Запорізька атомна електростанція, найбільший ядерний об’єкт у Європі, з березня 2022 року перебуває під контролем російських військ. Після її захоплення росіяни поступово мілітаризували об’єкт і намагаються інтегрувати його до енергосистеми РФ. Останні дії окупантів, зокрема в регіонах на південь і схід від ЗАЕС, свідчать про нову фазу енергетичної інтеграції окупованих територій до російської системи, що супроводжується серйозними ризиками для безпеки та стабільності не лише України, а й усієї Європи.

Чи є шанс повернути контроль над ЗАЕС да деокупувати Запорізьку атомну електростанцію, з’ясовувала «Українська енерегетика».

«Атомний щит» для окупантів

ЗАЕС була захоплена в ніч на 4 березня 2022 року після артобстрілів, що становило безпрецедентне порушення міжнародного права. Військову техніку та особовий склад РФ розмістили безпосередньо на території ядерного об'єкта, перетворивши його на «атомний щит».

Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук  пояснює, що до серпня 2022 року, коли Росія вже захопила Запорізьку АЕС і йшли бої, станція працювала і генерувала електрику в енергосистему України. «Фактично, така схема вже працювала, тільки вона була інша дещо. «Укренерго», «Енергоатом», вони фактично напівформально контролювали роботу Запорізької АЕС, вони видавали команди і регулювали її роботу. Але потім, з серпня, робота призупинилася», - каже він.

Станом на зараз Україна все ще постачає електроенергію на Запорізьку АЕС через останню уцілілу лінію електропередач, пише видання The Times.

 До початку повномасштабної війни таких ліній було чотири, однак три з них нині зазнали серйозних ушкоджень, зазначає фахівець станції, який на умовах анонімності побесідував з журналістами видання The Times. У разі повної втрати зовнішнього живлення на кожному енергоблоці передбачені дизельні генератори, які відповідають за циркуляцію води для охолодження ядерного палива. Проте ці системи резервного живлення також можуть вийти з ладу, якщо використовуються надто часто або за відсутності належного технічного обслуговування.

Охолоджувальний резервуар станції раніше поповнювався водою з Каховського водосховища на Дніпрі. Однак після підриву греблі у червні 2023 року російськими військами водосховище практично зникло — і це створило критичну нестачу води для охолодження реакторів.

Співробітник АЕС припускає, що окупаційні сили можуть знайти тимчасове технічне рішення, але вважає проблему з водою глибшою, ніж здається: території на північ від АЕС залишаються забрудненими боєприпасами та є фактично недоступними для безпечної експлуатації.

Колишні працівники також свідчать, що російські спецслужби не допускають міжнародних інспекторів до окремих ділянок станції, фактично унеможливлюючи повноцінний контроль.

«На мою думку, чим довше триває ця ситуація, тим вища загроза катастрофи», – заявив співробітник ЗАЕС в інтерв’ю The Times.

Аналітики переконані, що у разі інциденту масштаби забруднення можуть бути серйозними. Професор Джоел Тернер з Манчестерського університету, який спеціалізується на ядерному паливі, зазначає: наслідки можуть включати загрозу здоров’ю як людей, так і тварин на великих територіях. У разі радіоактивного забруднення землі та джерела води стануть непридатними для проживання, ведення сільського господарства чи навіть полювання.

«Є низка радіоізотопів, які містяться в ядерному паливі, що можуть потрапляти в рослини, а потім – в організм тварин, де накопичуються. Це призводить до збільшення кількості мутацій та онкологічних захворювань», – пояснює він.

Жителі окупованого Енергодару, за словами мера Дмитра Орлова, змушені жити під постійним тиском з боку загарбників – із випадками фізичних тортур, побиттів та переслідувань, включно з працівниками станції.

Безсилля МАГАТЕ

Як зазначає Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, мілітаризація ЗАЕС стала грубим порушенням Статуту ООН і принципів МАГАТЕ. Однак попри постійну присутність представників цієї організації на об’єкті, дієвих інструментів впливу на Росію не застосовано. Її участь у міжнародних ядерних форумах і проєктах досі не припинена.

