Програму релокації підприємств уряд реалізує із середини березня 2022 року. Держава запропонувала інструменти підтримки підприємств з територій, що наближені або перебувають у зоні бойових дій для переміщення у більш безпечні регіони України. 

Підприємства у межах програми можуть отримати допомогу від держави на перевезення обладнання, пошук приміщень, вирішення питань оренди, підключення до мереж та розселення працівників і членів їх родин. Крім того, депутати підтримали законопроєкт про спрощення приватизації і сприяння релокації бізнесу.

Як програма релокації сприяє підприємцям “зеленої” галузі, “Українська енергетика” розпитала  у керівників кількох компаній , які звертались за допомогою до держави.

 

Рух “зелених” виробництв на захід України

На сьогодні бізнес визначив найпопулярніші регіони для переїзду. Ними стали три області: Львівська прийняла майже 25% релокованих підприємств, Закарпатська – біля 16% та Чернівецька – біля 12%.

За даними опитування українських підприємців, біля 32% бізнесу (з тих, хто заповнив анкету) наразі повністю або частково перемістилось на нові території чи перебувають у процесі, а ще 18% вказали, що потребують такої релокації.

Скільки релокованих підприємств працюють у сфері “зеленої” економіки зараз важко оцінити. Втім третина переміщених бізнесів, що вже запустили виробництво на новому місці, працюють у галузі переробки. 

В цю частку входять і підприємства у сфері рециклінгу, тобто процесу переробки відходів у матеріал, який можна використовувати повторно. Це ключовий елемент кліматично-нейтральної економіки, в якій зростання не прив'язане до споживання ресурсів. 

Деякі підприємства відновлюваної енергетики також перенесли частину виробництва подалі від лінії фронту. 

Наразі відомо, що з Краматорська (Донецька область) на Львівщину разом з частиною співробітників релокувалося підприємство ТОВ "Вітропарки України", яке створило на Донеччині сучасне виробництво повного циклу: від розробки, будівництва та обслуговування ВЕС до генерації та постачання енергії. На новому місці компанія планує розвивати галузь вантажного автотранспорту, інвестувати в економіку Львівської області.

Місцева влада зацікавлена у розвитку нових бізнесів. Наприклад, у межах Програми підтримки бізнесу у Львівській області повідомляється, що на період воєнного стану безповоротна фінансова допомога релокованим виробничим підприємствам становить 100 тис. гривень за умови, якщо підприємство перереєстровується на території Львівської області та додаткове фінансування за створення нових робочих місць.

Переїжджати із небезпечних територій у Чернівецьку область підприємства закликає перший заступник голови облради Микола Гуйтор, який запевняє, що область створює умови для розгортання нових бізнесів.

Так, з Краматорська до Буковини перевезло виробничі потужності машинобудівне підприємство АТ "Краматорський завод важкого верстатобудування"(КЗВВ), що виробляє комплектуючі для вітрогенераторів мегаватного класу. Серед основних замовників КЗВВ в Україні – виробник вітроенергетичних установок ТОВ "Фурлендер Віндтехнолоджі".

 

Монтаж гондоли на Краматорській ВЕС. Джерело: Фурлендер Віндтехнолоджі


Міський голова Чернівців Роман Клічук підтвердив зацікавленість громади у нових підприємствах та пояснив популярність міста гарною логістикою для бізнесів, які експортують продукцію в ЄС.

“Чернівці цікаві для бізнесу, бо ми знаходимось на кордоні з Євросоюзом. Ми максимально відкриті та бажаємо, щоб бізнес процвітав. А що саме дасть Чернівцям релокація бізнесу? Відповідь проста – нові робочі місця, податки і економічну міць країни в цілому”, – вважає він.

Наразі Чернівці за програмою релокації залучили до себе досить відомі в Україні компанії з переробки пластикових відходів, а ще в область з Харкова переїхав крупний виробник велосипедів, у тому числі з електричним приводом.

“Українська енергетика” під час туру, організованого Харківським пресклубом, поспілкувалась з кількома представниками “зеленої” економіки, які подавали заявки на релокацію своїх бізнесів. 

