Змусити облгази сплачувати за безкоштовно передані державні мережі, Міненерговугілля не здатне без укладення з ними нових угод. Водночас старі договори, разом із доданим переліком переданого майна, зникли з будівлі Міністерства. До того ж зареєструвати власність на мережі держава не може, оскільки порядку інвентаризації газопроводів в країні досі не існує.

ВІДНАЙТИ І ВТРАТИТИ ДЕРЖАВНІ ГАЗОПРОВОДИ
В березні 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) приголомшує країну введенням абонплати за приєднання до мереж газопостачання. Нововведені тарифи на послуги з транспортування та розподілу газу неабияк обурили населення, змусивши в черговий раз поставити перед суспільством питання, хто ж є справжнім власником розподільних мереж, і за що слід сплачувати.
Збудована за радянських часів інфраструктура, витрачені місцевими та державним бюджетами мільярди на побудову нових газопроводів або ж оплачені з гаманців простих громадян – за експлуатацію цього майна в один день змусили сплатити знову. Кошти мають надходити до переважно приватних облгазів, які, безкоштовно отримавши мережі у користування, зажадали компенсувати недоотриману виручку за 2014-2015 роки, при введенні відкритого ринку.
Щоб з’ясувати природу власності газопроводів, необхідно повернутися до далекого 1993 року, коли розпочалася так звана корпоратизація державних газових господарств.
Однією з перших новостворених компаній була на той час «Житомиргаз». На початковому етапі формувалися комісії для оцінки вартості майна, що перебувало на балансі підприємств для визначення розміру майбутнього статутного фонду. Саме тоді через особливості приватизації трубопровідного господарства до статутного фонду не включили розподільні газові мережі. До власних основних засобів увійшли адмiнiстративнi будiвлi, транспортнi засоби, iнструменти, меблi, спецодяг та госпiнвентар, що сумарно становили менше 10% від усього майна підприємства (див. акт оцінки майна «Житомиргазу» за 1993 рік).
За чинним на той час законодавством, в Україні існувало поняття загальнодержавної власності. Поділ на комунальну та державну форму власності виник вже згодом. Тому описуючи газові мережі, незважаючи  на джерела розбудови газової інфраструктури, за ними залишили державну власність.
У 1996 році на базі державного об’єднання створюється акціонерна холдингова компанія «Укргаз», до складу якої увійшли приватизовані державні газові підприємства. За два роки на чолі з Ігорем Бакаєм з’являється НАК «Нафтогаз України». Новостворена компанія поглинає державні нафтогазові активи, включно з частково приватизованими газорозподільчими підприємствами, що призводить до ліквідації ДАХК «Укргаз».
Усіма газовими мережами починає розпоряджатися НАК «Нафтогаз України». Починаючи з 2001 року підконтрольна їй ДК «Газ України» укладає угоди щодо передачі в користування мереж облгазам. За ними, окрім відповідальності за збереженість та безпечну експлуатацію об’єктів газової інфраструктури, закріплювався обов’язок інвестувати в їх розвиток, модернізацію та відновлення. Відповідно до умов угод із ДК «Газ України», для цих цілей облгази мали відраховувати 50% від отриманого від користування цим майном прибутку (але не менше 4% від їх залишкової вартості).
Водночас, умови угод постійно порушувалися, кошти не сплачувалися, а державне майно зникало. Неодноразові спроби повернути контроль за державними мережами з закріпленням їх за ДП«Укргазмережі», перейменованої потім в ДП «Нафтогазмережі», призвели до «демонстраційного успіху» тільки по Чернівецькій та Вінницький областях.
Проте за деякими твердженнями, за такими ініціативами насправді ховалися наміри з перерозподілу контролю над «Чернівцігаз» та «Вінницягаз» між поточними власниками та структурами Дмитра Фірташа.
Так чи інакше, але після 2010 року вплив олігарха Дмитра Фірташа на газовому ринку стрімко зріс. Один за одним підконтрольні йому структури викуповували у держави пакети облгазів, умови продажу яких Фонд державного майна (ФДМУ) досі засекречує.