Місії МАГАТЕ регулярно змінюються, але їхня діяльність залишається формальною. Оскільки вони працюють на окупованій території, без реального доступу до всіх елементів інфраструктури та незалежного контролю, їхній вплив на ситуацію мінімальний. Українська влада неодноразово закликала до активніших дій і чіткішого юридичного реагування.

За повідомленням окупаційної адміністрації ЗАЕС цими днями була знову здійснена ротація місій МАГАТЕ на ЗАЕС через тимчасово окупованої територію.

«Після першого випадку, це стане сталою практикою у окупантів та МАГАТЕ. Треба вже офіційно відмовитися від місій МАГАТЕ на ЗАЕС, досить працювати на піар гендиректора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі та постачати окупантам заручників ( попередня місія перебувала на ЗАЕС 2,5 місяця), які легітимізують дії окупантів для всього світу, тому що не впливають на технічні рішення та підтримку безпеки ЗАЕС.

Окупанти шантажували знову експертів нібито діями ЗСУ та повідомленнями про артобстрли, які самі і робили», - каже експерт з атомної енергетики Ольга Кошарна.

Інтеграція до РФ

Останні технічні зміни в окупованому Маріуполі, зокрема модернізація електропідстанцій, будівництво нових ЛЕП і заміна трансформаторів, свідчать про спроби створити новий канал постачання електроенергії саме із ЗАЕС. Як пояснює радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, йдеться про фізичну прив’язку окупованого півдня до станції.

Обсяг робіт свідчить про спробу створити нову посилену схему енергоживлення Маріуполя, що дозволить приймати великі обсяги електроенергії. Особливу увагу привертає заміна трансформаторів на потужніші, що є типовим кроком при підготовці до підключення зовнішнього потужного джерела — зокрема, Запорізької АЕС.

«Це — фізична прив’язка до ЗАЕС через реконструкцію регіональних ліній електропередач, які можуть з’єднуватися з окупованими районами Запорізької області», — пояснив Андрющенко.

На його думку, це — частина ширшої стратегії Москви щодо енергетичної асиміляції регіонів, яку Кремль прагне представити як «інтеграцію нових територій».

Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук звертає увагу на те, що раніше існувала лінія електропередач, яка сполучала ЗАЕС із окупованим Кримом, але вона була пошкоджена за невідомих обставин, що призвело до припинення постачання електроенергії на півострів. Він вважає, що з географічної та технічної точки зору доцільніше прокласти нову магістраль із території Росії до ЗАЕС, щоб забезпечити інтеграцію станції до російської енергетичної системи. Такий підхід, на його думку, дозволить Росії балансувати енергопотоки в межах своєї системи та використовувати електроенергію, яку потенційно може виробляти ЗАЕС.

Водночас він уточнює, що будівництво ліній електропередач виконують не працівники ЗАЕС, а спеціалізовані служби чи підрядники, що спрощує організацію процесу. Це означає, що технічна інфраструктура для підключення станції може бути створена відносно швидко, якщо Росія залучить необхідні ресурси.

Проблема нестачі кваліфікованих кадрів на станції є ключовою. За даними українських джерел, частину робіт намагаються перекласти на людей без ядерного досвіду. Деяких учителів із Енергодара окупанти відправили на курси прискореної підготовки атомників. Експерти попереджають: це створює критичні ризики експлуатаційних помилок і техногенних аварій.

Старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Олена Паренюк зазначає, що енергоблоки не обслуговувались роками, а персонал, допущений до роботи, не має достатньої компетенції. Технічне відновлення нормальної роботи потребує повної діагностики та сертифікації, яка нині неможлива.

«Це є небезпечно з тієї точки зору, що люди, які там працюють зараз, вони не є спеціалістами, які, власне, працювали на Запорізькій атомній станції. Це підвищує ризик помилок в експлуатації АЕС», — зазначає експертка.