Українські підприємці, які перевели свій бізнес на Буковину розповіли, що виробляють їх підприємства, яку допомогу отримали від влади та що може сприяти успішності бізнесів на нових територіях.  

 

У Green Plastic розкладають пластикові відходи на рідке паливо та газ

Харківська компанія Green Plastic переїхала у Чернівці, скориставшись державною програмою релокації. Генеральний директор підприємства Олександр Поляков розповів, що перевізник, якого вдалося знайти, отримав від держави 46 500 гривень через “Укрпошту”, і це була дуже суттєва допомога на той час.

“В той момент, коли ми перевозили завод, вартість транспортування стрибала від 60 до 70 тис. гривень за одну машину, тому самі ми б точно не впоралися. Дуже мало перевізників погоджувалися на безготівковий розрахунок – там є свої критерії, але ми всі виконали і нам це дуже допомогло”, – розповів він.

До вторгнення військ рф підприємство виготовляло гранули з відходів поліетилену на лініях продуктивністю 500 кг за годину та займалося вдосконаленням установок термічної деструкції власного виробництва.

Сировину купували у сортувальників. Це були поліетиленові мішки, пакети, вкладиші з-під мішків Біг-Бег, відходи аграрної плівки. А вже з них виготовляли гранули. У Євросоюзі ці вторинні гранули є практично у будь-якому пакеті у тій чи іншій пропорції, у цю сторону йдемо й ми, наголосив Олександр Поляков.

У Харкові завод виробляв до 300 тонн гранули на місяць. На підприємстві була своя лабораторія, що дозволяло випускати стандартизовану продукцію за марками композицій поліетиленової гранули в залежності від їх властивостей та призначення.  

З гранул Green Plastic виробляють плівку для термоусаджувальної упаковки пляшок з водою (гранула стандарту 153), та поліетиленовий рукав, який використовували для теплиць, а наразі ним затягують вікна після обстрілів (гранула стандарту 158).

На жаль, підприємству не вдалося врятувати цех хімічного очищення, оскільки район Харківського тракторного заводу, де розташовані потужності, постійно обстрілюється. А щоб забрати все устаткування компанії, Green Plastic потрібні ще, як мінімум, дві машини. 

За словами Олександра Полякова, перевезення виробництва з переробки пластикових відходів потребує майже таких самих витрат, як будівництво його заново. Переробка потребує  дотримання певних екологічних норм. Тож компанії доведеться знову будувати очисні споруди і ще багато чого. Тому виробництво гранул поки не працює.
 

Перевезення виробництва з переробки пластикових відходів потребує майже таких самих витрат, як будівництво його заново. Переробка потребує  дотримання певних екологічних норм

З втішних новин керівник підприємства повідомив, що вдалося перевезти у Чернівці одну з установок термічної деструкції. Вона дозволяє з так званих непереробних відходів пластику виробляти пічне паливо, схоже на дизель. Її розробили 10 років тому спеціалісти підприємства, в Україні працювало 14 таких установок.  

До непереробних відходів відносять, наприклад, вакуумне пакування з-під сосисок. За словами фахівця, жоден переробник не візьме такий багатошаровий пластик, бо кожен шар має різну температуру плавлення. Гранула з нього не вийде, тому такі види пластику або відправляють на полігон, або віддають тим, хто виготовляє пластмасові полімер-піщані люки.

“У кожного переробника  накопичується дуже багато подібних відходів. А ми розкладаємо цей пластик на газ та нафту. З нафти можна робити бензин, рідке паливо для котелень. Я вважаю нашу установку термічної деструкції внеском у енергонезалежність країни”, – підкреслив Поляков.

Розробники монтують на установку додаткове обладнання, автоматику та каталітичний реактор для руйнування парафінів – те, чого вони  досягли за роки спільних досліджень з хіміками та енергетиками. 

“Наш головний інженер раніше працював в компанії Siemens, а в роботі над інноваційними технологіями ми успішно співпрацювали з одеськими науковцями Олександром Вигоняйло та Тетяною Кравцовою”, – розповів фахівець.