Витяг з відповіді ФДМУ про конфіденційність договору купівлі пакету акцій ПАТ "Житомиргаз"
Одночасно в 2012 році приймається урядова постанова №770, за якою з фактично вже повністю приватними газовими компаніями укладаються угоди на безкоштовне користування державними розподільними газопроводами.
Починаючи з 22 листопада 2012 року, відповідно до затвердженого Міненерговугілля зразку, укладається чинний на сьогодні договір №31/10, за якими газорозподільні мережі переходять на баланс ПАТ «Житомиргаз».
Для отримання копій або ж доступу до ознайомлення з текстом договорів та додатків до них редакції довелося декілька разів надсилати запити до Міненерговугілля.    
Лише після третьої спроби Міністерство повідомило про відсутність інформації та переадресувало наш запит до ФДМУ, відповідального за ведення Єдиного реєстру державного майна. В ньому містяться відомості про понад 1,5 млн об’єктів державної власності, включно із запитуваними нами мережами.
В наступному запиті ми попросили наявну в реєстрі інформацію про передане ПАТ «Житомиргаз» державне майно. Однак, у підсумку замість електронної таблиці отримали документ на 350 сторінках, який ще довго довелося оцифровувати в доступний для роботи вигляд.
Під час аналізу виявилося, що кожен третій з 11 260 переданих об’єктів державної власності коштує менше 1 тис грн. або ж взагалі має нульову вартість. Тобто постійне нарахування амортизації призвело до того, що за бухгалтерським обліком вони зовсім нічого не варті.
Мова йде про сотні кілометрів діючих газових мереж в найбільш густонаселених містах області. Тільки в Житомирі по всьому місту налічується 477 газопроводів з нульовою вартістю. В Бердичеві таких ще більше – 760 одиниць. Загалом в області налічується 1737 державних об’єктів газової інфраструктури, які за обліком майже нічого не коштують.

Найбільше - майже 4000 газових об’єктів вартістю від 1 до 10 тис. грн. Вдесятеро менше, а саме 382 одиниці таких, які коштують понад 100 тис. грн. Проте у порівнянні з попередніми, вартість їх в середньому у 80 разів більше.
ПАТ «Житомиргаз» практично на 100% використовує державні газопроводи, що  підтверджується оприлюдненим НКРЕКП звітом про результати діяльності за 2016 рік. Зокрема в доданій до звіту таблиці зазначено, що з 9,69 тис. км газорозподільних систем, які обслуговує ПАТ «Житомиргаз», переважна більшість 9,32 тис. км (96,2%) належить державі та перебуває в користуванні на основі договору про господарське відання. Власником облгаз є лише щодо 0,06 тис. км (менше 1%) наявних на його балансі мереж.

 

ВИКРАДЕННЯ ДОКУМЕНТІВ НА МІЛЬЯРДИ

«Регіональні державні газові мережі ніколи не належали «Нафтогазу» та отримати у власність за законодавством вони їх не зможуть», – доводить керівник Департаменту моніторингу, прогнозування та інформаційних технологій ФДМУ Вероніка Мудра. «Свого часу, при заснуванні НАК «Нафтогаз України», до її складу внесли пакети акцій місцевих облгазів, які на 100% залишалися в державній власності. При цьому окремо виділили майно, що не підлягало приватизації і не ввійшло до статутного фонду, залишалося на балансі місцевих газових компаній та використовувалося ними при веденні господарської діяльності. Єдиним уповноваженим власником державних газорозподільних мереж до сьогодні залишається Міністерство енергетики”, - підсумовує посадовець.

Висловлена на офіційний запит позиція Мінекономіки України зводилася також до визначальної ролі профільного міністерства у розпорядженні державним майном. Оскільки укладені Міненерговугілля угоди ми так і не побачили, повторно звертаємось до відомства з проханням ознайомитися з наявними документами та додатками до них.

У відповідь отримуємо лист, в якому повідомляється про їх відсутність... Точніше, щодо викрадення оригіналів угод та усіх сотень сторінок підписаних додатків до них, які мали б підтвердити отриманий від ФДМУ перелік майна. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості з ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 Ст. 357 Кримінального кодексу України “викрадення, вимагання, привласнення офіційних документів”.

Зареєстроване 15 лютого 2016 року кримінальне провадження № 12016100100001961 по факту вчинення злочину вже понад рік розслідується слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУНП в м. Києві. Точніше – зовсім не розслідується. Справу за два місяці закрили за відсутністю складу злочину. Про її закриття Міністерство довідалося лише за… вісім місяців. Отриману в грудні минулого року постанову про закриття справи  Міненерговугілля успішно оскаржило в судовому порядку і розслідування поновили.

Цікавим є той факт, що договори перебували в розпорядженні керівника відділу диверсифікації постачання нафтогазового комплексу Міністерства. До 20 квітня 2015 року відділ очолював Леонід Нестер, людина з багаторічним досвідом роботи у паливно-енергетичній сфері. В різний час він обіймав високі посади як в НАК «Нафтогаз України», так і в Міненерговугілля. І на сьогодні колишній посадовець працює заступником начальника департаменту державної компанії «Газ України».

