Сергій Дунайло: “Фахівців, які пішли на фронт, немає ким замінити”
Україні потрібен список працівників комунальних підприємств, зайнятих на об’єктах критично важливої інфраструктури, вважають в асоціації “Укртеплокомуненерго”
Маріуполь, Херсон, Харків, Миколаїв, Чернігів, Ірпінь, Буча, Ворзель - ці міста вже стали символами гуманітарної катастрофи та геноциду, спричинених російськими окупантами. Внаслідок їх обстрілів люди опинилися без води, електрики й тепла. В містах, що обстрілюються, ремонтним бригадам доводиться раз за разом відновлювати, де це можливо, постачання. Втім підприємства, що працюють у сфері ЖКГ, найбільше переймаються тим, щоб завтра було кому ремонтувати й рятувати людей, адже чимало працівників пішло воювати із загарбниками.
Проблеми ремонтів та теплопостачання в умовах війни, розв’язаної росією, "Українська енергетика" обговорила із Сергієм Дунайлом, віцепрезидентом міжгалузевої асоціації “Укртеплокомуненерго”.
Сьогодні десятки тисяч маріупольців опинилися в облозі ворога й позбавлені елементарного: їжі, води, електирики та тепла. Люди готують їжу вогнищах, біля яких і гріються. Окупанти не впускають до міста гумконвої, не кажучи вже про ремонті бригади комунальників.
На межі можливостей виживання чимало українських міст і також Чернігів, зазначила уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Денісова. З її слів, чернігівське передмістя розбомблено на 60%, половина населення виїхала, але серед тих, хто лишився, багато хворих та немічних. У місті немає електроенергії, води, тепла, а в багатьох будинка немає й газу. Полагодити мережі неможливо через постійні обстріли. Крім того, для ремонту електро- й тепломереж місту потрібні запасні частини, інструменти, обладнання. Та навіть за їх наявності ремонти наразі неможливі, бо виїзди з Чернігова в бік Києва заміновано.
Китична ситуація у Херсонській області. Страждають мешканці Харкова, Миколаєва, Сум, Києва та інших міст. Багато кому з них доводиться виживати без тепла, води, електропостачання, їжі та зв'язку.
– Як сьогодні працюють тепловики в реаліях війни?
– У багатьох містах тепловики сьогодні ризикують своїм життям. Там, де зараз тривають бойові дії – Харків, Миколаїв, Київщина – ми, там де це можливо, ліквідуємо пориви після авіаційних ракетних і бомбових атак та подаємо тепло.
Так, у Харкові близько 400 будинків опинилися без тепла, але щойно бригади відновлюють теплопостачання, як ці будівлі знову бомблять.
Щойно бригади відновлюють теплопостачання, як ці будівлі знову бомблять...
Про Маріуполь, на жаль, нічого невідомо. Думаю, що тепловики там працюють, але місто опинилося без електроенергії та газу, без нічого.
У Миколаєві роботи тепловиків також тривають, де це можливо. І ті пориви, які можна ліквідувати, фахівці ліквідують. Проте є місця, де зараз неможливо це зробити.
На інших, не окупованих фашистами, територіях робота триває в нормальному режимі.
У київських будинках тепло. Поки що в столиці все нормально, як для воєнного стану й часу.
– Які виклики з’явилися, окрім обстрілів?
– Зараз вирішується питання з постачанням газу та електроенергії у воєнний час. Є певні особливості. Деякі закупівлі уряд дозволив без проведення тендерних процедур, тобто вирішення питання спростили для того, щоб не виникало гуманітарних криз.
Загалом, уряд зробив усе необхідне. Підприємства, які виробляють і забезпечують споживачів теплом, працюють. А коли переможемо – відновимо те, що зруйнував ворог на об’єктах інфраструктури.
– Яка ситуація з обладнанням, запчастинами?
– На неокупованих територіях, де не було нічого розбомблено, є достатній запас всього необхідного. Там, де міста зруйновані, наприклад, Харків, Миколаїв, є певні труднощі. Однак місцева військово-цивільна адміністрація вирішує питання, зокрема, там, де лишилися склади, проблем немає. Однак надалі вони можуть виникати. Тому наша асоціація зараз разом із підприємствами, що забезпечують теплопостачання, звернулась до наших закордонних колег, аби вони надіслали нам необхідні матеріали. Перелік того, що потребуємо й можемо потребувати надалі, ми їм передали. Крім того, свій перелік ми направили і до Асоціації тепловиків Європи, і до виробників обладнання. Те саме зробили також члени нашої Асоціації водоканалів. Сподіваємося, що закордонні партнери передадуть нам те, що необхідно для нашої роботи як гуманітарну допомогу.
-- Яка ситуація з кадрами?
– Чимало наших працівників пішло на фронт, хтось – у тероборону. У зв’язку з цим Мінрегіон зараз вирішує питання щодо визначення певної категорії фахівців, які повинні залишитися працювати, адже ви ж розумієте, що обладнання сьогодні не є простим. Скажімо, ті ж газові котли це група високого ризику. Відповідно, людей, які з ними працюють, неможливо ніким замінити. Відтак із кадрами буде проблема, бо вони не готуються за один день. Машиністи котелень і раніше, в мирний час, були в дефіциті, а тепер тим паче. І якщо люди підуть, то можуть виникнути серйозні проблеми. Сподіваємося, держава знайде рішення.
Ми своєю чергою попросили, щоб всі небайдужі асоціації комунальників звернулися у відповідні органи, аби був створений перелік працівників комунальних підприємств, зайнятих на об’єктах критично важливої інфраструктури. Він потрібний для того, щоб комунальники могли продовжувати роботу, не зупиняти котельні, обслуговувати теплові мережі тощо. Поки що це питання ще не вирішене, однак підготовлено відповідні запити. Ми сподіваємося, що рішення буде позитивним.
Має бути створений перелік працівників комунальних підприємств, зайнятих на об’єктах критично важливої інфраструктури...
Поки що ми справляємося, звісно там, де це можливо. Тішить, що наш народ сьогодні розуміє ситуацію. Зараз усі люди вдячні нам за те, що ми робимо все, аби в будинках було тепло, адже на вулиці вночі ще зимно.
Це ставлення людей дуже різниться від того, що було до війни. Так, якщо раніше якийсь будинок опинявся без тепла, то в наш бік сипалися прокльони від мешканців, тепер ставлення до тепловиків і загалом до комунальників геть інше. Це дуже важливо.
Ми відчуваємо підтримку населення, адже наші працівники виконують свою роботу без вихідних і перерв, розуміючи, що цим рятують життя людей.