Наразі серед задач колективу – пошук фінансування для отримання міжнародних патентів для захисту інтелектуальної власності.

“До початку повномасштабної війни ми не виставляли свою технологію термічної деструкції. Хотіли довести установку до стану, щоби з неї текло готове дизельне паливо Євро 6, а потім це все запатентувати. Ми вже впевнено знали, що паливо якості Євро 3 можемо отримувати завжди і з усіх видів відходів пластику”, – зазначив генеральний директор підприємства Олександр Поляков.

Чернівецька ТПП поділилася з підприємцями телефонами для прямого спілкування з орендодавцями виробничих площ, але ціни за оренду  називали просто космічні, зауважив він. Втім із пошуком промислового майданчику для виробництва допоміг щасливий випадок.

“Тут я зустрів одного з найбільших моїх клієнтів, що має дозвільні документи для ввезення пластику з-за кордону. Ми домовились про колаборацію 50х50 у напрямку переробки пластикових відходів, – поділився планами керівник Green Plastic. – А площі під установку термічної деструкції ми орендуємо у підприємства, де враховано всі екологічні вимоги. Там і будуємо енергоострів. Це приватна власність, і нам пішли на зустріч – ми не платимо оренду доки не запустимося. І нас це більш ніж влаштовує ”.

Наразі на об’єкті задіяно дев’ять спеціалістів. Підприємство купило дизельний електрогенератор, і тепер може наочно продемонструвати, як з відходів пластику за добу можна отримати дві тонни пічного палива (солярки), що відповідає ТУ та не підлягає сертифікації, і одночасно виробити 60 кВт-год електроенергії. 

 

Установка термічної деструкції. Джерело: Green Plastic

“Наша шестикубова установка перевозиться та виглядає як контейнер. Її можна поставити біля будь-якого комбінату з переробки паперу на пакувальний картон – це сотні тисяч тонн плівкових відходів, які не можна переробити на гранулу. Енергонезалежність лежить у нас під ногами”, – впевнений керівник Green Plastic.

Крім того, зважаючи, що зараз ворог прицільно б’є по українським нафтобазам, така установка, як наша, навіть з окремими елементами та автоматикою, придбаними в Європі, коштує дешевше ракети агресора, зауважив Олександр Поляков.

З відходів пластику за добу можна отримати дві тонни пічного палива (солярки), що відповідає ТУ та не підлягає сертифікації, і одночасно виробити 60 кВт-год електроенергії

Щодо сплати податків він вважає, що логічно платити їх там, де знаходиться виробництво. Крім того, підприємець підтримує ініціативу створення у регіоні індустріального парку. Це може дати імпульс розвитку таких виробництв, якими займається і його компанія. 

“Ідея індустріального парку дуже цікава тому, що нам потрібно робити таких установок виробництва палива з відходів дуже і дуже багато. На Буковині можна знайти будь-яку сировину. І я не бачу сенсу перевозити потім завод до Харкова. Після нашої перемоги Харків буде найдовшим плечем з логістики у будь-яку точку України та найголовніше, у будь-яку точку Євросоюзу. Тому вважаю, що жити – так, тільки у рідному місті, а виробництво має працювати тут”, – резюмував Олександр Поляков. 

 

VeloTrade встиг перевезти з Харкова на захід України 40 тисяч готових велосипедів

Виробника велосипедів української збірки з міста-мільонника прийняла громада двадцятитисячного Хотина у Чернівецькій області.

 

Рішення вивозити свої потужності з Харкова команда VeloTrade прийняла на початку березня після масштабного руйнування одного з цехів завода площею 6 тис. квадратних метрів разом з продукцією та унікальним обладнанням. Збитки наразі оцінюють приблизно у 4 мільйони доларів США. 

Компанія подала заявку на участь у державній програмі релокації бізнесу і швидко отримала масу пропозицій з кількох областей України. 