Нам вдалося додзвонитися до Леоніда Нестера на робочий телефон та запитати в нього стосовно порушеної кримінальної справи по викраденим договорам

– Я про це нічого не знаю. І по телефону я виробничі питання не обговорюю, – відрізає пан Нестер на початку розмови. Потім все ж таки згадує та запевняє у власній непричетності до будь-якого злочину:

– Наскільки мені відомо, це кримінальна справа по факту, а не відносно конкретної посадової особи. Не розумію, який дурень Вам сказав, що там якимось чином фігурую я як якийсь винуватець, – далі переконує Леонід Дмитрович.

– Ви ж очолювали відділ диверсифікації джерел нафто- і газопостачання в Міністерстві палива та енергетики?

 – Раніше я очолював департамент, дуже давно. Ще в 2007 році, фінансово-економічний, в цьому Міністерстві… І ви ж знаєте, що в усіх справах остаточну крапку ставить суд. Тому зараз займатися таким виносом «сору із ізби» Міністерства я не буду. В нас є правоохоронні органи. Нехай дослідять всі обставини. Тим більше, що вони вже їх досліджували, в минулому році, і у всіх учасників якихось ознак складу злочину не знайшли. Хай вони ще раз дослідять цю справу якщо Міністерству так хочеться не бачити тих документів, яких вони не хочуть бачити, – підсумував Леонід Нестер.

 

ШОК ДЛЯ ПАРЛАМЕНТАРІВ

За тиждень після нашої телефонної розмови з паном Нестером про зникнення договорів нарешті дізналися й депутати Верховної Ради України. Заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Прокопів 25 травня 2017 року під час засідання робочої групи у Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки публічно заявив, що існує проблема, з якою Міненерговугілля не може впоратися.

- Відверто кажучи, шокована від щойно почутого, - визнає секретар комітету з ПЕК, народний депутат Вікторія Войціцька.

- Пам’ятаю, як на засіданні Уряду Міністр енергетики Ігор Насалик запевняв, що договори господарського відання є в повному обсязі та надійно зберігаються. На базі чого Ви звірятимете державне майно, якщо у вас відсутні документи?

За думкою Міністерства, групи їздитимуть та перевірятимуть фізичну наявність майна, а також готуватимуть повну інвентаризацію, поки не знайдеться керівник відділу, який зник разом із договорами.

 - Нікуди я не зникав і тільки хочу, щоб у Міністерстві створили комісію для приймання належним чином усіх оригіналів договорів,- приголомшивши усіх заявив присутній на засіданні Леонід Нестер.

 - Вони фізично знаходяться в моїй банківській комірці, оплаченої мною за власний кошт для того, щоб … До речі, і зроблено це відповідно з дорученням колишнього заступника Міністра Ігоря Діденка.

Далі Леонід Нестер заходився переконувати, що саме Ігор Діденко вживав «дуже багато заходів» для створення міністрами відповідних робочих груп по прийняттю документів. Оскільки «чомусь» групи не з’явилися, на той час чинний заступник Міненерговугілля Ігор Діденко доручив розмістити їх в банківській комірці. Згодом Леонід Нестер розробив 6400 сторінок копій документів та додатків із переліком майна і передав у нафтогазовий департамент. За його словами, Міненерговугілля не має можливостей, сили та структури для управління державним майном на професійному рівні.

Чому сталася подібна ситуація, ніхто з присутніх так і не зрозумів. Як і не збагнув, чому кримінальні справи виявилися єдиним шляхом для повернення оригіналів договорів до Міненерговугілля.

 - За останні два роки, можливо, зокрема, і з вашою (Леонід Нестер - ред.) допомогою, знівельована роль Міністерства. Тепер все необхідно відновлювати, - сказав, відповідаючи на закиди, заступник Міністра Ігор Прокопів.

- Однак я не збагну, як Ви могли звільнитися, підписати обхідний лист та покласти державні документи в комірку?

 - Готовий вам особисто розповісти всі деталі. Проблема виникла з нічого. Людина звільнялася і три місяці просила створити комісію. Складається враження, що не хотіли офіційно приймати документи, - пояснив Леонід Нестер.

Народний депутат Вікторія Войціцька запропонувала виступити медіатором в процесі повернення угод про господарське відання газовими мережами у стіни Міненерговугілля. На це Леонід Нестер відповів м’якою відмовою, запевняючи у спроможності врегулювати всі питання “у нормальний спосіб, без винесення на широкий загал”.

Скільки часу займе даний процес та коли він завершиться, ніхто не озвучив. Навіть переконати надати наявні копії документів або ж відсканувати їх для комітету Верховної Ради виявилося не під силу.

 

ВЛАСНИК МЕРЕЖ БЕЗ ВЛАСНОСТІ

Доки Міненерговугілля разом із слідчими шукало зниклі угоди, державне підприємство “Газ України” кожен місяць справно платило чималеньку зарплатню колишньому посадовцю.

