівняти, наприклад, із державними видатками на оборону за 2019 рік. А за оцінкою аналітиків EMBER, вісім з 10 найбрудніших ТЕЦ/ТЕС в Європі за кількістю викинутого зольного пилу – українські. Також Україна посідає четверте місце в світі за рівнем економічних збитків від забруднення повітря.
Ці прості і промовисті цифри розчиняються у великій (і не завжди чистій) хмарі контраргументів, які з’являються в медійному просторі України, як тільки справа доходить до конкретних дій з посилення відповідальності підприємств-забруднювачів.
Чому досі не прийнято необхідне законодавство?
Виконуючи Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також зобов’язання в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, український уряд почав упроваджувати Директиву 2010/75/ЄС про промислове забруднення. Вона передбачає модернізацію спалювальних установок та інтегровану дозвільну систему в довкіллі, а також запроваджує так званий "моніторинг на трубі".
Реформа також передбачає зменшення та усунення промислового забруднення шляхом застосування найкращих доступних технологій (так званих НДТМ).
Прийняття відповідного законодавства повинно було відбутися ще у 2016 році, але Концепцію державної політики у сфері промислового забруднення та план заходів до неї уряд зміг схвалити лише у 2019 році. Далі, для впровадження цілей та заходів Концепції до парламенту було внесено відповідний законопроєкт №4167, який, на жаль, був провалений. Цьогоріч 15 липня, після низки спроб та доопрацювань, законопроект був відхилений Верховною Радою.
Чому це сталося? Начебто, наведено достатньо аргументів як соціального, так і економічного характеру, які демонструють необхідність екологічної модернізації спалювальних установок. Відповідь у тому, що реформування сфери промислового забруднення зачіпає інтереси великого бізнесу, і тому було докладено багато зусиль, щоб затягти розгляд законопроєкту. Відзначимо тут два важливих моменти.
- депутатами була зареєстрована низка альтернативних законопроєктів (№№4167-1, 4167-2 та 4167-3), відтак розгляд основного законопроєкту був ускладнений та затягнутий;
- протягом усього періоду роботи над законопроєктом у медіа велась активна планова комунікаційна кампанія проти ухвалення законопроєкту. Напередодні важливих дат, пов’язаних із розглядом та голосуванням по законопроекту, негативна медіаактивність посилювалася.
На підтримку законопроєкту висловлювалися українські активісти, депутати Європарламенту, посадовці Єврокомісії, представництв ЄС та ООН в Україні, але цього виявилось недостатньо, щоб переконати парламент. Насамперед тому, що медійна підтримка реформи на відміну від її "забруднення" не була так системно організована та пропрацьована. Крім того, експертне середовище зазвичай оперує доведеними фактами, обґрунтованими аргументами, які дають значно менше можливостей впливу на широку аудиторію у порівняні із маніпулятивними технологіями, до яких часто вдаються опоненти. Простіше кажучи, "розганяти зраду" значно цікавіше, ніж розбиратися, як воно насправді.
Хто ж платить за промислове забруднення?
Заради справедливості треба визнати, що існують дослідження, які демонструють, що модернізація спалювальних установок – це достатньо "дороге задоволення". Наприклад, у період з 1990 по 2016 роки витрати на екологічну модернізацію разом із державною допомогою в енергетичному секторі Німеччини сягнули 18 780 млн євро, Польщі – 11 440 млн євро, Чехії – 7 200 млн євро. Щоб повністю профінансувати екомодернізацію, ці держави отримували фінансування від різних інструментів допомоги ЄС, а також частково переклали ці витрати на кінцевих споживачів.
Однак, розгляд питання виключно у такому ключі та намагання реплікувати такий підхід до України є недостатньо об’єктивним. Так у ході приватизації ТЕС, яка відбувалася, як правило, не за ринковими цінами, в договори купівлі-продажу були закладені екологічні зобов’язання. Крім того, в умовах зміни клімату Україна вже на має тої маневреності в часі, яка була доступна країнам ЄС у 1990-ті роки та на початку 2000-х. Сучасні дослідження, на жаль, демонструють, що часу на екомодернізацію все менше. Фінансування екомодернізації виключно за рахунок державної або міжнародної допомоги, перекладання екологічних зобов’язань на споживача деформує міжнародно визнаний принцип "забруднювач платить".
Аналітичний центр DiXi Group готує дослідження потенційного впливу впровадження Директиви 2010/75/ЄС в енергетичному секторі України, яке буде оприлюднене найближчим часом. Наразі аналізуємо, що відбувається в реальному часі.
Що відбувається навколо законопроекту?