“Однією з перших на заявку відгукнулась Хотинська громада, нас запросили подивитись приміщення. На той момент ми вже шукали варіанти в особистому порядку, і я за місяць накатав біля 15 тис. кілометрів, бо сподівання та реальність дуже відрізняються. А найбільш сприятливі умови запропонували саме тут і ми зупинилися на Хотині”, – розповів Микита Ткаченко, виконавчий директор VeloTrade.

 

Виконавчий директор VeloTrade Микита Ткаченко. Фото авторки

“Укрзалізниця” теж відреагувала на заявку – компанії запропонували безкоштовне перевезення. За словами керівника, це була значна допомога, бо наприкінці березня транспортування з Харкова однією грузовою машиною, навіть ще до паливної кризи, коштувало 70-80 тис. гривень, що було втричі дорожче, ніж раніше. 

В першу чергу компанія вивозила готову продукцію, після обстрілів вціліло біля 40 тисяч велосипедів. Далі вже почали шукати можливості, як відновити виробництво. 

“У Харкові ми мали 20 тисяч метрів, а зараз у одному місці знайти такі площі на заході України під одним дахом майже неможливо, або дуже дорого. Наприклад, ціну оренди виставляли від 150 гривень за квадратний метр, хоча, можливо, зараз ажіотаж пройшов і ціна знизилась”, – уточнив спеціаліст. 

Микита Ткаченко окремо вказав на те, що дуже важлива допомога приймаючої  громади, бо перша проблема маленьких міст у тому, де розмістити людей.

Кілька родин харків’ян зараз мешкають у комунальних закладах громади, поки сплачують тільки комунальні послуги, діти відвідують дитсадки.

Зі 170 харківських співробітників на захід переїхало до 60, частина з яких працює віддалено.

“З Харкова ми перевезли весь управлінський персонал. Завдяки зусиллям громади Хотина, родини наших співробітників розмістились практично у новому житлі з гарними умовами”, – відмічає виконавчий директор VeloTrade.

Дуже важлива допомога приймаючої  громади, бо перша проблема маленьких міст у тому, де розмістити людей

У Хотині зараз знаходиться склад готових виробів, а за 60 км, у місті Борщів Тернопільської області, компанія розмістила виробничі потужності, де наразі виробляє колеса, ободи, аксесуари. Основний бізнес – це проєктування та збірка велосипедів. Свої переваги команда VeloTrade бачить у власних нових розробках та більш конкурентній ціні на європейському ринку.

Зараз компанія пропонує декілька торгових марок, вартістю від 5 тисяч гривень до найдорожчого модернового електровелосипеда, який буде коштувати біля 70 тисяч гривень.

“Звичайні велосипеди будуть ще довго продаватися, але майбутнє – за електровелосипедом. Нещодавно, під час паливної кризи, всі наші електровелосипеди були продані дуже швидко”, – підсумував Микита Ткаченко.

Наразі з 40 тисяч привезенної продукції залишилось біля 6 тисяч велосипедів. Більшість з них продаються в Україні, компанія має біля тисячі гуртових клієнтів. Є попит на певні марки і в ЄС, тому компанія розглядає можливість відкрити свій склад готової продукції у Польщі.

Як один з варіантів на майбутнє, VeloTrade розглядає відбудову фабрики в межах промислового парку “Хотин Invest”, яка може дати роботу 250 працівникам. 

 

Склад готової продукції у Хотині. Фото авторки

 

Інтер’єрні плити з вторинної сировини мають попит у європейського споживача 

Українська компанія The Good Plastic більше трьох років виробляє пластикові панелі із вторинної сировини, впроваджуючи принцип циркулярної економіки з мінімальним впливом на довкілля. Вони використовуються для створення інтер’єрів, виробництва меблів та дизайнерських виробів.

За цей час компанія відкрила кілька представництв у країнах Європи та завод в Нідерландах, а її продукцією користуються дизайнери та архітектори відомих світових брендів. Компанія у 2021 році стала переможцем грантового проєкту від ЕБРР та ЄС і отримала Кліматичний Інноваційний Ваучер. 

