Станом на кінець травня 2025 року котирування Natural Gas ExPro зафіксували рекордне зростання вартості природного газу на внутрішньому ринку України - до 23 000 грн за тисячу кубометрів (включно з ПДВ).

Про це свідчать дані котировок ресурсу ExPro.

У чому причина такого стрибка з’ясовувала «Українська енергетика».

Криза наближається

Як свідчать експерти ExPro, такі ціни стали найвищими за останні два роки - востаннє схожі показники фіксувалися ще у лютому 2023-го. Тоді ціни на ресурс коливалися в межах 22 800–23 200 грн/тис. куб. м (з ПДВ), що еквівалентно 19 000–19 333 грн без ПДВ, або $458–466/тис. куб. м та €38,15–38,83/MWh.

Важливо зазначити, що ці котирування не враховують постачання газу за умовами ПСО — тобто для населення, ТКЕ чи енергогенерації, яким газ надається за фіксованими цінами згідно з урядовими постановами.

Ріст цін розпочався ще на початку травня, коли після стабілізації наприкінці квітня попит на газ став суттєво переважати пропозицію. Усього за декілька тижнів ціна зросла майже на 20% - з 19 100 -19 400 грн до 22 800 - 23 200 грн за тис. куб. м.

Основними чинниками такого стрибка стали зникнення ресурсу «Укрнафти» з відкритого ринку. Постановою уряду компанію зобов’язали продавати свій газ виключно «Нафтогазу» за фіксованою ціною — 12 000 грн/тис. куб. м (з ПДВ). Це значно зменшило обсяги вільного ресурсу. Схожа ситуація і з «Укрнафтобурінням». Активізувався попит і з боку споживачів. Очікуючи подальшого зростання цін і ймовірного дефіциту, багато споживачів почали скуповувати газ наперед, формуючи додаткові резерви. Впливають на ріст цін і закупівлі великих компаній. Такі гравці, як «Нафтогаз Трейдинг» та «Оператор ГТС України», виходять на біржу з великими заявками, що тисне на ціни.

Ще один показовий факт: 26 травня газ в Україні (ресурс травня) був дорожчим за спотові котирування на хабі TTF (ЄС) на €2/MWh, а червневий ресурс - на €1,2/MWh або 700 грн/тис. куб. м. Спред між українськими й європейськими цінами сягнув максимуму з лютого 2024-го.

Однак, як зазначає ExPro, ця різниця ще не покриває всі витрати імпорту, тому масштабне повернення приватного імпорту поки що не відбулося. Але перші компанії вже розпочали ввезення газу - що може стати передумовою відновлення цього сегмента в умовах зимового дефіциту.

Запаси на зиму

Тим часом, Україна вже зараз готується до наступного опалювального сезону. З 17 квітня по 24 травня 2025 року до підземних сховищ України вже закачано понад 1,06 млрд куб. м газу - більше, ніж за аналогічний період минулого року. Проте загальний обсяг у ПСГ станом на 24 травня становив лише 6,46 млрд куб. м — найнижчий рівень за останні 11 років.

Для досягнення торішньої мети - 12,92 млрд куб. м до 1 листопада - Україні необхідно закачати ще понад 6,4 млрд куб. м, з яких приблизно 2,8–3,8 млрд доведеться імпортувати.

Загалом, обсяги імпорту газу до України у травні зросли до понад 20 млн куб. м на добу. Основні обсяги надходять із: Угорщини — близько 9,1 млн куб. м/добу (найдешевший маршрут); Польщі — 5,9 млн куб. м/добу; Словаччини, яка повернулась як маршрут імпорту з 15 травня — від 0,4 до 5,2 млн куб. м/добу.

Крім того, Україна розглядає можливість активізувати «Вертикальний коридор» — маршрут через Балкани та Грецію, який наразі не використовується через високу вартість, але має потенціал після зниження тарифів на 25% у рамках продукту ROUT1.

«Вертикальний коридор» - ініціатива операторів ГТС європейський країн, що має збільшити обсяги транспортування газу з Півдня на Північ.

Цьогорічний сезон закачування газу до сховищ почався пізніше, ніж минулого року, що пов’язано з холодною погодою в першій половині квітня та пошкодженим внутрішнім газовидобутком внаслідок масованих російських атак у лютому-березні. Вже у травні Україна продовжує активно відновлювати постраждалі об’єкти газовидобутку, однак повернутися до рівня видобутку січня (54 млн куб м на добу) поки не вдалося.

Проте, варто зауважити, що наразі невідомо, якою є ціль на 1 листопада – ця інформація прихована, як чутлива, під час війни. 

Політичний аспект та російський газ

В умовах серйозних пошкоджень газовидобувної інфраструктури внаслідок масованих російських атак, суттєвого скорочення запасів у підземних сховищах і фактичного простою частини видобувних потужностей, Україна змушена нарощувати обсяги закупівлі російського газу, що надходить транзитом через європейські країни.

Перший заступник голови парламентського Комітету з питань енергетики та ЖКГ Олексій Кучеренко підтвердив:

«Я маю вас розчарувати, але ми точно купуємо російський газ, який заходить через «Турецький потік», йде на Сербію, Угорщину», - стверджує він.

За словами народного депутата, через нестачу газу в країні опалювальний сезон довелося завершити раніше, ніж зазвичай.

Як свідчать дані НАК «Нафтогаз», підприємство «Укргазвидобування» втратило близько 50% обсягів видобутку через обстріли, що ще більше посилило залежність від постачання газу через Європу, у тому числі й того, що має російське походження.