Стратегія створення перешкод до впровадження реформи промзабруднення реалізується за відпрацьованим сценарієм. Після реєстрації нового законопроєкту (№6004) з’явилися два альтернативні: №6004-1 та №6004-2.
Законопроєкт № 6004, підготовлений на основі останньої редакції №4167, хоча й містить незначні, більшою мірою технічні зміни. Але разом із тим, до нього внесені більш конкретизовані положення щодо впровадження висновків НДТМ (скасовано впровадження не раніше ніж 1 січня 2024 року), скасовано зобов’язання уряду проводити моніторинг змін стану здоров’я населення, що виникає в результаті промислової діяльності, розроблення середньо- та довгострокового прогнозу покращення показників стану здоров’я населення, проведення оцінки впливу впровадження положень Закону, розроблення концепції державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують НДТМ, уточнено положення щодо транскордонних консультацій та узагальнено перелік документів для реєстру інтегрованих дозволів тощо.
Законопроєкт № 6004-1 містить низки послаблень для забруднювачів та разом із тим, положень, які суперечать Директиві 2010/75/ЄС, серед яких: покладення моніторингу викидів на дозвільний орган замість оператора спалювальної установки, здійснення моніторингу лише при досягненні нормативів гранично допустимих викидів з висновків НДТМ (у разі застосування відступу через більше ніж 20 років), розробка ще одного законопроекту, який визначив би джерела фінансування заходів для досягнення операторами установок екологічних нормативів. Остання норма фактично створює штучну "правову прогалину" щодо джерел фінансування до прийняття нового Закону, хоча ці витрати мали б покриватися забруднювачем.
Крім того, передбачається, що дія поточних нормативів (що діють зараз і не відповідають Директиві) продовжується на невизначений період. На практиці, продовження поточних нормативів означає не тільки фактичну легалізацію недотримання законодавства, але й ставить в неконкурентні умови промисловість, що виконує вимоги законодавства і впроваджує заходи з модернізації.
Таким чином, законопроєкт №6004-1 погіршить існуючі умови та виключить потенційні стимули до зменшення забруднення. Крім того, законопроєкт звужує поле впливу громадськості, що у свою чергу може потягнути негативні наслідки недотримання Орхуської конвенції. Між тим, Україна, нагадаємо, вже отримала від Наради Сторін цієї конвенції негативний сигнал наприкінці жовтня цього року щодо нерозкриття текстів угод про розподіл продукції.
Законопроєкт № 6004-2 певною мірою можна вважати компромісним варіантом. У ньому збережені важливі для імплементації Директиви 2010/75/ЄС положення (як, наприклад, забезпечення контролю за виконанням умов інтегрованого дозволу, моніторингу промислового забруднення через автоматизовані засоби, поступового переходу до нормативів гранично допустимих викидів, встановлених у висновках НДТМ).
Разом із тим, враховано частину "побажань" бізнесу: зі сфери застосування виключено підземні гірничі роботи, зв’язані з ними операції, відкрите видобування з поверхні ділянки, площа якої перевищує 25 гектарів, збільшено строк для переходу до нормативів із висновків НДТМ за рахунок прив’язки до дати введення їх у дію, частину повноважень перекладено з Міндовкілля на Кабмін тощо.
Цього тижня планується засідання Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, на якому мають розглянути всі три законопроєкти, що ілюструють різні бачення реформи промислового забруднення. Починаючи із дати анонсу в медіа почалися з’являтися публікації, які вочевидь мають на меті створити необхідний "суспільний резонанс" для відправки законопроєктів №6004 та №6004-2 на доопрацювання. На момент написання матеріалу їх було вже декілька: "Проект Закону №6004-2. Необхідно доопрацювати»; "Зеленый курс: насколько реалистична очередная попытка интеграции лучших доступных технологий?", та серія передруків з ідентичною назвою та основним змістом, "Запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення: наскільки реалістична чергова спроба інтеграції найкращих доступних технологій?".
Отже, сценарій цілеспрямованого "збивання" реформи може повторитися. Наразі перед депутатами постає складаний вибір: погодитися з аргументами забруднювачів та пристати на законопроєкт №6004-1, що не відповідає вимогам Директиви 2010/75/ЄС, або проявити політичну волю і виконати вимоги Угоди про асоціацію, Договору про Енергетичне Співтовариство, та задекларовані політичні вектори розвитку держави, підтримавши один із законопроєктів (№№6004 або 6004-2), які дозволять провести справжню реформу промзабруднення.
Що ж оберуть народні депутати цього разу, можливо, побачимо вже цього тижня.
Менеджер із сталого розвитку DiXi Group Ольга Полуніна, аналітик проєкту DiXi Group Олена Агапова, спеціально для "Української енергетики"
