Що робити з «Північним потоком-2»?
Україні потрібно вийти з зони комфорту зовнішнього спостерігача й запустити паралельну роботу на декількох векторах
В Кремлі, ймовірно, вже готуються святкувати перемогу «Північного потоку-2» – Володимир Путін особисто оголосив про успіхи проєкту: перша нитка газопроводу завершена , другу нитку планують добудувати за два місяці , а російська газопровідна мережа від ямальських газових родовищ аж до компресорної станції «Слов’янська» (відправної точки «Північного потоку-2») готова до роботи. Однак, перефразовуючи жарт американського сенатора Теда Круза, – «майже» завершений газопровід все ще не може постачати газ , тож боротися до останнього сантиметру – виправдано та необхідно. Ба більше – навіть за умови, що «Північний потік-2» буде добудований, європейська політична воля та регуляторні умови все ще можуть перетворити вже завершений російський газопровід на купу брухту на дні Балтійського моря.
Для цього українській стороні потрібно вийти з зони комфорту зовнішнього спостерігача й запустити паралельну роботу на декількох векторах.
По-перше, рішення Держдепу США не запроваджувати санкції проти компанії Nord Stream 2 AG та її керівника Маттіаса Варніга не подобається конгресменам. Не подобається, адже саме американський Конгрес проголосував за оборонний бюджет на 2021 фінансовий рік з положеннями про санкції проти «Північного-потоку-2» та «Турецького потоку», подолавши для цього вето тодішнього президента Трампа. І саме вищий законодавчий орган США тепер може стати силою, що стримає нового президента Байдена в намаганні «помиритися» з Німеччиною через поступку у вигляді «Північного потоку-2».
Вже зараз 20 конгресменів-республіканців у зверненні до глави Держдепартаменту вимагають санкцій проти російського газопроводу, а конгресмен-республіканець Фред Келлер вніс на розгляд Палати представників законопроєкт, що передбачає посилення санкцій проти «Північного потоку-2» . Українська сторона теж має добру динаміку: Верховна Рада Постановою №5520 звертається до Конгресу США з проханням запровадити санкції проти всіх учасників будівництва газопроводу , а українські політики, громадські діячі та очільники компаній звернулися з відкритим листом до проти рішення Адміністрації Президента США Джо Байдена щодо санкцій . Це окремі кроки, що, однак, мають масштабуватися; цей об’єднаний голос має звучати й далі – голосніше, послідовно та безперервно.
...в Німеччині противників «Північного потоку-2» більшає: проти проєкту традиційно виступають «зелені»...
По-друге, поки великі надії були покладені на США й санкційний режим, поза увагою залишилася робота з нашими європейськими партнерами. Натомість, в разі, якщо газопровід зможуть добудувати, то те, яким чином (не) функціонуватиме «Північний потік-2», визначатиме внутрішньоєвропейський порядок денний. Цей сценарій варто пропрацьовувати в Україні, тому передусім слід запустити активну роботу з Єврокомісією та Європарламентом. Об’єднана Європа вже зараз на українському боці: Єврокомісія вважає, що газопровід не виконує функцію диверсифікації постачання, тому не підтримує його, а Європарламент послідовно виступає за зменшення енергетичної залежності від Росії у своїх резолюціях . Навіть в Німеччині противників «Північного потоку-2» більшає: проти проєкту традиційно виступають «зелені», ведуться розмови про введення мораторію проти газопроводу як проміжне компромісне рішення.
Українська задача на сьогодні – постійною комунікацією, заявами та аргументами переконувати європейську сторону зайняти активнішу позицію. Слід звертатися до наших найближчих друзів всередині ЄС – Польщі, Балтійських країн – й всіляко допомагати їм підтримувати лінію проти «Північного потоку» – інструментами, що поки ще недоступні Україні без членства в ЄС. Ми маємо зробити все, щоб в разі добудови російського проєкту, «Північний потік-2» вже на європейському континенті зустрів новий шквал опору – політичного, регуляторного, інфраструктурного.
По-третє, домовлятися варто не лише з американськими та європейськими партнерами, але й між собою. Особливо зараз, коли довіра до України похитнулася – зокрема, після ігнорування принципів корпоративної реформи й заміни менеджменту «Нафтогазу», що зустріло жорстку критику з боку західних партнерів. Президент Зеленський вже не матиме привілею зустрічі з Байденом перед самітом лідерів США та Росії у Женеві , однак не можна дозволити собі пропустити інші можливості.
...коли на кону стоїть енергетична безпека держави боротися треба навіть тоді, коли ситуація виглядає безнадійною...
Передусім, «Північний потік-2» не має бути одноосібною війною «Нафтогазу». Значний нереалізований адвокаційний потенціал мають Офіс Президента, міністерства (зокрема, Міністерство закордонних справ та Міністерство енергетики), Верховна Рада. До того ж, ми не можемо дозволити собі різноголосся, коли йдеться про позицію щодо «Північного потоку-2» – нашим партнерам має бути зрозуміло, що ми маємо не просто позицію окремого урядового органу чи політика, а всієї країни. В цьому світлі особливо небезпечними є неузгоджені заяви – непослідовним та небезпечним є одночасно транслювати тези про неприпустимість добудови проєкту та про гарантії, що ми хочемо отримати «натомість» . Українська національна збірна – політики, урядовці, представники бізнесу та громадськість – усі разом мають консолідувати свої адвокаційні зусилля й стукатись до США та ЄС з єдиним меседжем – «Північний потік-2» має бути зупинений, безапеляційно».
«Діяти, поки не запізно» – рекомендація, що її майже безуспішно повторювали українській стороні аж надто часто. Сьогодні ж, після відкату американських санкцій, у багатьох є сумніви щодо доцільності й далі витрачати сили, час та фінансові ресурси на протидію «Північному потоку-2» , – мовляв, «запізно» вже настало. Це може бути правдою, але коли на кону стоїть енергетична безпека держави боротися треба навіть тоді, коли ситуація виглядає безнадійною. Тож коротка відповідь на «а що ж робити далі?» така – протидія добудові/запуску/роботі «Північному потоку-2» (необхідне підкреслити) має стати українською національною ідеєю, або, як мінімум, міжнародно-політичним пріоритетом №1 – на словах та на діях.
Анастасія СИНИЦЯ, молодший аналітик DiXi Group, спеціально для "Української енергетики"
