Banner map ukr

Більшість міст навіть не знає, скільки газу споживають муніципальні будівлі

16 вересня 2021

Олександр Шумельда: відсутність системи енергоменеджменту дуже скоро змусить місцеву владу віддавати весь бюджет громади на купівлю енергоресурсів

Більшість міст навіть не знає, скільки газу споживають муніципальні будівлі

Ключова ціль Європейського зеленого курсу (ЄЗК), який підтримала Україна – досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 року. Один з основних напрямів ЄЗК – будівництво та реконструкція в енергоефективний та ресурсоощадний спосіб

Фахівці розглядають цей напрям як створення умов для окремих невеликих міст чи громад, які за підтримки ЄС почали б безпосередню роботу над переходом до кліматичної нейтральності. Щоб створити таку "кліматично нейтральну громаду", експерти пропонують розвивати програми енергоефективності, проводити повну модернізацію енергетичних систем (теплопостачання, ВДЕ тощо) та впроваджувати засади циркулярної економіки

Поговорити про практичні кроки, які треба розпочинати на рівні міської ради, “Українська енергетика” запросила Олександра Шумельду, експерта з енергоменеджменту, консультанта проєктів з просування енергоефективності. Олександр Шумельда закінчив філософський факультет Львівського національного університету, вивчав політичні науки. Наразі працює консультантом проєкту “Просування енергоефективності та імплементації Директиви ЄС про енергоефективність в Україні”, що впроваджується GIZ GmbH за дорученням уряду Німеччини, раніше – у програмі ЄС "Угода мерів – Демонстраційні проєкти".

Наш співрозмовник вважає, що зниження споживання викопного палива, ефективне використання енергоресурсів та раціональне управління їх споживанням – важлива частина роботи в громадах. Крім того, Олександр Шумельда наголошує, що люди мають зрозуміти свій вплив на довкілля, відмовитись від споживацької поведінки та готуватись до життя у нових кліматичних умовах.

Чому тема ефективного споживання енергоресурсів важлива для громади?

- До теми я долучився ще одинадцять років тому. Газ тоді коштував 50 доларів за тис. кубометрів,  і коли говорилось про енергоефективність, то крутили пальцем біля голови й казали "горить, ну і хай його горить".

Я вважаю, що  сфера енергоефективності не технічна, а менеджерська, управлінська. Ми навчаємо працівників органів місцевого самоврядування, людей далеких від енергоефективності. На якомусь етапі виявилось, що в нас все більше коштів витрачається на енергетичне утримання будівель.

Проаналізували, що відбувається і що чекає громади у найближчому майбутньому та зрозуміли, що міста потрібно якось рятувати від того, що 100% їх витрат буде йти на опалення. Тобто про розвиток міст можна буде забути вже зараз, якщо нічого не робити. Відповідно, енергоефективність перетворилась для мене на головну тему.

Якщо говорити про розвиток міст, про підвищення комфорту проживання, про вищу якість та спосіб життя людей у цих містах, то енергоефективність є питанням “номер один”. Нею потрібно займатися, при цьому розпочинати активні дії треба було ще десять років тому.

Що означає термін "енергоефективність"?

- Є два терміни, які у нас часто плутають. Це "енергозбереження" і "енергоефективність", які потрібно чітко між собою розділяти. Енергозбереження – це коли ми зменшуємо споживання енергії, або взагалі відмовляємося від споживання певного виду енергії. А енергоефективність – коли ми отримуємо ту саму послугу, в тому самому об’ємі, але витрачаємо на це меншу кількість енергії.

Тобто, якщо ми кажемо, по аналогії, про автомобіль, то енергоефективність – це коли ми зменшуємо об’єм двигуна, тобто змінюємо автомобіль на автомобіль з більш ефективним двигуном, або переходимо на електромобіль. А енергозбереження – це коли ми взагалі відмовляємося від автомобіля, або пересідаємо на велосипед.

Потрібно чітко розуміти, що в муніципалітетах ми не можемо відмовитися від опалення шкіл чи послуги опалення садочків. Нам потрібно зробити так, щоб температурний режим відповідав нормативним вимогам, але щоб громада витратила суттєво менше коштів на енергетичне утримання цієї будівлі.

Тобто потрібно зробити технічну модернізацію будівлі: утеплити стіни, поміняти інженерні системи, встановити тепловий пункт, погодне регулювання в автоматичному режимі. Щоб споживач при тому ж рівні комфорту спалював менше викопних вуглеводнів, які впливають на викиди.