За підрахунками Bloomberg, у 2025 році Україна може імпортувати рекордні 5 млрд куб. м газу з Європи.

Водночас, за словами Олексія Зайця, в.о. гендиректора Smart Energy, блокування роботи видобувних підприємств у Полтавській та Харківській областях призведе до недоотримання 78 млн куб. м газу до кінця 2025 року. За таких умов «Нафтогазу» доведеться імпортувати цей обсяг за значно вищою ціною.

Скандали навколо тарифу для населення

Народна депутатка Ніна Южаніна у Telegram звернула увагу на необґрунтованість тарифів для населення.

Вона вказала, що «Укргазвидобування» продає ресурс «Нафтогазу» по 7 240 грн/тис. куб. м, а от тариф для побутових споживачів становить 7 960 грн.

«Повна собівартість власного видобутку - 1 023 грн за тис. куб. м, без амортизації та ренти», - написала Южаніна. Також вона підкреслила завищення інвестиційної складової.

При цьому, як зазначено у звіті тимчасової слідчої комісії Верховної ради, собівартість амортизації зросла до 2035 грн за тисячу кубометрів. Таким чином, ця складова значно перевищує сумарне значення решти елементів, що складають собівартість газу вітчизняного видобутку. Що може свідчити про намагання менеджменту НАК «Нафтогаз України» завищити витрати операційної діяльності, - зауважила Южаніна.

Компанія «Укргазвидобування» також значно завищила суму, виділену на інвестиції у газовидобуток. За її звітами, вона становить 3 433 грн за тисячу кубометрів. Однак насправді реальний внесок в інвестиції виявився значно нижчим — 956 грн за тисячу кубометрів.

«Фактично ми бачимо, що «Нафтогаз», який давно потребує реорганізації, просто перерозподіляє кошти, зароблені його дочірніми підприємствами. Це не чорна діра, а цілком прибутковий бізнес», - заявив експерт з енергетичних питань Олег Попенко.

Газовий ринок України у травні 2025 року перебуває під тиском одразу кількох потужних факторів: зменшення внутрішнього видобутку, стрімке зростання попиту, обмеження вільного ресурсу на ринку, а також поступове повернення до імпорту – зокрема, й російського походження. Ринкові механізми спрацювали передбачувано – ціна зросла до історичних максимумів.

Аналітик ринку природнього газу Михайло Свищо вважає, що попри формальну відкритість, український ринок природного газу й досі не є повноцінно лібералізованим. Його структура залишається фрагментованою: ціни для більшості споживачів не визначаються попитом і пропозицією, як це притаманно конкурентному ринку, а встановлюються адміністративно. Це стосується як побутового сегменту, так і ряду інших категорій споживачів.

«Спроба відкрити ринок газу для населення влітку 2020 року стала важливим кроком до виконання євроінтеграційних зобов’язань України. На тлі пандемії COVID-19, коли світові ціни на газ досягли історичних мінімумів, в країні різко зросла кількість постачальників - понад 50 компаній вийшли на побутовий ринок. Проте вже за кілька років ця цифра скоротилася до близько 10 гравців, а фактичну монополію отримала ГПК «Нафтогаз України», що наразі обслуговує понад 98% побутових споживачів», - каже Свищо.

У 2021–2022 роках група «Нафтогаз» почала обслуговувати також інші сегменти - виробників тепла, електроенергії, бюджетні та релігійні установи. У ряді випадків уряд наклав на компанію спеціальні обов’язки (ПСО) із фіксацією цін, в інших - компанія самостійно встановлювала нижчі тарифи від ринкових. У результаті лише промисловість залишилася у «вільному плаванні» - тобто в умовах формування ціни відповідно до попиту й пропозиції.

Після початку повномасштабної війни Україна заборонила експорт газу внутрішнього видобутку, а обсяги споживання впали приблизно на третину. Це майже зрівнялося з рівнем видобутку, що суттєво змінило структуру ринку. Ціни почали більше залежати від внутрішніх чинників - таких як сезонність, рівень запасів у ПСГ і поведінка великих гравців.

Попри зростання цін на ринку, тарифи для побутових споживачів залишаються незмінними. Вартість газу для населення становить 7 960 грн/тис. куб. м (з ПДВ), тобто у понад три рази дешевше, ніж для промисловості. Ця ціна зафіксована до 30 квітня 2026 року, а чинний з 2022 року мораторій на підвищення тарифів зберігається. Він також охоплює тепло та гарячу воду, що дозволяє зберігати стабільність для громадян у складних умовах воєнного часу.

Попри окремі спроби лібералізації, український ринок газу наразі існує у гібридному форматі. Повноцінне ціноутворення за ринковими законами діє лише для промисловості. Усі інші сегменти функціонують під впливом державних рішень, субсидій та обмежень. Це дозволяє захищати соціально вразливі групи, але водночас стримує розвиток конкуренції та інвестицій у видобуток і торгівлю газом. Чи вдасться повернутися до курсу на ринкову модель після завершення війни - стане одним із головних питань енергетичної політики в найближчі роки.

Проте, це завдання на майбутнє, а поки що  Україна входить у літній період з найменшими обсягами газу за останні 11 років. Це створює серйозні ризики перед початком наступного опалювального сезону, особливо в умовах пошкодженої інфраструктури та геополітичної нестабільності.

На цьому фоні дедалі актуальнішою стає необхідність глибокої реформи ринку: прозорість тарифоутворення, ефективна політика видобутку та імпорту, а також боротьба з монополізацією й непрозорими витратами - все це визначатиме, чи зможе держава забезпечити енергетичну стійкість у найближчі місяці.

Олена Марченко, спеціально для «Української енергетики»