 

Частина асортименту сертифікованих плит з 100% переробленого пластику. Джерело: The Good Plastic

 

Команда The Good Plastic Company наприкінці лютого 2022 року чекала підтвердження великого контракту від замовника з ЄС. Клієнти виказали довіру компанії та погодили замовлення на третій день повномасштабного вторгнення військ рф.

Завод, що знаходився у Київській області, запустив виконання замовлення від відомого бренду, і, навіть, зробив його у вказаний термін, хоча доробляти довелось вже у Чернівцях. 

Рішення про перевезення виробництва з Київщини до Буковини було прийняте після початку бомбардування міста Біла Церква.  

Директор з виробництва Юрій Криницький розповів, що релокацію свого підприємства компанія організувала власними силами та жодної фінансової допомоги не отримала.

“Свого часу ми звернулися за допомогою до Чернівецької ОДА, яка поділилась з нами контактами підприємств, що були готові здавати площі в оренду, – уточнив керівник. – Про все інше ми подбали самостійно: домовлялися, шукали транспорт, вантажили, перевозили, встановлювали самі”.

 

Компанія The Good Plastic орендує площі для розміщення виробництва на базі заводу “Кварц”. Джерело: Чернівецька ОДА 

Пропозицій, які б задовольнили, наприклад, вимоги виробництва по енергопостачанню у базі для оренди обмаль. 

“Ми обрали саме місто Чернівці, а не область тому, що у регіоні нам не змогли б забезпечити той обсяг електроенергії, який потрібен для роботи технологічного обладнання. А додати потужності коштує дуже дорого. Бо область здебільшого сільськогосподарська і її мережі та силові підстанції не розраховані на наші потреби – їм не потрібно стільки, скільки необхідно нам”, – пояснив Юрій Криницький труднощі з якими стикається поточне виробництво.

Наразі, після переїзду у Чернівці на виробництві працює 17 спеціалістів та робітників. На жаль, частина працівників повернулась, бо зіткнулася з високими цінами на оренду житла в обласному центрі. Колектив набирав нових співробітників, у тому числі місцевих мешканців та переселенців. Податки компанія сплачує в Україні.

Ще один виклик, з яким стикнулась компанія після релокації, це налагодження нових логістичних ланцюжків постачання сировини. 

“Сировину доводиться брати за кордоном, бо, на жаль, пластикових відходів належної якості в Україні знайти майже не можливо. Якщо раніше ми налагоджували співпрацю з Харковом, то зараз українські постачальники фактично відсутні”, – поділився проблемою директор з виробництва.

Особливість виробництва в тому, що обладнання здатне виробляти плити великого розміру. Вони популярні у європейського споживача. Значна кількість продукції припадає на індивідуальні замовлення, що і визначає добову потужність.

Панелі з переробленого пластику у вигляді океанських хвиль. Зроблено ще до релокації для щорічного заходу MonacoOceanWeek, присвяченого захисту океану. Джерело: The Good Plastic

Основний замовник сертифікованих пластикових плит The Good Plastic Company знаходиться у країнах ЄС, і за словами директора з виробництва, саме завдяки продажам у Європі компанія забезпечена роботою. 

Юрій Криницький пов’язав це з тим, що український бізнес та споживач в основному орієнтується на свій дохід і його не дуже цікавить, що таке переробка, екологія та загалом сталість продукта, яким ми користуємось. 

“Коли стоїть питання виживання населення України, довкілля відходить на задній план. Пластик викидають, немає сортування сміття, бо люди вирішують інші проблеми, – розмірковує він. – Взагалі майбутнє у нашого бізнесу в Україні є, але коли – визначатиме купівельна спроможність населення. Зі зростанням добробуту у людей з’являються інші цілі, вони ментально змінюються, починають турбуватись про збереження довкілля”.

Що потрібно для успішної релокації?

Що має зробити держава аби підтримати підприємства, які перемістились на більш безпечні території, для успішної адаптації на новому місці, задається питанням Юрій Криницький.