Щоб виконати поставлені задачі, міськраді необхідно запровадити окремий підрозділ чи відповідальну людину, яка займатиметься саме менеджментом енергоресурсів.

 

Львівська область, м. Жовква приймало участь у програмі ЄС "Угода мерів – Демонстраційні проекти". За рахунок співфінансування було проведено комплексну термомодернізацію будівель дитячого садка ДНЗ № 2. Джерело – loda.org

Які функції у міській раді виконує енергоменеджер?

- Деякі міські ради взагалі не розуміють для чого їм енергоменеджер. У них є бюджетні заклади, які треба утримувати, опалювати, фінансувати енергоносії та ремонти. Це захищені статті, раніше місто отримувало на це кошти, і по суті трансфером їх через себе пропускало.

Адмінреформа багато чого змінила. Наразі більшість бюджетних установ передано на баланс громадам, це збіглося в часі з підвищенням тарифів. Тарифи будуть зростати й надалі, тому для багатьох міст стоїть реальна перспектива – або опалювати свої бюджетні заклади або виплачувати зарплату.

Тому зараз до міських голів доходить, що цю проблему потрібно вирішувати. І починати треба не з пошуку коштів, а спочатку необхідно створити реально робочу систему енергоменджменту.

Проблема в тому, що переважна більшість міст в Україні не може визначити скільки вони споживають енергетичних ресурсів в муніципальних будівлях за певний період.  Щоб почати  роботу з енергоменеджменту, а саме управління, варто визначити чим управляти.

Енергоменеджмент, або управління енергоресурсами, можливий тільки там, де є управління, тобто там, де є власник

Які є етапи створення системи управління енергоресурсами в громадах?

- Якщо ми хочемо управляти, то маємо розуміти, чим ми управляємо. Треба зробити повну інвентаризацію власності, яка фінансується коштом бюджету, тобто будівель. Для багатьох міст стає великим відкриттям, що вони не знають, скільки у них є будівель. В кращому випадку вони знають скільки у них є установ. Проте ці установи можуть мати по кілька будівель розкиданих по території, які отримують енергію з різних джерел, централізовано або індивідуально, мають різний облік споживання.

В країнах-членах ЄС теж були такі проблеми, а вирішувати їх почали ще у 70-90-х роках. Наразі у них не існує таких ситуацій, щоб будівля була не облікована або не мала теплового лічильника.

Отже, першим кроком має бути інвентаризація комунального майна. Необхідно визначити будівлі без обліку і встановити лічильники. Далі муніципалітет має знайти енергоменеджера, мотивувати його, визначити коло обов’язків, прийняти на посаду. 

Наступний етап – налагодити роботу енергетичної команди в міській раді, щоб до відділу енергоменеджера виходили всі інформаційні потоки щодо використання енергоресурсів з інших управлінь: освіти, культури, охорони здоров’я тощо.

 

Схема муніципального енергоменеджменту. Джерело – презентація Олександра Шумельди з тренінгу для громад

Ви можете порадити ефективні міські команди, які можуть поділитись  досвідом впровадження системи енергоменеджменту?

- В Україні є з два десятки міст, які успішно впроваджують систему. Наприклад, міста Долина Івано-Франківської області, Миргород Полтавської області, Жовква Львівської області, Мирноград Донецької області тощо вже мають реалізовані проєкти з енергоефективності.

Ми працювали з 20-ма ОТГ і 25-ма містами. Наразі у нас є 32 міста, які разом з фахівцями проєкту пройшли рівень А і зараз виходять на рівень В. Тобто можна вважати, що за допомогою GIZ в рамках різних проектів з енергоефективності в Україні вже є 57 міст, які бачать енергоменеджмент, як комплексну систему управління. Ці міста вже накопичили теоретичний й практичний досвід, напрацювали велику кількість зразків документів.

Що це за документи?

- Це і рішення сесій про запровадження систем енергоменеджменту, і посадові обов’язки та посадові інструкції, положення про відділ. Тобто юридичні документи уже напрацьовані, більше того – ці документи уже пройшли перевірку прокуратурою, КРУ, СБУ і всіх наших контролюючих органів. Ці зразки можна використовувати в будь-якій міській раді. Отже, якщо місто має політичну волю, воно може знайти це без будь-яких проблем.

Куди може звернутись мер, який вже розуміє, що є проблема з управлінням енергоресурсами і шукає інформацію?