Також, на думку науковиці, шість енергоблоків ЗАЕС не обслуговувалися три роки, що унеможливлює їх швидке відновлення. Наразі їх необхідно знову повністю перевіряти на дефекти та пошкодження. Відновлення роботи потребує комплексної перевірки всіх систем, що є дорогим і складним процесом.

«Крім того, відновлення нормальної роботи ЗАЕС є надзвичайно витратним. А враховуючи, що міжнародна спільнота не визнає станцію російською, що робить її експлуатацію нелегальною. Хоча радіаційна небезпека наразі не є критичною, окупація ЗАЕС створює серйозний прецедент», - каже Паренюк.

За словами експерта Юрія Корольчука, технічно підключення ЗАЕС до російської енергосистеми можливе шляхом прокладання нової магістралі з території РФ. Він вважає, що електроенергію з об’єкта можуть направити на тимчасово окуповані частини Запорізької, Херсонської та Донецької областей, оскільки споживання в Криму і без того забезпечене.

Наразі лише один блок перебуває в гарячому зупині — для запуску двох енергоблоків потрібно близько 6 місяців, за умов наявності персоналу та ресурсів. Проте інфраструктурно РФ вже створює передумови для такого сценарію.

Ядерний шантаж, як стратегія Росії

Окупація ЗАЕС — не лише порушення міжнародного права, а й елемент ядерного шантажу. Станція перебуває в зоні бойових дій, її періодично обстрілюють, що лише підсилює страх ядерної катастрофи. Росія використовує ЗАЕС як політичний інструмент тиску, намагаючись нав'язати свій порядок денний і навколо станції, і загалом у перемовинах із Заходом.

Експерти називають три сценарії деокупації ЗАЕС, серед яких військовий, дипломатичний та гібридний. Останній передбачає поступове витіснення окупантів шляхом поєднання санкційного, економічного, інформаційного та військового тиску, а також ураження логістичних маршрутів та інфраструктури, пов’язаної із ЗАЕС.

Запорізька АЕС — один із найнебезпечніших і найважливіших об’єктів у контексті російсько-української війни. Її деокупація потребує злагодженого міжнародного підходу, чіткого плану демілітаризації та довгострокової стратегії відновлення. Усе це можливо лише за умови реального міжнародного тиску та розуміння, що ядерна безпека не має кордонів і не може бути предметом торгів. Проте, самі ж експерти сумніваються у цих шляхах, як дійсно дієвих.

Важіль тиску

Росія давно використовує окуповану Запорізьку атомну електростанцію як інструмент геополітичного шантажу. Після її захоплення на станції систематично нищили обладнання, мінували об’єкти, а сама територія перетворилась на військовий плацдарм. Дрони регулярно влучають у інфраструктуру станції — останній такий випадок зафіксовано 22 травня. Над ЗАЕС також пролягають маршрути ворожих ракет і безпілотників.

За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, Росія нині намагається остаточно інтегрувати ЗАЕС до своєї енергосистеми.

 За інформацією радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, будівництво нової лінії електропередач із окупованих територій добігає завершення. Очевидно, ця ЛЕП має під'єднати станцію до російської енергомережі для живлення Криму, захоплених українських територій і, можливо, самого російського півдня.

Росія також залучає до цієї схеми зовнішніх партнерів, зокрема США, щоб під виглядом компромісу змусити Україну погодитись на спільне управління станцією. Як пояснює Омельченко, Москва може намагатися легалізувати підключення станції, запропонувавши, що частина електроенергії йтиме до України, частина — до РФ, і навіть залучити американську сторону до цього процесу. Таким чином, після подачі напруги на блоки станції від російської сторони, Україна фактично втратить контроль — навіть технічно.

Після запуску ЗАЕС з російської енергосистеми, за прогнозами Омельченка, Росія може влаштувати провокацію: знищити українські ЛЕП та остаточно «переключити» станцію на своє енергоживлення. Це створить ситуацію, за якої жодна міжнародна організація — ні МАГАТЕ, ні США — не зможе вплинути на події. Адже ризики ядерної аварії будуть зависокі, і навіть західні партнери визнають нову реальність — ЗАЕС, мовляв, «працює на Росію».