У поданій декларації про доходи, Леонід Нестер вказав загалом 296 тис. грн отриманого доходу за 2015 рік, або приблизно 25 тис. грн щомісяця. У цей же час держава залишається без жодних підтверджуючих документів про передане газорозподільним компаніям власне майно.

Відповідно до прийнятої в лютому 2017 року урядової постанови, до 1 квітня цього року газорозподільні компанії мали укласти нові угоди на використання державних мереж. Міністерство досі не спромоглося ні підписати нові угоди з облгазами, ні розпочати процес інвентаризації мереж.

–Опис мереж без представника облгазу на ліцензованій території ніхто не зробить, - представляючи позицію газопостачальних компаній зазначає Голова правління ПАТ "Херсонгаз" Альберт Зангієв. Фото Голови правління ПАТ "Херсонгаз"

- Оскільки нам ніхто не повірить, Міненерговугілля має замовити в міжнародної спеціалізованій організації виконання послуг для повної паспортизації майна. Отже, перед Міністерством ставиться додаткове завдання в майбутньому віднайти кошти на оплату послуг з опису власних мереж.

Розуміючи небажання облгазів виконувати постанову № 95, Уряд переходить до рішучих кроків. Одним з яких стало відкриття Генпрокуратурою 15 травня цього року кримінального провадження по факту безкоштовної передачі облгазам державних мереж. Як зазначено в судовій ухвалі, через порушення вимог законодавства про ринок газу державі завдано 930 млн грн збитків.

Подальше зволікання облгазами з переходом на платне користування мережами змусить Міненерговугілля звертатися до суду про розірвання діючих договорів і вже після цього підписувати нові. Однак для цього спочатку слід віднайти зниклі оригінали діючих договорів та, що ще більш важливо, додатків із переліком переданого державного майна.

Проблема полягає ще й в тому, що за Міністерством досі не зареєстровано право власності на державні газорозподільні мережі, що мало б слугувати беззаперечним доказом в майбутньому судових засіданнях по поверненню майна.

В Україні чинним порядком передбачено наявність довідки від Фонду державного майна України з підтвердження внесення до Єдиного реєстру даних про об’єкти державної власності. Однак, щоб зареєструвати державну власність, також необхідний технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна. За всі роки незалежності досі не прийнято Порядок технічної інвентаризації газопроводів. Раніше діюче роз’яснення з цього приводу Міністерства юстиції скасовано.

Поки Міненерговугілля зволікає зі зверненням до Кабінету Міністрів задля прийняття порядку технічної інвентаризації газопроводів, Верховна Рада встигає приймати чергові правки до законів, якими взагалі унеможливлюється внесення відомостей про право власності на мережі.

Водночас посилюються реакційні настрої на місцевому рівні з ініціюванням звернень до вищого керівництва держави про повернення мереж у комунальну власність.

У деяких містах, до прикладу Мукачівською міською радою, вже прийняті рішення щодо повернення у власність громади газопроводів, переданих в господарське відання облгазу.

 – Рішення захищає інтереси та права мукачівців, - заявив міський голова Мукачева Андрій Балога.

В подальшому в мерії планують провести експертну оцінку мережі для передачі в оренду газорозподільній компанії на конкурентних умовах.

- Вимога закону про виключно платне використання газорозподільними мережами державної форми власності - позитивне рішення. Адже вона дозволила нарешті змусити уряд почати оформлення прав власності на об'єкти газорозподілу, - вважає керівник програм аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.

 - Це своєрідна "розплата" за помилки, допущені у 1990-х і 2000-х в політиці приватизації та управління державним майном. Ілюстрація такої безгосподарності - перебування оригіналів договорів господарського відання у банківській комірці приватної особи, колишнього посадовця. Сподіваюся, що при укладенні нових договорів, а тим більше паспортизації майна, не буде спроб "відфутболювання" проблеми між Міністерством енергетики та Фондом держмайна. Навіть якщо процес займе 2-3 роки, його треба забезпечити, - впевнений Роман Ніцович.

На тверде переконання експерта, навіть якщо плата за використання державних мереж буде нульовою чи символічною - з огляду на чутливість теми зростання тарифів для кінцевого споживача - дуже важливо чітко розмежувати мережі різних форм власності, підготувати технічну документацію на кожен їх об'єкт. Це - елементи належного управління майном.

Отож на державному рівні спершу варто повноцінно вникнути та розібратися в усіх юридичних тонкощах довкола права власності на газові розподільні мережі, і вже після цього вести публічний діалог щодо запровадження принципів платного користування ними.

 

Автор:Тарас Боросовський, zt.20minut.ua

Розслідування проведено в рамках проекту USAID «Прозора енергетика». Позиція автора може не збігатися з позиціями Агенства з міжнародного розвитку США та аналітичного центру DiXi Group.