- У нас є велика платформа, яка називається "Місто ЕМ", куди ми викладаємо велику кількість рекомендацій, звітів, шаблонів, взірців документів тощо. Будь-яке місто може зайти на платформу, скачати те, що їм потрібно, переробити для себе і прийняти.

Без системи енергоменеджменту в місті, не буде здійснюватися фінансування проєктів громади через Державний фонд регіонального розвитку - норма, що  пропонується у законопроєкті "Про енергоефективність".

Але питання в тому, що у нас законодавчо  в першому читанні проголосували і ми чекаємо, щоб проголосували в другому читання законопроєкт "Про енергоефективність", де передбачено обов’язковість систем енергоменеджменту в органах місцевого самоврядування. Більше того, там є такий пункт, що без наявності системи енергоменеджменту в місті, не буде здійснюватися фінансування проєктів громади через ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку - ред). Отже, якщо місто хоче отримати кошти від держави, йому необхідно мати налагоджену і працюючу систему енергоменеджменту.

Тобто так чи інакше всі міста повинні будуть це зробити і чим швидше вони почнуть, тим швидше отримають позитивний результат.

У вас є ціле досьє нецільових витрат в муніципальних закладах. Чи розуміють люди, що це крадіжка?

- Донедавна це мало кого зупиняло. У нас досі побутує стандартна відмовка –  “якщо воно нічиє, то воно моє і його можна взяти”. Ще років сім тому не було розуміння, що ресурси – це власність та кошти міської ради й громади. 

З радянських часів діяло негласне правило: ми вам будемо трошки платити, а натомість час від часу давати можливість отримувати додаткові бонуси від вашої роботи, а ви будете закривати очі на те, що робиться на вищому рівні. Тобто, так званий “клієнт-кліринг”  (кліринг – безготівкові розрахунки на основі взаємного заліку зобов'язань – ред), як залишався спадком від радянських часів, так, на жаль, існує до цього часу. Хоча зараз його вплив значно зменшився. 

Наведу реальний приклад, коли окремою теплотрасою, прокладеною за пляшку горілки від школи до чиєїсь хати, опалювався гараж. Коли енергоресурси майже нічого не коштували, це взагалі нікого не цікавило. А зараз, коли все переводиться у  гігакалорії, а  1 Гкал коштує 3000 грн, це вже реальні втрати для бюджету. Тоді всі починають шукати цього порушника, який таким чином отримує це тепло. 

Характерно, що за десятиліття на місці того гаражу з’явилася теплиця, де вирощується зелень, яку отримують всі кафе та ресторани міста протягом усього року. 

Три покоління опалювало все це добро відгалуженням тепла від школи.І тільки з появою тепловізора у місцевого енергоменеджера вдалося виявити цю незаконну врізку, яка працювала з 70-років. 

Подібні історії ми зустрічаємо майже у в кожному місті.

Часом це доходить до фантасмагоричних форм. Наприклад, у нас казали, що велику електроенергію не вкрадеш, в кишені не принесеш. Але я бачив такий випадок, коли людина привозила на роботу чотири старих автомобільних акумулятори, там їх заряджала, а вдома забезпечувала вуличне освітлення у себе на подвір’ї.

Хто підтримує проєкти з підвищення енергоефективності та як оцінити їх результати? 

- Існує кілька способів підтримки енергоефективності з боку держави. Ми зараз не чіпаємо житловий сектор і Фонд енергоефективності.

Зараз діють державні програми по підтримці заходів  муніципалітетів з утеплення шкіл, поліклінік і садочків, але всі ці програми мають одну проблемну рису – ніхто не аналізує досягнутий ефект.

Звичайне утеплення будівлі – це не енергоефективний захід. Енергоефективний захід це такий, в результаті якого відбувається скорочення енергоспоживання. Дуже часто після термомодернізації ці будівлі не економлять енергоносії. І це пов’язане з застарілою інженерною системою, з неправильним підходом при проєктуванні. Відповідно, вкладаючи бюджетні кошти, ми не отримуємо енергоефективності. Так, робимо будівлю більш сучасною, покращуємо естетичний вигляд, не втрачаємо в комфорті мешканців. Але ми нічого не заощаджуємо та не скорочуємо споживання.

Це таке слабке місце, про яке потрібно наголошувати всім, що, звичайне утеплення будівлі – це не енергоефективний захід. Енергоефективний захід це такий, в результаті якого відбувається скорочення енергоспоживання. А утеплення будівлі без зміни поведінки людей призводить до того, що люди відкривають вікна і провітрюють приміщення, щоб охолодити його.