Такий сценарій не дозволить Україні обстрілювати лінії живлення станції навіть у разі спроби деокупації — Москва звинуватить Київ у ядерному тероризмі.

Окреме питання — технічна спроможність РФ запустити станцію. Ще у 2023 році керівник «Укргідроенерго» Ігор Сирота заявляв, що після підриву Каховської ГЕС води у ставку-охолоджувачі недостатньо для повноцінної роботи ЗАЕС. Росія може використовувати артезіанську воду або залишки води у водоймах, проте це дозволить запустити максимум 2-3 блоки, не більше.

Крім того, як підкреслює Омельченко, навіть якщо росіяни технічно здатні підключити станцію, без міжнародного визнання це буде порушенням усіх норм. А для повноцінного функціонування ЗАЕС потрібен висококваліфікований персонал, якого наразі критично бракує — з 11 тисяч працівників залишилось менш як 3 тисячі. У стані холодного зупину цього вистачає, але для запуску — ні.

Небезпека полягає і в тому, що росіяни можуть використовувати запуск ЗАЕС не стільки для генерації, скільки як важіль тиску на Україну та західні країни. Мовляв, "не чіпайте нас — інакше станція може вийти з-під контролю".

Попри це, на думку Омельченка, повернення ЗАЕС під український контроль можливе лише у разі зміни політичної ситуації в Росії або її внутрішнього економічного виснаження. Передача станції «по добрій волі» виключена. Ще 2024 року представники Кремля публічно заявляли, що ЗАЕС залишиться під контролем РФ.

Також Омельченко наголошує: якщо світова спільнота погодиться на де-факто російське управління станцією, це може стати прецедентом для легалізації окупації в цілому. Кремль використовує ідею «спільного управління» через новостворений інвестиційний фонд як ще один спосіб закріпити статус-кво.

Щодо «Росатому», який безпосередньо причетний до захоплення ЗАЕС, санкції досі не застосовані. Причина — залежність багатьох країн від постачання російського ядерного палива. Реального міжнародного тиску на компанію немає.

Окремий ризик — зношеність палива. Президент «Енергоатому» Петро Котін ще у 2024 році попереджав, що терміни безпечного зберігання ядерного палива в реакторах спливають. Якщо його не вивозити або не замінювати, це створює передумови для небезпечних інцидентів.

Якщо ж у перспективі станцію вдасться повернути Україні, її відновлення займе щонайменше 1,5–2 роки. Потрібно буде провести повне розмінування, технічну ревізію, заміну пошкодженого обладнання, добір та навчання персоналу. Проте наразі це – лише гіпотетичний сценарій.

Неліквідний актив

«Говорити про запуск Запорізької АЕС та її повноцінну експлуатацію наразі не має сенсу. Після підриву Каховської гідроелектростанції та катастрофічного зниження рівня води в колишньому Каховському водосховищі, робота атомної станції стала технічно проблемною і потенційно небезпечною. Відновлення всієї системи гідротехнічних споруд на Дніпрі — окреме масштабне завдання, яке наразі навіть не розглядається. Тому на сьогодні мова може йти лише про мінімальний контроль за ситуацією на станції, а не про її роботу. Подібних випадків у світовій практиці ще не було, тож рішення доведеться шукати в унікальному, безпрецедентному форматі», - коментує ситуацію російський опозиційний блогер Анатолій Несміян.

За його словами, російські "здобутки" в Україні за 3,5 роки війни виглядають доволі скромно. Фактично їх лише чотири: частково окупований, але значно зруйнований Донецький вугільний басейн (хоча й без Донбасу вугільна галузь РФ перебуває в кризі), аграрний Херсонський регіон, що після підриву Каховської ГЕС залишився без води, зупинена Запорізька атомна станція та Крим, який знову зіткнувся з проблемою водопостачання — і вирішення цього питання так і не знайдено.

При цьому жодне з цих "приєднань" територій не визнано міжнародною спільнотою, і немає жодної впевненості, що визнання взагалі коли-небудь відбудеться.

Олена Марченко, спеціально для "Української енергетики"