На його думку, перше, що лякає підприємців і гальмує програму релокації, це курс долара НБУ, бо він не є ринковим. Тому, якщо підприємство знайде фахівців за кордоном, то буде намагатися вивезти виробництво, щоб потрапити у пільгові умови Єврозони.

Крім того, підприємець впевнений, що механічне перевезення обладнання нічого не вирішує.

“Припустимо держава дасть вам фури для вивезення свого майна. Так, це допомога. Але виникає ще ряд складних задач. Куди саме перевезти підприємство, де знайти кваліфікованих працівників, як вирішити питання з військоматом, – запитує Юрій Криницький. – Наприклад, на нашому підприємстві є ключові фахівці, і, якщо їх призивають, то підприємство може потрапити у скрутну ситуацію. Бо держава не дає бронь на спеціалістів, без яких підприємство не може функціонувати”. 

Відповідно, якщо бізнес хоче розвиватись, на жаль, може бути вимушений виїжджати з України, підсумував він.

Щоб релокація була більш успішною, підприємства потребують від держави фінансової підтримки та зрозумілих умов роботи, зокрема, і в форматі індустріальних парків, вважає керівник релокованого підприємства Олександр Поляков.

Він наголосив, що готовий чесно працювати, заробляти багато грошей, платити податки. Ідея створення індустріальних парків дуже гарна, втім для її успішності варто визначити певні правила. Підприємцю важлива можливість викупити площі для власного підприємства, яке він будуватиме так, як це бачить, з урахуванням всіх стандартів.

“Коли ми всі сидимо в орендних приміщеннях, не піднімаються руки вкладати в нього гроші. Я спіймав себе на думці, що знову будую, як виходить, а не як мені треба. А це означає, що я, швидше за все, “провалюся” із отриманням сертифікату якості ISO. Бо я не вкладаюсь у вимоги міжнародної системи контролю якості, а вона, крім іншого, включає вимоги до чистоти повітря в робочих приміщеннях, рівності підлоги, рівня шуму, який виробляє обладнання. А поки що робимо те, на що вистачає грошей”, – розмірковує Олександр Поляков, керівник Green Plastic.

Приймаючі громади визнають проблеми розміщення людей, які втратили домівки і не мають куди повертатися, відзначають економічну цінність кваліфікованих працівників та перспективи створення нових галузей економіки.

Так, у Львівській ОДА оголосили про наміри викупу у місцевих забудовників житла для сімей внутрішньо переміщених осіб. Голова ЛОДА Максим Козицький повідомив, що уряд і міжнародні організації вже напрацьовують механізми забезпечення житлом людей, які втратили домівки і не мають куди повертатися.

Проте це справа майбутнього, а необхідність у соціальному житлі існує вже зараз. Наразі основна частина робітників підприємств, що переїхали в обласні центри, самі підшукують житло для довгострокового проживання. Водночас ринок оренди відповів на підвищений попит стійким зростанням.

Наведені нами приклади показують, що бізнес, який переміщується у західні регіони, крім поліпшення безпеки для свого виробництва та співробітників, бачить переваги логістики біля кордонів з ЄС та планує подальші торговельні зв’язки з Євросоюзом.

Враховуючи, що не всім вдалося у повній мірі скористатися фінансовими можливостями державної програми релокації бізнесу, підприємствам доводиться проходити певні етапи “виживання” на новому місці.

Важливий виклик у тому, що більш технологічний та енергозалежний бізнес змушений шукати виробничі площі у крупних містах, де більше можливостей підключення до мереж, але при цьому стикається з завищеними цінами на оренду площ та проблемами соціального облаштування робітників. 

Простіше знайти житло у маленьких містах та селах, проте там складніше забезпечити роботу членам родин спеціалістів, а підприємцям – необхідні потужності для розміщення виробництва та кваліфіковані кадри.

Вирішенням таких дилем бізнес бачить у пришвидшеному розвитку індустріальних парків, спрощенні механізмів приватизації промислових об'єктів та будівництві соціального житла для співробітників підприємств, вимушених залишити свої міста. 

 

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”