А в ЄС проходить верифікація заходів з термомодернізації?

- Якщо це фінансується коштами бюджету будь-якого рівня, мусить бути верифікація і, власне, кошти сплачуються тільки після успішної перевірки проведених енергоефективних заходів.

Якщо власник будівлі бере кошти і обіцяє зменшення споживання ресурсів на певний відсоток, то після закінчення робіт, він повинен документально підтвердити це зменшення.

Якщо є зменшення підтверджено, то після відповідної процедури, рішенням спеціальної комісії власники будівлі отримують державне співфінансування. Тобто вони беруть комерційні кредити, виконують роботи, після цього виставляють рахунки бюджетам різних рівнів і ці бюджети компенсують витрати, тільки у разі досягнення заявленої економії.

Якщо економії не досягнуто, це означає, що або роботи були проведено неякісно, або проектування було погано задумано з самого початку. Відповідно, в такому випадку компенсація не відбувається і це те, що нас відрізняє від західних країн. 

Єврокомісія планує включити сектор будівель до системи торгівлі квотами викидів парникових газів. Як ви оцінюєте такий інструмент?

- Я критично відношусь до ідеї торгівлі квотами. Це не той спосіб в який людство мало би скорочувати енергоспоживання і подальші викиди парникових газів. Таким чином ми не скорочуємо їх, а розподіляємо між різними країнами. І на скільки це зменшує наш негативний вплив на клімат, це велике питання. Яка різниця, де відбуваються ці викиди в Україні чи в Китаї. 

В загальному планетарному масштабі це просто перерозподіл тієї кількості СО2 між різними країнами. В абсолютному вимірі ми залишаємося на тому самому рівні, в кращому випадку скоротивши викиди на відсоток чи на два, хоча потрібно скорочувати на десятки відсотків щорічно. Недарма Паризька угода, яка прийшла на заміну Кіотського протоколу, вже не передбачає торгівлю квотами і там багато речей розглядається інакше.

Є помітне коло експертів, які вважають, що зміни клімату не залежать від кількості викидів СО2 населенням. Які аргументи ви б навели, підтримуючи іншу точку зору? 

- Ну у нас же є люди, які не вірять в щеплення від COVID, або у сам вірус. Так і з причинами зміни клімату. Але варто подивитися на дослідження льодовикового пласта у Гренландії. Науковці діставали льодовий циліндр довжиною у кілометр, який потім різали на сегменти та аналізували бульбашки повітря всередині льоду на кількість CO2. 

Ці дослідження показали, що в сучасних кернах така кількість CO2, якої в повітрі не було за всю історію планети відколи лід почав намерзати на полюсних шапках. 

Крім того, є маса досліджень і фотографій за останні п’ятдесят років, які чітко показують наскільки зменшилися льодовики. Йде стрімкий процес зменшення льодового покрову, про це свідчить і дослідження NASA, яке американське космічне агентство проводило в Арктиці з 1984 по 2016 роки.

Зміни льодового покрову Північного полюсу. Джерело - nasa.gov

Льодовики тануть тому, що велику кількість CO2 повернуто в атмосферу з початку використанням людством викопних вуглеводнів і це створює парниковий ефект та підвищує температуру на планеті. 

Вважаю, що для нас основна проблема – не підвищення температури, а глобальні впливи на життя на планеті. Про зміни свідчать появи в різних регіонах таких кліматичних явищ, яких там ніколи до цього не було.

Танучий арктичний лід, який ніколи до цього не розставав. Синій колір льоду показує, що за мільйони років накопичення з нього витиснуто кисень

В Україні ніколи не було смерчів, а тепер вони є; ніколи не було таких масштабних паводків чи посух, а зараз вони є. Відповідно, це впливає і на агросектор і на життя людей, і на безпеку в цілому. 

Тобто коли в Костополі Рівненської області проходить смерч, який зриває дахи багатоповерхівок – будівель які зводилися без урахування таких природних навантажень, це означає, що зміни вже відбуваються. І це безпосередньо впливає на наше життя, збільшує кількість ресурсів, які ми вимушені витрачати на ремонт, утримання та підготовку до нових викликів.

Лариса Білозерова, спеціально для “Української енергетики”


Автор: Лариса Білозерова
 index 280%d1%85360 web